Учет труда и заработной платы

     За  перший рік роботи відпустка робітникам і службовцям надається, згідно трудового законодавству, по закінченню 11 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Відпустка за другий і наступні роки надається згідно встановленому графіку черговості відпусток в будь-який період року.

     Нарахування сум виплат за період відпусток регламентується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну від 08.02.1995р. №100 (зі змінами і доповненнями постановою Кабміну від 16.05.1995року), а також Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996року.

     Згідно  цих документів щорічна відпустка  надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який відраховується з дня укладання трудового  договору.

     Тривалість  відпусток з 1.01.1997 року незалежно  від режимів та графіків роботи всім працюючим розраховується в календарних днях.

     Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки  працівникам, що мають дітей або  компенсації за невикористану відпустку, тривалість яких розраховують в календарних днях, проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножують на кількість календарних днів відпустки. Святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, не оплачуються. У році кількість неробочих і святкових днів складає 12.

     Приклад 2. Працівник підприємства має право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарних дні. Відпустка надається з 6 квітня 2010 року. Сума заробітної плати за 12 попередніх місяців, починаючи з квітня 2009 року по березень 2010 року складає 24000 грн. Кількість календарних днів у році складає 353 (за винятком святкових і неробочих).

Середньоденний  заробіток складає 24000 грн. / 353 = 67,98  грн.

Сума  відпускних складає: 24 дні * 67.98 грн. = 1631.52 грн.

Фактично  тривалість невиходів на роботу становитиме 33 календарних дні, оскільки на відпустку припадають святкові дні 1,2 і 9 травня, які у тривалість відпустки не включаються і не оплачуються.

     Працівнику, що працював на підприємстві менше  року, середня заробітна плата  обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця, наступного після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпуск чи виплачується компенсація за невикористаний відпуск.

     Працівникам, що пропрацювали на підприємстві менше двох календарних місяців, середня зарплата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

     При обчисленні середньої заробітної плати  для оплати за час відпусток до фактичного заробітку включається:

• основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу і роботу в нічний час, суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування, високі досягнення у праці (високу професійну майстерність), умови та інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та ін.);
• виробничі премії і премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;
• винагороди за підсумками роботи за рік та інші;
• виплати за час попередньої відпустки, за час виконання державних і громадських обов’язків, за час службових відряджень;
• виплату у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.

     Усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без врахування сум податків, аліментів тощо. 

     2.4 Облік розрахунків  з працівниками  по заробітній  платі

     У відповідності з Законом України  «Про оплату праці» заробітна плата  оплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів в місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

     У випадку, коли день виплати заробітної плати співпадає з вихідним, святковим  чи неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

     Виплата заробітної плати здійснюється по місцю  роботи За особистою письмовою згодою виплата може здійснюватися через  установи банків, поштовими переказами на вказаний робітником адрес з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника.

     Заробітна плата робітників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Також  заробітна плата може виплачуватися  банківськими чеками в порядку, встановленому Кабміном України.

     Колективним договором, як виключення, може бути передбачена  часткова виплата заробітної плати (по цінах не нижче собівартості) в тих галузях чи по тих професіях, де така виплата, еквівалентна по вартості оплати праці в грошовому вираженні, є звичайною і бажаною для робітників, за виключенням товарів, перелік яких встановлюється Кабміном України.

     Заробітна плата робітникам за першу половину місяця видається у вигляді авансу, розмір якого визначається виходячи з даних табеля про відпрацьований час тарифної ставки. Сума авансу потім утримується із заробітної плати робітника, розрахованій за підсумками роботи за місяць. Мінімальний розмір авансу повинен бути не нижче тарифної ставки працівника за відпрацьований час згідно табелю.

     Існує також безавансовий порядок розрахунків по заробітній платі,при якому на підприємстві замість планового авансу робітникам нараховується заробітна плата за першу половину місяця по фактично виготовленій продукції чи по фактично відпрацьованому часу.

     Як  правило, аванс нараховується у розмірі 40-50% окладу, але за вирахуванням податків.

     Основним  бухгалтерським регістром, який використовується для розрахунків з працівниками, є розрахункова відомість.  Це регістр аналітичного обліку, так як складається в розрізі кожного табельного номеру, по цехах, категоріях робітників і по видах утрат і утримань.

Розрахункова  відомість містить в собі такі показники:

1. нараховано по видах оплат;
2. утримано і зараховано по видах платежів і зарахувань;
3. до видачі на руки або залишилось за підприємством на кінець місяця;

     Третій  показник розрахункової відомості  є підставою для заповнення платіжної  відомості для видачі заробітної плати.

     Існує кілька варіантів оформлення розрахунків  з працівниками:

1. шляхом складання розрахунково-платіжних відомостей, в яких суміщаються 2 регістри: розрахункова і платіжна відомості, тобто одночасно розраховується сума до оплати і проводиться іі виплата. Ці відомості використовуються, в основному, на невеликих підприємствах з постійним складом працівників;
2. шляхом складання розрахункових відомостей, а виплата проводиться окремо по платіжних відомостях;
3. шляхом складання машинним способом листків «Розрахунок заробітної плати» для кожного працівника за місяць (нараховано, утримано і до видачі), на основі яких заповнюється платіжна відомість для видачі заробітної плати (9).

     Підставою для складання розрахункових  відомостей і листків розрахунку зарплати є первинні документи:

• табель обліку використання робочого часу - для розрахунку погодинної зарплати та інших оплат, в основу яких покладений час (простій, доплати за роботу в нічний і понадурочний час, тимчасова непрацездатність);
• накопичувальні карточки заробітної плати - для робітників-відрядників;
• розрахунки бухгалтерії по всіх видах додаткової зарплати і допомог по тимчасовій непрацездатності;
• розрахункові відомості за минулий місяць - для розрахунку сум утримань податків;
• рішення судових органів на утримання по виконавчим листах;
• платіжні відомості на раніше виданий аванс за першу половину місяця;
• доручення-зобов’язання на товари, продані в кредит і інші.

 
 

    2.5 Облік утримань  із заробітної  плати 

     Зі  сум нарахованої заробітної плати членів трудового колективу, осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові роботи, здійснюються обов'язкові та добровільні утримання. Обов'язкові утримання включають: податок на доходи фізичних осіб, внески до Пенсійного фонду, збори на соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності та на випадок безробіття, утримання за виконавчими листками і приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.

     Із  нарахованих сум заробітної плати здійснюються у тримання у соціальні фонди.

     Облік розрахунків з органами страхування  підприємства ведуть на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням", який має такі субрахунки:

     651 "За пенсійним забезпеченням";

     652 "За соціальним страхуванням";

     653 "За страхуванням на випадок  безробіття";

     654 "За індивідуальним страхуванням";

     655 "За страхуванням майна".

Податок з доходів фізичних осіб. Податкові соціальні  пільги.

     Заробітна плата, як і інші доходи, що отримують  фізичні особи, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

     Утримання податку на доходи фізичних осіб із доходів, нарахованих (виплачених) у  вигляді заробітної плати, здійснюють за такою формулою:

     Пдох = (Д- Зпф - Зсоц - Збезр - СоцП) х СтПдох, де Пдох — податок на доходи фізичних осіб;

     Д — дохід, нарахований (виплачений) у  вигляді заробітної плати; Зпф —  внесок до Пенсійного фонду, що утримується  з доходу працівника; Зсоц — збір до Фонду соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності, що утримується з доходу працівника;

     Збезр — збір до Фонду соціального страхування  на випадок безробіття, що утримується  з доходу працівника;

     СоцП— податкова соціальна пільга (якщо працівник має право на соціальну  пільгу); СтПдох — ставка податку  на доходи.

     Розмір  ставки податку на доходи та розмір соціальної податкової пільги наведено у таблиці (див. Додаток 2).

     Згідно  із Законом України „Про податок  з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 p. №889-IV платник податку на доходи з фізичних осіб (працівник) має право  на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

     Причому треба зауважити, що податкова соціальна  пільга враховується лише тоді, коли сума доходу працівника не перевищує суми, що становить 1,4 прожиткового мінімуму для працездатного населення, встановленого на 1 січня відповідного року, округленого до найближчих 10 гривень.

     Розмір  мінімальної заробітної плати з 01.01.10р.складає 869грн. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Для того, щоб при утриманні податку із заробітної плати можна було враховувати соціальну пільгу, працівник повинен подати працедавцю відповідну заяву за формою, визначеною центральним податковим органом. Працівникам за місцем їх основної роботи станом на 31.12.2003 р. податкова пільга повинна враховуватися без подання такої заяви. При прийнятті на роботу працівника, починаючи з 2004 року, для того, щоб можна було враховувати соціальну пільгу, така заява є необхідною.

     Якщо  працівник отримує дохід в  кількох місцях праці, то соціальна  пільга може враховуватися по одному з них за бажанням працівника. Тобто можна відмовитися від соціальної пільги за основним місцем праці і застосовувати її за сумісництвом, подавши відповідні заяви а також довідку про те, що за основним місцем праці працівник не має соціальної пільги.