Дт 94 Витрати  по сумнівних боргах 400; Кт 36 Рахунки  до одерж-я 400. 
 
 
 
 

51. Облік вексельів  до одержання та  процентів по них.

В розрахунках  підприємства зі своїми дебіторами застосовуються векселі. Вексель- це безумовне забов’язання клієнта сплатити певну суму грошей в зазначений час. Дата сплати вказується на векселі у вигляді напису конкретної дати, кількості місяців або днів з дня підписання векселю.

Вексель це спосіб платежу і кредитування. По векселю клієнт сплачує номінальну суму векселя та відсотки. Відсоткова ставка встановлюється з розрахунку на рік. Сума відсотків по векселю визначається за формулою:

Сума % = Номінал векселя * річна % ставка * строк  векселя (частка року)

Одержаний вексель від клієнта:

Д-т  “Векселі одержані” – 10000; К-т “Дебітори або рахунки до одержання” – 10000.

% за вексель за  весь період(3міс.,під  12%)

Сума = 10000 * 12 * ¼ =300

Клієнт  погашає вексель (номін.вартість і %):

Д-т  “Грошові кошти” – 10300; К-т “Векселі одержані” -  10000; К-т “Доходи фінансові” – 300.

Якщо  вексель не сплачений в установлений термін, вважається, що векселедавець відмовляється від його сплати. В цьому випадку роблять наступні бух. записи:

Д-т  “Рахунки до одержання” – 10300; К-т “Векселі одержані” – 10000; К-т “Фінансові доходи”-300 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

52Облік  одержання від  клієнтів раніше  списаних безнадійних  боргів.

Можливі випадки, коли підприємство може одержати від клієнта раніше списану дебіторську заборгованість.

Наприклад: клієнт перерахував на наш рахунок раніше списаний борг.($ 3000)

Поновлення  раніше списаної дебіторської заборгованості.

Д-т  “Рахунки до одержання”(“Дебітори”) 3000; К-т “Резерв для сумнівних боргів” 3000.

Надходження грошей від дебітора

Д-т  “Грошові кошти” 3000; К-т “Рахунки до одержання” 3000.

Анулювання  резерву та направлення на доходи

Д-т  “Резерв для сумнівних боргів” 3000; К-т “Доходи від анульованих  резервів”(інші оперативні доходи) 3000.

Дебіторська заборгованість може реалізовуватися  фін. установам.

(наприклад: реалізована, на суму $5000. Комісійні 4%)

Д-т “Гр.Кошти” 4800; Д-т “Фін.витрати” 200; К-т “Рах. до одержання” 5000.

53.Система  постійного обліку  запасів в зарубіжних  країнах.

Питання  змісту ,  оцінки ,  подання  в  балансі  та   розкриття  облікової  політики щодо  запасів  регулюються  Міжнародним  стандартом  бухгалтерського обліку  №2 “Запаси”. Товарно-матеріальними запасами  вважаються  товари,  які  були  куплені  підприємством  і зберігаються на  складі  для  наступної  реалізації.

У  фінансовому  обліку  зарубіжних  країн застосовують дві  системи (методи) обліку складських  запасів : 1) система  постійного обліку  запасів; 2)система  періодичного  обліку запасів. Відображення  операцій  за  системою  постійного  обліку : 1) Початок  звітного  періоду  - рахунок “Складські  запаси”  показує залишок запасів (за  їх  видами) на  початок звітного  періоду.; 2) Купівля (придбання) товарів за звітний період: Дт  “Складські  запаси”; Кт “Рахунки  до  сплати (“Постачальники”); 3)Реалізація  товарів за  звітний  період: Дт  “Рахунки  до  одержання” (“Клієнти”); Кт “Доходи  від реалізації”; Одночасно : Дт “Собівартість  реалізованих товарів” ; Кт “Складські  запаси” (“Товари”); 4)Кінець  звітного  періоду – рахунок  “Складські  запаси” відображає  залишок  запасів (за  видами)   на  кінець  звітного періоду.  
 

54. Система періодичного  обліку запасів  в зарубіжних країнах.

У  фінансовому  обліку  зарубіжних  країн застосовують дві  системи обліку складських  запасів : 1) система  постійного обліку  запасів; 2)система  періодичного  обліку запасів. При системі періодичного обліку детальний  облік матеріальних  запасів  впродовж  звітного  періоду  на  рахунку “Складські  запаси”  не  ведеться.  На  ньому  відображається  тільки  початковий  залишок ( на  початок звітного  періоду) , який  був  визначений  наприкінці  минулого  звітного  періоду шляхом  інвентаризації. Надходження  складських  запасів відображається  на  рахунку  “Витрати  на  закупівлю”, який  є  рахунком  елементів  витрат: Дт “Витрати  на  закупівлю (товарів)” ;  Кт  “Рахунок  до сплати (або  постачальники)”. Завдання полягає в тому , щоб  визначити  на кінець звітного  періоду  залишок  невикористаних  матеріалів ( чи товарів) на  складі і вартість використаних ( списаних) запасів. Для цього  наприкінці  звітного  періоду  (місяця .  кварталу  чи  року)  проводять  інвентаризацію запасів  на складі  і оцінюють залишок  прийнятим  методом.  Сума  витрачених запасів ( товарів) визначається  за  формулою : Витрачені запаси (товари) = Залишок  на  початок  періоду + Закупівлі (витрати  на  закупівлі) –                                                                                                                                                                                                      Залишок  запасів  на кінець  періоду. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

55.Порядок  регулювання в  обліку залишків  запасів в кінці  звітного періоду за системи періодичного обліку.

В кінці  звітного періоду необхідно визначити  залишок невикористаних матеріалів на складі та суму витрачених матеріалів. Для цього в кінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів на складі по кількості і оцінюють цей залишок одним з прийнятих методів. Сума витрачених матеріалів за звітний період визначається за формулою:

Сума  витрачених запасів = Залишок на поч. звіт. періоду + Витрати на закупівлю – Залишок запасів на кінець звіт. періоду.

Операції  відображаються в обліку наступним  чином:

Списується  початковий залишок  запасів

Д-т  “Зміна залишків запасів”; К-т “Складські запаси”.

Відображається  залишок запасів  на кінець звіт.періоду

Д-т “Складські запаси”; К-т “Зміна залишків запасів”.

Сальдо  рахунку “Зміна залишків запасів” переноситься на рахунок “Фін.результатів” (сальдо К-т)

Д-т  “Зміна залишків запасів”; К-т “Фін.результат  звітн.період”.

Якщо  залишок дебетовий, то навпаки:

Д-т  “Фін.результат звітн.період”; К-т “Зміна залишків”.

56.Методика  відображення в  звіті про прибутки  собівартості реалізованих і товарів за системи періодичного обліку.

Приклад.

Доход від реалізації 50000; Собівартість реалізованої продукції; Залишок на поч.періоду 11400;

Витрати на закупівлю продукції (надх.) 45600; Разом: 57000.

Залишок на кінець періоду 18000; Разом собівартість реалізованої продукції  39000; Валовий (маржинальний) дохід  11000. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

57.Оцінка  запасів (витрачених  та залишку) методами  ФАЙФО та ЛАИФО.

Метод  ФАЙФО припускає ,  що  матеріали, які  придбані першими , першими  відпускатимуться на  виробництво  чи  на реалізацію,  тобто  списуються  за цінами  перших  надходжень. При  цьому залишки матеріалів (запасів) на  кінець звітного   періоду  оцінюються  за  цінами  останніх  надходжень. Метод  ЛАЙФО  припускає, що  матеріали (запаси), які придбані останніми , першими  відпускатимуться  на  виробництво  чи  на  реалізацію, тобто оцінюються  за  цінами останніх  надходжень. Залишки  матеріалів (запасів)  на  кінець  звітного періоду оцінюватимуться в  цьому  разі  за  цінами  перших  надходжень. Необхідно  зазначити,  що  при  застосуванні методу  ФАЙФО собівартість  запасів  в  умовах  періодичного і  постійного  обліку однакова. При  застосуванні методу  ЛАЙФО маємо  найбільшу  собівартість  продажу , але  найменший прибуток. В умовах інфляції  цей  метод найкращим  чином  сприяє відповідності витрат  і  доходів у Звіті про  прибутки.

58.Оцінка  запасів (витрачених  та залишку) методами  середньозваженої та ідентифікованої собівартості.

За методом  середньозваженої  собівартості  витрачені та реалізовані запаси , а  також  їх  залишок  на  кінець  звітного  періоду  оцінюються  за середніми  цінами  з  урахуванням  залишку  матеріалів (запасів) на  початок звітного  періоду та їх  надходжень  за  звітний  період. Середня  вартість  одиниці  може  розраховуватись  як загалом  за звітний  період ,  так  і після кожного  наступного надходження того чи  іншого  виду запасів. В  умовах періодичної системи обліку запасів середньозважена собівартість їх одиниці визначається  за формулою: Сс=(Сп+Сн)/(Кп+Кн) ,  де Сс- середньозважена собівартість, Сп і Кп – відповідно  собівартість  і кількість  запасів на  початок  періоду, Сн  і  Кн – відповідно  собівартість  і  кількість запасів , що  надійшли  протягом періоду. У  системі  постійного  обліку запасів протягом  звітного  періоду застосовується  змінна середньозважена  собівартість запасів.  
 
 
 

59.Вплив   методів   оцінки   складських   запасів    на   фінансові   результати підприємства.

При  застосуванні методу  ФАЙФО собівартість  запасів  в  умовах  періодичного і  постійного  обліку однакова. В  умовах  зростання  цін  на  запаси  метод ФАЙФО забезпечує  найбільш  низьку собівартість  продажу , наслідком  чого буде  найбільший  прибуток. Водночас  оцінка  запасів  у балансі за методом ФАЙФО найбільш  наближена до  їх фактичної  собівартості. При  застосуванні методу  ЛАЙФО маємо  найбільшу  собівартість  продажу , але  найменший прибуток. В умовах інфляції  цей  метод найкращим  чином  сприяє відповідності витрат  і  доходів у Звіті про  прибутки. З  іншого  боку ,  використання методу  ЛАЙФО приводить  до  завищення  собівартості  запасів  у  балансі  та дає  можливість  маніпулювати показником  звітного  прибутку залежно  від  часу  придбання запасів. Внаслідок  цього в  деяких  країнах заборонено використання методу  ЛАЙФО. Середньозважена собівартість продажу забезпечує  більш  рівну  величину прибутку, зазнає  меншого  впливу коливання  закупівельних  цін ,  ніж інші  методи.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

60. Оцінка і відображення  складських запасів  в балансі.

Наприкінці  звітного  періоду  підприємство зобов’язане  проводити інвентаризацію  товарно – матеріальних  запасів  незалежно  від  системи обліку. Інвентаризація  означає  виявлення фактичної  кількості матеріалів  та інших  запасів і  їх  оцінку. Якщо підприємство  застосовує  систему періодичного  обліку,  то нестачі, або  надлишки  не  виявляються  і не відображаються в обліку. Це  відбувається тому,  що на  рахунку “Складські  запаси” в  періодичному обліку  не  відображають  надходження , списання і залишки. При  застосуванні  системи  постійного обліку складських запасів ( залишки  на  рахунках  відомі) при  інвентаризації можуть  бути виявлені нестачі  або надлишки. Нестачі  записуються на витрати виробництва : Дт “Собівартість реалізованої  продукції (товарів)”; Кт “Складські запаси”. Надлишки  відображаються в  обліку  зворотною проводкою. Згідно  з загальноприйнятими  принципами обліку, складські  запаси  відображаються  в балансі за  собівартістю  або  за  ринковими цінами на  момент складання балансу, якщо  ринкова ціна  нижча  за  собівартість. Цей принцип  зветься “Принципом меншої  вартості”.  Якщо  ринкова  ціна  нижча за собівартість  запасів ,  тоді  підприємство  повинне  відобразити в обліку  витрати (збитки) від  знецінення.

Існує  три  методи  оцінки складських  запасів  за  правилом мінімальної (нижчої) оцінки : 1)метод  оцінки  по видах (номенклатурних  номерах) запасів ( позиційний  метод) – при цьому методі по кожній позиції (найменуванню) товарів визначається  собівартість і ринкова вартість  та  приймається менша з них ; 2)метод оцінки  по основних  товарних групах (категоріях) запасів – оцінка  проводиться по  групах (категоріях) товарів, порівнюється по  категоріях  собівартість та ринкова вартість і  береться  до  обліку менша  з  них. ; 3)метод оцінки  за  сукупністю товарних  запасів  на  складі – усі  товарні  запаси  оцінюються за собівартістю  та за ринковими цінами і до  обліку  береться менша з них.

 
 
 
 
 
 

61.Склад  довгострокових (необоротних)  активів, їх  оцінка  та методика відображення в балансі.

Довгострокові – це  такі активи , які : 1)мають  строк служби  більше одного  року; 2)придбані для  використання в господарській  діяльності (в  бізнесі); 3)не  призначені  для  реалізації (в останньому  випадку – вони  відносяться  до  складських запасів). Довгострокові активи  класифікуються  за  різними  ознаками : 1)класифікаційні групи  за  ознакою  матеріальності – матеріальні  довгострокові  активи (основні засоби, земля, природні ресурси); нематеріальні  довгострокові активи (права  користування майновою  та  інтелектуальною власністю);  2)класифікаційні  групи  за  ознакою “підлягає  амортизації” – довгострокові  активи , які  амортизуються (основні  засоби,  природні  ресурси, нематеріальні  активи) ; довгострокові  активи , які  не  амортизуються (земля); 3)класифікаційні  групи за   ознакою процесу відтворення – відтворювані  довгострокові  активи (основні  засоби, земля, нематеріальні  активи) ; невідтворювані  довгострокові  активи (природні  ресурси). Кожний  вид довгострокових  активів  може  у  свою  чергу підрозділятися  за  складом  та  за функціональним призначенням.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

62.Класифікація  довгострокових (необоротних)  активів для цілей  обліку, рахунки для   обліку.

Довгострокові – це  такі активи , які : 1)мають  строк служби більше одного  року; 2)придбані для використання в господарській діяльності (в бізнесі); 3)не  призначені  для реалізації (в останньому  випадку – вони  відносяться до  складських запасів). До довгострокових  активів належать : основні засоби, земля, нематеріальні активи ,  природні  ресурси, довгострокові фінансові вкладення тощо.  Довгострокові активи  класифікуються  за  різними  ознаками : 1)класифікаційні групи  за  ознакою  матеріальності – матеріальні  довгострокові  активи (основні засоби, земля, природні ресурси); нематеріальні довгострокові активи (права  користування майновою  та  інтелектуальною власністю);  2)класифікаційні  групи  за  ознакою “підлягає  амортизації” – довгострокові  активи , які  амортизуються (основні  засоби,  природні  ресурси, нематеріальні  активи) ; довгострокові  активи , які  не  амортизуються (земля); 3)класифікаційні  групи  за   ознакою  процесу відтворення – відтворювані  довгострокові  активи (основні  засоби, земля, нематеріальні  активи) ; невідтворювані  довгострокові  активи (природні  ресурси). Кожний  вид довгострокових  активів  може  у  свою  чергу підрозділятися  за  складом  та  за функціональним призначенням. В зарубіжній  практиці облік “ Основних  засобів”  ведеться  до кожної  класифікаційної  групи основних засобів: “ Устаткування”, Транспортні засоби” , “Будівлі” , “Споруди” тощо.