Звіт по виробничій практиці фінансовий облік

Після закінчення операційного дня банк роздруковує виписки  з особового рахунку кожного  клієнта. Виписки банку надається  клієнту, як правило, тільки у випадку, якщо мав місце рух грошових коштів на банківському рахунку.

Виписки банку і прикладені до неї розрахункові документи, підтверджуючі  надходження або списання засобів, є підставою для відображення операцій по руху грошових коштів в  бухгалтерському обліку.

Банківська виписка на ТОВ «Агрофірма Брусилів» є документом банку, в якому по дебету відображено списання грошових коштів з поточного рахунку підприємства, а по кредиту – надходження грошових коштів на рахунок (додаток 13).

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України і нормативними актами НБУ. Відкриваються названі рахунки згідно з Інструкцією „Про відкриття банками рахунків в національній та іноземній валюті”, затвердженою постановою Правління НБУ № 527 від 18.12.98 р.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:

- платіжних дорученнях (додаток 14);

- платіжних вимогах-дорученнях;

- чеках (додаток 15);

- векселях;

- платіжних вимогах;

- інкасових дорученнях.

Розрахунки дорученнями  можуть здійснюватися:

- за фактичну відвантажену  продукцію (виконані роботи, надані послуги);

- в порядку попередньої  оплати;

- для завершення розрахунків  за актами звірки взаємної  заборгованості підприємства.

При розрахунках за фактично відвантажену продукцію в дорученні  в рядку „Призначення платежу” вказується назва відвантаженої продукції, номер, дата товарно-транспортної накладної або іншого документа, що підтверджує відвантаження продукції. В дорученнях на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати, нарахованих на фонд споживання, податків до бюджету і обов’язкових внесків до державних цільових фондів у рядку „Призначення платежу” вказуються підрозділи бюджетної класифікації і строк платежу, а також те, що податки в бюджет або внески в державні цільові фонди перераховані повністю.

У випадках, коли на рахунках підприємства недостатня сума коштів, необхідна для видачі заробітної плати і одно часового перерахування вищеназваних платежів, в дорученні в рядку „Призначення платежу” вказується, що податки і внески в державні цільові фонди утримані із заробітної плати і нараховані на фонд споживання, перераховуються в сумах пропорційно залишку на поточному рахунку.

Платіжна вимога-доручення  – це комбінований розрахунковий  документ, який складається з двох частин:

• верхня – вимога постачальника безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому за договором продукції;
• нижня – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, проставлену в рядку „Сума до оплати прописом”.

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і направляється  безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень платнику може здійснювати і банк одержувача через банк платника. Для  гарантованої поставки платникам вимог-доручень рекомендується передавати їх в комплекті з розрахунковими і відвантажувальними документами за поставлену згідно з договором продукцію.

Грошовий чек являє  собою розпорядження підприємства банку видати указану в ньому  суму готівки з його поточного  рахунку. Підприємство одержує чекові книжки в обслуговуючій його установі банку. У чеку вказується сума, дата видачі чека, назва одержувача, а також відомість про призначення коштів. Чеки підписують посадові особи, яким надано право першого і другого підпису і скріплюють відтиском печатки. Одночасно із заповненням чека його реквізити переносяться в корінець, який залишається на підприємстві в Чековій книжці. Після прийняття чека банк вертає контрольну марку, по якій в назначений час може бути отримано готівку.

Установи банків періодично, але не рідше одного разу на місяць надсилають підприємствам поштою або  видають через уповноважену підприємствам особу виписку з поточного рахунку додаючи копії документів, на підставі яких банк здійснював операції по рахунку. Після одержання з банку виписки з поточного рахунку головний бухгалтер повинен перевірити відповідність записів у ній документам та записам бухгалтерії підприємства. Виявивши помилку, бухгалтерія підприємства негайно у письмовій формі повідомляє про це відповідні установи банку.

Для обліку операцій поточного  рахунку передбачено рахунок  № 31 „Рахунки в банках”, який належить до групи активних рахунків, відображення операцій на цьому рахунку зображений у таблиці 2.

Таблиця 2

Облік коштів на рахунках в банку

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		дебет	Кредит
1.	Надходження від покупців виручки від реалізації продукції	31	36, 70
2.	Зарахована готівка, що надійшла з  каси	31	30
3.	Надійшли авансові платежі від  покупців	31	68
4.	Надійшли кошти в погашення  дебіторської заборгованості	31	37
5.	Списано по чеку готівку	30	31
6.	Виставлено акредитив або придбано розрахункову чекову книжку	31	31
7.	Перераховані платежі по страхуванню	65	31
8.	Погашена заборгованість перед  банком по позиках	50, 60	31

 

Облік операцій по рахунку  №31 „Рахунки в банку” на ТОВ «Агрофірма Брусилів» здійснюється в журналі-ордері № 1-с.г. (додаток 16) в хронологічному порядку на підставі даних виписок банку по поточному рахунку і доданих до них документів або інший період часу. Суми по кореспондуючих рахунках групують у виписці загалом, а потім відображають в журналі-ордері.

Щомісячно оборот по кредиту  рахунка № 31 журналу-ордера № 1-с.г. звіряють з даними інших реєстрів і переносять загальною сумою  в головну книгу в графу  „Оборот по кредиту”. Одночасно, суми, що складають цей кредитовий оборот записують по дебету відповідних кореспондуючих рахунків в Головній книзі в розділі „Обороти по дебету” в графах „з кредиту рахунків” – з журналу-ордера 1 с.-г.

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання  коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

В 2011 році між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Агрофірма Брусилів» був укладений кредитний договір. (додаток 17)

Покупці та замовники  у своїй діяльності можуть видавати аванси під поставку матеріальних цінностей  або під виконання робіт (надання  послуг).  Облік розрахунків за виданими авансами ведуть на рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами” субрахунку 371 „Розрахунки за виданими авансами”.

У господарсько-фінансовій діяльності підприємства неминучі операції, пов’язані з купівлею товарно-матеріальних цінностей, оплатою послуг за готівковий розрахунок, поїздкою у відрядження працівників та ін., які потребують для їх здійснення витрачання готівкових грошових коштів підзвітними особами. Облік руху грошових коштів у підзвітних осіб здійснюється на рахунку 37 „Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунок 372 „Розрахунки з підзвітними особами”.

Видача готівки підзвіт  здійснюється з каси ТОВ «Агрофірма Брусилів» за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше видані підзвіт суми.

Підзвітна особа зобов’язана  подати у встановлені терміни  керівникові підприємства звіт про витрачання за призначенням отриманих сум з додаванням документів, які засвідчують правильність указаних у звіті грошових витрат.

Звіти про витрачання авансів з доданими документами, що підтверджують здійснені витрати, перевіряються в бухгалтерії за формою і змістом і затверджуються керівником підприємства.

У випадках неподання  у встановленому порядку звітів про витрачання підзвітних сум і  неповернення в касу підприємства залишків невикористаних авансів підприємство має право здійснювати утримання із зарплати працівника по підзвітних сумах у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Для відображення розрахунків  з підзвітними особами в реєстрах журнально-ордерної форми обліку призначено журнал-ордер № 3А с.-г. (додаток 18) аналітичний облік в ньому ведуть по кожній виданій підзвіт сумі.

2. Облік необоротних  та нематеріальних активів.

 

Матеріальною базою  будь-якої підприємницької діяльності є необоротні активи, без яких не може здійснюватися ні один господарський  процес.

З набранням чинності Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та запровадженням з 2000р. національних стандартів бухгалтерського обліку, в Україні з’явилося широко всім відоме поняття необоротних активів.

В українському законодавстві  відсутнє поняття "необоротні активи". Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", "необоротні активи – всі активи, що не є оборотними". У цьому ж Положенні зазначено, що до оборотних активів належать "грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу".

Таким чином, під необоротними активами треба розуміти активи, що використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалого періоду часу (більше одного року) та від використання яких підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бути достовірно визначена.

Склад необоротних активів  у бухгалтерському обліку включає:

Ø     основні засоби;

Ø     довгострокові біологічні активи;

Ø     інші необоротні матеріальні активи;

Ø     нематеріальні активи;

Ø     довготермінові фінансові інвестиції;

Ø     довготермінову дебіторську заборгованість;

Ø     відстрочені податкові активи;

Ø     гудвіл.

Облік необоротних активів  в Україні ведеться відповідно до чинного законодавства, а саме законів, інструкцій, положень, плану рахунків, національних та міжнародних стандартів обліку.

Матеріальні активи, що підприємство містить з метою використання їх у процесі чи виробництва постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим чи обличчям для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яким більш одного року (чи операційного циклу, якщо він більше року) називаються - основні засоби.

У залежності від  натурально-речовинного характеру, основні засоби підрозділяються  на групи:

• інвестиційна нерухомість;
• земельні ділянки;
• капітальні витрати на поліпшення земель;
• будинки і спорудження;
• машини й устаткування;
• транспортні засоби;
• інструменти, пристосування, інвентар;
• тварини;
• багаторічні насадження;
• інші  основні засоби.

Важливою умовою правильної організації обліку основних засобів є також єдиний принцип  їхньої оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первісну, залишкову, відбудовну і ліквідаційну. Основні засоби підприємствами, заснуваннями, організаціями враховуються по первісній вартості, під якою розуміють фактичну (справедливу) собівартість спорудження, чи виготовлення придбання об'єкта, включаючи витрати по доставці й установці на, місці використання з урахуванням страхових платежів під час транспортування, державну реєстрацію й інші витрати, тобто фактичну (справедливу) собівартість, що об'єкти основних засобів мали в момент введення в експлуатацію.

Первісною вартістю безкоштовно отриманих основних засобів, а також отриманих у  результаті об'єднання підприємств, є їхня справедлива вартість на дату одержання.

При цьому під  справедливою вартістю розуміють суму, у результаті якої може бути зроблений обмін чи активу оплата зобов'язань у результаті операцій між не інформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Первісною вартістю об'єктів основних засобів, внесених у статутний капітал підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість.

У процесі експлуатації основні засоби, як відомо, поступово  зношуються (фізично, морально), унаслідок  чого їхня первісна вартість зменшується. Первісна вартість основних засобів за винятком суми зносу називається залишковою вартістю. Вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату.

На кожен  прийнятий в експлуатацію об'єкт  основних засобів на ТОВ «Агрофірма Брусилів» комісією, призначеної  наказом керівника підприємства, складається Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № 03-1), у якому вказується первісна вартість об'єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До акта додається технічна документація, що відноситься до даного об'єкта.