Стан та напрямки удосконалення обліку капітальних інвестицій на підприємстві

     Сільськогосподарські  підприємства купують автомобілі, трактори, комбайни, робочі машини і обладнання безпосередньо на заводах. Для одержання  машин та обладнання довіреній особі (експедитор, інженер, завгосп) виписують  Довіреність. Основними первинними документами для обліку витрат на придбання основних засобів є  Рахунки постачальників, Товарно-транспортні  накладні, Податкові накладні, Авансові звіти підзвітних осіб та ін. При  надходженні основних засобів залізничним  транспортом матеріально відповідальна  особа, призначена господарством, розписується про одержання техніки у Залізничній  накладній та інших супроводжувальних  документах. Якщо вантаж не відповідає даним транспортних та інших документів або виявлено нестачу, чи поломку, то складають Комерційний акт у  присутності працівника підприємства, залізниці та незацікавленої особи. Своєчасно і правильно складений  акт є підставою для пред’явлення підприємством претензії транспортній організації або постачальнику  машин і обладнання. У місцях приймання  техніки (бригада, ферма, машинний двір, склад) основні засоби приймає особа, яка розписується у накладних. Придбані основні засоби оглядає комісія  і складає Акт приймання-передачі основних засобів окремо на кожний інвентарний об’єкт, де зазначає основні  технічні показники машин і обладнання, балансову вартість тощо. До Акта додають  технічну документацію (технічний паспорт, гарантійний талон тощо).

     Основне стадо продуктивної і робочої  худоби сільськогосподарські підприємства поповнюють як за рахунок переведення  молодняку, вирощеного в своєму господарстві, так і шляхом придбання племінних  тварин зі сторони. При формуванні основного  стада продуктивної і робочої  худоби за рахунок вирощеного молодняку  складають Акт на переведення  тварин із групи в групу (ф. № 97). Молодняк переводять в основне стадо у порядку і строки, встановлені нормативними документами по обліку молодняку тварин і тварин на відгодівлі. На придбану худобу сільськогосподарські підприємства одержують від постачальників Рахунки-фактури, Товарно-транспортні накладні, Податкові накладні, Племінні свідоцтва, Ветеринарні свідоцтва. Ці документи є підставою для оприбуткування племінних тварин, перерахування коштів на рахунки постачальників і відображення витрат на формування основного стада. Витрати, пов’язані з доставкою придбаних тварин, оформляються згідно з Рахунками транспортних організацій, Авансовими звітами, Подорожніми листами вантажного автомобіля та іншими документами.

     Для обліку витрат на закладання і вирощування  багаторічних насаджень застосовують такі ж первинні документи, як і при  вирощуванні сільськогосподарських  культур — Облікові листи трактористів-машиністів (ф. № 67), Накладні внутрігосподарського призначення (ф. № 87), Акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних  добрив, пестицидів і гербіцидів (ф. № 118), Акти на витрати насіння і  садивного матеріалу (ф. № 19), Подорожні  листи вантажного автомобіля (ф. № 2) тощо. Після закінчення робіт із закладання і вирощування багаторічних насаджень при зарахуванні їх до складу основних засобів складають  Акт прийняття багаторічних насаджень  і передання їх в експлуатацію (ф. № 54).

     Синтетичний облік витрат на придбання або  створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів ведуть на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», який має  такі субрахунки:

     151 «Капітальне будівництво»;

     152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»;

     153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»;

     154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»;

     155 «Формування основного стада».

     За  дебетом рахунка 15 «Капітальні інвестиції»  відображується збільшення зазначених витрат на придбання або створення  матеріальних та нематеріальних необоротних  активів, за кредитом — їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених необоротних  активів тощо).

     Для обліку витрат по капітальному будівництву  призначений субрахунок 151 «Капітальне  будівництво», на якому здійснюється облік будівельних робіт як господарським, так і підрядним способом для  власних потреб підприємства. На цьому  субрахунку також ведеться облік  устаткування, що підлягає монтажу  в процесі будівництва.

     Облік будівництва організовують залежно  від способу виконання робіт (господарським, підрядним, змішаним). Капітальні роботи розпочинаються після затвердження в установленому порядку титульних  списків і кошторисів та за наявності  коштів на проведення будівельних робіт.

     До  будівельних робіт належать: спорудження  нових, реконструкція, розширення та модернізація існуючих приміщень, будівництво і  обладнання житлових, культурно-побутових  будинків і споруд та монтаж використовуваних при цьому будівельних конструкцій; обладнання і спорудження артезіанських  свердловин, санітарно-технічних вузлів, водогону, каналізації, основ і фундаментів  під опорні конструкції, обладнання тваринницьких приміщень автонапувалками, підвісними і наземними дорогами; будівництво різних споруд для зрошувальних і осушувальних систем. 
 
 
 
 
 
 

3.1 ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ  ІНВЕСТИЦІЙ, ВИДИ  ТА ЗАВДАННЯ ОБЛІКУ 

     Визначення  терміна "фінансові інвестиції" наведено в Положенні (стандарті) 2 "Баланс" - це активи, які утримуються підприємством  з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для  інвестора. До фінансових інвестицій, зокрема, відносяться: внески до статутних  фондів підприємств (інших, ніж акціонерні товариства), акції, облігації (державні, інших підприємств) тощо.

     Більшість матеріальних і нематеріальних необоротних  активів надходять на підприємство внаслідок здійснення капітальних  інвестицій.

     Капітальні  інвестиції — це сукупність витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів.

     За  економічним змістом вони являють  собою основне джерело простого та розширеного відтворення.

     Завдання  бухгалтерського обліку такі: правильне  і своєчасне оформлення документів по відображенню обсягів будівельно-монтажних  робіт і витрат на капітальні інвестиції по придбанню або створенню інших  необоротних матеріальних і нематеріальних активів; об’єктивне і достовірне формування вартості об’єктів капітального інвестування; правильне відображення витрат на незавершене  будівництво; контроль за дотриманням  фінансової дисципліни; контроль за економним  витрачанням матеріальних і трудових ресурсів на будівництво об’єктів.

     Усі фінансові інвестиції поділяються на дві  групи: поточні та довгострокові.

     Поточні фінансові інвестиції - це інвестиції, що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну, що не перевищує одного року.

     Довгострокові фінансові інвестиції - це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.

     При класифікації фінансових інвестицій на поточні чи довгострокові слід мати на увазі один суттєвий момент, який особливо характерний для українських  реалій нині.

     Маємо на увазі випадок, коли фінансову  інвестицію передбачається утримувати на підприємстві протягом терміну, що не перевищує 12 місяців, але її не можна  легко реалізувати. У такому разі її слід класифікувати як довгострокову  фінансову інвестицію та відображати  у складі необоротних активів  балансу.

     Види  капітальних інвестицій та їх характеристика

Капітальні  інвестиції класифікують за такими ознаками:

• за структурою (капітальне будівництво, придбання основних засобів, придбання інших необоротних матеріальних активів, формування основного стада);
• призначенням (капітальні інвестиції, які здійснюються для виробничої і невиробничої сфери діяльності);
• ступенем готовності (закінчені об’єкти, незавершене виробництво);
• способом організації (господарський, підрядний, змішаний).

     В сільськогосподарських підприємствах  в окрему групу капітальних інвестицій слід виділити витрати на закладання і вирощування багаторічних насаджень, меліорацію та іригацію земель.

     Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдане здійснення й  фінансових інвестицій. Така спрямованість  інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних  ресурсів, сформованих до початку  здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках. Коли кон’юнктура фінансового  ринку дозволяє одержати значно більший  рівень прибутку на вкладений капітал, аніж операційна діяльність на «затухаючих» товарних ринках; за наявності тимчасово вільних грошових активів, пов’язаних із сезонною діяльністю підприємства; у випадках наміченого «захоплення» інших підприємств у переддень галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання відчутного пакета їх акцій) та в низці інших випадків.

     Тому  фінансові інвестиції розглядаються  як активна форма ефективного  використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов’язаних із диверсифікацією  операційної діяльності підприємства.

     Одним з видів фінансових інвестицій є  лізинг.

     Лізинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

     Лізинг – це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.

     Оренда – це майновий найм.

     Оренда  підприємства – це взяття підприємства у володіння та користування за договором на визначений термін i за певну плату, тобто підприємство виступає як товар.

     Оренда  майнового комплексу  – це поточна оренда, яка здійснюється на таких умовах:

• мета оренди – задовольнити тимчасові потреби орендаря;
• термін оренди визначається угодою. Після закінчення терміну оренди майно повертається орендодавцю;
• майно є власністю орендодавця;
• ризик втрати та псування орендного майна визначається умовами угоди.

     Лізинг  має дві основні  форми – прямий та такий, що повертається. Прямому фінансовому лiзингу надається перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100 %-не фінансування, придбання обладнання. При лiзингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартiсть майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника.

     Угода лізингу укладається на наступних умовах:

• термін лізингу дорівнює терміну служби основних засобів;
• сума платежу об’єднує в собі вартість основних фондiв, проценти за кредит, комісійні платежi;
• ризик, пов’язаний із псуванням та загибеллю, приймає на себе лiзингоотримувач;
• основні фонди є власністю лізингової фірми (орендодавця).

     Розрізняють два види лізингу:

• фінансовий;
• операційний.

     Фінансовий лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.