Органи виконавчої влади

 

Місцеві державні адміністрації  здійснюють повноваження, делеговані їм обласними і районними радами відповідно до Конституції України  в обсягах і межах, передбачених законом "Про місцеве самоврядування в Україні".

 

Місцеві державні адміністрації  взаємодіють з: Президентом України, Кабінетом Міністрів, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади. Крім того, обласні державні адміністрації  та їх голови в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій і їх голів, надають їм допомогу та здійснюють контроль за їх діяльністю [21, 220].

 

Місцеві державні адміністрації  також взаємодіють з обласними  та районними радами. При цьому  вони здійснюють функції виконавчо-розпорядчого характеру, пов'язаними з виконанням повноважень, делегованих їм місцевими радами. У свою чергу, місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм радами.

 

Місцеві державні адміністрації  взаємодіють також з органами місцевого самоврядування територіальних громад, підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери  їх управління, а також до сфери  управління міністерств та інших  центральних органів виконавчої влади.

 

Нарешті, місцеві державні адміністрації взаємодіють з  політичними партіями, громадськими та релігійними організаціями, а  також з громадянами.

 

Голова відповідної  місцевої адміністрації діє самостійно в межах своєї компетенції. Він  очолює державну адміністрацію, здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання покладених на адміністрацію завдань і за здійснення нею своїх повноважень. Крім того, він представляє відповідну місцеву адміністрацію у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями, громадськими та іншими особами як в Україні, так і за її межами [5, 75].

 

На голову місцевої державної  адміністрації покладені повноваження, пов'язані з вирішенням кадрових питань, укладання та розірвання контактів з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної державної адміністрації.

 

Він інформує Президента України, Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади вищого рівня, відповідні ради та населення про стан виконання безпосередньо покладених на місцеві адміністрації завдань та делегованих їм повноважень.

 

Перші заступники та заступники голови, інші посадові та службові особи місцевих державних адміністрацій здійснюють функції і повноваження відповідно до розподілу обов'язків, визначених головами місцевих державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері.

 

Управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих адміністрацій здійснюють керівництво галузевими управліннями, несуть відповідальність за їх розвиток. "По горизонталі" вони підпорядковані і підзвітні перед головою відповідної адміністрації, а "по вертикалі" – перед відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади Управління, відомства та інші структурні підрозділи районних державних адміністрацій підзвітні й підпорядковані відповідним управлінням, відділам та іншим структурним підрозділам обласної державної адміністрації.

 

Для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних  адміністрацій їх голови можуть утворювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні  органи, служби й комітети, члени  яких виконують свої функції на громадських  засадах.

 

Організаційно-процедурні питання діяльності місцевих державних  адміні­страцій регулюються їх регламентами, що затверджуються головами відповідних  адміністрацій. Типові регламенти місцевих державних адміністрацій та їх структурних  підрозділів затверджуються Кабінетом Міністрів України [5, 75-76].

 

Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних  та інших матеріалів, систематичної  перевірки актів законодавства місцевої адміністрації, надання методичної та іншої практичної допомоги адміністраціям та органам місцевого самоврядування., головою відповідної місцевої державної адміністрації утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів. Апарат відповідної адміністрації очолює керівник апарату, який призначається на посаду головою місцевої державної адміністрації. Він же затверджує положення та визначає структуру апарату, призначає на посади і звільнює з посад керівників та інших працівників структурних підрозділів апарату.

 

Керівник апарату місцевої адміністрації організує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної  адміністрації, доведення розпоряджень голови адміністрації до виконавців, відповідає за стан діловодства, обліку і звітності, виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації [23, 180].

 

Отже, виконавчу владу  в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві  і Севастополі здійснюють місцеві адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Їх склад формують голови місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента.

 

 

 

Висновки

 

Таким чином, виконавча  влада в Україні – одна з  трьох гілок державної влади, яка складається із системи державних  органів і установ, що розробляють і реалізують державну політику в політико-адміністративній, господарській та соціально-культурній сферах шляхом здійснення владно-політичних та владно-адміністративних функцій, а також надають громадянам державні послуги.

 

Система органів виконавчої влади в Україні формується за трьома рівнями:

 

–      вищі органи виконавчої влади;

 

–      центральні органи галузевої, міжгалузевої та функціональної компетенції;

 

–      місцеві  органи виконавчої влади.

 

Центральним колегіальним органом державної виконавчої влади, згідно з Конституцією України, є Кабінет Міністрів України, який у своїй діяльності підпорядкований Президентові України, підзвітний Верховній Раді України і керується Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, програмою діяльності Уряду, схваленою Верховною Радою України. Кабінет міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади. За поданням Прем'єр-міністра персональний склади Кабінету Міністрів України призначається Президентом.

 

Друге місце у виконавчій вертикалі після кабінету міністрів  України посідають центральні органи виконавчої влади – міністерства, державні комітети (державні служби) і  органи виконавчої влади із спеціальним  статусом.

 

Виконавчу владу в  областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Їх склад формують голови місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України на строк повноважень Президента.

 

Аналіз організації  та функціонування системи виконавчої влади України дає підстави означити ряд недоліків у функціонуванні механізму виконавчої влади:

 

–      неповна  сформованість законодавчої бази діяльності Кабінету Міністрів України та інших  центральних органів виконавчої влади;

 

–      відсутність  єдиних підходів до концептуальних засад адміністративної реформи у головних суб'єктів політичного управління (Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів) та законодавче затвердженої Концепції її проведення;

 

–      дуалізм  або двоцентровість виконавчої влади  з існуючою практикою позасистемного втручання в діяльність її органів інших інституцій;

 

–      невідповідність  повноважень, встановлених Конституцією, реальному статусу Кабінету Міністрів  України;

 

–      відсутність  конституційне встановлених самостійних  владних повноважень у Прем'єр-міністра України і визначення можливих причин його відставки;

 

–      "слабкість" політичного статусу Прем'єр-міністра, пов'язана з процедурою його відставки, відсутністю реального впливу на кадрову політику у сфері виконавчої влади, непідпорядкованістю йому частини важливих органів виконавчої влади;

 

–      юридична неузгодженість між функціями місцевих органів виконавчої влади і органів  місцевого самоврядування;

 

–      повільність  здійснення процесів децентралізації  та деконцентрації функцій і повноважень, чіткого розподілу функцій між центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

 

 

 

Література

 

1.          Авер'янов В. Центральні органи  виконавчої влади України: концептуальний  підхід до класифікації в контексті адміністративної реформи в Україні // Акад. правових наук України. Вісн. – К., 1999. – № 1(16). – С. 42-50.

 

2.          Авер'янов В. Адміністративна  реформа. Науково-правове забезпечення // Віче. – 2002. – № 3 – С. 19-23.

 

3.          Авер'янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.

 

4.          Авер'янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча  влада: конституційні засади і  шляхи реформування. – Xарків:  Право, 1998 – 37 с.

 

5.          Адміністративне право України. Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 528 с.

 

6.          Бельский К.С. О функциях исполнительной  власти, государство и право –  М.: Наука, 1997.

 

7.          Білоус А.О. Політико-правові системи:  світ і Україна. Навчальний посібник. – К.: АМУПП, 2000. – 200 с.

 

8.          Гладун З. Конституція і система  органів виконавчої влади України  // Вісн. Укр. акад. держ. управління  при Президентові України. –  1996. – № 3. – С. 3-27.

 

9.          Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування // Збірник наукових праць: В 2 ч. Ч. 1. / Наук. кер. Н.Р. Нижник – К.: Вид-во УАДУ, 2000.

 

10.       Державне  управління в Україні: організаційно-правові  засади: Навчальний посібник / Н.Р.  Нижник, С.Д. Дубенко, В.І. Мельниченко та ін. / За заг. ред. Н.Р. Нижник – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 164 с.

 

11.       Державне  управління в Україні: централізація  і децентралізація / Відп. ред.  проф. Н. Р. Нижник – К.: Вид-во  УАДУ, 1997. – 448 с.

 

12.       Державне  управління: теорія і практика / Заг. ред. проф. В.Б. Авер'янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.

 

13.       Дробуш  І. Розмежування функцій органів  місцевого самоврядування та  органів державної виконавчої  влади // Право України. – 2001. – № 10. – С. 20‑24.

 

14.       Коваленко А. Методологічні проблеми функціонального аналізу виконавчої влади // Нова політика. – 2000. – № 6. – С. 35-39.

 

15.       Коваленко  А. Органи державної виконавчої  влади: проблеми класифікації // Людина  і політика. – 2002. – № 6. –  С. 13-21.

 

16.       Коваленко А. Уряд та урядова діяльність як базовий елемент функціонування виконавчої влади // Нова політика. – 2001. – № 1. – С. 34-38.

 

17.       Коваленко  А. Конституційний механізм державної  влади у незалежній Україні:  політико-правові проблеми організації виконавчої влади. // Право України. – 1997 – №4. – С. 21-33.

 

18.       Коваленко  А. Чи досягнемо балансу в  системі "стримувань" і "противаг"? // Людина і влада. – 2001. –  № 3-4. – С. 55-59.

 

19.       Коваль  Л.В. Адміністративне право: Курс  лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

 

20.       Колодій  A.M., Олійник А.Ю. Державне будівництво  і місцеве самоврядування в  Україні: Підручник / За ред.  Я. Ю. Кондратьева. – К.: Юрінком  Інтер, 2003. – 464 с.

 

21.       Колпаков  В. К. Адміністративне право  України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.

 

22.       Конституційне  право України / За ред. В.Я.  Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики  – К.: Український центр правничих  студій, 1999. – 376 с.

 

23.       Конституція  України. – К., 1996.

 

24.       Кордун О.О., Ващенко К.О., Павленко Р.М: Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.

 

25.       Кривенко  Л. Інститут президентства. Глава  держави: проблеми конституційного  й фактичного статусу // Збірник  наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України: В 2 ч. / За заг. ред. В. Лугового, В. Князева – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 59-65.

 

26.       Крупчан  О. Адміністративно-правова реформа  крізь призму правової діяльності  органів виконавчої влади // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України: В 2 ч. / За заг. ред. В. Лугового, В. Князева – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 125-129.