Теорія бухгалтерського обліку

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.

         Перелік і склад статей калькуляції  виробничої собівартості продукції  (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

         До  складу прямих матеріальних витрат  включається вартість сировини, основних матеріалів, що створюють основу продукції, яка виготовляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретних об'єктів витрат (тобто продукції, робіт, послуг або  виду діяльності, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом витрат).

         До складу прямих витрат  на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

         До складу інших прямих витрат  включаються всі інші виробничі витрати, які не можуть  бути  безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на  соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових  паїв, амортизаційні відрахування та ін. 

     Облік витрат на виробництво 

     Для узагальнення інформації про затрати на виробництво продукції (робіт, послуг) Планом рахунків передбачений  синтетичний  рахунок 23  «Виробництво», до  якого відкривається стільки субрахунків, скільки видів діяльності робіт, послуг)  здійснюється  підприємством (промисловість, сільське господарство,  будівництво, торгівля наука, допоміжні, підсобні виробництва, некапітальні роботи, ремонт основних засобів та ін.).

         Аналітичний  облік порахунку  23 «Виробництво» ведеться за видами виробництв, статтями витрат і видами або  групами продукції, що виробляється. На  великих підприємствах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами  підприємства  та   центрами   витрат і відповідальності.

       По дебету рахунка 23 «Виробництво» та його аналітичних рахунків протягом  звітного періоду відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати в кореспонденції з кредитом рахунків:

      20 «Виробничі запаси» (на вартість використаної у виробництві сировини, матеріалів, покупних  напівфабрикатів, комплектуючих   виробів, технологічного палива тощо);

         22  «Малоцінні  і швидкозношувані предмети»   (на вартість використання у виробництві інструментів, пристосувань тощо);

     66 «Розрахунки з оплати праці» (на суму основної і додаткової заробітної плати та інших виплат працівникам, які зайняті у виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного  об'єкта витрат);

         65 «Розрахунки за страхуванням» (на суму відрахувань на   пенсійне   забезпечення,  соціальне  страхування, соціальне страхування на  випадок безробіття та інші соціальні заходи);

         685 «Розрахунки з іншими  кредиторами»  (на вартість послуг, наданих сторонніми організаціями для виробничих потреб) та ін.

       Наприкінці місяця на дебет  рахунка 23 «Виробництво» з кредиту рахунка  91 «Загально-виробничі витрати» списуються загальновиробничі витрати в сумі, що за розрахунком підлягає включенню до витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

         Отже,  на  дебеті рахунка 23 «Виробництво»  і його аналітичних рахунках наприкінці місяця відображаються всі виробничі затрати — як основні, так і накладні.

     З кредиту рахунка 23 «Виробництво» списують вартість поворотних  відходів (у кореспонденції з дебетом рахунка 209  «Інші матеріали»), виробничого браку, якщо від має місце (на дебет рахунка 24 «Брак у виробництві») і виробничу собівартість випущеної з виробництва готової продукції (на дебет рахунка 26 «Готова продукція»).

         Сальдо  (дебетове) рахунка 23 «Виробництво» відображає  затрати у незавершене виробництво (тобто залишки деталей, напівфабрикатів, виробів, що знаходяться в процесі виробництва). Для визначення затрат у незавершене виробництво  наприкінці місяця проводиться його інвентаризація, визначається ступінь готовності виробів, а потім проводиться їх оцінка виходячи  фактичних матеріальних і трудових затрат.

         При  визначенні фактичної виробничої собівартості випущеної з виробництва готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) до затрат у незавершене виробництво  на початок місяця додають затрати за місяць (зменшені на вартість поворотних відходів) і віднімають затрати у незавершене виробництво  на кінець місяця.

         На  фактичну  собівартість випущеної  із виробництва готової продукції  (виконаних робіт, послуг) у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 23 «Виробництво» і дебету рахунків:

         26 «Готова продукція» (на виробничу собівартість ви пущеної готової продукції). 
         90 «Собівартість реалізації» (на виробничу собівартості зданих замовникам робіт, послуг). 

     Облік адміністративних витрат

 

     До  видання галузевих методичних рекомендацій з обліку витрат і калькулювання  собівартості готової продукції (робіт, послуг), згідно з пунктом 18 П(С)БО 16 "Витрати", рекомендується вести  аналітичний облік адміністративних витрат за наведеною нижче номенклатурою статей.

     За  дебетом:

     1) загальні корпоративні витрати  (організаційні витрати, витрати  на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

     2) витрати на службові відрядження  і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

     3) витрати на утримання основних  засобів, інших матеріальних необоротних  активів загальногосподарського  використання (операційна оренда, страхування  майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

     4) винагороди за професійні послуги  (юридичні, аудиторські, з оцінки  майна тощо);

     5) витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

     6) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

     7) витрати на врегулювання спорів  у судових органах; 

     8) податки, збори та інші передбачені  законодавством обов'язкові платежі  (крім податків, зборів та обов'язкових  платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

     9) плата за розрахунково-касове  обслуговування та інші послуги  банків;

     10) інші витрати загальногосподарського  призначення. 

     За  кредитом:

     Списання сальдо адміністративних витрат на фінансові результати.  
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

     Бухгалтерський  облік є складною системою – сукупністю елементів методу обліку, пов’язаних між собою та об’єднаних в єдине  ціле, які надають інформацію про  стан і рух активів, капіталу і  зобов’язань, про характер і результати господарювання в єдиному грошовому вимірнику. Виступаючи ланкою зв’язку між господарською діяльністю та особами, які приймають рішення, бухгалтерський облік: по-перше, вимірює господарську діяльність шляхом реєстрації даних про неї для подальшого використання; по-друге, виконує обробку даних та інтерпретує їх таким чином, щоб вони набули практичної корисності; по-третє, передає у вигляді звітів інформацію тим, хто використовує її для прийняття управлінських рішень.

     Держава створює єдині правила ведення  бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, а виконання цих установлених єдиних правил є обов’язковим для всіх підприємств.

     Регулювання питань методології бухгалтерського  обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке  затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

     Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності  в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього  Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

     Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.

     Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов’язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України.

      Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні і містить п’ять розділів і 15 статей.

     Національні стандарти бухгалтерського обліку – це  зібрання норм, правил, рекомендацій, якими слід користуватися при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності тим суб'єктам, хто хоче (або в кого виникла необхідність), щоб показники їхньої звітності могли бути співставленими з показниками звітності інших підприємств.

     Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку покликані забезпечувати єдність принципів бухобліку в різних країнах, зіставність показників фінансових звітів, поліпшення взаєморозуміння між користувачами фінансових звітів в усьому світі та тими, хто їх складає, забезпечення високої якості необхідної облікової практики за конкретних економічних обставин. Всього міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 33.

     Відповідно  до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні" питання організації  обліку відноситься до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів.

     Важливою  передумовою раціональної організації  обліку на підприємстві є правильна  розстановка кадрів на окремих ділянках облікового процесу, встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка якнайбільше відповідала б конкретним умовам роботи підприємства.

     Бухгалтерія підприємства може мати такі відділи (сектори): фінансово-розрахунковий, праці і заробітної плати (оплати праці), матеріального обліку, виробництва і калькуляції, готової продукції та її реалізації, зведено-балансовий .

     Роботу  кожного відділу очолює старший  бухгалтер. В ринкових умовах господарювання, щоб головний бухгалтер міг виконувати свої обов'язки і використовувати свої права, він повинен бути економічно і юридичне освіченим, знати різні методи формування тих або інших показників і результатів діяльності, повинен вміти вибрати і запропонувати керівництву той варіант облікової політики, який найбільш повно забезпечує реалізацію прийнятої на підприємстві фінансової стратегії.

     Облікова  політика — сукупність принципів, методів  і процедур, що використовуються підприємством  для складання та подання фінансової звітності

     Облікова  політика розробляється на багато років і може змінюватись лише у випадку: зміни статутних вимог; зміни    вимог   органу,    що   затверджує    положення   (стандарти) бухгалтерського обліку; забезпечення внесеними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.