Комбінована перевірка - це поєднання суцільної, вибіркової і аналітичної перевірки.

     Аудиторська перевірка - це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірок, не знижуючи при цьому їх якості і не збільшуючи аудиторський підприємницький ризик. Вирішення даної проблеми можливе лише за умови формування чіткої методики аудиту, під якою розуміють послідовність та порядок застосування окремих методів аудиторської перевірки та її організації з метою встановлення об'єктивної істини щодо аудованої інформації і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів фінансової звітності та аудиту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Розділ 3.

    Організація аудиторських перевірок поточних зобов’язань підприємства 
 

    3.1. Етапи процесу та послідовність виконання аудиторських процедур в аудиті поточних зобов’язань підприємства 
 

    Аудиторська перевірка в організаційному  плані представляє собою технологічну сукупність операцій і процедур, яку  умовно можна розбити на декілька етапів (стадій, фаз). Серед вчених немає єдиної думки щодо їх кількості, але більшість схиляються до виділення у межах процесу аудиту підготовчого (ознайомчого) етапу, основного етапу (етапу детальної перевірки) та підсумкового (заключного) етапу. Аудиторська перевірка поточних зобов’язань теж у повній мірі відповідає такому поділу. Кожний етап характеризується проведенням певного переліку аудиторських процедур, виконання більшості яких передбачено і регламентовано міжнародними стандартами аудиту.

        Так, на підготовчому (ознайомчому) етапі передбачається виконання робіт з підготовки і планування аудиторської перевірки. Аудитор отримує достатнє представлення про всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки; здійснює оцінку системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю майбутнього клієнта; встановлює ймовірність виникнення помилок у звітності клієнта та визначає межі суттєвості помилок і величину аудиторського ризику; визначає масштаб, зміст і кількість аудиторських процедур. Цей етап закінчується складанням плану і програми аудиторських процедур.

  Вимоги  до процесу планування, визначення меж суттєвості, оцінки аудиторського  ризику та системи внутрішнього контролю клієнта визначені відповідними МСА:

• МСА 300 «Планування аудиту фінансових звітів»;
• МСА 315 «Розуміння суб’єкта господарювання та його середовища та оцінка ризиків суттєвих викривлень»;
• МСА 320 «Суттєвість в аудиті»;
• МСА 330 «Аудиторські процедури відповідно до оцінених ризиків».

      Всередині другого етапу – основного іноді виділяють: проміжний; етап фізичної перевірки; етап перевірки бухгалтерської фінансової звітності. 

    На  даному етапі проводиться збір аудиторських доказів (свідчень) на основі проведення відповідних кожному етапу аудиторських, процедур. Отримана інформація документується і оформлюється у формі робочих документів аудитора. Також збираються інші необхідні відомості, отримані від експертів, зовнішніх консультантів, інших аудиторів, які раніше перевіряли клієнта чи внутрішніх аудиторів.

    При цьому, аудиторські процедури можуть виконуватись суцільним чи вибірковим способом (чи комбінованим) і можуть бути застосовані детальні тести оборотів і сальдо рахунків обліку поточних зобов’язань,  в окремих випадках можуть бути виконані лише аналітичні процедури перевірки.

    На  цьому етапі основними нормативними документами, що регулюють виконання  аудиторських процедур є наступні МСА:

• МСА 500 «Аудиторські докази»;
• МСА 501 «Аудиторські докази: додаткові міркування до окремих статей»;
• МСА 505 «Зовнішні підтвердження»;
• МСА 510 «Перше завдання: залишки на початок періоду»;
• МСА 520 «Аналітичні процедури»;
• МСА 530 «Аудиторська вибірка та інші процедури тестування» та інші.

 Третій  етап – це заключний, підсумковий, на якому аудитор узагальнює результати перевірки і формулює висновки стосовно достовірності показників фінансової звітності про поточні зобов’язання підприємства та їх відповідності діючому законодавству з бухгалтерського обліку і звітності у формі аудиторського висновку і можливо (за визначенням у договорі на проведення аудиту чи бажанням самого аудитора) аудиторського звіту.

    Всі зауваження, порушення виявленні  аудитором заносяться до його робочих  документів і знаходять своє відображення у узагальнюючому офіційному робочому документі аудитора – аудиторському висновку (обов’язково у письмовій формі). Аудиторський звіт не є аудиторським документом, призначений виключно клієнту, містить детальний перелік перевіреної інформації, виявлених помилок, порушень, фактів шахрайства та можливі шляхи виправлення і подальшого недопущення.

    Відповідно  до МСА 700 “Аудиторський висновок про фінансову звітність”, аудитор складає аудиторський висновок у довільній формі, але з обов’язковою наявністю таких розділів:

• заголовок (де відображається інформація про те, що аудиторську перевірку проведено незалежним аудитором, а також назву фірми (прізвище аудитора ) який здійснював аудит. Тобто це свідчить про те, що під час аудиту не було жодних обставин, які призвели до порушення принципу незалежності перевірки);
• вступ (тут відображається інформація про склад перевіреної документації щодо поточних зобов’язань. Також зазначається про відповідальність сторін: за правильність і повноту складених і наданих необхідних документів (послідовно на керівництво підприємства) а за обґрунтованість аудиторського висновку - аудитора);
• масштаб перевірки (цей розділ аудиторського висновку дає впевненість його користувача у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами законодавства. Тут обумовлено також, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості в тому, що перевірка документації не має суттєвих помилок. Також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємствах у період перевірки);
• дата аудиторського висновку;
• підпис аудиторського висновку.

    Згідно  МСА 700 “Аудиторський висновок про фінансову звітність” висновок аудитора може бути: позитивним чи модифікованим (умовно позитивним, негативним, або аудиторський висновок в якому робиться відмова від надання висновку аудитора). Останні типи висновків визначаються аудитором з урахуванням вимог МСА 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора».

    При виконанні аудиту спеціалізованих  сфер, у тому числі окремих статей фінансових звітів чи об’єктів бухгалтерського  обліку, як наприклад досліджуваного об’єкта – поточних зобов’язань, аудиторський висновок та його зміст повинні відповідати вимогам МСА 800 «Аудиторський висновок при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення».

    Якщо  підприємству-замовнику видається позитивний висновок, то було виконано (на думку аудитора)всі наступні умови:

• аудитор отримав інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;
• надана інформація було достатньою для відображення реального стану справ на підприємстві;
• є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;
• фінансова документація підготовлена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

    Отже  аудитор переконався, що фінансові  документи готуються на підприємстві правильно, на основ і принципів обліку і контролю, що вони відповідають встановленими, вимогам та інструкціями і за своїм змістом не заперечують відомим аудитору даним про одиницю, яка перевіряється, і в них відповідним чином розкриті всі питання, які мають відношення до фінансових документів. 
 

     3.2.Обєкти  організації процесу  аудиту поточних  зобов’язань 
 

     Структура процесу аудиту, яка надана вище визначає зміст об'єктів його організації, до яких відносять: аудиторські номенклатури; носії аудиторських номенклатур; рух носіїв аудиторської інформації в процесі формування і обробки; інформаційне та технічне забезпечення процесу зовнішнього аудиту.

     Аудиторські номенклатури (аудиторська інформація, дані) - склад або перелік даних, показників, передбачених у планах, нормах, кошторисах, фактично облікованих і які характеризують об'єкти перевірки. Такий склад або перелік інформації визначається змістом конкретного об'єкту аудиту і формується у різні аудиторські докази чи свідоцтва у відповідності з етапом проведення зовнішнього аудиту поточних зобов’язань. В аудиторському процесі використовують різноманітні за своїм характером натуральні і вартісні аудиторські номенклатури. Аудиторські номенклатури, які використовуються у процесі зовнішнього аудиту можна отримати не тільки з письмових, облікових та інших джерел інформації, але й шляхом їх перетворення. Отже в процесі аудиту формуються три види номенклатур: первісні, вихідні (наприклад, дані про сальдо, обороти рахунків обліку поточних зобов’язань, структуру зобов’язань тощо); проміжні (наприклад, виконані самим аудитором перерахунки вказаних показників); кінцеві, підсумкові (висновки за окремими аудиторськими процедурами, виявлені аудитором відхилення чи навпаки відповідності).

     Носії аудиторської інформації, які поділяються на декілька видів:

а) носії планових, нормативних, облікових, звітних, технічних, конструкторських і технологічних даних і показників;

  б)протоколи зборів, керівництва, ради директорів, акціонерів, засновників, протоколи виробничих рад. акти перевірок ДПАУ, аудиторські висновки минулих перевірок, інформація радіо і телебачення.

  в) таблиці перевірок готовності даних і показників. Це носії аудиторської інформації, які формуються в процесі аудиту. Вони є джерелами аудиторських  номенклатур і одержуються в результаті перевірки тотожності і взаємного зв'язку звітних показників;

  г) розрахункові таблиці - це носії аудиторської інформації, яка формується в межах аудиторської перевірки. Вони складаються шляхом виконання різноманітних методичних прийомів аудиту;

  д) результати аудиту, оформлені в формі висновків, експертиз, аудиторського висновку.

  Рух носіїв аудиторської інформації в процесі її формування і обробки повинен забезпечувати оптимальні канали і терміни передачі інформації між членами аудиторської групи для того, щоб вкластися в заплановані терміни і забезпечити відповідну якість аудиторської перевірки поточних зобов’язань.

  Інформаційне забезпечення процесу зовнішнього аудиту передбачає підбір законодавчо-нормативної бази аудиту, фактографічної, планової інформації, яка буде використана у ході перевірки та використання розроблених внутрішньофірмових методик виконання окремих аудиторських процедур.

    Аудитор повинен організувати свою роботу так, щоб адекватно відобразити всі  аспекти формування, обліку контролю поточних зобов’язань клієнта, що перевіряються настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб висловити думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах достовірна і достатня. Аудитор також приймає рішення щодо правильності відтворення в обліку і звітності відповідної інформації. Тому аудиторські дослідження не обмежуються вивченням бухгалтерських документів, оскільки рамки документального відображення господарських операцій значно ширші. Аудит не може здійснюватися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства, висновків спеціалістів тощо. Аудитор тому проводить систематизацію інформаційного забезпечення по стадіях проведення аудиту. Отже, на основі джерел отриманих аудиторських свідчень з використанням нормативної бази аудитор виконує основне завдання яке направлене на задоволення потреб користувачів фінансової звітності підприємства. Проте аудитор, на відміну від інших суб’єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який, перевіряючи, надає різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах.

    Під час проведення інвентаризації кредиторської  заборгованості підприємства, провіряють наявність кредиторської заборгованості і строком позовної давності (у  разі, якщо така кредиторська заборгованість має місце на підприємстві то комісією до акта інвентаризації додається довідка в якій вказується: особи, які відповідають за внутрішній контроль операції із зобов’язаннями, реквізити кредиторів, за розрахунками з якими строки позовної давності минули та дати, причини, підстави виникнення і суми вищезазначених заборгованостей).