Витрати банку

      Затрати, витрати, собівартість, є найважливішими економічними категоріями. Їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства. Підвищення технічного рівня виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці приводить до зниження витрат сировини, матеріалів і заробітної плати.

      Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження норм їх використання, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва та збереження, повторне використання матеріалів, впровадження безвідходних технологій. На величину витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. У разі їхнього збільшення витрати зростають, а зниження – зменшуються. Значне зниження виробничих витрат досягається внаслідок застосування прогресивних методів організації виробництва. Прикладом є розроблена в Японії система організації виробництва, яка отримала широке застосування в усьому світі. Вона знижує витрати виробництва за рахунок бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що комплектувальні вироби, точну кількість деталей поставляють споживачеві у визначене місце, у потрібний час. Якщо потрапляють браковані деталі, виробничий процес зупиняється, тому що запасів на робочому місці немає.

      Варто наголосити, що система управління витратами повинна впроваджуватися  на комплексній основі, забезпечуючи взаємозалежне вирішення поставлених завдань. Тільки такий підхід буде сприяти стрімкому зростанню економічної ефективності роботи підприємства. 

2. ВИТРАТИ БАНКУ ЯК ОБЄКТИ ОБЛІКУ

      Склад витратбанку обумовлений фінансовою природою банківської справи, яка  і визначає об’єкти обліку.

      Витрати — це зменшення економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (причому таке зменшення не пов’язане з виплатами засновникам). Витрати визнаються в обліку, коли існує ймовірність зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних із зменшенням активів або зі збільшенням зобов’язань, що може бути вірогідно визначено. Витрати визнаються з урахуванням принципу відповідності. Вони включаються до Звіту про фінансові результати у періоді, в якому був визнаний дохід, для отримання котрого були здійснені ці витрати.

      Різниця між доходами і витратами банку  становить фінансовий результат  його діяльності: якщо витрати перевищують витрати — прибуток, якщо витрати перевищують витрати — збиток.

      Прибуток — це збільшення власного капіталу в результаті фінансово-господарської діяльності, крім внесків засновників у капітал.

      Збиток — це зменшення власного капіталу у результаті фінансово-господарської діяльності, крім вилучень частки засновників із капіталу. 
Витрати, визнані банком, розглядають як такі, що отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (рис 1).

      Операційна, або звичайна, діяльність — це будь-яка основна діяльність, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок неї. У складі звичайної діяльності виділяють основну діяльність (наприклад, проведення кредитних, депозитних операцій) та інші операції (купівля-продаж основних засобів, товарно-матеріальних цінностей тощо). У складі звичайної діяльності виділяють діяльність, що триває, та діяльність, що припиняється. Надзвичайними подіями є операції, які не трапляються регулярно і відрізняються від звичайної діяльності. 
 
Рис.1. Класифікація діяльності банку

      У результаті операційної діяльності банку виникають такі витрати:

• Процентні витрати (відповідно 60 і 70 розділи Плану рахунків).
• Комісійні витрати (відповідно 61 і 71 розділи Плану рахунків).
• Результат від торговельних операцій (62 розділ Плану рахунків).
• Інші операційні витрати (відповідно 63 і 73 розділи Плану рахунків).
• Загальні адміністративні витрати (74 розділ Плану рахунків).
• Відрахування в резерви (77 розділ Плану рахунків).
• Повернення списаних активів (67 розділ Плану рахунків).
• Непередбачені витрати (відповідно 68 і 78 розділи Плану рахунків).
• Податок на прибуток (79 розділ Плану рахунків).

      Процентними називають витрати, які розраховуються пропорційно до часу і суми активу чи зобов’язання.

      Розрізняють такі види процентних доходів (витрат):

• Витрати за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків).
• Витрати за кредитами і депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам та за іншими процентними фінансовими інструментами, у тому числі за борговими цінними паперами.
• Витрати у вигляді амортизації дисконту (премії) за борговими цінними паперами.

      Комісійні витрати — це витрати, які банк отримує, або витрати, які банк несе за всіма наданими (отриманими) послугами. До комісійних витратналежать: суми грошових коштів, які одержані чи виплачені банками за розрахунково-касове обслуговування; за послуги кредитного характеру, а саме: видача й одержання гарантій, поручительств, відкриття кредитних ліній, акцептні операції; комісії, одержані і сплачені за операції з конвертації — обслуговування валютних рахунків, купівлі-продажу інвалюти, виконання трастових операцій і деякі інші. 
Чистий комісійний дохід визначають відніманням від комісійних доходів комісійних витрат.

      Прибутки (збитки) від торговельних операцій — результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів (за операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металами). Банк визнає торговельний результат:

• від реалізації фінансових інвестицій;
• від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;
• від переоцінки активів і зобов’язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

      Так, наприклад, продаючи цінні папери за ціною, що перевищує їх балансову  вартість, банк одержує прибуток, і  навпаки, якщо ціна продажу нижча  балансової вартості, у банку утворюється збиток. Сума збитку зменшується на суму резерву під знецінення цінних паперів, якщо такий резерв нараховано за конкретним видом цінних паперів. Одержаний результат від торговельної операції у вигляді прибутку збільшує суму доходів банку, а у вигляді збитку — зараховується на зменшення доходів від торговельних операцій. Аналогічно визначається результат від інших торговельних операцій банку.

      До  інших операційних витратвідносять витрати від операцій, не пов’язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю: дивідендний дохід, штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями, витрати від наданих (отриманих) консультаційних послуг фінансового характеру, витрати від оперативного лізингу тощо.

      Загальні адміністративні витрати — це витрати, що пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них відносять: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії); нарахування податків, зборів та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток, витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів; на телекомунікації; експлуатаційні та господарські витрати; інші адміністративні витрати (на відрядження, представницькі, на маркетинг та рекламу, спонсорство та доброчинність) та деякі інші. Сума прибутку від операцій розраховується як різниця між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.

      До  особливої групи витрат належать витрати на формування резервів для покриття збитків від активних операцій. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття можливих втрат від кредитних операцій, покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю, а також резервів під заборгованість за нарахованими доходами. Особливість цієї групи витрат полягає в тому, що це — негрошові витрати. Суми сформованих резервів відображають оцінку якості активів з боку керівництва банку.

      До  наступної групи відносять непередбачені витрати. Вони мають випадковий, разовий характер і тому справляють особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є результатом надзвичайних подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не стосуються звичайної його діяльності. Непередбачені витрати не повторюються по суті. До непередбачених належать, наприклад, витрати , поява яких пов’язана зі змінами правил бухгалтерського обліку активів і пасивів, збитки від стихійного лиха.

      За  результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

• витрати за операціями з реалізації (придбання) інвестиційних цінних паперів, у тому числі цінних паперів до погашення;
• витрати за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;
• витрати за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;
• витрати від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

• витрати за операціями з цінними паперами власного боргу;
• витрати за субординованим боргом;
• дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;
• витрати, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

      Визнані банком витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності «Звіт про фінансові результати». Сума прибутку банку до оподаткування, а також чистого прибутку (збитку) банку розраховується так:

      Чистий  прибуток банку, який утворюється після  сплати податку на прибуток, розподіляється за напрямами, затвердженими зборами акціонерів, наприклад, на виплату дивідендів акціонерам або на капіталізацію дивідендів, на формування загальних резервів і резервних фондів. Суму чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називають нерозподіленим прибутком.

3. Правила обліку  та класифікація  рахунків обліку  доходів і витрат  банку

      У процесі обліку доходів і витрат банку керуються такими правилами.

      Правило перше. При класифікації витрат за елементами і цільовим призначенням розрізняють капітальні затрати і поточні витрати.

      Капітальні  витрати виникають у процесі  придбання, удосконалення та доведення основних засобів (необоротних активів) до стану, придатного до експлуатації, тобто вони розраховані на тривалий час. Такі витрати виникають під час капітального ремонту, модернізації і реконструкції власних основних засобів або взятих в оренду; вони утворюються під час будівництва нових приміщень, придбання комп’ютерної техніки та у разі виконання інших операцій, пов’язаних з розширенням банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних затрат служить накопичений нерозподілений прибуток минулих років і прибуток, одержаний у поточному році. Капітальні затрати відображаються в активі балансу.

      Поточні витрати виникають у процесі здійснення банківських операцій, а також під час нарахування заробітної плати і премій співробітникам банку; до складу поточних витрат включають витрати на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансового погляду). Джерелом покриття поточних витрат є операційний дохід. Поточні витрати списуються відразу або розглядаються як витрати майбутнього періоду, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.

      Якщо  капітальні витрати помилково зараховуються  до складу поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить також до заниження вартості активів у балансі.

      Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги нерідко не збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.

      Для об’єктивного визначення фінансового  результату виникає необхідність здійснювати  облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.