Державне управління у сфері житлово-комунального господарства

  1) беруть участь у реалізації  державної політики у сфері житлово-комунального господарства, готують пропозиції до проектів програм соціально-економічного розвитку та проекту бюджету району;

  2) координують роботу, пов'язану з  наданням населенню району житлово-комунальних  послуг підприємствами - надавачами цих послуг незалежно від форми власності

  3) розробляють систему заходів  для забезпечення сталої роботи  житлово-комунального господарства  району в умовах надзвичайної  ситуації і ліквідації її наслідків;

  4) здійснюють в межах своєї компетенції  контроль за станом експлуатації та утримання житлового фонду і об'єктів комунального господарства незалежно від форми власності;

  5) вживають заходів до оснащення  наявного житлового фонду засобами  обліку та регулювання води  і теплової енергії згідно  із загальнодержавними та регіональними програмами;

  6) аналізують рівень цін і тарифів  на продукцію, роботи і послуги  житлово-комунального господарства  та у разі потреби готують  пропозиції щодо їх зміни в  установленому законодавством порядку;

  7) розробляють пропозиції до проектів місцевих програм приватизації підприємств житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності;

  8) сприяють прискоренню передачі  об'єктів відомчого житлового  фонду та комунального господарства  у власність територіальних громад;

  9) сприяють проведенню ефективної  інвестиційної політики під час  проектування, будівництва нових  та реконструкції діючих об'єктів  житлово-комунального господарства, здійснюють контроль за їх  будівництвом, беруть участь у  розробленні проектів благоустрою територій населених пунктів району;

  10) здійснюють відповідно до законодавства  контроль за організацією та  якістю обслуговування населення  підприємствами, установами та організаціями  житлово-комунального господарства; 11) сприяють реалізації заходів  щодо поліпшення умов охорони праці на підприємствах, в установах та організаціях житлово-комунального господарства на території району. 

  3.4 Повноваження органів місцевого  самоврядування в цій сфері 

  Реформування  будівельного комплексу й житлово-комунального господарства потребує не тільки координації зусиль багатьох міністерств і відомств, а й перенесення центра ваги реалізації проблем на місця. У зв'язку з цим, великого значення набуває діяльність органів місцевого самоврядування, які мають значні повноваження в галузі житлово-комунального господарства й будівництва. Органи місцевого самоврядування, у межах власних повноважень та у спосіб, передбачений законами України, забезпечують управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності територіальних громад, їх належне утримання та ефективну експлуатацію, необхідний рівень та якість житлово-комунальних послуг, соціальний захист малозабезпечених верств населення, встановлюють тарифи на проїзд у міськелектротранспорті, житлово-комунальні послуги, що надаються підприємствами комунальної власності, для всіх споживачів та виключно для населення у разі, якщо послуги надаються підприємствами не комунальної власності. Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування мають такі власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства: управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації; облік громадян, які відповідно до законодавства мають потребу в житлі, організація благоустрою населених пунктів тощо.

  Поряд із власними повноваженнями органи місцевого  самоврядування мають і делеговані їм повноваження в галузі житлово-комунального господарства. Серед основних із них слід назвати: здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних і комунальних організацій; облік і реєстрація згідно із законом об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. До повноважень органів місцевого самоврядування в установленому порядку має належати: - регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які не займають монопольне становище на відповідних ринках; - регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються суб'єктами, які займають монопольне становище на відповідних ринках, якщо обсяги виробництва не перевищують межу, встановлену відповідним органом державного регулювання; - визначення пріоритетних інвестиційних проектів місцевого значення, фінансування яких здійснюватиметься за рахунок коштів, отриманих за надані житлово-комунальні послуги, та/або відповідного місцевого бюджету.

  Підприємства, організації всіх форм власності  та їх об'єднання, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування, забезпечують, виключно на договірних засадах, всіх споживачів, у тому числі бюджетні установи і організації, казенні підприємства якісними послугами та у необхідних обсягах. Розмежування та впорядкування повноважень, завдань та обов’язків у сфері житлово-комунального господарства центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств та організацій – виробників, постачальників, виконавців, а також споживачів житлово-комунальних послуг потребує внесення змін до чинного законодавства та нормативно-правових актів. Ефективне управління об’єктами житлово-комунального господарства на місцевому рівні потребує розроблення інвестиційних та виробничих програм, запровадження моніторингу діяльності підприємств, що дасть можливість органам місцевого самоврядування реалізувати власні повноваження щодо забезпечення населення якісними житлово-комунальними послугами.

  Розділ  ІV. Форми та методи управління в сфері  житлово-комунального господарства 

  4.1 Форми управління в сфері житлово-комунального  господарства 

  Основною  формою управління та утримання житлового  фонду стають об’єднання співвласників  багатоквартирного будинку. Прийнятими організаційно-правовими формами  управління житлово-комунальним господарством є:

  об’єднання  власників житла у різні групи  з метою вибору обслуговуючих  підприємств на конкурсних засадах;

  розвиток  і застосування делегованого управління (концесій, оренди);

  стимулювання  якості надання послуг і зниження їх вартості через підвищення конкуренції  серед надавачів цих послуг;

  запровадження системи договірно-правових відносин.

  Такі  спеціальні форми управління житлово-комунальним господарством виправдані практикою, вони широко застосовуються у зарубіжних державах і довели свою ефективність, тому повинні застосовуватись і в нашій державі. Створення нових організаційно-правових форм та методів управління в житлово-комунальній сфері повинно базуватись на законах України та враховувати інтереси споживача, насамперед населення, територіальної громади в цілому, як власника комунального майна, підприємств, організацій та їх об’єднань різних форм власності, що працюють у сфері житлово-комунального обслуговування. 

  4.2 Загальні та спеціальні методи  управління в даній сфері 

  В діяльності по здійсненню управління сферами, що аналізуються, в нинішніх умовах господарювання відповідні органи реалізують свої функції переважно шляхом координаційних, дозвільних, контрольно-наглядових методів управління. Слід ураховувати також те, що в управлінні будівництвом і житлово-комунальним господарством переплітаються інтереси не тільки органів, які безпосередньо вирішують ці питання, а й інших, оскільки всі органи державного управління, органи місцевого самоврядування, господарюючі та інші суб'єкти ведуть будівельні роботи, а житлово-комунальне господарство здебільшого передано в підпорядкування місцевим ланкам виконавчої системи та системи самоуправління. Управління житлово-комунальним господарством можна віднести до міжгалузевого управління. На відміну від галузевого (лінійного) управління, що представляє собою сукупність вертикальних правовідносин, при міжгалузевому (функціональному) управлінні мають місце горизонтальні відносини, тобто відносини суб'єктів, організаційно не підпорядкованих один одному. Методам управління, які використовуються органами міжгалузевої позавідомчої компетенції, притаманні погоджене прийняття рішень, координація дій відповідних органів в управлінні при виконанні загальнодержавних чи міжгалузевих завдань. Тому серед основних форм та методів управління житлово-комунальною сферою особливо в сучасний період поряд із методами субординації та підпорядкування пріоритетне місце належить методам диспозитивним, а саме договірним. Ключовою проблемою управління на етапі реформування житлово-комунального господарства є запровадження системи договірних відносин, зумовлених появою у цій сфері господарюючих суб'єктів різних організаційно-правових форм. З метою підвищення ефективності управління та розвитку у сфері природних монополій (централізоване водо,- теплопостачання та водовідведення) органи місцевого самоврядування самостійно обирають одну з наступних схем управління комунальним майном та житлово-комунальними підприємствами - суб’єктами природних монополій: - схема безпосереднього керівництва (існуюча) - базується на постійному керівництві підприємством комунальної власності через укладення контракту з керівником, передбачає повну відповідальність органів місцевого самоврядування за експлуатацію, обслуговування, фінансування, інвестування реконструкції та розвитку підприємства тощо;

  - схема  делегованого управління (рекомендована) - базується на розподілі відповідальності згідно з договорами (контрактами) на управління, оренду, цілісного майнового комплексу або договору концесії на 20 – 25 років;

  - Шляхи  реалізації схеми делегованого  управління:

  - підготовка  водо-, теплопостачальних підприємств  до корпоратизації та приватизації, відокремлення та приватизація непрофільних підрозділів;

  - удосконалення  управління та структури підприємств,  реалізація надлишкового майна; 

  - утворення  керуючих компаній, які отримують  в довірче управління всі основні  фонди та об’єкти комунального господарства, при цьому виконкоми зберігають за собою право контролю за діяльністю керуючих компаній;

  - утворення  акціонерних товариств – керуючих  компаній, до уставного фонду  яких входять всі комунальні  об’єкти (за виключенням майна,  що не підлягає приватизації);

  - утворення  акціонерних товариств (“Облводоканал”, “Облтеплоенерго”) на базі комунального  майна міст та селищ області  згідно рішень місцевих рад  (за виключенням майна, що не  підлягає приватизації). Кількість  голосів кожного міста, селища та дивідендів пропорційна вартості майна, що передана до уставного фонду;

  - утворення  обласних холдингових компаній  “Облводоканал”, “Облтеплокомуненерго”,  що об’єднують в собі керуючі  компанії або безпосередньо підприємства, які надають комунальні послуги;

  Ці  кроки дозволяють залучити інвестиції в галузь, у т.ч. прямі іноземні інвестиції, для фінансування програм  розвитку, реконструкції, технічного переобладнання, впровадження енергозберігаючих технологій тощо. У державному управлінні житлово-комунальним господарством також широко застосовується метод контролю. Контроль за технічним станом житлового фонду й об'єктів комунального призначення здійснюють посадові особи управлінь і відділів житлово-комунального господарства місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Вони мають право: проводити обстеження й перевірки підконтрольних об'єктів; давати приписи власникам і користувачам про усунення виявлених порушень; вносити пропозиції щодо притягнення винних до адміністративної відповідальності тощо.

  З метою посилення контролю за технічним  станом міського електротранспорту  в Держбуді України створено та діють  Головна державна технічна інспекція, а також державні регіональні  технічні інспекції у містах. Здійснюючи постійний державний контроль за технічним станом міськелектротранспорту, посадові особи цих інспекцій мають право застосовувати як адміністративно-попереджувальні заходи, так і заходи адміністративного припинення. Контроль також здійснюється за якістю обслуговування населення, за виконанням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, а також громадянами нормативних актів з питань утримання та ремонту житлового фонду, експлуатації комунальних об'єктів, благоустрою територій міст і селищ міського типу, за дотриманням умов угод між власниками об'єктів житлово-комунального господарства, виробниками і споживачами послуг. Нагляд здійснюється за впровадженням і дотриманням стандартів, метрологічних норм і правил, за станом державного, комунального і приватного житлових фондів, а також комунальних об'єктів, за виконанням технологічних процесів, що забезпечують екологічну безпеку населення, повинні здійснювати як органи місцевого самоврядування, так і Державна житлова інспекція з нагляду і контролю за використанням та утриманням житлового фонду і об'єктів комунального призначення, яку необхідно створити.