Повноваження органів місцевого самоврядування

Фінансові ресурси  громадських рад і комітетів  утворюються за рахунок доходів  від діяльності створених ними підприємств, добровільних внесків і пожертвувань інших підприємств (об'єднань), організацій, установ і населення, а також  заходів, які проводять ці органи.

Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів має право  передавати частину своїх фінансових ресурсів громадським радам і  комітетам для цілей, визначених Радою, крім підприємницької діяльності.

Громадські ради і комітети самоврядування:

самостійно використовують наявні в їх розпорядженні фінансові  ресурси відповідно до цілей своєї  діяльності, в тому числі на утримання  утворюваних ними органів;

мають право відкривати в установах банків рахунки для  грошових операцій.

Органи місцевого  самоврядування, які є юридичними особами, мають право:

користуватися на договірних засадах кредитами на виробничі  і соціальні цілі;

утворювати цільові  фонди і використовувати їх для  фінансування цільових програм та вирішення  питань місцевого життя.

Ради народних депутатів  формуються з депутатів, обраних  відповідно до Закону Української РСР "Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів Української  РСР".

Рада вважається правомочною за умови обрання  не менш як трьох чвертей депутатів  від встановленої Радою попереднього скликання кількості депутатських мандатів.

Строк повноважень  Рад - п'ять років.

Ради народних депутатів  у межах своєї компетенції  самостійно вирішують питання місцевого  значення, виходячи з інтересів громадян, які проживають на їх території, та державних інтересів, забезпечують виконання Конституції та законів України, комплексний соціально-економічний розвиток на своїй території, здійснюють керівництво підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, які є їх комунальною власністю.

Ради народних депутатів  правомочні розглядати питання, віднесені  законодавством України до їх відання.

Виключно на пленарних  засіданнях Ради народних депутатів  вирішуються такі питання:

1) визнання повноважень  депутатів, вирішення питань про  дострокове припинення повноважень  депутатів у випадках, передбачених  законодавством;

2) обрання голови (якщо він не обирається всім  населенням), заступника голови Ради  і звільнення з посади або  прийняття їх відставки;

3) утворення і  обрання постійних та інших  комісій Ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;

4) утворення виконавчого  комітету Ради (крім Київської  і Севастопольської міських та  районних Рад міст Києва і  Севастополя);

5) встановлення структури,  затвердження загальної чисельності  апарату управління та витрат  на його утримання; 

6) затвердження за  поданням виконавчого комітету  Ради схеми організації самоврядування  на відповідній території;

7) затвердження регламенту, плану роботи Ради;

8) заслуховування  звітів голови Ради, постійних  комісій, виконавчого комітету, інших  органів, які утворює або обирає  Рада;

9) заслуховування  повідомлень депутатів про роботу  в Раді, виконання ними рішень  і доручень Ради та її органів;

10) розгляд запитів  депутатів і прийняття рішень  по запитах;

11) прийняття рішення  про проведення місцевого референдуму;

12) скасування розпоряджень  голови Ради, рішень та розпоряджень  виконавчого комітету, за винятком  рішень і розпоряджень з питань, віднесених до повноважень виконавчого комітету щодо здійснення державних функцій;

13) затвердження планів  і програм економічного і соціального  розвитку території Ради, місцевих  екологічних програм, планів приватизації  об'єктів комунальної власності;

14) затвердження бюджету  і внесення до нього змін, затвердження  звітів про виконання бюджету;

15) розгляд і затвердження  плану заходів по виконанню  наказів виборців;

16) перерозподіл власності  і окремих повноважень між  Радами, а також передача окремих  повноважень органам територіальної  самоорганізації громадян;

17) регулювання земельних  відносин відповідно до законодавства;

18) встановлення місцевих  податків, зборів, штрафів та їх  розмірів, оголошення місцевих добровільних  позик;

19) встановлення пільг  щодо податків, крім земельного, що надходять у місцевий бюджет;

20) визначення переліку  об'єктів місцевого господарства, затвердження переліку об'єктів  комунальної власності та їх  статусу;

21) розгляд і вирішення  питань адміністративно-територіального  поділу в межах своєї компетенції;

22) визначення кількості  округів для виборів депутатів  Ради;

23) заснування засобів  масової інформації відповідної  Ради та затвердження їх керівників.

2. Повноваження органів  місцевого самоврядування.

У Законі "Про місцеві  Ради, місцеве та регіональне самоврядування" передбачено право місцевих рад  запроваджувати на своїй території  місцеві податки і збори.

Право на позабюджетні кошти місцеві ради всіх рівнів отримали після ухвалення в 1990 р. Закону "Про  місцеві Ради народних депутатів  Української РСР та місцеве самоврядування". У ст. 15 визначено можливість і джерела формування місцевими радами єдиного позабюджетного фонду, а саме:

- додаткові доходи і заощаджені кошти, одержані за рахунок організованих місцевими радами заходів ізрозв'язання економічних та соціальних проблем;

- добровільні внески й пожертвування громадян, підприємств (об'єднань), організацій та установ;

- доходи від місцевих позик та грошово-речових лотерей, аукціонів, а також від прибутків, одержаних від проведення суботників;

- штрафи, що стягуються за одержання підприємствами (об'єднаннями), організаціями та установами необґрунтованого прибутку (доходу) у зв'язку із завищенням цін (тарифів) на продукцію (роботи, послуги).

До позабюджетного фонду включалися також доходи від  розпродажу майна ліквідованих підприємств  місцевого господарства, що належать до комунальної власності відповідних  адміністративно-територіальних одиниць, плата за реєстрацію кооперативів та малих підприємств, а також інші кошти.

Закон визначив, що до єдиного позабюджетного фонду місцевих рад базового рівня додатково  залучаються і такі доходи: орендна  плата за землю, екологічний податок  і штрафи за забруднення навколишнього  середовища та нераціональне використання природних ресурсів й інші порушення  природоохоронного законодавства, санітарних норм і правил, а також  платежі, які компенсують завдану  шкоду. Ради базового рівня до єдиного  позабюджетного фонду включають  також штрафи за адміністративні  правопорушення, вчинені на їхній  території, доходи від реалізації безгосподарного  і конфіскованого майна, доходи від  продажу населенню квартир і  будинків. До цього фонду вони зараховували виявлені перевірками приховані  або занижені доходи підприємств (об'єднань), організацій та установ, розміщених на території місцевої ради.

Законом встановлено, що з фондів соціального розвитку підприємств (об'єднань), організацій  та установ пропорційно виділяються  кошти на соціальний розвиток тих  житлових масивів, селищ, сіл, в яких проживає відповідна кількість їхніх  працівників. Ці кошти також стали  відносити до позабюджетного фонду. Витрачаються вони на розсуд відповідної  місцевої ради і перебувають на спеціальних рахунках, котрі відкриваються в установах банків і вилученню не підлягають.

Місцеві ради отримали право в межах єдиного позабюджетного фонду створювати цільові фонди. Правові основи формування й використання позабюджетних фондів місцевих рад  у 1990 р. закладено також і Законом "Про бюджетну систему Української  РСР". Стаття 16 встановлює право рад  усіх рівнів утворювати і використовувати  позабюджетні фонди. Визначено, що кожна  рада затверджує статут (положення) фонду, яким визначаються сфера його діяльності, мета і завдання, структура та методи формування коштів.

Окремі уточнення  щодо статусу та джерел формування позабюджетних фондів внесено Законом  України 1992 року "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і  регіональне самоврядування". Цей  Закон скасував таке поняття, як єдиний позабюджетний фонд. Він визначив, що органи місцевого самоврядування формують позабюджетні та цільові фонди. Визначено також додатково до встановлених у 1990 р. нові джерела формування позабюджетних фондів. Це штрафи, що можуть встановлюватися рішеннями  ради для фізичних і юридичних  осіб за влаштування смітників у  не відведених для цього місцях, за забруднення вулиць, площ, інших  територій ради, міського транспорту, закладів культури, знищення або пошкодження  зелених насаджень, клумб, порушення  правил торгівлі, паркування автомобілів, громадського спокою, використання гучномовців  або потужних освітлювальних приладів тощо. Сюди входить і плата за реєстрацію всіх суб'єктів підприємницької  діяльності замість плати за реєстрацію кооперативів і малих підприємств, як це визначалося в 1990 р.

Додаткові доходи позабюджетних  фондів рад базового рівня, які до них зараховуються, також певною мірою змінено. Скасовано екологічний  податок, в іншій редакції визначено  правову базу екологічних платежів. Згідно з новою редакцією Закону до позабюджетних фондів рад базового рівня зараховуються частина  платежів та штрафів за забруднення  навколишнього природного середовища, нераціональне використання природних  ресурсів, розміщення відходів, інші платежі  за порушення законодавства про  охорону навколишнього природного середовища, санітарних норм і правил, що визначаються відповідно до нормативів, затверджуваних Верховною Радою  України.

Скасовано право  рад на зарахування до позабюджетних  фондів виявлених перевірками прихованих або занижених доходів підприємств (об'єднань), організацій та установ, розміщених на території місцевої ради. Уточнено також: до позабюджетних фондів рад зараховуються доходи від  продажу населенню лише тих квартир  і будинків, котрі належать до комунальної  форми власності. У травні 1993 р. із числа джерел формування позабюджетних  фондів рад базового рівня виключено  орендну плату за землю.

Нові зміни статусу  й ролі позабюджетних фондів місцевих рад передбачено Законом України "Про внесення змін і доповнень  до Закону Української РСР "Про  бюджетну систему Української РСР" від 29 червня 1995 р. У ст. 23 Закону вказано, що централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, що утворюються за рішеннями Верховної  Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад, є  самостійними фінансовими інститутами  і як складові включаються до бюджетів у доходах і видатках. У ст. 18 забороняється використання бюджетних  коштів для фінансування позабюджетних  фондів. Ці фонди можуть утворюватися за рахунок надходжень від необов'язкових  платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, від інших  небюджет-них коштів. Відповідні положення  відображенно і в постанові Верховної  Ради України "Про основні напрямки бюджетної політики на 1996 рік" від 7 липня 1995 р. (Бюджетна резолюція). З  метою обліку вона передбачає включення  до бюджету всіх позабюджетних фондів фінансових ресурсів, у тому числі  рад усіх рівнів, відрахування до яких є обов'язковими згідно із законодавством. Цільове призначення цих фондів не змінюється.

Прийнятий у 1997 році Закон України "Про місцеве  самоврядування в Україні" відновив самостійність позабюджетних фондів місцевого самоврядування. За ст. 65, ці кошти перебувають на спеціальних  рахунках в установах банків. Встановлено: порядок формування та використання цих коштів визначається положенням про ці кошти, що затверджується відповідною  радою.

Складовою позабюджетних  фондів органів місцевого самоврядування є цільові фонди. Ради можуть створювати в межах законодавства України  цільові фонди для розв'язання будь-яких соціальних та економічних  проблем на підвідомчій території. На місцевому рівні створюються також відділення загальнодержавних цільових фондів.

Закон УРСР "Про  зайнятість населення", ухвалений  у березні 1991 року, у ст. 22 передбачив формування як на центральному, так  і на місцевому рівнях Державного фонду сприяння зайнятості населення. Серед джерел його формування визначено  відрахування з республіканського  та місцевих бюджетів коштів не менше 3% від їхніх розмірів, обов'язкові внески підприємств, установ та організацій  тощо. Щорічними законами про Державнийбюджет  на 1992, 1993, 1994 і 1995 рр. встановлено відрахування до цього фонду з місцевих бюджетів здійснювати за розмірами, котрі  визначаються самостійно відповідними місцевими радами. Цей порядок  не змінено і Законом "Про Державний  бюджет України на 1996 рік". З 1997 року встановлено, що розмір бюджетних асигнувань до цього фонду визначається Верховною  Радою України.