Принцип доказовості в бухгалтерському обліку

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визначення й розкриття її елементів.

Значення бухгалтерської звітності полягає в тому, що вона є джерелом інформації про результати господарсько-фінансової діяльності підприємства; за відповідними показниками підприємства аналізують свою діяльність, одержують інформацію для подальшого її планування в умовах ринкових відносин.

Основне завдання звітності полягає в пошуку резервів подальшого розвитку і вдосконалення діяльності підприємств, досягнення стабільності на ринку.

3.1 Вимоги до бухгалтерської звітності

1) гарантувати реальність і достовірність даних, що забезпечується документальним обгрунтуванням усіх записів, здійсненням інвентаризації, дотриманням правил оцінки статей балансу, розподілом прибутків і витрат за відповідними звітними періодами;

2) забезпечувати своєчасність формування даних для оперативного управління господарською діяльністю організацій і підприємств.

За видами звітність організацій і підприємств поділяють на бухгалтерську (фінансову), внутрішньогосподарську (управлінську), статистичну та податкову.

За обсягом даних, які містяться у звітах, виокремлюють внутрішню та зовнішню звітність: внутрішня містить інформацію про роботу окремого підрозділу, а зовнішня відображає господарську діяльність підприємства в цілому.

Залежно від періоду, що охоплює звітність, її поділяють на періодичну (за місяць, квартал) і річну (за рік).

Розглянемо, у чому полягає основний зміст звітності. Так, баланс показує зв'язок складу і розміщення господарських засобів у активі із джерелами їх формування й цільовим призначенням у пасиві; забезпечує контроль і аналіз наявності майна підприємств, його стану, розміщення і джерел формування, стану зобов'язань за розрахунками, фінансової стійкості, платоспроможності підприємств. Звіт про фінансові результати містить інформацію про формування фінансових результатів підприємств, зокрема від реалізації продукції, від інших видів реалізації та позареалізаційних операцій; про використання одержаного прибутку (платежів до бюджету). Звіт про фінансово-майновий стан містить інформацію про рух фондів підприємств протягом звітного року, спрямування коштів до цільових, позабюджетних фондів і на споживання, а також про наявність і рух основних засобів.

Перед початком складання звітності підприємства виконують велику підготовчу роботу:

1) перевіряють повноту відображення в поточному обліку господарських операцій, оформлюють їх відповідними документами;

2) уточнюють розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами;

3) перевіряють стан розрахунків і списують в установленому порядку нереальну дебіторську, а також кредиторську заборгованість, за якою минули строки давності позову;

4) розподіляють витрати на обслуговування виробництва й управління;

5) визначають фактичну собівартість випущеної з виробництва та реалізованої продукції;

6) визначають та списують фінансовий результат від реалізації продукції та позареалізаційних операцій;

7) списують прибуток, використаний протягом року;

8) перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного та аналітичного обліків;

9) перед складанням річного звіту здійснюють повну інвентаризацію.

Усі підприємства, за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями, квартальну та річну звітність подають засновникам відповідно до установчих документів; органам, до сфери яких належать; органу державної статистики; фінансовому органу в разі одержання асигнувань з бюджету; іншим адресатам відповідно до законодавства.

Квартальну звітність подають не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, річну — не пізніше 15 лютого року, наступного за звітним.

Розгляд і затвердження звітності здійснюють у порядку, передбаченому Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні та відповідною інструкцією Міністерства фінансів України.

Річний бухгалтерський фінансовий звіт підприємства подають за такими типовими формами:

- № 1 — баланс підприємства;

- № 2 — звіт про фінансові результати;

- № 3 — звіт про рух грошових коштів;

          - № 4 — звіт про власний капітал;

- примітки та пояснення до звітів.

Зміст і форма звітів визначаються та регламентуються відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. У пояснювальній записці до звіту викладають основні фактори, що вплинули на господарські та фінансові результати підприємства.

Для характеристики господарської діяльності підприємств використовують певну систему показників. За способом обчислення ці показники поділяють на первинні, які визначають зведенням даних спостереження і подають у вигляді абсолютних величин, і похідні, що утворюються від первинних. За ознакою часу виокремлюють інтервальні показники, які характеризують явище за певний час, і моментні, які характеризують діяльність підприємства на певний момент часу. Зазначимо, що інтервальні й моментні показники можуть бути як первинними, так і похідними.

Залежно від того, який напрямок діяльності підприємства характеризують показники, їх поділяють на кількісні та якісні.

До кількісних належать показники обсягу чи певних процесів (обсяг заготовлених виробничих запасів, виробленої та реалізованої продукції). Якісні показники характеризують економічну ефективність діяльності підприємства. Виокремлюють такі якісні показники:

- прибуток — різниця між виручкою підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг) і сумою витрат на виконання господарської діяльності;

- рентабельність — процентне відношення суми прибутку до обсягу реалізованої продукції (вартості капіталу, вкладеного в підприємство);

- ефективність —порівняння показників рентабельності з плановими показниками підприємства чи в динаміці за певну кількість звітних періодів або з показниками інших підприємств, що працюють у таких самих умовах;

- собівартість продукції (виробленої та реалізованої);

- рівень витрат обігу.

4. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДАННИХ ПОТОЧНОГО ОБЛІКУ

Звітність складається й використовується в усіх ланках народного господарства — підприємство, об’єднання, концерн, регіон, галузь і в цілому народне господарство країни. Підприємства є первинними ланками народного господарства, їхня господарська діяльність відображається в поточному обліку.

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників.

Звітність, у свою чергу, впливає на побудову поточного обліку, визначення певної типології його ведення з тим, щоб облікова інформація гармонічно поєднувалася з вимогами звітності і тим самим витрачалося менше зусиль на їх перегрупування або вибірку в процесі складання відповідних звітних форм.

Звітність як економічна категорія трактується за двома напрямами. З одного боку, вона є економічною інформацією про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємства. З другого — звітність як елемент методу бухгалтерського обліку — це метод узагальнення й подання інформації про результати діяльності підприємства. Складанням звітності завершується обліковий цикл бухгалтерського опрацювання даних.

Звітність за своєю суттю має включати не тільки систему економічних показників, а й сукупність способів і прийомів узагальнення даних обліку та фінансового стану підприємства.

В економічній літературі (як вітчизняній, так і зарубіжній) крім категорії «Бухгалтерська звітність» використовується й категорія «Фінансова звітність». В Україні остання включає такі форми звітності:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до фінансових звітів.

Водночас бухгалтерський звітність включає й деякі форми спеціальної звітності, які встановлені галузевими міністерствами та відомствами. Отже, бухгалтерська звітність є категорією значно ширшою, ніж фінансова звітність. [6]

4.1 Баланс

Баланс — від французького balance, буквально — вага.

Бухгалтерський баланс — це форма бухгалтерської звітності, яка характеризує в узагальнених грошових показниках стан господарських засобів (активів) та джерел їх створення (пасивів) на звітну дату.

Баланс (форма №1) складається з двох частин: Активу, де представлені господарські засоби, і Пасиву, де згруповані їхні джерела. Основними елементами бухгалтерського Балансу (форма №1) є стаття (активна чи пасивна).

За вищезазначеним стандартом, актив Балансу (Форма №1) складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

ІІ. Оборотні активи.

ІІІ. Витрати майбутніх періодів.

Пасив Балансу (форма №1) складається з п’яти розділів:

І. Власний капітал.

ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів.

ІІІ. Довгострокові зобов’язання.

IV. Поточні зобов’язання.  

V. Доходи майбутніх періодів.

Оскільки у Балансі і відображаються активи (ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікуються, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому), зобов’язання (заборгованість підприємства, яка виникла в наслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди) та власний капітал (частина в активах, що залишається після вирахування його зобов’язань), то підсумок активу Балансу (форма №1) повинен дорівнювати сумі  зобов’язань та власного капіталу, тобто пасиву Балансу (Форма №1).

Розділи активу і пасиву Балансу складаються із відповідних статей. Статті бухгалтерського Балансу — це показники, що відображають стан на відповідну дату окремих видів господарських засобів, коштів і джерел їх утворення. Кожна стаття Балансу має грошовий вираз, що називається оцінкою статті. Загальним принципом оцінки засобів для Балансу є оцінка за їх фактичною собівартістю. Форму Балансу, згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку.

Форма №1 Балансу наближена до Балансу-нетто (рівність ввезення та вивезення товарів. У бухгалтерському обліку – це представлений сальдовий баланс, а оборотний баланс називають брутто-баланс), до валюти якого не включаються сальдо контрактивних і контрпасивних рахунків, тобто: «Знос основних засобів», «Знос МШП», «Торгівельна націнка». До валюти Балансу включаються залишкова вартість основних засобів; залишкова вартість нематеріальних активів; купівельна вартість товарів; нерозподілені прибутки звітного року.  

Послідовність складання Балансу:

1) здійснення господарських операцій, їх аналіз;

2) оформлення відповідних первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій;

3) запис аналітичної облікової інформації первинних документів у Головний реєстраційний журнал (Журнали-ордери, Журнали, Книги);

4) рознесення інформації з Головного реєстраційного журналу в зведені Журнали синтетичних бухгалтерських рахунків;

5) складання Головної книги (оборотної відомості);

6) складання звітної форми Балансу;

7) аудит Балансу та його оприлюднення.

Вимоги до Балансу та їх взаємозв’язок:

Своєчасність, ясність, точність, повнота, об’єктивність, співвідносність, реальність. [13]

4.2 Звіт про фінансові результати (форма №2)

У Звіті про фінансові результати наводяться статті, що відображають доходи, витрати, прибутки та збитки підприємства.

Доходи — збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Дохід, що виникає в результаті діяльності підприємства, може виступати у вигляді виручки від продажу продукції, товарів або послуг, гонорару, відсотків, орендної плати, дивідендів тощо. До складу доходів включають також доходи від інших операцій (наприклад, продажу основних засобів) та подій (наприклад, прибуток у результаті зростання вартості цінних паперів).

Дохід збільшує різні види активів (грошові кошти, дебіторську заборгованість тощо).

Дохід може супроводжуватися погашенням зобов’язань, якщо, наприклад, підприємство відвантажує продукцію, за яку раніше надійшов аванс від покупців.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображається у період надходження активу або погашення зобов’язання, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства.