Проходження практики в АТ «Ощадбанк»

де Акс  — короткострокові активи банку;

Зкс —  короткострокові зобов’язання банку.

7. Норматив  максимального розміру кредитного  ризику на одного контрагента  (Н7) розраховується за формулою:

де З_1к — сукупна заборгованість за всіма виданими кредитними операціями щодо одного клієнта (включаючи враховані векселі, позабалансові зобов’язання та зобов’язання з кредитування) чи банку-контрагента (включаючи розміщені депозити), а також дебіторську заборгованість;

РК —  регулятивний капітал.

Нормативне  значення Н7 не більше 20 %, тобто видача кредитів «в одні руки» не повинна перевищувати четвертої частини його регулятивного капіталу.

Норматив  Н7 в ПТ «Ощадбанк» в 2010 році становив – 19,11%, в 2011 році 19,24%.Отже,на протязі цих років цей норматив не перевищував своїх нормативних значень.

8. Норматив  великих кредитних ризиків (Н8) розраховується за формулою:

де З_{вел. 1к} — сукупний розмір усіх зобов’язань, що складають великий кредитний ризик одного контрагента або групи пов’язаних контрагентів (із урахуванням забалансових зобов’язань).

За вимогами НБУ сукупний розмір великих кредитних  ризиків не повинен більше ніж  у 8 разів перевищувати регулятивний капітал банку, тобто нормативне значення Н8 має бути не більшим за 800 %.

Норматив  великих кредитних ризиків становив відповідно: у 2010 році – 147,83%, в 2011 році – 202,33%.

9. Норматив  максимального розміру кредитів, гарантій, порук, виданих одному  інсайдеру (Н9), обмежує видачу  банком внутрішніх кредитів «в  одні руки». 

Розраховується  Н9 за формулою:

де З_1ін — сукупний розмір кредитів, гарантій, порук, урахованих банком векселів і забалансових вимог щодо одного інсайдера.

Нормативне  значення Н9 установлено на рівні  не більше 2 %.

Значення  даних нормативів були такими в 2010 році – 0,08%, в 2011 році – 0,08%.Отже,вони виконуються.

10. Норматив  максимального сукупного розміру  всіх кредитів, гарантій, порук, виданих  усім інсайдерам банку (Н10), обмежує  загальний ризик за внутрішніми  кредитами. Розраховується Н10 за  формулою:

де З_ін — сукупний розмір кредитів, гарантій, порук, урахованих банком векселів і забалансових вимог щодо всіх інсайдерів банку.

НБУ встановив  нормативне значення Н9 на рівні не більше 20 %.

З 2010-2011 років в АТ «Ощадбанк» значення нормативів були такі : 0,26% та 0,20% відповідно.

11. Розраховується  Н11 за формулою:

де К_{ін 1уст} — кошти, які інвестовані на придбання акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком (часток, паїв) окремо за кожною установою в портфелі банку;

КВ —  кошти, вкладені банками у балансову  вартість акцій та інших цінних паперів  з нефіксованим прибутком, емітованих іншими банками, у портфелі даного банку, а також інвестиції в дочірні  компанії та істотна участь у статутному капіталі інших установ.

Нормативне  значення Н11 встановлено на рівні  не більше 15 %. Отже, комерційний банк може вкладати в цінні папери однієї окремо взятої установи не більше 15 % регулятивного капіталу.

12. Норматив  загальної суми інвестування  Н12 розраховується за формулою:

де К_{ін. у всі уст} — кошти, інвестовані в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку, що випущені банками, фінансовими установами та іншими емітентами;

вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Нормативне  значення Н12 установлено на рівні  не більше 60 %, тобто всі інвестиції банку не можуть перевищувати 60 % його регулятивного капіталу. Слід звернути увагу на те, що регулятивний капітал при розрахунку нормативів інвестування збільшується на вартість коштів, інвестованих банком в інші банківські установи, дочірні компанії та ті, що мають істотну участь. Оцінюючи ризикованість інвестицій, у розрахунок слід брати весь основний і додатковий капітал, у тому числі і ці високоризиковані позиції, які віднімались від основного і додаткового капіталу при розрахунку регулятивного капіталу.

Валютний  ризик впливає на діяльність банківських  установ, які мають генеральну ліцензію і здійснюють операції з іноземною  валютою чи банківськими металами. З метою мінімізації валютного  ризику НБУ встановив для вітчизняних  банків обов’язкові нормативи валютної позиції:

• норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13);
• норматив загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13/1);
• норматив загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13/2).

Під валютною позицією розуміють співвідношення між сумою балансових та позабалансових вимог банку та сумою його балансових та позабалансових зобов’язань у  певній іноземній валюті. Коли вимоги і зобов’язання в певній іноземній  валюті збігаються за обсягом, валютну  позицію називають закритою. Банк, який має закриту валютну позицію  в певній валюті, не наражається  на валютний ризик у цій валюті, оскільки незалежно від напряму  зміни курсу цієї валюти обсяги вимог  і зобов’язань однакові.

Валютна позиція вважається відкритою, коли сума балансових та позабалансових вимог  банку не збігається із сумою його балансових та позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті. Оскільки така ситуація можлива за двох умов, то розрізняють відкриту валютну позицію довгу і коротку. Валютна позиція є відкритою довгою, коли вимоги банку перевищують його зобов’язання в певній іноземній валюті. Коли ж зобов’язання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку у цій валюті, відкрита валютна позиція є короткою. При розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «плюс», а коротка — знаком «мінус».

Валютним  операціям притаманний валютний ризик за умови наявності відкритої  валютної позиції. Якщо у банку відкрита довга валютна позиція у певній валюті, то він зазнає збитків у  разі падіння курсу цієї валюти щодо національної. Якщо ж наявна коротка  відкрита валютна позиція у певній валюті, то банк зазнає втрат у разі підвищення курсу цієї валюти.

Нормативи валютної позиції, встановлені НБУ, визначають верхню межу допустимого  валютного ризику.

13. Норматив  ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13) розраховується  за формулою:

де ЗВВП_грн — загальна відкрита валютна позиція за всіма балансовими та позабалансовими активами і зобов’язаннями банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті. Розраховується як алгебраїчна сума всіх довгих і коротких  валютних позицій у гривневому еквіваленті без урахування  знаку.

Нормативне  значення величини допустимого ризику загальної відкритої валютної позиції  не більше 35 %.

14. Норматив  ризику відкритої довгої валютної  позиції (Н13/1) розраховується за  формулою:

де +ВВП  — загальна довга відкрита валютна  позиція за іноземними валютами у  гривневому еквіваленті.

Нормативне  значення величини довгої відкритої  валютної позиції не більше 20 %.

15. Норматив  ризику відкритої короткої валютної  позиції (Н13/2) розраховується за  формулою:

де –ВВП — загальна коротка відкрита валютна  позиція за іноземними валютами у  гривневому еквіваленті.

Нормативне  значення Н13/2 не більше 10 %.

Контроль  за дотриманням економічних нормативів здійснюється територіальними управліннями НБУ та підрозділами департаменту банківського нагляду на щоденній, щодекадній та щомісячній основі.

 

2.10. Оподаткування банківської  установи та його специфічні  особливості

Податки — це обов’язкові платежі, що утримуються державою (центральними та місцевими органами влади) з юридичних  та фізичних осіб у державний та місцевий бюджети. У податковій системі  України податок на прибуток на сьогодні становить найвагомішу частку надходжень у бюджет серед прямих податків. Визначення об’єкта оподаткування, ставки податку на прибуток, порядку  нарахування, термінів сплати регламентуються  Законом України «Про оподаткування  прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97 ВР зі змінами і доповненнями.

Ефективність функціонування податкової системи України багато в чому визначається рівнем створення відповідної правової системи. ЇЇ вдосконалення неможливе без глибокого та всебічного аналізу статусу банків як субєктів податкових правовідносин та детальної регламентації їх участі в цих відносинах. Створення досконалого законодавства, яке визначає податкову правосуб’єктність банків, є запорукою належного управління економікою, побудови сучасної податкової системи та формування правової держави.

Дослідження проблеми податкового регулювання банківської діяльності містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. Актуальність даних питань викликана недостатньою науковою розробленістю податкового аспекту регулювання діяльності банків і зумовленою цим суперечливістю думок, оцінок і пропозицій, висловлюваних щодо діючої системи податкових правовідносин держави з банківським сектором.

Банк  сплачує всі податки що сплачуться всіма фінансовими установами.

Ведення податкового обліку та формування звітності зі сплати податків та зборів в АТ «Ощадбанк» покладено на відділ організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю, основним завданням якого є забезпечення виконання вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ, внутрішніх нормативних актів Банку з питань ведення бухгалтерського обліку.

Функції оподаткування в відділі  поставлені на сектор податкового обліку, який:

– веде податковий облік операцій з податку на прибуток та податку  на додану вартість;

– перевіряє  правильність включення доходів  та витрат за даними фінансового обліку до складу валового доходу та валових  витрат за даними податкового обліку згідно з податковим законодавством;

– приймає та перевіряє податкову  звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість філій-відділень;

– перевіряє звіти з податку  на прибуток та податку на додану вартість філій-відділень;

– контролює  своєчасність подання розрахунків  консолідованого податку на прибуток до органів податкових служб;

– формує зведену податкову звітність  з податку на прибуток та податку  на додану вартість;

– передає  зведену податкову звітність  з податку на прибуток та податку  на додану вартість по регіону до центрального апарату;

– аналізує акти перевірки податкових органів  та надає рекомендації філіям-відділенням  щодо усунення виявлених недоліків.

Оскільки  Снятинськевідделення АТ «Ощадбанк» належить до Івано-Франківсьної обласної дирекції,то всі розрахунки сум і сплати податків здійснюються обласною дирекцією.

Банки України, як платники податку  на прибуток, ведуть окремий від  фінансового податковий облік валових  доходів і валових витрат. Об’єктом оподаткування згідно з Законом  є прибуток, визначений шляхом зменшення  скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат банку  і суму амортизаційних відрахувань.

За даними фінансового обліку визначається економічний прибуток банку (різниця  між даними за рахунками шостого  класу «Доходи» і сьомого класу  «Витрати»). Порядок фінансового  обліку доходів і витрат банку  базується на принципах нарахування, відповідності та обережності.

При визначенні об’єкта оподаткування  податком на прибуток вживають терміни  «валові доходи» та «валові витрати», склад яких відрізняється у ряді випадків від складу доходів і  витрат фінансового обліку. Наприклад, доходи (витрати), отримані (сплачені) достроково, у податковому обліку входять  до складу валових доходів (витрат) у податковому періоді їх фактичного отримання (сплати), тоді як у фінансовому  обліку такі доходи (витрати) відображаються за рахунками доходів (витрат) майбутніх  періодів (рахунки відповідно 3600 і 3500), а за рахунками шостого класу  «Доходи» і сьомого класу «Витрати»  суми, отримані (сплачені) авансом, поступово  відображаються з настанням звітного періоду, до якого вони відносяться.

Валовим доходом є загальна сума доходів банку від усіх видів  діяльності, отримана (нарахована) протягом звітного періоду.

З метою правильного  нарахування податку на прибуток чітко визначена дата отримання  валового доходу. Датою збільшення валових доходів визнається дата події, яка відбулася раніше:

• зарахування коштів від замовника на коррахунок банку або дата оприбуткування коштів у касу банку;
• фактичного надання послуг.

Для визначення доходу від кредитно-депозитних операцій датою збільшення валового доходу є дата нарахування процентів, зазначена у договорі.