Повноваження органів місцевого самоврядування

Закон України "Про  приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 року в ст. 23 передбачив утворення позабюджетного Державного фонду приватизації й позабюджетних  фондів приватизації Автономної Республіки Крим та інших адміністративно-територіальних одиниць України. Вирішено кошти  зазначених фондів спрямувати на погашення  внутрішнього державного боргу України, а також на відшкодування витрат, пов'язаних з приватизацією, на кредитування технічного переозброєння приватизованих підприємств, на розвиток підприємництва та створення нових робочих місць  у межах, що визначаються Державною  програмою приватизації. Разом з  тим, щорічними законами про Державний  бюджет України Верховна Рада визначає порядок використання коштів, одержаних  від приватизації майна державних  підприємств.

Законом "Про Державний  бюджет України на 1992 рік" встановлено, що кошти від приватизації державного майна на відповідних територіях у розмірі 10% надходять до місцевих бюджетів і використовуються для  соціального захисту населення. За Законом "Про Державний бюджет України на 1993 рік", 50% надходжень коштів від приватизації майна державних  підприємств зараховуються до державного бюджету і спрямовуються на фінансування структурної перебудови економіки. За Законом "Про Державний бюджет України на 1994 рік", 80% надходжень від приватизації майна державних  підприємств спрямовується до бюджету. З них 30% зараховується до державного бюджету для фінансування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій. У розмірі 50% надходження коштів від приватизації майна підприємств загальнодержавної власності спрямовуються до державного бюджету на фінансування структурної перебудови економіки. Крім того, 50% коштів від приватизації майна підприємств комунальної власності зараховано до місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток регіонів. Законом "Про Державний бюджет України на 1995 рік" визначено: в 1995 році 80% коштів, які надходять до відповідних позабюджетних фондів приватизації від приватизації об'єктів малої приватизації, зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на підтримку програм соціального розвитку та на післяприватизаційну підтримку об'єктів приватизації. Закон України "Про Державний бюджет України на 1996 рік" продовжив дію норм щодо використання коштів фондів приватизації на 1996 рік у порядку, встановленому в 1995 році.

Закон "Про Державний  бюджет України на 1997 рік" встановив, що в 1997 році 80% коштів, котрі надійдуть  до відповідних позабюджетних фондів приватизації від приватизації підприємств  комунальної власності, зараховуються  до відповідних місцевих бюджетів.

Створення окремих  позабюджетних рахунків місцевих рад  передбачено і в процесі приватизації державного житлового фонду. Стаття 9 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 23 червня 1992 р. визначає, що кошти, одержані від приватизації державного житлового  фонду, зараховуються до спеціально створених позабюджетних приватизаційних  житлових фондів місцевих рад або  до відповідних фондів підприємств, на балансі яких є відомче житло. Ці кошти використовуються на житлове  будівництво та ремонт житла з  метою забезпечення житлом громадян, котрі стоять на обліку тих, хто потребує поліпшення житлових умов. За цим же Законом 20% коштів зазначених фондів перераховується  до Державного приватизаційного житлового  фонду, який створюється для фінансування житлового будівництва в регіонах з низьким рівнем забезпеченості громадян житлом та для утворення  резерву коштів із забезпечення гарантії прав на безкоштовне державне житло  новонароджених громадян України.

Законодавство України  передбачає формування позабюджетних  фондів місцевих рад для фінансування шляхових робіт. Так, ст. 4 Закону "Про  джерела фінансування шляхового господарства України" від 18 вересня 1991 р. встановлює, що промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства, колгоспи, радгоспи, кооперативи і господарські організації незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності відраховують кошти на шляхові роботи в розмірі від 0,4 до 0,8% обсягу виробництва продукції та виконуваних робіт (послуг), а заготівельні, торговельні (в тому числі оптові) та постачальницько-збутові організації - в розмірі від 0,03 до 0,06% річного обороту (без обороту з громадського харчування). Згідно із законом конкретний розмір відрахувань, що надходять відповідно до цієї статті на розвиток шляхів загального користування в Автономній Республіці Крим і областях, а також напрямки використання їх визначаються Верховною Радою Кримської автономії та обласними радами.

Відповідно до змін, передбачених Законом України від 19 квітня 1997 року "Про внесення змін до Закону України "Про систему  оподаткування" та Законом України "Про Державний бюджет України  на 1997 рік", вказані кошти концентруються в держбюджеті України. 85 відсотків  цих коштів передаються до місцевих бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відповідно до законодавства України, місцеві ради утворюють також  цільові позабюджетні фонди охорони  навколишнього середовища. Статтею 46 Закону УРСР "Про охорону навколишнього  природного середовища" від 25 червня 1991 року встановлено надходження  платежів за забруднення навколишнього  природного середовища до позабюджетних  фондів його охорони, місцевих рад базового рівня. Автономної Республіки Крим та обласних рад. У розмірі 70% ці платежі  надходять до рад базового рівня, 20% - до Автономної Республіки Крим і  обласних рад, 10% - до Державного позабюджетного фонду охорони навколишнього  природного середовища. Є цілий ряд  інших територіальних позабюджетних  фондів.

На місцевому рівні  також функціонують регіональні  відділення Державного інноваційного  фонду та місцеві підрозділи Пенсійного фонду. Фонду соціального страхування, інших державних цільових позабюджетних  фондів.

Досвід формування позабюджетних фондів та цільових фондів місцевих органів влади в Україні  показує наявність багатьох нерозв'язаних проблем як у законодавстві, так  і у сфері його реалізації. Численними стали факти, коли органи місцевого  самоврядування спрямовують до позабюджетних  фондів кошти, що мають надходити до бюджету або не передбачені законодавством. Дуже слабким поки що є контроль за законністю використання цих коштів. На загальнодержавному рівні слід розробити типове положення про ці фонди. Водночас не можна погодитися з пропозиціями щодо ліквідації їх, бо це суттєво обмежило б фінансові можливості органів місцевого самоврядування.

Правова база, що регламентує  діяльність численних позабюджетних  цільових фондів, потребує систематизації тауточнення. Слід також чітко визначити  й розмежувати компетенцію місцевих рад різних рівнів і держави у  сфері управління територіальними  відділеннями державних позабюджетних  фондів та місцевими позабюджетними фондами.

Ухвалення у 1995 році нової редакції Закону "Про бюджетну систему України" і встановлення ним порядку, згідно з яким позабюджетні фонди можуть утворюватися лише за рахунок надходжень від необов'язкових  платежів, зумовлює необхідність нового визначення джерел формування їх у  законодавстві про місцеве самоврядування.

Через напруженість у використанні доходної частини  бюджетів та необхідності першочергового фінансування захищених статей починаючи  з 1999 року Законом України "Про  Державний бюджет України на 1999 рік" утворення позабюджетних фондів місцевих рад призупинене.

Право на формування валютних фондів місцевих рад було встановлено Законом "Про місцеві  Ради народних депутатів Української  РСР та місцеве самоврядування" у 1990 р. Стаття 16 цього Закону визначила  джерела, за рахунок яких місцеві  ради формують свої валютні фонди, а  саме:

- відрахування за стабільними довгостроковими нормативами від валютної виручки підприємств (об'єднань), організацій та установ, розміщених на території ради, що встановлюються законодавством України;

- доходи від зовнішньоекономічної діяльності самої місцевої ради;

- добровільні внески й пожертвування юридичних осіб та громадян;

- надходження від

реалізації товарів, робіт (послуг) іноземним юридичним  особам і громадянам

- тощо.

За цим Законом  валютні фонди зберігаються на спеціальних  рахунках в установах банків і  витрачаються за рішенням відповідної  місцевої ради. Визначено також, що ці кошти не підлягають вилученню.

Ухвалений у 1992 р. Закон  України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне  самоврядування" у ст. 14 підтвердив повноваження органів місцевого  самоврядування у справі формування валютних фондів. Джерела формування їх залишилися незмінними.

Спеціальним законодавством України визначено порядок формування валютних фондів органів місцевого  самоврядування. Закон УРСР "Про  зовнішньоекономічну діяльність", прийнятий у квітні 1991 р., у ст. 12 проголосив, що на території України  запроваджується обов'язковий розподіл виручки в іноземній валюті від  зовнішньоекономічної діяльності між  валютними фондами суб'єктів цієї діяльності та Державним валютним фондом України і валютними фондами  місцевих рад. Установлено обов'язковий  розподіл виручки в іноземній  валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх її суб'єктів, які мають постійне місце перебування або місце  проживання на території України. Запроваджено порядок розподілу валюти на основі стабільних п'ятирічних нормативів, що встановлювалися Верховною Радою  УРСР за поданням тодішньої Ради Міністрів  УРСР.

Визначено також, що в разі підпорядкування кільком  місцевим радам території постійного місцеперебування або проживання суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності він  передає 2/3 суми, призначеної для  валютного фонду, місцевій раді базового рівня і 1/3 - раді вищого рівня. Базовими, згідно із законодавством, вважалися  міські, сільські й селищні ради. За кошти, що передаються до Державного валютного фонду і валютних фондів місцевих рад, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують з відповідного бюджету компенсацію в прийнятій  на території України валюті за спеціальним  курсом, встановленим Національним банком. В Україні було заборонено створення  без відповідного дозволу, крім Державного та валютних фондів місцевих рад, інших  валютних фондів, до яких суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності передають частину своєї  виручки. Функції обов'язкового розподілу  валюти покладалися на відповідні банківські установи, в яких розміщено валютні  рахунки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Актами, що визначили  новий порядок формування валютних фондів місцевих рад, стали постанови  Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України у 1992 р." від 5 лютого 1992 р. та "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України від 5 лютого 1992 р. "Про  формування валютних фондів України  у 1992 р." від 12 травня 1992 р. Встановлювалося, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності сплачують податок на валютну  виручку як до Державного валютного  фонду, так і до валютних фондів місцевих рад. Ставка цього податку для  рад становила 5% від валютної виручки. Розподіл його між різними рівнями  рад здійснювався за ст. 12 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Тобто 2/3 цієї суми надходило до валютних фондів базового рівня, а решта - до валютних фондів обласних і районних рад.

Черговий раз новий  порядок формування валютних фондів місцевих рад передбачено Декретом Кабінету Міністрів № 15-93 "Про  систему валютного регулювання  і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. Було скасовано порядок, за яким валютні фонди місцевих рад формувалися  на основі валютного податку. Також  зупинено дію ст. 14 Закону України "Про  місцеві Ради народних депутатів  та місцеве і регіональне самоврядування" в частині формування валютних фондів місцевих рад за рахунок відрахувань  за стабільними довгостроковими  нормативами від валютної виручки  підприємств (об'єднань), організацій  і установ, розміщених на відповідній  території. Замість цього ст. 14 зазначеного  декрету запроваджує порядок, згідно з яким уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад  формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) і місцеві  валютні фонди через купівлю  іноземної валюти на міжбанківському  валютному ринку України за рахунок  коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. Збережено й інші джерела формування валютних фондів місцевих рад, передбачені  законодавством України.

Згідно з декретом зупинялася дія статей Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", які передбачали затвердження нормативів обов'язкового розподілу валютної виручки  між державою та місцевими радами.

Формування резервних  фондів місцевих рад передбачено  в 1990 р. Законом "Про бюджетну систему  Української РСР". Згідно з ним  резервні фонди формувались у  складі місцевих бюджетів, зокрема  їхніх видатків. Стаття 13 передбачала  самостійне утворення місцевими  радами резервних фондів за рахунок  власних доходів і частини  перевищення доходів над видатками  бюджетів нижчого рівня. Ці кошти, згідно із законом, могли передаватися на договірних і компенсаційних засадах раді вищого рівня для фінансового збалансування  бюджетів нижчого рівня шляхом дотацій  і субвенцій. Обсяги резервних фондів тоді законодавче не встановлювались  і визначалися місцевими радами при затвердженні бюджету. Більш  детально створення резервних фондів регламентує нова редакція Закону "Про  бюджетну систему України", прийнятого в 1995 р. Стаття 20 цього Закону встановлює, що в республіканському бюджеті  Автономної Республіки Крим, обласних, міських(міст Києва і Севастополя  та міст обласного підпорядкування) і в районних бюджетах утворюються  резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, а також виконавчих органів обласних, міських (міст Києва  та Севастополя і міст обласного  підпорядкування) та районних рад. Ці фонди  утворюються в розмірі до 1% видатків кожного з відповідних бюджетів. Резервні фонди використовуються для  фінансування невідкладних заходів, не передбачених відповідними місцевими  бюджетами. Згідно із Законом, ці фонди  утворюються за рішеннями відповідних  рад. Фінансування з них здійснюється на основі постанови відповідних  місцевих виконавчих органів влади.