Система державних органів в Україні. Державна служба. Посадові особи: поняття та класифікація

Сьогодні можна стверджувати, що в Україні створено систему професійного навчання державних службовців, яка поступово удосконалюється: впроваджено нову освітню програму "Державне управління"; діють різні види підвищення кваліфікації - від короткострокових тематичних семінарів до навчання за професійними програмами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Правовий статус державного  службовця.

Як було вже визначено, 16 грудня 1993 року був прийнятий закон  “Про державну службу”. Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Отже, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання  завдань і функцій держави  та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до Конституції України  та ст.4 закону України “Про державну службу”, право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.¹³

Державний службовець повинен:

сумлінно виконувати свої службові обов'язки;

шанобливо ставитися  до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування;

не допускати дій  і вчинків, які можуть зашкодити  інтересам державної служби чи негативно  вплинути на репутацію державного службовця.

Органом управління державною службою в державних органах та їх апараті є Головне управління державної служби при Кабінеті Міністрів України.

Регулювання правового  становища державних службовців, що працюють в апараті органів  прокуратури, судів, дипломатичної  служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до закону України “Про державну службу”, якщо інше не передбачено законами України.

Основними обов'язками державних  службовців в України згідно з  чинним законодавством, тобто законом України “Про державну службу”, є:

додержання Конституції  України та інших актів законодавства  України;

забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних  органів відповідно до їх компетенції;

недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

безпосереднє виконання  покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання  рішень державних органів чи посадових  осіб, розпоряджень і вказівок своїх  керівників;

збереження державної  таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

постійне вдосконалення  організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

сумлінне виконання  своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Державний службовець повинен  діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке  суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі  доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Державні службовці  мають право:

користуватися правами  і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

одержувати від державних  органів, підприємств, установ і  організацій, органів місцевого  та регіонального самоврядування необхідну  інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою  службовця;

на оплату праці залежно  від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

безперешкодно ознайомлюватись  з матеріалами, що стосуються проходження  ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;

на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;

вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

захищати свої законні  права та інтереси у вищестоящих  державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права  державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції.

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

визнані у встановленому  порядку недієздатними;

мають судимість, що є  несумісною із зайняттям посади;

у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;

в інших випадках, встановлених законами України.

Особа, яка претендує  на зайняття посади державного службовця  третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери.¹⁴

Дисциплінарні стягнення  застосовуються до державного службовця  за невиконання чи неналежне виконання  службових обов'язків, перевищення  своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

попередження про неповну  службову відповідність;

затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу  або у призначенні на вищу посаду.

Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється  Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу.

Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду  України, глави місцевих державних  адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх  помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами.

Державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Державні службовці  не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають  нормальному функціонуванню державного органу.

Інші обмеження, пов'язані  з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.

Громадяни України, які  вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу. Про прийняття  Присяги робиться запис у трудовій книжці.

При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

З метою набуття практичного  досвіду, перевірки професійного рівня  і ділових якостей особи, яка  претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Основними критеріями класифікації посад державних службовців є  організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг  і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

У трудовій книжці державного службовця робиться запис про  присвоєння, зміну і позбавлення  відповідного рангу.

Просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу.¹⁵

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Поняття та класифікація посадових осіб.

Особливою групою службовців державних органів, підприємств, установ, працівників недержавних (комерційних) організацій є посадові особи.

Посадова особа —  фахівець з управління, що обіймає  посаду в державному органі, підприємстві, установі, комерційній організації і постійно або тимчасово виконує організаційно-розпорядчі та інші функції, пов'язані з владним впливом на підлеглих і зі здійсненням юридичне значущих дій, спрямованих на породження, зміну чи припинення правовідносин.¹⁶

Ознаки державної посадової  особи:

1) виконує функції  публічного характеру;

2) є юридичне наділеною  державно-владними повноваженнями;

3) має право видавати  правові акти, обов'язкові для  інших осіб (підлеглих і/або не  підлеглих по службі);

4) виступає носієм  і представником державної влади;

5) може бути притягнена  до підвищеної юридичної відповідальності.

У Законі України від 2 жовтня 1996 р. «Про звернення громадян»  закріплено право громадян на оскарження дій посадових осіб державних  органів і громадських організацій. У ст. 55 Конституції України наголошується, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Класифікація посадових  осіб держави може бути різною.

Категорії посадових осіб залежно від їх статусу.

1. Недержавні службовці,  що обіймають державні посади  і мають владно-розпорядчі повноваження  щодо осіб, не підпорядкованих  по службі (представники влади). Це  виші посадові особи (суддя,  прокурор та ін.). їх статус  визначається Конституцією та іншими законами.

2. Державні службовці,  тобто особи, що перебувають  на службі в державних органах  та їх апараті. Вони діють  відповідно до Закону України  «Про державну службу», інших  законів про організацію і  діяльність окремих державних органів.

3. Особи, що обіймають  керівні посади в органах управління  державних органів і організацій  (глави міністерств, відомств  та ін.).

4. Особи, що мають  виборчий мандат (депутати, Президент).

Категорії посадових  осіб залежно від обсягу посадових повноважень:

• повноваження яких мають внутрішньоорганізаційний характер (керівний склад підприємств, установ, організацій );
• повноваження яких мають публічний характер, тобто поширюються за рамки державних органів на організації і громадян, безпосередньо не підпорядкованих їм по службі (міністри, глави державних комітетів, голови місцевих Рад народних депутатів та ін.);
• наділені повноваженнями застосовувати засоби примусу щодо осіб, їм не підпорядкованих (судді, працівники міліції та ін.).