Витрати за звітний період і собівартість продукції

                   Класифікація витрат як витрат на продукт або витрат

                 періоду при калькулюванні змінних та повних витрат.

                               Калькулювання                Калькулювання   

                             повних витрат                   змінних витрат

Витрати на продукт   Прямі матеріали(DM)      Прямі  матеріали(DM)                   

                               Пряма праця(DL)             Пряма праця(DL)

                                Змінні накладні                Змінні накладні                                           

                                витрати(VOH)                  витрати(VOH)

                                Постійні накладні                       

                                витрати(FOH)

Витрати періоду            Витрати на збут                 Постійні накладні

                               Адміністративні                 витрати(FOH)

                               витрати                                Витрати на збут

                                                                            Адміністративні

                                                                            витрати

Сьогодні калькулювання повних витрат є найпоширенішим методом калькулювання для цілей зовнішнього звітування.Хоча, як випливає  з діалогу між Кеті та Фрідою, система калькулювання змінних витрат може постачати суттєву інформацію про витрати для прийняття рішеннь і контролю, яка не забезпечується системою калькулювання повних витрат.Д ля внутрішнього вжитку система калькулювання  змінних витрат є безцінним інструментом менеджера.             

Підхід до постійних накладних витрат у системі калькулювання повних  витрат

          Відмінність між системами калькулювання повних та змінних витрат полягає у знанні витрат звітного періоду, пов’язаних з постійними накладними витратами.У системі калькулювання повних витрат постійні накладні витрати мають бути включені до собівартості виробленої продукції.                                                                                                                                                               У цьому разі виникають дві проблеми, які ми ще не розглянули докладно. Перша: яким чином накладні витрати , на базі годин прямої праці  або машино-годин, віднести на одиниці виробленої продукції?Друга: що треба робити, якщо фактичні накладні витрати відрізняються від розподілених накладних витрат?

Перша проблема вирішується відносно легко.Припустимо, що накладні витрати розподіляться на основі годин прямої праці.Далі припустимо, що для виробництва однієї одиниці продукції потрібно 0,25 годин прямої праці.Якщо ставка постійних накладних витрат становить 12грн одну годину прямої праці, то постійні накладні витрати на одиницю продукції дорівнюють 3грн(0,25*12грн).

Над вирішенням другої проблеми треба поміркувати.По-перше, потрібно обчислити розподілені постійні наклкдні витрати та віднесені їх на обсяг виробленої продукції.Тоді загальна сума розподілених  постійних накладних витрат порівнюється з фактино понесеними постійними накладними витратами.Якщо сума нерозподілених або надмірно розподілених накладних витрат несуттєва, то вона списується на рахунок “Собівартість реалізованої продукції».Одиниці продукції, які залишаються в запасах на кінець періоду, поглинають розподілені постійні накладні витрати.Змінні накладні витрати (які також можуть бути недорозподіленими або надмірно розподіленими) обробляються у такий же спосіб.Оглядове  завдання ІІ в кінці розділу ілюструє, як треба ставитися до недорозподілених і надмірно розподілених постійних та змінних накладних витрат.

Якщо сума надмірно розподілених і недорозподілених витрат суттєва, тоді вона розподіляється між кінцевими запасами незавершеного виробництва, готової продукції та собівартістю реалізованої продукції.

3.2.Оцінка системи калькулювання виробничих витрат методом порівняння варіантів

Важко  переоцінити  значення  обліку  виробничих  витрат  в  економічній  діяльності підприємства.  Ефективність залежить значною мірою від  зниження  витрат  на одиницю продукції  за  збереження  та  підвищення  ії  якості.  Для  того,  щоб  знизити  витрати, потрібно   спочатку  їх  правильно  визначити.  Це  завдання  вирішується  за  допомогою методів  калькулювання,  кількість  яких  на  сучасному  етапі  за  рахунок  пропозицій зарубіжних   фахівців  наблизилась  до  десяти.  Хоча  аналіз  зарубіжної  літератури свідчить,  що   саме  особливості  технології  галузей  промисловості  є  основою  вибору конкретного  методу  окремим  підприємством [1],  але  все  ж  більшість  з  нових прогресивних  методів  з  повним  розподілом  витрат  є  універсальними.  Отже  є необхідність  у  спробі  порівняння  усієї  сукупності  методів  за  деякими  критеріями  з метою  визначення  найбільш  привабливого  для  застосування.  Це  завдання  зручно розв’язувати, використовуючи методичний апарат теорії прийняття рішень.

Метою дослідження  є  визначення  найбільш  привабливої системи калькулювання  за допомогою  методу  порівняння  варіантів,  виходячи  з 10-бальної  шкали  з  аддитивною оцінною функцією (Fi =   fij  Kj,  де fij – оцінка i-го  варіанта за j-тим  критерієм за 10- бальною шкалою; Кj – середня значимість j-го  критерію; i=1,n; j=1,n).

Умови  завдання.  Порівняємо  такі  методи  калькулювання  як  директ-костинг ,традиційні  методи  з  повним  розподілом  витрат (позамовний,  передільний,нормативний),  калькулювання  комплексних  виробництв (ККВ),  АВС-метод,  кайзен-костинг і систему «Якраз вчасно». Оцінка буде здійснюватися за критеріями:

а )  трудомісткість (складність)  методу.  Визначимо  пропорційно  кількості  етапів калькулювання (враховуючи  такі  ускладнення  методу  як  необхідність  спеціальної підготовки персоналу для його впровадження, складність розрахунків тощо);

б) рекомендації щодо використання  методу  з  боку  провідних  фахівців.  Визначимо, проаналізуючи вітчизняні та зарубіжні публікації з управління витратами;

в) надійність  методу.  Вірогідність  запобігання  безсумнівних  помилок  при

підрахунку  собівартості. Визначимо, використавши дані досліджень у цій  галузі.

Встановимо значимість кожного  критерію, порівнюючи їх   за 10-бальною шкалою за принципом «критерій рядка до критерію стовпця»; сформуємо  матрицю:

Трудомісткість  Надійність  Рекомендації

Трудомісткість  -  3  6

Надійність  7  -  8

Рекомендації  4  2  -

Трудомісткість  стосовно  надійності  оцінена  у 3  бали,  тобто  припускається,  що складність  впровадження  та  використання  методу  на  підприємстві  є  менш  значимим фактором  при  його   виборі,  ніж  точність  методу,  на 2  пункти (5-2=3,  оцінка «5» - критерії  рівнозначні).  Надійність  щодо  трудомісткості  оцінена  у 7  балів.  Надійність стосовно  рекомендацій  оцінена  у 8  балів.  Середня  значимість  першого  критерію «трудомісткість»  стосовно «надійності»  та «рекомендацій»:  Кт = (3+6)/2=4,5.

Аналогічно  знаходяться  середні  для  надійності  і  для  рекомендацій :  Кн = 7+8)/2=7,5;

Кр = (4+2)/2=3.

Таким  чином,  ми  визначили,  що  найважливіша  всього  надійність  методу,  далі  з невеликим відривом йдуть трудомісткість та рекомендації фахівців.

Оцінимо  за 10-бальною  шкалою  кожний  метод  стосовно  кожного  з  визначених критеріїв.  Як  зазначалося  вище,  визначимо  ступінь  трудомісткості  окремого  методу пропорційно кількості етапів його виконання.

Оцінимо  шість  перелічених   методів  за  критерієм «надійність».  Проведені дослідження  на  підставі даних  промислових  підприємств свідчать,  що  калькулювання неповних  витрат призводить до безсумнівних  помилок через  неможливість розподілу  в обліку  витрат  на  змінні  та  постійні [1].  Спираючись  на  це  твердження,  ми  оцінили надійність  усіх   методів  калькуляції  з  повним  розподілом  у 9  балів.  Метод  директ- костинг з цього  приводу отримав оцінку у 4 бали.

Оцінимо  методи  за  критерієм «рекомендації  фахівців» (таб. 2).  Позитивна

рекомендація  зарубіжних   фахівців  оцінювалась  у 1  бал ,  рекомендація  щодо застосування на  вітчизняних  підприємствах  у 3 бали.  Підсумковий  розрахунок оцінної функції  кожного  з  методів (середньозваженої  суми  балів  по   кожному  з  критеріїв) представлений у таблиці 3.2.1

                                                                                                       Таблиця 3.2.1.                                                       Оцінка методів за критерієм «Рекомендації фахівців»

Методи

калькуляції

1.Директ-костинг     1     1     1     1     3     3  10

2.Традиційні             1     1     1     1     3     3  10

3.ККВ  -                     0     1  -  0  -  0  -  0  -  0  1

4.АВС -метод           1  -  0     1     1     3     3  9

5.Кайзен-костинг  - 0     1     1  -  0     3  -  0  5

6.«Якраз вчасно»    1     1     1     1     3     3  10

Примітка: «х» – рекомендується до застосування, «-» - не рекомендується [1].

                                                                                                    Таблиця 3.2.2.

                Розрахунок оцінних функцій  методів

Методи Трудомісткість, калькуляції бал  Кт  Надійність, бал  Кн  Рекомендації,

бал  Кр  Сума балів 1  2  3  4  5  6  7  8

1.Директ-костинг  4  4,5  4  7,5  10  3  78

2.Традиційні         7  4,5  9  7,5  10  3  129

3.ККВ                    4  4,5  9  7,5  1  3  88,5

4.АВС -метод        3  4,5  9  7,5  9  3  108

5.Кайзен-костинг  2  4,5  9  7,5  5  3  91,5

6.«Якраз вчасно»  2  4,5  9  7,5  10  3 106,5

Таким чином,  виходячи з критеріїв  трудомісткості,  надійності та рекомендацій щодо застосування, найбільш  привабливими залишаються традиційні методи калькулювання з  повним  розподілом  витрат.  Вони  є  відносно   простими,  точними  та  мають  великий досвід   використання  на  вітчизняних  підприємствах.  Стосовно  прогресивних калькуляційних   систем  можна  підсумувати  проведене  дослідження  так:  найбільшу оцінку   отримав  метод  функціонального  калькулювання  АВС,  що   застосовується такими компаніями, як IBM, Macintosh та іншими [5,  с. 251].  Можна  стверджувати,  що система  АВС  має  добрі  перспективи  застосування  на  вітчизняних  підприємствах   у майбутньому.  Найнижчий бал  отримав  метод з неповним  розподілом витрат – директ- костинг.  Метод  має  дуже  низьку  оцінку   економічної  безпеки  через  наявність  високої імовірності «програмованих  помилок».  Але,  з  іншої точки  зору,  така  негативна  оцінка директ-костинга -  єдиного  з  методів,  що  дозволяє  вести  оперативний  облік  для прийняття поточних рішень  та оцінки окремих  елементів  діяльності, – є, щонайменше, однобокою та необ’єктивною.  Оптимальним  рішенням є використання  директ-костингу паралельно з будь-яким традиційним методом.

Висновки

Облік витрат та калькулювання собівартості продукції у системі бухгалтерського обліку на підприємствах - складний і важливий обліковий процес, який має дуже важливе значення в організації, управлінні виробництвом та плануванні діяльності підприємства. Завдяки обліку підприємство може по закінченню операційного циклу побачити результати і підвести підсумки своєї діяльності за минулий час, визначити прибутки і збитки та виявити як позитивні та негативні сторони діяльності.

Організація обліку витрат на підприємствах України регламентується рядом законів, положень, інструкцій, методичних рекомендацій та інших законодавчих та нормативно-правових актів, але основним є П(С)БО №16. Разом з цим слід відмітити, що деякі акти є недосконалими, протирічуть один одному і потребують удосконалення.

Необхідно зауважити, що не всі витрати підприємства входять у собівартість продукції. Через собівартість відшкодовуються лише витрати, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва: предметів та засобів праці, природних ресурсів, робочої сили.

   Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.

    У системі техніко – економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів.

Згідно з методом калькулювання змінних витрат тільки змінні виробничі витрати відносяться на продукт.Вони включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та змінні накладні витрати.Постійні накладні витрати виключаються зі складу витрат на продукт.За умов застосування методу калькулювання змінних витрат постійні накладні витрати, понесені за період, вважаються вичерпаними витратами цього періоду та списуються повністю за рахунок доходів поточного періоду.

Згідно з методом калькулювання повних витрат усі виробничі витрати відносяться на продукт.Прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, змінні накладні витрати та постійні накладні витрати визначають собівартість продукту.Таким чином, за умов калькулювання повних витрат постійні накладні витрати вважаються витратами на продукт, а не витратами звітного періоду.Відповідно до цього методу постійні накладні витрати відносять на продукцію за допомогою нормативної ставки постійних накладних витрат і до моменту реалізації продукції не вважають витратами періоду.Інакше кажучи, постійні накладні витрати – це витрати, що інвентаризуються.   

В системі управління Інформація про витрати може бути використана за такими напрямами, як прогнозування, планування, нормування, аналіз та дослідження поведінки витрат, виявлення резервів їх зниження, їх контроль і регулювання, а також оцінка результатів діяльності.