Система державних органів в Україні. Державна служба. Посадові особи: поняття та класифікація

У вітчизняних умовах, зважаючи на правову традицію, що фактично склалася, більшість положень цього  спеціального закону може також поширюватися на:

• адміністративних працівників апаратів судів;
• адміністративних працівників органів прокуратури;
• адміністративних працівників органів (та апаратів органів), утворюваних Верховною Радою (наприклад, Рахункова палата, апарат Уповноваженого ВР України з прав людини) та Президентом України (наприклад, РНБО України).

Низка положень запропонованого  закону про державну службу може також  поширюватися на працівників апаратів Президента України та Верховної  Ради України (з винятками щодо політично  призначених працівників патронатних  служб). У той же час специфіка проходження окремих видів служби вимагає окремого врегулювання її особливостей (наприклад, особливостей класифікації посад дипломатичної служби тощо).²²

Враховуючи існування  двох наведених варіантів побудови системи законодавства про державну службу, особливої уваги потребує відмінність у баченні предмета регулювання базового (генерального) закону. Зокрема слід передбачити два можливих варіанти його визначення.

У першому варіанті доцільно виходити з того, що об’єднуючою ознакою державної служби виступає її поширення на суто державні органи. Звідси цілком прийнятним для закону "Про засади державної служби" є використання у ньому поняття, що міститься у чинному Законі України "Про державну службу": "Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів" (частина друга ст. 2).

Другий варіант визначення предмету регулювання базового закону мав би врахувати той факт, що публічний характер владних повноважень властивий не тільки державним органам, а й органам місцевого самоврядування. Відтак, засади служби і в державних органах, і в органах місцевого самоврядування мають надзвичайно багато спільних рис. Відповідно, базовий закон мусить мати ширшу назву "Про засади публічної служби".²³

Проте в обох варіантах  базовий закон мав би класифікувати  посади в органах державної влади  та органах місцевого самоврядування на:

а) спеціалізовані (політичні, суддівські, прокурорські);

б) адміністративні (або суто "чиновницькі");

в) допоміжні (або обслуговуючі, технічні тощо – посади найманих працівників за трудовим законодавством).

До того ж на рівні  базового закону максимально повно  мають бути врегульовані основні положення проходження державної служби.

Що ж стосується особливостей соціально-трудових умов проходження  служби, то вони мають бути висвітлені в межах окремих нормативно-правових актів. Це обумовлюється достатньою своєрідністю зазначених умов і відсутністю їх регулювання у єдиному кодифікованому акті про працю (як у чинному, так і в проекті нового Трудового кодексу).

Загалом же регулювання  соціально-трудових умов проходження  державної служби може здійснюватись  трьома шляхами:

по-перше, в рамках базового закону;

по-друге, окремими "супроводжуючими" базовий закон законодавчими  актами;

по-третє, змішаним шляхом, який полягає в тому, що лише відмінні від закріплених у базовому законі соціально-трудові умови проходження  служби окремих видів доцільно відображати безпосередньо у спеціальних (галузевих) законах.

Обираючи той чи інший  шлях, слід мати на увазі, що у першому  випадку закріплення на рівні  базового закону спільних для всіх державних службовців умов проходження  державної служби дозволить уникнути питання розмежування регулювання єдиних складових його статусу на всьому етапі державно-службової діяльності й провести уніфікацію в регулюванні умов здійснення професійної діяльності, які не мають істотних відмінностей в окремих видах державної служби.

У другому випадку  винесення у повному обсязі за межі базового закону фіксації основних соціально-трудових умов проходження  державної служби призведе до штучного роз’єднання цілісної сукупності всіх елементів статусу державних  службовців, необхідності визначати у процесі застосування юридичну силу норм цих законів стосовно базового або інших чинних законів, вирішувати питання щодо їх узгодження тощо.

Нарешті, у третьому випадку  забезпечується чіткий взаємозв’язок  норм базового, спеціальних і "супроводжуючих" законів. Закріплені у першому соціально-трудові гарантії мають знайти через відсилочну норму логічне продовження в окремих законах, що висвітлюють ці гарантії у повному обсязі.

Таким чином, наведений  аналіз дискусійних питань сучасного  етапу законодавчого регулювання державної служби в Україні свідчить про необхідність подальшого поглибленого осмислення шляхів і методів формування відповідної системи законодавства в інтересах наближення цього законодавства до стандартів побудови і функціонування державної служби в розвинених європейських країнах. 

 

 

Висновки.

В даній курсовій роботі було розглянуто систему державних органів в Україні, поняття державної служби та державного службовця, визначено поняття посадової особи та їх класифікація, визначено проблеми вдосконалення законодавства про державну службу.

Систему державних органів  України складають: орган законодавчої влади - Верховна Рада України (парламент); глава держави - Президент України; органи виконавчої влади: вищий - Кабінет  Міністрів України (Уряд), центральні - міністерства, інші органи виконавчої влади; органи судової влади; Уповноважений Верховної Ради України по правах людини.

Державна служба —  врегульована законодавством професійна діяльність осіб, що обіймають посади в державних органах та їх апараті з практичного виконання завдань і функцій держави і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Основні принципи організації  держслужби визначають єдність системи  державної влади і розмежування її на законодавчу, виконавчу і судову. Враховуючи специфічні завдання відповідних владних структур, в апараті кожної гілки влади реалізується державна служба. У той же час державна служба єдина, - для всіх службовців діють єдині норми і правила проходження служби.

Становлення державної  служби України і її кадрового потенціалу визначив Закон України "Про державну службу", прийнятий 16 грудня 1993 року.

Відповідно до Конституції  України та ст.4 закону України “Про державну службу”, право на державну службу мають громадяни України  незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Важлива роль у забезпеченні реалізації завдань та функцій державної  служби належить посадовим особам. Вони, будучи частиною управлінських  кадрів, безпосередньо беруть участь у їхньому формуванні. Посадова особа є професійним виконавцем управлінських функцій. Вона має особливий правовий статус, який надає їй змогу активно впливати на виконання завдань відповідної організаційної структури.

Аналіз дискусійних  питань сучасного етапу законодавчого регулювання державної служби в Україні свідчить про необхідність подальшого поглибленого осмислення шляхів і методів формування відповідної системи законодавства в інтересах наближення цього законодавства до стандартів побудови і функціонування державної служби в розвинених європейських країнах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

1. Конституція України від 28 06.1996 року з наступними змінами та доповненнями.
2. Закон України „Про державну службу” від 16 грудня 1993 року з наступними змінами та доповненнями.
3. Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23.12.1997 р. з наступними змінами та доповненнями.
4. Закон України „Про прокуратуру” від 05.11.1991 року з наступними змінами та доповненнями.
5. Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 року з наступними змінами та доповненнями.
6. Котюк В.О. Основи держави і права. Навчальний посібник.- 3-є вид. - К. Атака, 2001
7. Правознавство. Навчальний посібник для неюридичних спеціальностей ВНЗ (рек. МОН України).- 3-є вид. // За заг.ред. Пилипенка П.Д. - Львів. Новий світ, 2006
8. Зайчук О.В., Заєць А.П., Журавський В.С., Копиленко О.Л. та ін. Теорія держави і права: академічний курс. Підручник (затв. МОН України)/ За ред. Зайчука О.В., Оніщенко Н.М.. - К. Юрінком Інтер, 2006.
9. Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України).- 3-є вид. - К. Атака, 2006
10. Андрійко О. Авер’янов В Дискусійні питання законодавчого регулювання державної служби в Україні // Вісник державної служби України. - № 3, 2005.
11. Г. Леліков. Державна служба України: концепція побудови і функціонування// Вісник державної служби України. - № 2, 2003.
12. Янюк Н. Основи адміністративно-правового статусу посадової особи // Вісник державної служби України. -№ 3, 2003.
13. Битяк Ю. Проблеми визначення законодавства про державну службу. // Право України. - № 5 – 2006 – ст. 22.
14. Пахомов І. Проблеми сучасної побудови сучасної теорії державної служби. // Право України. - № 8 – 2006 – ст. 105.
15. Пахомова Т. Про закони побудови та функціонування системи державної служби. // Право України. - № 3 – 2003 – ст. 21.
16. Андрійко О. Нагребельний В. Сучасне комплексне дослідження організаційно-правових засад державної служби в Україні. // Право України. - № 9 – 2005 – ст. 148.
17. Мельниченко Віктор. Пошуки моделі державного управління тривають // Віче. 2003. № 12. С.9.
18. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть .Бандурка О. Греченко В..-Х.:ХНУВД .2004.
19. Тацій В., Тодика Ю. Функціонування державної влади в аспекті кон-фліктології // Право України. 2003. № 8.
20. Кривенко Лідія. Президент України: конституційно-правовий статус //Віче. 2003. №12. С.6.

 

 

¹ Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть .Бандурка О. Греченко В..-Х.:ХНУВД .2004, ст. 46

² Правознавство. Навчальний посібник для неюридичних спеціальностей ВНЗ (рек. МОН України).- 3-є вид. // За заг.ред. Пилипенка П.Д. - Львів. Новий світ, 2006, ст. 113

³ Кривенко Лідія. Президент України: конституційно-правовий статус //Віче. 2003. №12. С.6

⁴ Тацій В., Тодика Ю. Функціонування державної влади в аспекті кон-фліктології // Право України. 2003. № 8

⁵ Кравчук М.В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права. Навчальний посібник для ВНЗ (рек. МОН України).- 3-є вид. - К. Атака, 2006, ст. 87.

⁶ Тацій В., Тодика Ю. Функціонування державної влади в аспекті кон-фліктології // Право України. 2003. № 8

⁷ Зайчук О.В., Заєць А.П., Журавський В.С., Копиленко О.Л. та ін. Теорія держави і права: академічний курс. Підручник (затв. МОН України)/ За ред. Зайчука О.В., Оніщенко Н.М.. - К. Юрінком Інтер, 2006, ст. 243

⁸ Г. Леліков. Державна служба України: концепція побудови і функціонування// Вісник державної служби України. - № 2, 2003.

⁹ Андрійко О. Авер’янов В Дискусійні питання законодавчого регулювання державної служби в Україні // Вісник державної служби України. - № 3, 2005

¹⁰ Янюк Н. Основи адміністративно-правового статусу посадової особи // Вісник державної служби України. -№ 3, 2003

¹¹ Пахомов І. Проблеми сучасної побудови сучасної теорії державної служби. // Право України. - № 8 – 2006 – ст. 105

¹² Пахомова Т. Про закони побудови та функціонування системи державної служби. // Право України. - № 3 – 2003 – ст. 21.

¹³ Зайчук О.В., Заєць А.П., Журавський В.С., Копиленко О.Л. та ін. Теорія держави і права: академічний курс. Підручник (затв. МОН України)/ За ред. Зайчука О.В., Оніщенко Н.М.. - К. Юрінком Інтер, 2006, ст. 243

¹⁴ Мельниченко Віктор. Пошуки моделі державного управління тривають // Віче. 2003. № 12. С.9

¹⁵ Г. Леліков. Державна служба України: концепція побудови і функціонування// Вісник державної служби України. - № 2, 2003.

¹⁶ Янюк Н. Основи адміністративно-правового статусу посадової особи // Вісник державної служби України. -№ 3, 2003

¹⁷ Тацій В., Тодика Ю. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології // Право України. 2003. № 8

¹⁸ Битяк Ю. Проблеми визначення законодавства про державну службу. // Право України. - № 5 – 2006 – ст. 22

¹⁹ Битяк Ю. Проблеми визначення законодавства про державну службу. // Право України. - № 5 – 2006 – ст. 22

²⁰ Андрійко О. Нагребельний В. Сучасне комплексне дослідження організаційно-правових засад державної служби в Україні. // Право України. - № 9 – 2005 – ст. 149

²¹ Пахомова Т. Про закони побудови та функціонування системи державної служби. // Право України. - № 3 – 2003 – ст. 21.