Витрати банку

        2) визначення фінансового результату;

       3) контроль за економічністю та  виявлення резервів зниження  витрат;

        4) дослідження поведінки затрат  та прийняття управлінських рішень;

       5) планування ( бюджетування),  прогнозування,  здійснення  контролю  та  регулювання результатів діяльності.  Враховуючи  цілі  класифікації  витрат,  здійснимо  групування  основних  видів витрат (табл. 2). 

      Таблиця 2

      Класифікація  витрат банку

      Охарактеризуємо  деякі  види  витрат,  які  найчастіше  використовуються  в  практиці  банківської  діяльності.  До  них  належать  такі:  змінні,  постійні,  напівзмінні, напівпостійні, змішані. 

      Витрати вважаються змінними, якщо їх обсяг  змінюється водночас зі зміною  кількості  послуг чи операцій. Прикладом таких  витрат є: процентні доходи  (розділ 60); частина комісійних, які розраховуються у відсотках від вартості  банківського  продукту ( розділу 61); торговельні ( розділ 62); дивідендний  дохід (група 630); процентні витрати (розділ 70); змінні залежно від обсягу  ресурсів  частини  комісійних ( розділу 71); відрахування  до  Фонду  гарантування вкладів фізичних осіб (рахунок 7418).

        Постійними витратами є такі, сума яких змінюється  пропорційно до зміни  обсягу  їх  надання,  тобто  їх  обсяг  не  залежить  від  зміни  обсягу  залучених  (розміщених)  коштів  чи  інших  факторів,  що  впливають  на  витрати.  Прикладом  таких  витрат  можуть бути:  витрати на  утримання будівель,  обладнання,  оренду  землі,  комісійні,  які встановлюються  аналогічно  постійним комісійним (розділ 71); загальні адміністративні витрати (розділ 74,  крім рахунку 7418 та групи 749); відрахування в резерви (розділ 77); частина  комісійних доходів, які визначаються  конкретно встановленою  сумою або  змінюються залежно від іншого, ніж обсяг розміщених (залучених) коштів,  фактора  доходів ( розділ 61); повернення  списаних  активів ( розділ 67).  Постійні витрати  залишаються  такими лише протягом певного незначного  проміжку часу, який прийнято називати релевантним діапазоном.

        Важливим  елементом  процесу   управління  є  контроль  за  особливостями  поведінки постійних  витрат та змінних доходів  і витрат як загальних, так і на  одиницю продукції, за умови зміни обсягів розміщених (залучених) коштів. 

      Деякі доходи (витрати) називаються змішаними, оскільки мають одночасно  змінні  і  постійні  компоненти.  Іноді  їх  називають  напівзмінними  або  напівпостійними. Прикладом таких доходів та витрат є: доходи від продажу іноземної валюти, яка зазвичай продається зі знижкою для оптових покупців;  витрати часу  на  обробку одного  платіжного  документа,  що  поступово скорочуються  в міру  зростання кваліфікації  операційних працівників,  так звана крива досвіду. 

      У багатьох випадках при досягненні відповідного рівня діяльності доходи і  витрати  змінюються  різко,  стрибкоподібно,  це – напівпостійні  доходи  (витрати). 

      Якщо  протягом коротких періодів часу, наприклад, доходи (витрати) можуть  бути  змінними ( напівзмінними)  і постійними ( напівпостійними),  то  за  тривалий  період  усі доходи (витрати)  мають тенденцію до зміни,  тобто постійні  доходи ( витрати)  стають  напівпостійними і змінюються  ступінчасто.

        Значну  частину  напівзмінних  доходів (витрат)  складають   змішані  доходи  (витрати, які  містять елементи як постійних,  так і змінних витрат).  Типовим   прикладом  змішаних  витрат  є  плата  за  телефон,  яка  включає:  постійні витрати у вигляді абонентної плати; змінні витрати у вигляді плати  за  міжміські  розмови.  Тому,  обліковуючи  витрати,  їх  слід  чітко  розмежовувати.

        Інші  види  витрат  менше   використовуються  в  банківській   практиці,  але  їх  значення  велике, детальна характеристика цих видів витрат описана в працях  вітчизняного вченого С. Голова та англійського вченого К. Друрі. 

      Запропонована  нами  деталізація  класифікації  витрат  відповідно  до  цілей  дозволить  оптимізувати  організацію  управлінського  обліку,  оскільки  прискорить процес вибору класифікаційних ознак для вирішення конкретних  завдань  управлінського  обліку.  На  практиці  всі  види  витрат  не  використовуються,  тому  що  кожен  менеджер  використовує  такі  критерії  класифікації, які найбільшою мірою задовольняють його потреби у деталізації  інформації та достатні для прийняття управлінських рішень у певний момент  часу. 

      За  результатами  проведеного  дослідження  можна  зробити такі  висновки:

      1).  Менеджери  різного  рівня   управління,  що  приймають різні управлінські рішення, повинні використовувати різні ознаки та види витрат,  які відповідали б досягненню цих рішень; 

      2).  Кількість  ознак  класифікації  витрат  та  їх  видів  може  бути  рівною кількістю, які  виникають в діяльності банківської установи. 

      2. КОНЦЕПЦІЯ КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ  ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ БАНКУ  

      Класифікація  витрат для потреб фінансового обліку  здійснюється відповідно до  Плану  рахунків бухгалтерського обліку банків  України, та  Правил  бухгалтерського  обліку  доходів  і  витрат  банків  України.  У зв’язку з необхідністю  складання бюджетів  та  фінансового планування як  невід’ємних складових фінансового менеджменту банківської установи,  а також підготовки інформації для прийняття рішень керівництвом банку така  деталізація  витрат  є  недостатньою,  оскільки  призначена  для  складання  фінансової  звітності.  Для  вирішення  завдань,  пов’язаних  з  прийняттям  управлінських рішень, вона у одних випадках недостатньо деталізована, а в  інших – недостатньо  агрегована. Для вирішення цієї  проблеми менеджери  банківської  установи  використовують  звітність,  сформовану  засобами  управлінського  обліку  з  таким  ступенем  деталізації  чи  агрегації,  який  необхідний при вирішенні конкретного завдання. 

      У  науці  накопичений  великий  досвід  класифікації  витрат,  що  використовується  для  потреб  управління.  Суть  процесу  класифікації  витрат –  виділити  ту  частину  витрат,  на  які  може  вплинути керівник, виходячи з принципу: “різні витрати для різних цілей”. На  підтвердження  цього  зазначимо,  що  вчені  Ч.Т.  Хорнгрен  та  Дж.  Фостер  вважають,  що “ облікові  системи  повинні  обслуговувати  комплекс  управлінських цілей, тому  існують різні  способи вимірювання і  групування  затрат” [7, с. 36].  При  цьому  кожній  з  цілей  відповідають  різні ознаки  класифікації витрат.  Існують й інші підходи до обґрунтування цілей класифікації витрат [1, с. 36],  де ці три цілі доповнюються ще двома:

       1) оподаткування та складання фінансової звітності (матеріальні, на оплату  праці, на соціальні заходи, амортизація та ін.);

        2) обчислення  собівартості (за  статтями),  хоча,  на  нашу  думку,  ці  цілі  є  деталізацією  першої  цілі – оцінка  запасів   та  визначення  фінансового  результату.

        Цікавий підхід до класифікації  витрат пропонує професор Л.В.  Нападовська  [7].

        У своїй монографії вона деталізує  та доповнює класичні цілі  класифікації  витрат, в результаті  чого вони набувають такого  змісту:

       1)  калькулювання  собівартості  виготовленої  продукції  та  визначення величини отриманого прибутку;

       2)  дослідження  поведінки   затрат  та  прийняття  управлінських   рішень;

       3)  планування ( прогнозування),  здійснення  контролю  та  прогнозування. 

        Водночас  у  своїх  дослідженнях  автор  виділяє  два  блоки  об’єктів  для  здійснення  цих  цілей:

      1) права  і  відповідальність  осіб,  зайнятих  у  господарських  процесах, що безпосередньо відповідають  за величину затрат;

       2)  види  затрат  у  відповідному  групуванні. Співвідношення між цілями та  об’єктами подає у вигляді матриці-моделі,  мету  та  об’єкти характеризує  з урахуванням різних рівнів управління та відповідальності осіб.

      Передусім  обґрунтуємо  доцільність  здійснення такої класифікації, тобто сформулюємо мету та цілі класифікації  витрат. Для ефективного управління витратами банку керівництву потрібні  не  просто  дані  про  розмір  витрат,  а  й  інформація  про  витрати  з  їх  деталізацією  на  певні  цілі,  організаційні  підрозділи,  вироблені  продукти,  послуги тощо. Облік витрат здійснюється в межах чинних облікових систем,  тобто  певного  регулярного  процесу,  а також  підпорядкований  потребам  керівників з необхідною їм деталізацією та на їх вимогу, оскільки постійне  калькулювання обходиться дорожче, ніж проведене на вимогу. Основною  метою класифікації витрат за таких потреб є організація ефективної роботи  системи управлінського обліку, що досягається через низку заходів (рис.  1).

       Виходячи  з  вищенаведеного  сформулюємо  цілі  класифікації  витрат  таким  чином:

       1) визначення собівартості, калькуляція  ціни готового банківського продукту  та визначення величини отриманого  прибутку;

        2) визначення фінансового результату;

       3) контроль за економічністю та  виявлення резервів зниження витрат;

        4) дослідження поведінки затрат  та прийняття управлінських рішень;

       5) планування ( бюджетування),  прогнозування,  здійснення  контролю  та  регулювання  результатів діяльності.  Враховуючи  цілі  класифікації  витрат,  здійснимо   групування  основних  видів витрат (табл. 1). 

      Таблиця 1

      Класифікація  витрат банку