Проходження практики в АТ «Ощадбанк»

Виходячи з  цього при визначенні прибутку, що оподатковується, валовий дохід  комерційного банку за звітний період зменшується на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Важлива особливість: розрахунок оподатковуваного прибутку безпосередньо не пов’язаний з формуванням балансового прибутку комерційного банку як платника податку. У зв’язку з цим комерційними банками здійснюються два види обліку: фінансовий та податковий.

Податковий облік ведеться з метою накопичення даних  про валові доходи та валові витрати  комерційного банку і використовується для складання податкової звітності (декларації про прибуток банківської  установи та додатків до неї), а фінансовий облік — для складання звітності  про прибутки та збитки, тобто для  визначення фінансового результату.

Порядок ведення податкового  обліку визначається банком самостійно відповідно до зазначеного закону, порядок ведення фінансового  обліку визначається Національним банком України.

Банківські  доходи та витрати обліковуються  на рахунках шостого і сьомого  класів, а прибуток — на рахунках п’ятого класу. Розподіл прибутку, отриманого за рік, відбувається на зборах акціонерів банку, але, як правило, правління  банку для фінансування поточної діяльності банку протягом звітного року використовує отриманий прибуток, а на зборах тільки затверджують фактичний розподіл прибутку. Такий порядок можливий тоді, коли комерційний банк спроможний спрямувати кошти на формування резервного фонду та резервів для покриття можливих втрат від активних операцій. Вимоги НБУ щодо обов’язкового формування банками необхідних розмірів резервів для покриття можливих втрат від активних операцій змушують останніх приділяти їм постійну увагу і скориговувати розмір прибутку у разі невідповідності фактично створених резервів їх розрахунковим сумам.

Прибуток  розподіляється таким чином:

- сплата  податку на прибуток (в нашій  країні ставка податку дорівнює 25%);

- відрахування  до резервного фонду банку;

- відрахування  до фонду матеріального заохочення;

- відрахування  у фонд виробничого та соціального  розвитку;

- відрахування  в інші фонди банку;

- сплата  дивідендів акціонерам.

Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених  коштів. Рівень доходності банк може підняти  шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими  та інвестиційними операціями на користь  більш вигідних, а також через  регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків. 
Потрібно раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.

Оскільки Снятинське відділення «Ощадбанку» підпорядковується Івано-Франківський обласній дирекції і на рівні відділення прибуток не створюється,то в кінці року всі доходи та витрати перераховуються на баланс Івано-Франківської обласної дирекції, а звідти на вищий рівень.

Підсумовуючи діяльність всього банку, то видно, що АТ «Ощадбанк» у 2010 році отримав прибуток у розмірі 460 601тис.грн., і в 2011 році теж отримав прибуток у розмірі 530 991тис.грн.Це спричинено тим ,що у 2011 році значно збменшився обсяг резервів під кредити.

 

2.9. Регулювання  фінансово-господарської діяльності  банку за допомогою економічних   нормативів.

У світовій практиці банківської справи спостерігається  стійка тенденція до уніфікації системи  банківського регулювання та нагляду. Ця тенденція передусім пов’язана  з діяльністю Міжбанківського комітету з банківського нагляду (Базельський  комітет з банківського нагляду). Комітет на базі власного досвіду  розробляє рекомендації щодо регулювання  банківської діяльності, які не мають  директивного характеру, але активно  використовуються центральними банками  більшості країн світу з метою  зближення національних та створення  уніфікованої системи банківського регулювання та нагляду.

Одним із основних напрямів банківського регулювання  та нагляду Базельський комітет  визначає необхідність установлення та контроль за дотриманням банками  економічних нормативів, що регулюють  банківську діяльність.

Закон України  «Про банки і банківську діяльність»  передбачає необхідність дотримання комерційними банками економічних нормативів, що їх встановлює Національний банк України. Національний банк України як орган регулювання та нагляду за банківською діяльністю дотримується рекомендацій Базельського комітету з урахуванням національної специфіки розвитку банківської системи та економіки. Відповідно до чинного законодавства та інструкції «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368, НБУ встановив ряд обов’язкових економічних нормативів, які за напрямом регулювання групують таким чином:

група 1 — нормативи капіталу;

група 2 — нормативи ліквідності;

група 3 — нормативи кредитного ризику;

група 4 — нормативи інвестування;

група 5 — нормативи відкритої валютної позиції.

До групи нормативів, що регулюють  капітальну базу банків, включено три  нормативи: норматив мінімального розміру  регулятивного капіталу Н1 (норматив адекватності регулятивного капіталу),Н2 (норматив платоспроможності) та Н3 (норматив адекватності основного капіталу).

Через норматив мінімального розміру регулятивного  капіталу Н1 центральний банк реалізує вимоги до обсягу банківського капіталу на момент створення банку, а далі — протягом усього періоду їх функціонування. Призначення регулятивного капіталу — покриття негативних наслідків  різноманітних ризиків, забезпечення захисту інтересів вкладників, фінансової стійкості та стабільності діяльності банків. Саме тому при розрахунку регулятивного  капіталу за установленою методикою  враховують не всі позиції або  неповну вартість фінансового капіталу банку. З цією метою банківський  капітал залежно від стабільності вартості окремих його складових  поділяють на дві частини: основний і додатковий.

Основний  капітал, або капітал першого  рівня, — це найбільш стабільна частина  фінансового капіталу банку, яка  не підлягає передаванню, перерозподілу. Додатковий капітал, або капітал  другого рівня, — це та частина  фінансового капіталу банку, обсяг  якої, навпаки, піддається змінам.

Розмір  регулятивного капіталу розраховується за формулою:

Регулятивний  капітал (РК) = Основний капітал (ОК) + 
+ Додатковий капітал (ДК) – Кошти, вкладені (КВ).

За методикою  НБУ до складу основного капіталу включають фактично сплачений зареєстрований статутний капітал, розмір якого  може бути змінений лише за рішенням вищої  управлінської ланки банку, та розкриті резерви. Розкритими резервами вважаються оприлюднені банком у фінансовій звітності резерви, що створені за рахунок  нерозподіленого прибутку. Це можуть бути:

• емісійний дохід;
• реінвестовані дивіденди;
• кошти резервного фонду;
• прибутки минулих років.

Обсяг усіх перерахованих складових фінансового  капіталу може бути змінений лише за результатами фінансового року, саме тому об’єктивним  є їх урахування у складі основного  капіталу.

Основний  капітал зменшується на суму нематеріальних активів за вирахуванням зносу та на суму капітальних вкладень у нематеріальні  активи; на величину збитків поточного  та минулих років, а також на суму недосформованих резервів під можливі  втрати за активними операціями.

Додатковий  капітал, на відміну від основного, має менш постійний характер і  до його складу включають:

• резерви під стандартну заборгованість за кредитними операціями інших банків та клієнтів;
• результати переоцінки основних засобів;
• прибуток поточного року;
• субординований капітал.

У розрахунок величини регулятивного капіталу додатковий капітал включається у розмірі, що не перевищує основного капіталу, а субординований капітал — у  розмірі, що не перевищує половини основного  капіталу. Крім того, первинний розмір субординованого капіталу за угодою останні п’ять років до настання терміну погашення боргу щорічно  зменшується на 20 % при включенні  його вартості у додатковий капітал.

Підрахована вартість регулятивного капіталу зменшується  на кошти, вкладені в балансову вартість таких активів:

• акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком емітовані банками у торговому портфелі банку та портфелі на продаж;
• інвестиції в дочірні та асоційовані компанії;
• істотна участь у статутному капіталі інших установ;
• кошти, вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Вкладення в акції інших банків виключаються із суми основного й додаткового  капіталу з метою уникнення ситуації, коли банки купуватимуть акції один одного для штучного збільшення статутного капіталу. Відрахування вартості боргових цінних паперів проводиться з метою упередження ланцюгового банкрутства банків. Інвестиції в дочірні та асоційовані компанії та істотна участь у статутному капіталі інших установ вважаються найбільш ризикованими інвестиціями. Тому регулятивний капітал розраховується виходячи із припущення, що вони є збитковими. Це спонукає банки залучати більше капіталу для проведення таких операцій.

1.Мінімальний  розмір регулятивного капіталу  Н1 за Законом «Про банки  і банківську діяльність» має  перевищувати розмір статутного  капіталу банку. 

Станом  на 31.12.2010 року розмір регулятивного капіталу АТ «Ощадбанк» становив 17 437 448тис.грн. при номативному значенні не менше, ніж 120 000 тис.грн., на 31.12.2011 року розмір регулятивного капіталу становив 18 383 058 тис.грн. Отже, протягом 2010-2011 років АТ «Ощадбанк» дотримувався нормативу Н1.

2.Норматив  адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) Н2 розраховується  за формулою:

де Ар — активи та певні позабалансові  зобов’язання банку, зважені за ступенем ризику за шкалою НБУ;

Р_факт — фактично створені резерви за активними операціями.

Нормативне  значення нормативу Н2 діючих банків з 01.03.2004 має бути не меншим, ніж 10 відсотків 

Станом  на 31.12.2010 року норматив Н2 АТ «Ощадбанк» становив 40,41%, на 31.12.2011 року становив 30,54%

 Отже, протягом 2010-2011 років АТ «Ощадбанк» дотримувався нормативу Н2.

3. Норматив  адекватності основного капіталу  Н3 розраховується за формулою:

НЗ=ОК/ЗА*100%

де ОК — основний капітал;

ЗА —  загальна сума активів банку за балансом.

Рівень  адекватності основного капіталу комерційного банку має бути не меншим 9 %, тобто загальна вартість активів, зменшених на величину фактично створених відповідних резервів для покриття збитків, повинна не більше ніж у 25 разів перевищувати вартість основного капіталу.

Значення  нормативу в АТ «Ощадбанк» на 31.12.2010 року становив 26,42%, на 31.12.2011 року – 21,77%.

4. Норматив  миттєвої ліквідності (Н4) характеризує  спроможність банку погашати  свої зобов’язання за поточними  рахунками за рахунок активів  первинної ліквідності (грошових  коштів у касі банку та на  кореспондентських рахунках НОСТРО) і розраховується за формулою:

де К_к — кошти в касі банку;

К_кр — кошти на кореспондентських рахунках даного банку, відкритих в інших банках;

З_п.р— зобов’язання банку, що обліковуються за поточними рахунками.

За вимогами НБУ граничне значення Н4 має бути не менше 20 %, тобто щонайменше п’ята частина всіх зобов’язань банку за поточними рахунками клієнтів має бути забезпечена активами первинної ліквідності.

5. Норматив  поточної ліквідності (Н5) характеризує  спроможність банку погашати  свої поточні зобов’язання за  рахунок активів первинної та  вторинної ліквідності, до яких, крім абсолютно ліквідних активів,  відносять активи зі строками  повернення до одного місяця. Цей норматив розраховується  за формулою:

де А_пот — поточні активи — всі активи первинної та вторинної  
ліквідності із кінцевим строком повернення до 30 днів;

З_пот — поточні зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до 30 днів.

Вимоги  НБУ щодо граничного значення Н5 —  не менше 40 %. Отже, на сьогодні поточні зобов’язання банку можуть не більше ніж у 2,5 раза перевищувати його поточні активи.

Норматив  Н5 на 31.12.2010 року становив 61,62%, на 31.12.2011 року – 73,29%. – нормативи дотримувались протягом 2-х років.

6. Норматив  короткострокової ліквідності (Н6) характеризує спроможність банку  погашати свої короткострокові  зобов’язання за рахунок короткострокових  активів. Короткостроковими вважаються  активи та зобов’язання банку  з кінцевим строком повернення  до одного року. Розраховується  норматив короткострокової ліквідності  за формулою: