Стандарт  бухгалтерського обліку – це нормативний  документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності.

Слід  зазначити, що НСБО мають силу закону і є обов’язковими для виконання. Тоді як МСБО мають рекомендаційний характер.

Облікові  системи різних країн відрізняються  між собою, проте можна виділити групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови систем обліку. Але слід зазначити, що не існує двох країн , де правила обліку були б ідентичними. Однією з самих розповсюджених є трьох модельна класифікація облікових систем, відповідно до яких виділяють: британо-американську модель (Великобританія, США, Канада, Австралія); континентальну модель (Німеччина, Австрія, Франція, Італія); південноамериканську модель (Бразилія, Аргентина).

Основними характеристиками першої моделі  є  орієнтація обліку на нестачі широкого кругу інвесторів, що обумовлено високим рівнем розвитку ринку цінних паперів; відсутністю законодавчого регулювання обліку, який регламентується стандартами, що розробляються професійними організаціями бухгалтерів; гнучкістю облікової системи та ін.

Друга модель відрізняється наявністю  законодавчого регулювання обліку; тісними зв’язками підприємств з банками, які є основними постачальниками капіталу; орієнтацією обліку на державні нестачі макроекономічного регулювання і оподатковування; консерватизмом облікової практики.

Основною  особливістю третьої моделі є  орієнтація методики обліку на високий  рівень інфляції і нестачі державного регулювання.

 Зв’язок  між НСБО та МСБО проявляється в тому, що останні можна використовувати в якості рекомендацій.  
 
 
 
 
 
 
 

13. Суть та основи  побудови фін.  обліку.

Фінансовий  облік – це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

 Об’єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, є:  активи підприємства, джерела власних засобів, зобов’язання (пасиви) підприємства, витрати підприємства за їх елементами і доходи за їх видами, фінансові результати діяльності підприємства і їх розподіл, господарські операції, пов’язані з процесами придбання ресурсів, виробництва та реалізації. Принципово важливим питанням фін  обліку є методологія і організація обліку витрат і доходів. Саме в цьому питанні проявляються відмінності побудови фін обліку.

Для фін  обліку розробляється детальна номенклатура елементів витрат і кожному елементові витрат призначається бухгалтерський рахунок. Таким чином, створюється система рахунків витрат за елементами. На рахунках витрат накопичуються витрати за елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду доходи звітного періоду порівнюються з витратами і визначається фінансовий результат. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

14. Суть та основи  побудови управлінського  обліку.

Управлінський  облік  – це сукупність методів  та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю, прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством. Це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потребу інформації керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів. Головним критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної інформації для оцінки, контролю й прийняття управлінських рішень. Підприємства та організації організовують управлінський облік , виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємств, потреб управління.

Головними об’єктами управлінського обліку є  витрати і доходи підприємства, фінансові результати. Але в управлінському обліку витрати перегруповуються за їх цільовим призначенням, тобто за видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності тощо. Аналогічно здійснюється групування доходів підприємств і фінансових результатів.

В межах  управлінського обліку виробничих підприємств  здійснюється облік витрат та калькулювання  собівартості продукції. При цьому  підприємства самостійно обирають метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції. Крім обліку і калькулювання за повними витратами для цілей управління  підприємства застосовують облік і калькулювання за змінними витратами, за стандартними витратами.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

15. Користувачі інформації  фінансового та  управлінського обліку.

     Користувачами фінансових звітів  є існуючі та потенційні інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та урядові установи і громадськість. Вони використовують фінансові звіти для задоволення певних різноманітних потреб у фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

А. Інвестори. Особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти, стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходам від цих інвестицій. Б. Працівники. Працівники і групи їх представників, зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості роботодавців. В. Позикодавці. Позикодавці зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть їхні позики та відсотки з суми позик сплачені своєчасно.

Г. Постачальники та інші торгові кредитори. Постачальники та інші торгові кредитори зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм суми. Д. Клієнти. Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства. Е. Уряди та урядові установи. Уряди та урядові установи зацікавлені у розміщенні ресурсів, а значить, і у діяльності підприємства.

Є. Громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства різним чином. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

16.Технологічний  процес фінансового  обліку, рахунки, регістри.

Для відображення  господарських  операцій   використовують  систему  рахунків фінансового  обліку. Рахунки поділяються  на  дві  групи : 1) балансові (реальні) рахунки – рахунки  активів , зобов’язань , рахунок власного капіталу та ін. Ці рахунки мають  залишок.; 2) номінальні  рахунки – рахунки  витрат, доходів , рахунок  фінансових результатів. Рахунки  витрат  та доходів  залишку  не мають. Для обліку  господарських  операцій  застосовують  систему облікових  регістрів. Обов’язковим  для  іноземних  фірм  є журнал  реєстрації  операцій. Цей регістр  призначений  для  хронологічного  запису  всіх  операцій , що відбулися у звітному періоді. Записи  здійснюються  по  кожній  операції  або  по  сукупності  однорідних  операцій, рахунки  по  Кт  записуються  з  абзацу. Наступним  обов’язковим   регістром  є  головна книга. Головна книга  призначена  для обліку операцій в  системі  синтетичних  рахунків. Записи  в  головній  книзі проводяться  на  основі записів  в  журналі  реєстрації. На  базі  головної  книги  складається  бухгалтерський  баланс. Також  кожна  фірма  може  вести  допоміжні  журнали (регістри) : журнал  обліку  реалізації , покупок , грошових  надходжень і витрат , касових  надходжень та ін. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

17.Склад  фін. звітності  заруб. фірм та  заг. вимоги до  неї (якісні хар-ки).

Фінансова  звітність – це  система взаємопов’язаних  узагальнюючих  показників , що відображають фінансовий стан підприємства та результати діяльності за звітній період.  До складу фінансової  звітності   краї з розвинутою ринковою економікою  входять : бухгалтерський  баланс (надає інформацію  про фінансове становище підприємства  на  певну дату ) , звіт про рух грошових коштів (надає інформацію  про надходження і вибуття грошових  коштів  внаслідок операційної , інвестиційної  та  фінансової діяльності  протягом  звітного  періоду ) , звіт про прибутки та збитки (надає інформацію про доходи  , витрати та фінансові результати діяльності підприємства  за звітній  період ), додатки та ін.  Річний звіт  супроводжується пояснювальними  записками.  Компоненти  фінансової  звітності   взаємопов’язані ,  оскільки  відображають  відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Жодний  звіт  не  може  надати  всю  потрібну  користувачам  інформацію ,  а  тому  всі  компоненти  фінансової  звітності  слід  розглядати   та  інтерпретувати  у  комплексі.

Вимоги  до   фінансової   звітності :

1)зрозумілість – це  якість  інформації  , яка дає можливість  користувачам  сприймати її значення. 2)доречність – характеризує  здатність інформації впливати  на  рішення, що  приймаються на  її  основі. 3)достовірність – інформація  не  містить  помилок  та упереджених  суджень. 4)порівняльність – ця  вимога  повинна  забезпечувати порівнянність  даних (показників) даного  періоду  з аналогічними  показниками  минулих  періодів.5) Фінансова  звітність обов’язково  підлягає  аудиту.  

18.Баланс  зарубіжних фірм, загальна побудова, оцінка статей.

Бухгалтерський  баланс -  це  звіт  про фінансовий  стан   підприємства , який  відображає  його  активи , пасиви  та  власний  капітал  на певну  дату  у  грошовому  вимірі. Баланс  підприємства  відображається  за такою  формулою :  А = З + ВК.   У  різних  країнах є  певні   особливості  групування  статей  балансу. В Україні , як  і  в  країнах  ЄС   статті  активу  групуються  та  розміщуються   згори  до  низу  по  мірі  зростання  ліквідності  господарських   активів.  В  США , Англії ,  Канаді  та ін. країнах   статті  балансу  групуються  в зворотному  напрямку.  У  практиці  існує  2 –і  форми  подання  балансу : 1) двостороння  форма  = актив – ліворуч ; зобов’язання  та  власний капітал  - праворуч. 2) одностороння ( послідовна ) форма =  послідовно  згори  до  низу  розміщується  актив  і  пасив.

Власний  капітал  -  це  частина активів підприємства ,  що  залишається  після вирахування  його  зобов’язань.  Власний  капітал  визнається  в  балансі  одночасно  з  визнанням  активів  чи  зобов’язань ,  які  призводять  до  його  зміни. У  зв’язку   з  цим  оцінка  ВК  визначається  оцінкою  відповідних  активів  і  зобов’язань.  Актив  і пасив  балансу  поділяються  на  окремі  показники , які  звуться  статтями  балансу. Кожна стаття  характеризує  окремий  вид  господарських засобів або  джерел  їх  формування . Статті балансу  групуються  в розділи  за однорідністю  господарських засобів  або  джерел  їх  формування ,  що  полегшує  читання  балансу  та його  аналіз. В  більшості   західноєвропейських  країн статті  активу  балансу  групуються і  розміщуються згори  донизу  в  міру зростання  ліквідності  господарських  засобів (активів).  Статті  пасиву  балансу  групуються  і  розміщуються згори  донизу за  ознакою зменшення часу , необхідного  для  повернення  боргів. В  активі виділяють такі  три  розділи: 1)основні  засоби  та  інші  позаоборотні  активи; 2)запаси  і затрати;  3)грошові  кошти ,  розрахунки  та  інші  активи. Статті  пасиву балансу  теж поділяються  на три  розділи: 1)джерела  власних  та  прирівняних  до  них  коштів ; 2) довгострокові  пасиви ; 3)розрахунки  та інші пасиви.  
 
 
 
 

19.Звіт  про прибутки заруб.  фірм, признач-ня, зміст  та методика складання.

Основною  метою  звіту про  прибутки  є  надання  інформації  користувачам про  формування  фінансового  результату  підприємства.  Звіт  про  прибутки  надає  користувачам ,  насамперед  інвесторам  і кредиторам , важливу  фінансову  інформацію для  оцінки минулої  діяльності підприємства , а  також  ризику  недосягнення ним  очікуваних  результатів. За  одноступеневим  форматом  звіт  складається  з  2-х  розділів : 1)перелік  усіх  доходів  за  звітний  період ; 2)перелік  всіх  витрат  за  звітний  період. Різниця  між  ними  покаже  фінансовий  результат діяльності  підприємства.

  Продажі (чисті  або netto) = дохід від реалізації – ПДВ – акциз – комерційні  знижки  надані – товари  повернуті.

Собівартість  реалізованої  продукції  = прямі матеріальні  витрати + прямі  трудові  витрати + загально виробничі витрати.

Валовий  дохід = продажі – собівартість.

Операційний  прибуток = валовий дохід – операційні  витрати.  Окремо  відображаються  доходи  від  фінансових  операцій та  витрати  на  них.