Стан та напрями удосконалення обліку виробничих запасів відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” на підприємстві

лізовані ( вони морально застаріли, втратили необхідну  якість чи з інших причин), такі запаси не повинні відображатись у складі активів підприємства, а значить, підлягають списанню на операційні витрати звітного періоду.

Згідно з  П(С)БО 9 «Запаси» до запасів відносять:

• сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матері-

альні цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

• незавершене виробництво у вигляді не оброблених і не складених до кінця

 деталей,  вузлів, виробів та незавершених  технологічних процесів;

• готова продукція, виготовлена на підприємстві, яка призначена для продажу і

відповідає  технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим  нормативно-правовим актом;

• товари, у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та зберіга-

 ються підприємством  з метою подальшого продажу;

• МШП, що використовуються протягом  періоду не більше одного року  або

 нормального  операційного циклу, якщо він  більше одного року;

• поточні біологічні активи ( якщо вони оцінюються за даним П(С)БО), а також

сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання. 

Але слід зауважити, що з прийняттям П(С)БО 30 «Біологічні активи», зат -

вердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. № 790 молодняк тварин і тварини на відгодівлі вважають поточними біологічними активами і обліковуються відповідно до норм цього П(С)БО.

У положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку не наведене визначення

понять "сировина", "матеріали", "товари" тощо. Немає таких визначень і в законах України. Можливо, це викликане тим, що поділ запасів на сировину, матеріали, паливо тощо умовний. Один і той же вид запасу може бути одночасно, наприклад, і матеріалом, і паливом. У цьому випадку їх відносять до тих або інших видів запасів за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

За економічним  змістом запаси класифікують:

1. За призначенням та утворенням: сезонні та постійні;
2. За місцем знаходження: запаси на складі, в дорозі, на виробництві;
3. За наявністю на підприємстві: нормативні та понаднормативні;
4. За наявністю на початок та на кінець звітного періоду: запаси на початок

 звітного  періоду та запаси на кінець  звітного періоду;

5. По відношенню до балансу: балансові та позабалансові;
6. За ступенем ліквідності: ліквідні та неліквідні;
7. За походженням: первинні та вторинні;
8. За обсягом: вільні та обмежені;
9. За сферою використання: запаси у сфері виробництва, запаси у сфері обігу;
10. За складом та структурою: виробничі, у незавершеному виробництві, запаси

 готової  продукції, товарні запаси.

Для цілей бухгалтерського обліку всі запаси ПСП «Обрій» поділяються на дві групи:

• власні запаси,
• запаси, які не є власністю підприємства, але знаходяться на його території.

Кожна группа, в свою чергу, поділяється на відповідні види запасів              (рисунок 3.1.1).

Рисунок 3.1.1.

Класифікація  запасів

 

 

 

 

 

3.2Оцінка запасів

 

Для вірного визначення кількісних і  якісних показників господарської

діяльності  ПСП «Обрій» велике значення мають наукові методи їх обчислення, особливо оцінки запасів. Міжнародними стандартами оцінки передбачені загальні положення, що використовуються для оцінки майна та відображення його у фі -

нансовій звітності. Оцінка запасів – це спосіб вираження їх у грошовому вимірни-

ку, а сам процес оцінювання полягає в проведенні факту господарського життя у відповідність з комплексом уявлень про ці факти.

  Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики.

 Важливим в оцінці запасів є принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігти завищенню оцінки активів, а також забезпечувати точність фінансових результатів підприємства.

Оцінку класифікують за групою ознак: відносно вимірювального об’єкта

(індивідуальні та агрегатні); за суб’єктом вимірювання (історичні, калькуляційні); за критеріями визначення оцінок (об’єктивні, суб’єктивні); за моментом визначен- ня оцінок (минулі, сучасні, майбутні); за методами розрахунків оцінки (початкова, відновлювана, реалізаційна, рентна).

Найбільш різноманітна класифікація оцінок за методом розрахунку. Серед

 них, початкова оцінка, що уявляє собою сукупність витрат на придбання або ви- робництво активів, що обчислюється в номінальних цінах на момент оцінювання. Відновлювана оцінка визначає витрати на відновлення створеного в  минулому

активу в  теперішньому або майбутньому часі. Реалізаційна оцінка це вирахуваний або передбачуваний дохід від реалізації майна. До неї відносяться ліквідаційна, роздрібна, оптова, закупівельна, договірна та інші оцінки. Рентна або капіталізована оцінка визначає цінність активу, що вимірюється розміром доходу або ренти, який може мати підприємство від використання активів, котрі оцінюються.

Запаси приватного підприємства «Обрій» зараховуються на баланс за пер-

 вісною вартістю, тобто вартістю на момент надходження (історична собівартість) відповідно до вимог П (С)БО № 9. При оцінці запасів принципове значення має джерело їхнього надходження.

Розглянемо  кожний з них окремо.  (табл. 3.2.1.)

Таблиця 3.2.1.

Шляхи надходження  запасів на підприємство

№ з/п	Джерела надходження	Первісна вартість
1.	Придбання за плату	Усі витрати, пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, в т.ч. 1) сплачена постачальнику сума згідно з договором; 2) ввізне мито; 3) непрямі податки, що включені у їх вартість і не відшкодовуються підприємству; 4) транспортно-заготівельні витрати; 5) витрати зі страхування ризиків транспортування; 6) інші прямі витрати(прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати та ін.)
2.	Виготовлені на підприємстві	Собівартість  їх виробництва згідно П(С)БО «Витрати»
3.	Внески до статутного капіталу	Справедлива вартість погоджена із засновниками ( учасниками)
4.	Одержано безоплатно	Справедлива вартість
5.	Обмін на подібні  запаси	Балансова вартість переданих запасів (якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість)
6.	Обмін на неподібні  запаси	Справедлива вартість отриманих запасів, збільшена (знижена) на суму грошових коштів, яка була передана (отримана) в процесі обміну.

 

Відпуск запасів  у виробництво, продаж та інше вибуття  запасів здійснюєть-

 ся за одним із методів, що передбачені в П(С(БО №9 «Запаси»:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
• середньозваженої собівартості;
• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

У  П(С(БО №9 «Запаси» сказано, що для всіх одиниць запасів, які мають

однакове призначення  та однакові умови використання, застосовується тільки

один з наведених  методів.

Метод   ідентифікованої  собівартості - може  застосовуватись  у випадку

виконання спецзамовлень  і проектів, а також при невеликій  номенклатурі товарів (на торговельних підприємствах). Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Цей метод зручно застосовувати до дорогих товарів, наприклад автомобілів. Згідно з цим методом кожна одиниця товару повинна бути забезпечена табличкою із серійним номером.

При використанні цього методу вартість проданих товарів і кінцеві запаси

обліковуються за їх фактичною вартістю (це можна  виділити як перевагу). Але в результаті використання даного методу однакові товари обліковуються у запасах  за різною вартістю. Це не завжди зручно, бо необхідно вести облік за кожним об’єктом.

Метод середньозваженої собівартості передбачає, що собівартість одини-

ці запасів  визначається як середньозважена величина. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Застосування методу середньозваженої собівартості полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО означає списання запасів в тій послідовно-

сті, в якій вони надходили на підприємство. Таким чином, при вибутті запасів

 будуть спочатку списуватись запаси, що надійшли раніше (за тією вартістю, за якою вони надійшли і відображені в обліку).

Цей метод простий, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка

приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Недоліком методу є відображення нереальних доходів, що призводить до невиправданого завищення прибутку оскільки на собівартість продукції будуть списані запаси, що надійшли раніше, вартість яких, як правило нижча.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у застосуванні норм

витрат  на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з

урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися для максимального наближення до фактичних.

Оцінка за цінами реалізації застосовується підприємствами роздрібної тор -

 гівлі з  використання середнього відсотка  торговельної націнки товарів.

ПСП «Обрій»  одночасно використовує кілька методів  оцінки запасів:

• для продукції виробництва поточного року – планова собівартість на протязі року, яка коригується в кінці року до рівня фактичної;
• для купівельних виробничих запасів – метод середньозваженої собівартості;
• для товарів – оцінка за цінами реалізації;
• для побічної продукції – за методом нормативних цін.

Підприємство має право вибрати метод оцінки запасів, що вибувають  самос-

тійно і обумовити  його в наказі про облікову політику.

У бухгалтерському  обліку і фінансовій звітності запаси ПСП «Обрій» відоб-

 ражаються  за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду.

 

3. П(С)БО 9 «Запаси»

 

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – це норматив -

 но-правовий  акт, затверджений Міністерством  фінансів України, що визначає  принципи та методи ведення бухгалтерського обліку складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.