Сутність і предмет аудиту

1. Фінансову звітність та інформацію можна перевірити.
2. Завжди існує ймовірність зіткнення інтересів аудитора і керівників підприємства, яке перевіряють.

Як приклад інтересів можна  навести такі ситуації:

• адміністрація навмисно вводить в оману зовнішніх утримувачів акцій і кредиторів;
• адміністрація навмисно маніпулює сумами доходу та іншими даними звітності для підвищення власної винагороди;
• аудитор і адміністрація не можуть дійти спільної думки з приводу вибору чи застосування облікової політики чи нормативних документів бухгалтерського обліку.

3. Задовільна структура внутрішнього контролю зменшує ймовірність порушень і помилок.

4. Постійне дотримання стандартів обліку приводить до точного відображення фінансового стану і результатів операцій.
5. Якщо немає ще доказів протилежного, то інформація, правильна для підприємства, що перевіряється, у минулому, буде правильною і в майбутньому.
6. Перевіряючи фінансову інформацію з метою скласти незалежний висновок про неї, аудитор діє тільки як аудитор.
7. Професійний статус незалежного аудитора накладає на нього відповідні зобов’язання.

2 Історія виникнення та розвитку аудиту. Становлення аудиту в Україні

В економічній літературі висловлено різні думки щодо історії виникнення аудиту в світі. Слово "аудит" походить від латинського слова "Audit" (він слухає, відповідно "Audit" — той, хто слухає).

Одні автори стверджують, що започаткування професії аудитора сягають давніх часів. Ще в Стародавньому Єгипті (близько 2600 років до н.е.) існували чиновники, які поєднували функції обліку та контролю. В Римській імперії (І-ІІ ст. до н.е.) функції контролю здійснювали спеціальні службовці, так звані куратори. Водночас з ними діяли прокуратори — намісники провінцій, фінансові чиновники з забезпечення державних доходів, а квестори займалися фінансовими та судовими справами.

Інші дослідники доводять корені існування аудиту в Стародавній Греції. В той період, особлива увага приділялася контролю збереження власності, зокрема майна. Крадіжку греки розглядали як матеріальну шкоду. Нестача цінностей покривалася матеріально відповідальною особою або його поручителями, причому якщо нестача кваліфікувалася як розкрадання, то відшкодування її відбувалося у десятиразовому розмірі. Афіни мали спеціальних чиновників і контролерів, до обов'язків яких належало складання звітів про доходи і витрати держави та їх контроль.

В Італії аудит поширився після  падіння Римської імперії. Купці  Флоренції, Генуї та Венеції використовували  працю аудиторів для перевірки  платоспроможності капітанів торгових кораблів, які перевозили товари в  інші країни Європи. В той час метою контролю було попередження помилок в облікових книгах.

Наступною віхою в розвитку аудиту став період розквіту італійських міст-держав. Тут мало місце паралельне співіснування  контролю на приватному та державному рівнях.

У період середньовіччя разом із розвитком суспільно-економічних відносин удосконалювався облік і контроль господарської діяльності, з'явилися спеціальні трактати про контроль облікових записів і звітності. В цих трактатах наголошувалося на необхідності піддавати ретельній перевірці звіти; регулярно проводити інвентаризацію залишків цінностей, дебіторської заборгованості, підтверджувати правильність цін та ін.

Значним поштовхом у розвитку фінансово-господарського контролю в світі, а отже, і професії аудитора, було зародження капіталістичного способу виробництва. Починаючи з середини XIX ст., коли капіталістичний тип виробництва почав домінувати у країнах Європи і Північної Америки, реальні власники підприємств (акціонери, пайовики, засновники) майже повністю перестали брати участь в управлінні, яке було передано найманим працівникам — професійним менеджерам. Відразу почалися конфлікти інтересів: власники прагнули не тільки зберегти, а й примножити власність, а менеджери намагалися самі перейти до категорії власників, часто використовуючи надані їм можливості на шкоду своїм роботодавцям.

Звичайно, у цьому конфлікті  власники мали законне право вимагати від менеджерів продуктивної праці  та сумлінного виконання обов'язків, але реально контролювати їх не могли. Тому виникла ідея запрошувати висококваліфікованих і незалежних працівників (насамперед бухгалтерів), котрі могли б надавати об'єктивну інформацію про реальне збереження активів підприємства, величину прибутку тощо.

Отже, аудитори стали інструментом реалізації контролю власника за діяльністю найманого персоналу, результати якої знаходили формальне вираження у показниках публічної фінансової звітності.

Відокремлення власників від безпосереднього  управління власністю стало важливою передумовою розвитку аудиту і створення  інститутів професійних бухгалтерів та аудиторів.

Більшість вчених світу визнають, що офіційною датою виникнення незалежного  аудиту в сучасному його значенні є 23 жовтня 1854 р. Саме тоді Спілці бухгалтерів Единбургу був наданий статус королівської, її членам присвоєно звання "привілейованих бухгалтерів". Спілка бухгалтерів Единбургу налічувала 180 членів, Інститут бухгалтерів та експертів Глазго — 144, а Спілка бухгалтерів Абердіно — 224.

Шотландська бухгалтерська практика стала широко популярною у світі, і вже до початку XX ст. було створено 12 організацій професійних бухгалтерів: 1854 р. — Спілка бухгалтерів Единбургу,

1855 р. — Інститут бухгалтерів  та експертів Глазго, 1867 р. —  Спілка бухгалтерів Абердіно, 1870 р. — Інститут привілейованих  бухгалтерів Англії та Уельсу, 1880 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Канади, 1886 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Австралії, 1887 р. — Спілка бухгалтерів Австралії, 1887 р. — Американський інститут дипломованих громадських бухгалтерів, 1888 р. — Інститут привілейованих бухгалтерів Ірландії, 1891 р. — Привілейована асоціація дипломованих бухгалтерів Англії, 1894 р. — Спілка бухгалтерів Нової Зеландії, 1895 р. — Інститут реєстрованих бухгалтерів Голландії. Сьогоднішні такі організації діють практично в усіх країнах з ринковою економікою.

Існування певних тенденцій глобалізації бізнесу, концентрації інтелектуальних  ресурсів у процесі розподілу  праці, стрімке зростання інформаційної  складової систем управління стало  значним поштовхом у подальшому розвитку аудиту на вищому рівні.

Останні десятиріччя XX ст. характеризуються розвитком міжнародної торгівлі, збільшенням інвестиційних потоків і глобалізацією економічних процесів. Глобалізація розвивається під впливом сукупності об'єктивних політичних, економічних і соціальних факторів, серед яких можна виділити:

- геополітичні та геоекономічні трансформації, пов'язані з розпадом соціалістичної системи господарювання, появою групи "пострадянських" незалежних держав. Внаслідок цього значно посилилася політична і ринкова уніфікація сучасного світу;

- науково-технологічні досягнення, зокрема в галузі новітніх інформаційно-комунікаційних систем;

- поглиблення вагомих проблем як економічного, так і екологічного характеру.

Глобальний характер сучасного  бізнесу, збільшення кількості суб'єктів  підприємництва й ускладнення їхніх організаційних структур приводить до посилення ролі стратегічного менеджменту, спрямованого насамперед на вибір оптимального шляху підприємства на основі аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища.

Сучасні підприємства підтримують ділові зв'язки з багатьма партнерами, орієнтуються на численних конкурентів, враховують і передбачають різноманітні вимоги споживачів, суспільних організацій, держави тощо.

Ці фактори визначають необхідність глибокого аналізу зовнішнього  середовища. Релевантне зовнішнє середовище фірми дуже широке, оскільки в нього входять соціальні й економічні фактори, проте ключовий аспект зовнішнього оточення фірми — це галузь (або галузі), в якій вона веде конкурентну боротьбу.

Міжнародна федерація бухгалтерів (Іnternational Federation of Accountants – IFAC), створена в 1977 р. Її штаб-квартира розташована в Нью-Йорку, США. У сучасних умовах в IFAC входять 129 національних бухгалтерських організацій, які представляють 92 країни.

Стандарти аудиту вирішують проблеми практичного виконання різноманітних аудиторських завдань.

Стандарти аудиту приписують основні  принципи і методики, яким, як очікується, будуть наслідувати при проведенні аудиту члени професійної організації  аудиторів. Якщо в тексті стандартів не вказане інше, стандарти аудиту застосовуються у всіх випадках проведення аудиту.

Сьогодні у світі існує так  названа «велика шестірка», що включає в себе такі транснаціональні аудиторські фірми: «Ернст енд Янг Інтернешнл ЛТД», КПМГ (Клинвельд Піт арвік Герделер), «Делойт енд туш», «Артур Андерсен енд Ко», «Прайс Уотерхауз Куперз». Послуги аудиторських фірм ціняться дуже високо. Так у 1988 р. всі аудиторські фірми у світі заробили 6,5 млрд дол США.

1. перевірка і підтвердження;
2. системно-орієнтований підхід;
3. орієнтація на можливий ризик при проведенні аудиторської перевірки.

На підтверджувальній стадії під час проведення перевірки аудитор перевіряв та підтверджував практично кожну господарську операцію, вів власні облікові регістри. В наш час таку послугу називають відновленням або веденням обліку.

Системно-орієнтований аудит передбачає спостереження систем, які контролюють операції. Це привело до того, що аудитори стали проводити експертизу на основі внутрішнього контролю. При хорошій роботі системи внутрішнього контролю значно полегшується проведення зовнішнього аудиту.

Аудит, що базується на ризику — такий вид аудиту, який передбачає проведення вибіркового дослідження господарських операцій виходячи із умов роботи підприємства, вивчення так званих «вузьких місць» в його роботі. Базується на статистичних або нестатистичних вибіркових дослідженнях. Це дозволяє зменшити або уникнути ризику аудитора.

Розвиток  і поглиблення ринкових відносин сприяли тому, що сфера аудиторської діяльності значно розширилась. Аудит може охоплювати підприємство в цілому, коли оцінюють достовірність балансу чи стану бухгалтерського обліку, або мати локальний характер, якщо оцінюють якість обліку матеріалів, аналіз використання їх у виробництві.

Результатом аудиту може бути висновок про минулий або теперішній стан об'єктів (реальність статей балансу, законність та доцільність господарських операцій), а також про можливий стан об'єктів у майбутньому (прогнозовані економічні показники щодо вдосконалення системи управління, обліку, контролю, проектні розробки тощо).

Історія виникнення і розвитку аудиту в Україні вимірюється лише декількома роками, що принесли багато здобутків, успіхів і розчарувань. Офіційне визнання обов'язкового аудиту відбулося 1993 р., через два роки після проголошення незалежності України, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність". З того часу кожен рік додавав щось нового до теорії та практики аудиту і збільшував престижність аудиторської професії у суспільстві. Підприємці, банкіри, інвестори, державні службовці вже добре знають, що таке аудит, і широко користуються його послугами. З екзотичного і досить туманного терміну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механізму, який працює насамперед на користь громадян — бізнесменів і службовців, акціонерів і власників. Отже, розвиток аудиту в Україні має три етапи: Перший — 1987-1992 рр. — створення перших аудиторських структур. Другий — 1993-1998 рр. — формування нормативно-правової бази аудиту в Україні.

Третій — 1999-2002 рр. — діяльність аудиту на новій нормативно-правовій базі та посилення монопольного становища представників провідних іноземних аудиторських послуг в Україні.

Четвертий — 2003 р. — дотепер — прийняття Міжнародних стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів як Національних стандартів аудиту.

3 Визначення аудиту

Стаття 3 Закону «Про аудиторську діяльність»  дає таке визначення:

Аудит — перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Результатом розвитку ринку аудиторських послуг є те, що сучасні аудиторські фірми мають дуже широкий спектр робіт, які вони виконують, тому існує досить багато видів робіт, які не пов'язані з формуванням висновку та наданням замовникам впевненості щодо надійності інформації. У теорії аудиту існує багато різних класифікацій послуг, які виконують аудитори. Проте стандарти з аудиту (Міжнародна концептуальна основа завдань з надання впевненості) мають власне їх групування, яке дозволяє правильно визначати та використовувати стандарти у професійній діяльності аудиторів. Схема класифікації наведена на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 - Класифікація робіт, які виконує аудитор.

Отже, всі види робіт, які  виконують аудитори поділяються  на дві великих групи: