Система державних органів в Україні. Державна служба. Посадові особи: поняття та класифікація

Тема: Система державних  органів в Україні. Державна служба. Посадові особи: поняття та класифікація.

Зміст роботи.

Вступ.         3

1. Загальна характеристика  системи державних органів, передбачених  конституцією України.  4

2. Державна служба України: концепція побудови і функціонування         13

3. Правовий  статус державного службовця.  20

4. Поняття та  класифікація посадових осіб.  26

5. Вдосконалення  законодавчого регулювання державної  служби в Україні.      28

Висновки.        38

Список використаної літератури.   40

Вступ.

Значимість державної служби пов’язується з її роллю в реалізації функцій держави, її органів, усього державного апарату. Концепція адміністративної реформи в Україні, програмні документи  Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України передбачають розбудову нової сучасної моделі державної служби, модернізацію її відповідно до світових стандартів. Метою реформування цього інституту є становлення справді професійної, високоефективної, стабільної та авторитетної державної служби. Для успішної реалізації зазначених цілей і завдань вона повинна будуватися на таких принципах: верховенства права та законності; пріоритету прав і свобод людини та громадянина; гласності та зовнішнього контролю; рівного доступу громадян до державної служби; єдності вимог, що ставляться до державної служби; професіоналізму й компетентності, етичності; обов’язковості рішень вищих посадових осіб і державних органів; персональної відповідальності за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків і службової дисципліни; політичної нейтральності та стабільності; соціальної захищеності державних службовців; поєднання державних і регіональних інтересів.

Запровадження якісно нової державної служби повинно починатися з наукового обґрунтування та законодавчого визначення її правових засад, принципів організації та функціонування, які характеризують державну службу як цілісний правовий інститут, самостійний інститут адміністративного права. Упровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади та місцевого самоврядування як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання управлінських послуг громадянам є одним з основних завдань державних службовців в Україні.

1. Загальна характеристика системи державних органів, передбачених конституцією України.

Система державних органів  в Україні визначається конституцією України. Систему державних органів  України складають: орган законодавчої влади - Верховна Рада України (парламент); глава держави - Президент України; органи виконавчої влади: вищий - Кабінет Міністрів України (Уряд), центральні - міністерства, інші органи виконавчої влади; органи судової влади; Уповноважений Верховної Ради України по правах людини.

Вищим представницьким  і законодавчим органом в Україні  є Верховна Рада (парламент). Вона правомочна вирішувати будь-які питання державного життя, крім тих, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом або віднесені відповідно до Конституції України до компетенції органів виконавчої чи судової влади.¹

У своїй діяльності Верховна Рада України керується Конституцією України, Законами України; Законом про вибори народних депутатів, а також міжнародними Актами.

Керує Верховною Радою  України Голова Верховної Ради України, який обирається народними депутатами таємним голосуванням. Голова Верховної  Ради України (Стаття 88 Конституції  України):

веде засідання Верховної  Ради України;

організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної  Ради України;

підписує акти, прийняті Верховною Радою України;

представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав;

організовує роботу апарату Верховної Ради України;

проводить засідання  Ради голів фракцій і Ради голів  комітетів, на яких обговорюється порядок  денний сесії. Остаточно порядок  денний роботи сесії затверджується на засіданні Верховної Ради. Голові Верховної Ради України допомагають два його заступники, які обираються народними депутатами таємним голосуванням за пропозицією Голови. Роботу Голови Верховної Ради України і його заступників забезпечують відповідні секретаріати.

До повноважень та завдань ВРУ належать: 1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції; 2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції; 3) прийняття законів; 4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; 5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики; 6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; 7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією; 8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; 9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; 10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції; 11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України; 12) надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра України; 13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції; 14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; 15) призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією; 16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати; 17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні; 18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України; 19) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України; 20) призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; 21) призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України; 22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на 5 років. У своїй діяльності Президент України керується Конституцією України; Законом України “Про вибори Президента України”; Законом України про всеукраїнський та місцеві референдуми; Законом України "Про звернення громадян".

Президент України - глава  держави, найвища посадова особа  в системі органів держави; Президент  України не очолює і не входить  у жодну з гілок державної влади, він уособлює державу й державну владу в цілому. Президент як глава держави уповноважений виступати від її імені всередині України і поза її межами, є гарантом державного суверенітету й територіальної цілісності; обирається загальнодержавними прямими виборами на 5 років, має право недоторканості.²

Основні повноваження у  сферах законодавства - права законодавчої ініціативи, накладання вето на ухвалені Верховною Радою закони); виконавчої влади - відставка Прем'єр-міністра, скасування актів Кабінету Міністрів; військово-політичній - Верховний Головнокомандувач Збройних сил України, голова Ради національної безпеки і оборони; кадровій - видає підзаконні акти, укази і розпорядження.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри та міністр кабінету міністрів.

Кабінет Міністрів об'єднує  і спрямовує роботу міністерств, інших підвідомчих йому органів. Він забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції України, її законів, актів Президента. Він також забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; політики у сфері праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.³

До його функцій входять  розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку; забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробка проекту Закону про Державний бюджет і забезпечення його виконання після прийняття Верховною Радою; здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, суспільного порядку, боротьби зі злочинністю; організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи та ін.

Кабінет Міністрів уживає заходів щодо забезпечення прав і  свобод людини і громадянина.

Акти Кабінету Міністрів (постанови і розпорядження) підписує Прем'єр-міністр.

Кожне міністерство є  центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів. Воно здійснює управління відповідним народногосподарським комплексом або розробку пропозицій щодо соціально-економічного розвитку України, формує економічний механізм їх здійснення. До компетенції міністерства входить узагальнення практики застосування законодавства з підвідомчих йому питань, організація виконання актів законодавства, здійснення систематичного контролю над їх реалізацією.

До системи центральних  органів виконавчої влади України  входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом в системі  центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання.⁴

Міністра та його заступників призначає  на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Повноваження міністра та його заступників на цих посадах припиняє Президент України. Міністр може мати не більше одного першого заступника і трьох заступників. Це правило не поширюється на Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України.

Фінансування видатків на забезпечення діяльності міністерств здійснюється за рахунок коштів Держбюджету.

Гранична чисельність міністерства затверджується Кабінетом Міністрів  України.

Структуру міністерства затверджує міністр.

Штатний розпис, кошторис видатків міністерства затверджує міністр за погодженням з Міністерством фінансів України.

Міністерства можуть мати свої територіальні  органи, що утворюються, реорганізовуються  і ліквідовуються в порядку, встановленому  законодавством. Призначення на посаду і звільнення з посади керівників територіальних органів міністерства здійснює у встановленому порядку міністр.

Кабінет Міністрів України в  межах коштів, передбачених на утримання  органів виконавчої влади, може утворювати урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції). Ці органи утворюються і діють у складі відповідного міністерства. Урядові органи державного управління здійснюють: управління окремими підгалузями або сферами діяльності; контрольно-наглядові функції; регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних і юридичних осіб.⁵

Керівники урядових органів державного управління призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом  Міністрів України за поданням міністра відповідного міністерства.

В Україні здійснюють свою діяльність наступні міністерства України:

• Міністерство аграрної політики
• Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства
• Міністерство внутрішніх справ
• Міністерство вугільної промисловості
• Міністерство економіки
• Міністерство закордонних справ
• Міністерство культури і туризму
• Міністерство надзвичайних ситуацій
• Міністерство оборони
• Міністерство освіти і науки
• Міністерство охорони здоров’я
• Міністерство охорони навколишнього природного середовища
• Міністерство палива та енергетики
• Міністерство праці та соціальної політики
• Міністерство промислової політики
• Міністерство транспорту та зв’язку
• Міністерство у справах молоді та спорту
• Міністерство фінансів
• Міністерство юстиції України

До системи державних органів входять і органи судової влади. Це — Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної компетенції, вищі судові органи спеціалізованих судів, апеляційні та місцеві суди. У своїй сукупності ці суди складають судову систему України. Вони здійснюють судову владу на основі конституційного, цивільного, кримінального, господарського судочинства.

Для органів судової  влади характерним є те, що судді  обираються безстроково.

Особливе, відокремлене місце від судової системи  має Конституційний Суд України  — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який відрізняється від  судів загальної і спеціальної компетенції.

Особливим видом державних  органів, який не належить до жодного  виду органів державної влади, є  органи прокуратури. На прокуратуру  України покладається підтримання  державного обвинувачення у суді, нагляд за додержанням законів при розслідуванні кримінальних справ, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, звинувачених у тому чи іншому правопорушенні, інші функції.⁶