Витрати за звітний період і собівартість продукції

Види економічної ефективності.:

1.                 Народногосподарська

2.                 економічна ефективність галузева.

3.                 підприємства

4.                 Виробництва окремого виду продукції

5.                 Від застосування заходів.

Критерієм народногосподарської ефективності є кількість отриманого національного доходу на душу населення

Критерієм останніх економічної ефективності окрім ефективності заходів є рівень рентабельності: табл.2.2.1

Таблиця 2.2.1

Рівень рентабельності буває: виробничий , комерційний

Ціноутворення та ціна на с/г продукцію

1.                 Сутність цін їх роль та система в с/г виробництві.

2.                 Методи визначення рівня цін та його використання для аналізу виробничих ы економічних параметрів діяльності підприємства.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару

Основні функції ціни, яку роль відображає ціна в ринкових умовах.

1.                 вимірювальна або облікова функція грошей – заключається що ціна в єдиних грошових знаках вимірює вартість товару, тобто вона відображає суспільно необхідні витрати праці на виробництво товару

2.                 Планова ф-я – внутрішньогосподарське планування виробництва і розподілу, обміну і споживання продукції у вартісному виразі відбувається за допомогою ціни на плануючі процеси.

3.                 Регулююча – заключається в тому, що в ринковій економіці ціна представляє основний інструмент рівноваги попиту та пропозиції.

2.3.Поняття калькулювання собівартісті

Калькулювання — це процес визначення собівартості продукції, який полягає у акумулюванні затрат на виробництво і віднесення їх на готовий продукт. За допомогою калькулювання визначають собівартість одиниці продукції.

Основний принцип підприємницької діяльності — отримання прибутку. Підприємство зобов'язане дотримуватися цього в довготривалому періоді, однак у короткотривалому періоді іноді може його порушувати.

Яка ж має бути ціна товару чи послуг, щоби дотримуватися цих правил ведення господарської діяльності? Інструментом для цього є калькуляція.

Калькуляцію можна визначити як класифікування, реєстрацію і відповід­ний розподіл затрат для визначення собівартості продукції або послуг.

Розрізняють калькуляцію з повним розподілом затрат (повне каль­кулювання) і калькуляцію за змінними витратами (калькуляція часткових витрат).

Система обліку і калькулювання за повними витратами передбачає, що в собівартість продукції включають усі затрати, пов'язані з процесом ви­робництва:

- прямі матеріали;

- пряма заробітна плата;

- інші прямі затрати;

- накладні загальновиробничі затрати.

Калькулювання собівартості продукції з повним розподілом затрат може здійснюватись:

- згідно із замовленнями (проектами);

- згідно з процесами;

- на основі виробничої діяльності

Об'єктами обліку при калькулюванні витрат згідно із замовленнями є певні окремі замовлення (проекти). Кожному замовленню надають окре­мий шифр (номер), який проставляють у первинних документах обліку витрат і за яким здійснюється групування первинних документів (та за­трат) за замовленнями.

Прямі затрати відносять на собівартість замовлень на підставі групування первинних документів.

Загальновиробничі затрати, які є непрямими, протягом певного періоду (наприклад, місяця) враховують окремо, на окремих раху­нках, а в кінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень через їх розподіл.

Фактичну собівартість замовлення визначають лише після його ви­конання. Якщо замовлення налічує багато виробів, то для визначення фактичної собівартості одиниці продукції необхідно загальну суму затрат розділити на кількість виробів.

Калькулювання затрат згідно з процесами (попередільний метод) вико­ристовують у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить цілу низку технологічних виробничих процесів, переділів виробництва.

На кожному переділі отримують напівфабрикат, який є вихідною си­ровиною (або матеріалом) для подальшого переділу. На останньому пе­реділі отримують готову продукцію. Цей метод використовують у металу­ргійній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості.

Затрати за цим методом враховують по переділах і видах продукції. Об'єктами калькуляції є напівфабрикати кожного переділу і готова продукція останнього переділу.

Попередільний метод передбачає два варіанти обліку виробничих затрат:

— напівфабрикатний, за яким визначають фактичну собівартість на­півфабрикатів кожного переділу;

— без урахування собівартості напівфабрикатів, за яким облік затрат здій­снюють у переділах, але собівартість напівфабрикатів не визначають. Зведенням затрат у переділах підраховують собівартість готової про­дукції на останньому переділі.

Система калькулювання на основі виробничої діяльності зорієнтована на контроль і скорочення тривалості виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробу (транспортування, зберігання, контроль, інше), що сприяє зниженню витрат і собівартості продукції.

При цій системі калькулювання виробничі накладні затрати обліко­вують за так званими „центрами виробничої діяльності”, а потім розподі­ляють між видами продукції на основі баз розподілу. Тобто для кожного виду затрат визначають свою базу (фактор) розподілу, а потім розрахову­ють величину цих затрат на одиницю фактора їх зміни.

За базу розподілу можуть бути прийняті виробничі показники, кіль­кість співробітників, кількість відпрацьованого часу тощо.

Розглянемо приклад калькуляції витрат на одиницю продукції (проду­кту А і продукту Б). Нам відомо, яка частина основних затрат пов'язана з виробництвом обох продуктів. Непрямі затрати рівномірно розподі­ляються на обидва продукти. Затрати на одиницю продукції визна­чають за рахунок ділення валових витрат на кількість виготовлених одиниць (у даному разі 100 одиниць продукту Б): табл.2.3.1

Таблиця 2.3.1

Калькулювання повних витрат на одиницю продукції

Система обліку і калькулювання за змінними витратами грунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається тільки за змінними витратами. Так, до виробни­чої собівартості продукції належать прямі матеріали, пряма заробітна пла­тня і частина загальновиробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.

Постійні загальновиробничі затрати не включають у собівартість про­дукції, а зараховують до витрат періоду. Вони підлягають обліку окремо і їх списують на фінансові результати звітного періоду. Контроль постій­них витрат здійснюють за центрами відповідальності через бюджетування, виявлення і аналіз відхилень від бюджету (кошторису).

На практиці може бути доволі складно розділити постійні і змінні затрати. Часто буває так, що затрати не є ні повністю постійними, ні по­вністю змінними, й інколи потрібен детальний аналіз для того, щоб вста­новити цю різницю стосовно характеру діяльності підприємства.

Постійні затрати не залишаються незмінними на всіх рівнях обсягу виробництва. Настає момент, коли будь-яке подальше збільшення обсягу виробництва потребує додаткового обладнання, а можливо, й розширення ви­робничих площ. Тому деякі затрати можна розглядати як постійні лише в межах певного періоду або для певного асортименту продукції.

Калькуляція собівартості за змінними витратами є необхідним допо­вненням калькуляції повних витрат. Використовують її в управлінському обліку для планування, контролю, прийняття управлінських рішень про виготовлення нових видів продукції, ціноутворення, планування прибут­ку, рішень типу „виготовляти чи купувати?" та ін.

2.4.Калькулювання собівартості продукту на основі діяльності

Функціонально орієнтоване калькулювання накладних витрат має дві стадії:першу, коли накладні витрати відносяться на структурні одиниці організації (завод або цехи) і другу, коли накладні витрати відносяться на продукти.В системі калькулювання витрат за видами діяльності - АВС витрати спочатку спостережуються до видів діяльності, а потім до продуктів.Припущення, на якому грунтується система АВС полягає в тому,що діяльність споживає ресурси, а продукти, у свою чергу, споживають діяльність.Отже, процес калькулювання витрат на основі діяльності так само складається з двох стадій.проте система АВС особливу увагу приділяє прямому простеженню витрат та простеженню за допомогою чинників (використовуючи причинно-наслідкові зв’язки), тоді як функціонально орієнтована система має тенденцію бути переважно розподільчою (значною мірою ігноруючи причинно-наслідкові зв’язки).Отже, ідентифікація видів діяльності має бути першим кроком в розробці системи калькулювання на основі діяльності.[с.130]