Витрати за звітний період і собівартість продукції

Державна академія житлово- комунального господарства

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

                         КУРСОВА РОБОТА

                 з дисципліни: «Управлінський облік І»

                                      на тему:

     «Витрати за звітний період і собівартість продукції»

                                                                                 Виконав:

                                                                                      Студент ІІІ курсу

                                                                                       Групи ОА-6.081

                                                                                       Стрибуль О.С.

                                                                                       Керівник ст.викладач

                                                                                        Малинка Т.В.

                                             Київ-2011

                                                 Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………… 3

1.ВИТРАТИ,ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВЕДІНКИ ВИТРАТ……………………………………..4

1.1.Класифікація витрат в управлінському обліку………………………........4

1.2Методи вивчення поведінки витрат…………………………………….......14

2.ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ У СИСТЕМІ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ВИТРАТИ ПЕРІОДУ............................................17

2.1.Собівартість продукції: поняття та класифікація………………………..17

2.2.Методика визначення собівартості продукції…………………………….21

2.3.Поняття калькулювання собівартісті……………………………………...25

2.4.Калькулювання собівартості продукту на основі діяльності…………...29

2.5.Особливості застосування методу калькулювання витрат за функціями…………………………………………………………………………………...32

3.КАЛЬКУЛЮВАННЯ ЗМІННИХ І ПОВНИХ ВИТРАТ:АНАЛІЗ ТА ПОРІВНЯННЯ……………………………………………………………………….36

3.1.Калькулювання звітних і повних витрат: аналіз і порівняння ……… 36

3.2.Оцінка системи калькулювання виробничих витрат методом порівняння варіантів……………………………………………………………………….39

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..…….45

Вступ

Із розвитком в Україні ринкових відносин, виходом вітчизняних підприємств на зовнішній ринок, створенням спільних підприємств постає завдання - не просто визначити фактичну собівартість, а розрахувати таку собівартість, яка в нинішніх умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток.

А собівартість - це, як відомо, сукупність витрат підприємства на виготовлення та реалізацію продукції.Це обумовлює важливість обліку витрат підприємства.

Визначення собівартості продукції відбувається згідно затвердженого кабінета міністрів України типового положення по плануванню визначенню і калькуляції собівартості продукції.

Витрати періоду – витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Витрати на продукцію – витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації.

Важливою ознакою витрат як у виробничій, так і у невиробничій сфері є характер їх зв’язку з певним об’єктом: продукцією, підрозділом, проектом. За

лежно від характеру цього зв’язку витрати поділяють на прямі та непрямі

Метою даної курсової роботи є розкриття і аналіз витрат за звітний період і собівартість продукції.

Завдання курсової роботи:

1.                 Опрацювати теоретичні основи витрат та собівартість продукції, визначити їх роль в ефективному управлінні.

2.                 Проаналізувати нормативну базу, в тому числі Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, методичні рекомендації та положення.

3.                 Розглянути як проводиться калькування собівартості продукції.

4.                 Дослідити застосування поведінки витрат.

5.                 Розробити основні напрямки вирішення виявлених проблем та запропонувати конкретні шляхи їх удосконалення.

1.ВИТРАТИ,ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОВЕДІНКИ ВИТРАТ

1.1.          Класифікація витрат в управлінському обліку

Управлінський облік передбачає створення детальної класифікаційної схеми витрат. Керівник або власник підприємства повинен знати, скільки буде коштувати виробництво тієї чи іншої продукції, який прибуток від її реалізації у загальному обсязі прибутку, чи є можливість збільшити або зменшити ціну на цю продукцію і яка ефективність від прийняття управлінського рішення. Для цього необхідно використати економічно обгрунтовану класифікацію витрат. Класифікація витрат – поділ витрат на класи на основі певних загальних ознак об’єктів і закономірних зв’язків між ними.

Необхідність в різних класифікаціях витрат, використання різних методів їх збирання і розподілу зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства. Вона є передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу та ефективного управління витратами.

В основу наведеної нижче класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Виділяють три напрями класифікації витрат: рис.1.1.1

Рис.1.1.1 Класифікація витрат

       Класифікація витрат в системі управлінського обліку

Вичерпані (спожиті) витрати – збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.

Невичерпані (неспожиті) витрати – збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати – у звіті про фінансові результати.

На практиці не всі витрати, що відносяться до звітного калькуляційного періоду (вичерпані витрати), безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати, які формують собівартість продукції (товарів), та витрати періоду.

Витрати на продукцію – витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або з придбанням товарів для реалізації.

У виробничій сфері до таких витрат належать витрати (сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників з відрахуваннями від неї, амортизація верстатів), пов’язані з функцією виробництва продукції, що формують її історичну собівартість

На торговельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

Витрати періоду – витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.

Підприємства, що виготовляють продукцію, до таких витрат відносять витрати на здійснення всіх інших своїх функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробка) вартісного ланцюжка.

На торговельних підприємствах витратами періоду є витрати обігу.

У підприємствах виробничої сфери витрати, які відносяться на собівартість продукції, називають виробничими витратами, а витрати періоду – витратами діяльності.

Важливою ознакою витрат як у виробничій, так і у невиробничій сфері є характер їх зв’язку з певним об’єктом: продукцією, підрозділом, проектом. Залежно від характеру цього зв’язку витрати поділяють на прямі та непрямі.

Під прямими розуміють такі витрати, які пов’язані з виробництвом одного певного виду продукції. При цьому на підставі первинних документів вони можуть бути прямо віднесені на собівартість відповідної продукції.

Прямими витратами називають економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, безпосередньо у відповідності з обгрунтованими нормами та нормативами. До них відносяться витрати на сировину та основні матеріали, заробітна плата робітників основного виробництва, відрахування на соціальні заходи від заробітної плати робітників тощо.

Непрямими витратами називають витрати, які неможливо розрахувати по окремих видах продукції за ознакою прямої приналежності, оскільки вони пов’язані з виготовленням декількох видів продукції або з різними стадіями її обробки. Їх включають до собівартості конкретних видів продукції шляхом розподілу пропорційно до будь-якої умовної бази. До непрямих відносяться витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання, на підготовку та освоєння виробництва, втрати від браку, загальновиробничі, адміністративні та інші виробничі витрати.

Отже, непрямі витрати – витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом.

Основні витрати – витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат відносять сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим на виробництві продукції, виконанням робіт або наданням послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат.

Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал) і на заробітну плату робітників, що не може бути прямо віднесена на продукцію (оплата часу простою, додаткові виплати), включають до складу виробничих накладних витрат.

До складу інших прямих витрат включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація.

Накладні витрати – витрати, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва.

Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація та страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг.

Накладні витрати не можна точно розподілити між конкретною продукцією, так як вони поширюються на всю виробничу продукцію. Тому їх пов’язують з конкретною продукцією наближено, розподіляючи всю суму накладних витрат за період між продукцією на основі прийнятої бази (пропорційно до заробітної плати основних робітників, суми прямих витрат, трудомісткості, завантаження обладнання).

Накладні витрати можна поділити на виробничі та невиробничі. До виробничих накладних витрат відносяться загальновиробничі витрати, які розподіляються між продукцією пропорційно до обраної бази.

По відношенню до обсягу виробництва виробничі накладні витрати поділяються на змінні, постійні та умовно-змінні. Прикладами змінних виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та споживання електроенергії. Розмір цих витрат зростає або зменшується прямо пропорційно до кількості виготовленої продукції. Часитна виробничих накладних витрат, що називаються постійними, залишається практично незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу випуску продукції. Це, наприклад, страхові внески, орендна плата, заробітна плата майстрів, амортизаційні відрахування на обладнання. До умовно-змінних накладних виробничих витрат варто віднести плату за користуванням телефоном (основна плата плюс плата за міжміські розмови), за комунальні послуги.

До невиробничих витрат включають: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Для прийняття управлінських рішень вкрай необхідно розрізняти релевантні та нерелевантні витрати.

Релевантні витрати – витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття рішення.

Нерелевантні витрати – витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення.

Поділ витрат на релевантні (які враховуються при розрахунку) та нерелевантні (які не враховуються при розрахунку) має не менш важливе значення для прийняття правильних управлінських рішень, ніж поділ витрат на постійні та змінні. Релевантні витрати дорівнюють нулю при відмові від існуючого варіанту використання засобів на користь альтернативного, а нерелевантні витрати залишаються незмінними. Отже, тільки релевантні витрати повинні враховуватись при прийнятті рішень.