Теорія бухгалтерського обліку

Основні нормативні документи

  бухгалтерського  обліку України 

      Бухгалтерський  облік  є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

      Для розкриття таємниці будь-якої науки необхідно володіти ключем. Таким ключем для пізнання і вивчення бухгалтерського обліку є такі нормативно-правові документи: 

• Закон України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні»  № 996 XIV від 16 липня 1999 року. Прийняття цього закону стало визначною датою для працівників бухгалтерського обліку, що значно підвищило інтерес до професії бухгалтера. Закон визначив правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. 

• План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і

господарських операцій підприємств і організацій  та Інструкція про застосування, затверджені  наказом Міністерства фінансів України та зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

      План  рахунків бухгалтерського обліку –  це систематизований перелік рахунків, які розподілені в класи з 1 по 9 і 0 клас. Рахунки 1 – 3 класів є активними, 4 – 6 є пасивними, 7 – є пасивними, 8 і 9 класи – є активними, а 0 клас призначений для позабалансових рахунків. 

• Положення (стандарти) бухгалтерського обліку ( П(С)БО ) – це

нормативно-правові  акти, затверджені Міністерством  фінансів України, що визначають принципи та методи ведення бухгалтерського  обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам. На теперішній час Міністерство фінансів затвердило 34-и П(С)БО , які регламентують ведення обліку і відображення у звітності активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Організація і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві 

      Відповідно  до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні" питання організації  обліку відноситься до компетенції  його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення відображення фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, зберігання й обробки документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку (але не менше 3-х років) несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно з чинним законодавством і установчими документами.

      Для забезпечення ведення бухгалтерського  обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації:

• введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби, як самостійного структурного підрозділу, на чолі з головним бухгалтером;
• користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
• ведення на договірних началах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; 
• самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.

      Підприємство  самостійно:

• визначає облікову політику підприємства. Облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, прийнятих підприємством для складання та подання звітності Підприємство має висвітлювати облікову політику обґрунтуванням: принципів оцінки статей звітності, методів обліку за окремими статтями звітності, відсутності змін в обліковій політиці. Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані з зазначенням їх причин та змін :у відповідних статтях;
• розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звіту і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис бухгалтерських документів;
• може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділи та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням показників до фінансового звіту підприємства.

      Важливою  передумовою раціональної організації  обліку на підприємстві є правильна  розстановка кадрів на окремих ділянках облікового процесу, встановлення такої  структури апарату бухгалтерії, яка якнайбільше відповідала  б конкретним умовам роботи підприємства. Чисельність облікового апарату і його структура значною мірою залежать від обсягу облікових і контрольних робіт, від форми організації й автоматизації обліку, а також від таких факторів, як масштаби виробництва і структура управління ним.

      Найбільш поширена така структура апарату бухгалтерії, коли в її складі виділяють групи з обліку матеріальних цінностей, праці і заробітної плати, затрат на виробництво, готової продукції та її реалізації, а також узагальнення всіх даних обліку і складання звітності.

      Бухгалтерія підприємства може мати такі відділи (сектори):

• фінансово-розрахунковий - здійснює облік коштів у касі і банку,

розрахункових і кредитних операцій, а також  підзвітних сум. Якщо на підприємстві не відокремлено фінансову службу, ця група забезпечує також фінансове планування, контролює додержання платіжної дисципліни;

• праці і заробітної плати (оплати праці) - здійснює облік

виробітку і розрахунків по заробітній платі  з робітниками і службовцями, облік розрахунків з депонентами, фінансовими органами по податках, утриманих із заробітної плати робітників і службовців, органами соціального страхування, а також складає звітність про використання фонду заробітної плати;

• матеріального обліку - веде облік матеріальних цінностей,

придбання і витрачання їх, здійснює облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, контролює стан складського обліку, бере участь в інвентаризації цих цінностей, складає встановлену звітність;

• виробництва і калькуляції - здійснює облік затрат на

виробництво, складає калькуляції собівартості продукції (робіт і послуг), виявляє результати роботи окремих виробничих Підрозділів і підприємств в цілому, бере участь в інвентаризації незавершеного виробництва, складає звітність про виконання плану виробництва і собівартості продукції;

• готової продукції та її реалізації - обліковує надходження з

виробництва готової продукції на склади підприємства, а відвантаження і реалізацію, веде розрахунки з покупцями, а також  складає звітність про виконання  плану реалізації;

• зведено-балансовий - здійснює облік решти господарських

операцій (облік доходів, фінансових результатів, внутрішньовідомчих розрахунків тощо), веде узагальнюючі і облікові регістри, складає баланс та інші форми звітності  з основної діяльності підприємства, організовує бухгалтерський архів.

      Роботу  кожного відділу очолює старший  бухгалтер.

      Особливості роботи підприємств зумовлюють різні  структурні варіанти бухгалтерії. Так, на період здійснення підприємством  капітального будівництва створюється  відповідна група, яка забезпечує облік і складання звітності щодо капітальних вкладень і джерел фінансування їх. При наявності великого житлово-комунального господарства спеціальна група бухгалтерії здійснює облік операцій цього господарства тощо. Деякі відділи можуть бути укрупнені, а на малих підприємствах облікові роботи розподіляють між окремими працівниками бухгалтерії без створення самостійних груп.

      Важливу роль в успішному розв'язанні завдань, покладених на апарат бухгалтерії, відіграє чітке розмежування обов'язків між  окремими її працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність за ведення обліку і права визначаються службовими характеристиками і посадовими інструкціями. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, потрібної для управління господарством.

      Основою удосконалення бухгалтерського  обліку є підвищення рівня економічних  знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва. Вони повинні володіти певним рівнем знань в галузі планування, фінансування, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання обліково-економічної інформації.

      Головний  бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади власником (або першим керівником) підприємства.

      Головний  бухгалтер (або особа, на яку покладено  ведення бухгалтерського обліку) підприємства:

• забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені строки фінансової звітності;
• організовує контроль за відображенням на рахунках всіх господарських операцій;
• забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку в філіях, представництвах, відділах та інших відокремлених підрозділах підприємства;
• бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжок і псування, активів підприємства. Разом з іншими службами головний бухгалтер повинен забезпечити економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства для виявлення внутрішньогосподарських резервів і визначення шляхів подальшого розвитку підприємства.

      Усі працівники, зайняті обліком і  звітністю, підпорядковуються головному  бухгалтеру і призначаються керівником підприємства за рекомендацією головного бухгалтера. Він встановлює для кожного облікового працівника службові обов'язки і контролює їх виконання.

      Розпорядження головного бухгалтера щодо порядку  і строків документального оформлення господарських операцій, подання  в бухгалтерію належних документів є обов'язковими для всіх працівників підприємства, які причетні до обліку.

      Право розпоряджатися господарськими засобами і пов'язане з цим право першого  підпису на грошових і розрахункових  документах, фінансових і кредитних  зобов'язаннях, господарських угодах (контрактах) тощо належить керівникові господарства. Головний бухгалтер контролює дотримання чинного законодавства і має право другого підпису: його підпис є контролюючим. Без підпису керівника господарства чи головного бухгалтера документ вважається недійсним.

      Головному бухгалтеру (або особі, на яку покладено  функції ведення бухгалтерського  обліку на підприємстві) забороняється  приймати до виконання документи  по операціях, що порушують чинне  законодавство, фінансову дисципліну. При отриманні від керівника підприємства розпорядження на здійснення такої операції головний бухгалтер, не підписуючи такий документ, повинен письмово попередити керівника про незаконність даного розпорядження. Якщо керівник письмово наполягає на здійсненні такої операції, головний бухгалтер підписує документ. У цьому випадку всю повноту відповідальності за незаконність операції несе керівник підприємства.