Особливості організації аудиторської перевірки поточних зобов’язань в умовах КІС

Зовнішня нормативна база – це відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали  з обліку та звітності, з оподаткування національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту (основні закони які використовуються при аудиторській перевірки: закон України “Про аудиторську діяльність”, “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про ПДВ”, “Про оплату праці”, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, “Кодекс законів про працю”, П(С)БО-11 “зобов’язання”, П(С)БО-2 “Баланс”, тощо).

    Таблиця 2.1

    Класифікація  нормативних актів за юридичною силою

    Вони  потрібні аудитору, щоби виявити законність та достовірність відображення господарської операції, відповідність ведення обліку та фінансової звітності проведення аналізу, складання висновку.

    Внутрішня нормативна база – це облікова політика підприємства методичні, інструкції та розпорядчі документи з організації  фінансово-господарської діяльності підприємства (наказів, розпорядження, посадові інструкції.). Також при аудиті поточних зобов’язань підприємства слід використовувати  дані первинних документів серед яких відносно короткострокових позик підприємства це виписки банку, видаткові касові ордера, Акт переоцінки, платіжні доручення, накладні, претензії, розрахунки та довідки бухгалтерії середині договори між банком та підприємством, техніко–економічне обґрунтування, виписки банку (якщо відсотки знімаються з поточного рахунку), постановчі документи, бухгалтерська звітність; меморіальні ордери банку, виписки банку за позичковим рахунком; договори застави, договори страхування неповернення кредитів; додаткові угоди до кредитних договорів та ін. Стосовно короткострокових векселів виданих – то перевіряються векселі, акти прийому-передачі векселів, виписів банків, видаткові касові ордери, довідки бухгалтерій тощо.

    Основними джерелами інформації для здійснення перевірки операцій із зобов’язаннями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (договори купівлі продажу, накладні, рахунки – фактури, рахунки, акти приймання робіт, послу, податкові накладні, товарно-транспортні накладні; зовнішньоекономічні договори купівлі продажу, вантажні, митні декларації, приймальні акти, акти експертизи торговельно-промислової палати, комерційні документи (рахунки фактури, invoiсe, що підтверджують митні вартість товару); транспортні накладні (CMR, залізничні накладні, авіа накладні, коносаменти, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи); довідки бухгалтерії про наявність курсових різниць при перераховуванні заборгованості тощо.

    При перевірці розрахунків за податками  і платежами джерелами інформації виступають такі первинні документи  як розрахунки бухгалтерії, податкові  накладні, виписки банку, платіжні доручення.

    Джерелами інформації для проведення перевірки  операцій по розрахунках з оплати праці є: накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення), листи з обліку кадрів, особові картки працівників, табелі обліку використання робочого часу, складська документація щодо оприбуткування продукції, акти приймання виконаних робіт, маршрутні листи, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, видаткові касові ордери, відрядні довідки, розрахунки бухгалтерії, відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати, регістри обліку.

    Джерелами інформації стосовно розрахунків за страхуванням виступають такі первинні документи: розрахунки та довідки бухгалтерії, виписки банку, розрахункові платіжні відомості, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, платіжні доручення тощо.

    Основними первинними документами якими користується аудитор для одержання необхідної інформації при перевірці розрахунків  з учасниками є статут, установчий договір, накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, довідки та розрахунки бухгалтерії та інші первинні документи.

    При перевірці розрахунків підприємства з іншими операціями джерелом інформації для аудитора виступають накладні, податкові накладні, видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, претензії, виписки банку, рахунки-фактури, розрахунки бухгалтерії тощо.

    Також основним джерелом інформації для аудитора при перевірці зобов’язань підприємства є облікові регістри (табл. 2.2) та фінансова звітність підприємства.

    Таблиця 2.2

Розкриття інформації в облікових регістрах  та фінансовій звітності для аудиту

    При перевірці поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями первинні документи використовують так як виписки банку, платіжні доручення, розрахунки та довідки бухгалтерії, кредитні договори, додаткові угоди до кредитних договорів та ін. 
 

    2.2. Методологічні прийоми  і способи перевірки  даних по поточних  зобов’язаннях 
 

     По  багатьох об’єктах контролю аудитор  встановлює їх загальний стан. Для  цього використовує методичні прийоми.

     До  методичних прийомів проведення перевірки  відносять: фактичну перевірку, документальну перевірку, підтвердження, спостереження, обстеження, опитування, перевірку механічної точності, аналітичні тести, сканування, обстеження, спеціальну перевірку, зустрічну перевірку

     Під фактичною перевіркою розуміють перевірку кількісного і якісного стану об'єктів, який встановлюється шляхом обстеження, огляду, обчислення, перерахунку, зважування, лабораторного аналізу та інших способів перевірки фактичного стану активів.

     Документальна перевірка - це перевірка документів і записів, яка може бути формальною, арифметичною та по суті.

     Формальна перевірка полягає у візуальній перевірці правильності записів усіх реквізитів, у виявленні безпідставних виправлень, підчисток, дописувань у тексті і цифрах, у перевірці   достовірності підписів посадових і матеріально відповідальних осіб.

     Арифметична перевірка документів полягає в перевірці правильності розрахунків у документах, облікових регістрах і звітних формах.

     Перевірка документів по суті дозволяє встановити законність і доцільність господарських операцій, правильність відображення операцій на  рахунках бухгалтерського обліку та включення до статей затрат і доходів.

     Підтвердження полягає в одержанні письмової відповіді від клієнта або третіх осіб з метою підтвердження точності інформації.

     Спостереження дає можливість одержати загальну характеристику можливостей клієнта на підставі візуального огляду.

     Обстеження  – це особисте ознайомлений з предметом дослідження.

     Опитування  — це одержання письмової або усної інформації від клієнта або про клієнта.

     Перевірка механічної точності передбачає перевірку підрахунків і передачі інформації,

     Аналітичні  тести методи порівняння як в абсолютних одиницях, так і відносних (індекси, коефіцієнти, відсотки).

     Сканування  безперервний, по елементний перегляд інформації (наприклад, перегляд первинних документів по руху грошей у касі з метою встановлення незвичного факту).

     Спеціальна  перевірка здійснюється із залученням спеціалістів з вузькою спеціалізацією (спеціаліст з шляхового будівництва, технологи тощо). Використовується для виявлення різного роду відхилень від норм та з метою доказів фактів порушень та відхилень.

     При зустрічних перевірках відображення господарських операцій, що здійснюються між клієнтом і третіми особами, перевіряється в останніх  та порівнюється з даними клієнта. Аудитору слід пам'ятати, що проведення зустрічної перевірки у третьої особи повинно бути санкціоновано клієнтом. Зустрічна перевірка застосовується також при вивченні одних і тих же показників у різних первинних документах клієнта.

     Перевірка може бути організована по-різному. Так, у практиці аудиторської роботи виділяють  чотири основні методи організації  перевірки: суцільна перевірка (документальна  і фактична), вибіркова, аналітична, комбінована.

     При суцільній перевірці перевіряються всі масиви інформації без виключення стосовно господарських процесів, що відбулись у клієнта за період, що перевіряється. На підставі суцільної перевірки аудитор робить висновок щодо достовірності, доцільності та законності відображення в бухгалтерському обліку і звітності дій і подій, здійснених економічним суб'єктом за весь період, що перевіряється. Такі перевірки є найбільш точними, а ступінь ризику не виявлення зводиться до мінімального. Проте вони вимагають дуже великих трудових і матеріальних затрат. Тому при проведенні традиційних перевірок (обов'язковий аудит або аудит на замовлення клієнта) суцільна перевірка є недоцільною. Такі перевірки застосовуються для встановлення доказів та визначення завданої шкоди в результаті різного роду правопорушень. Як правило, суцільні перевірки проводяться на замовлені їй правоохоронних органів.

     Вибіркова перевірка передбачає застосування аудиторських процедур менше ніж до 100 % масивів інформації, які дозволяють аудитору отримані аудиторські докази і, оцінивши окремі характеристики вибраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів на всю  сукупність даних. Ризик не виявлення збільшується, оскільки за межами вибірки можуть залишатися факти порушень та помилок. Тому аудитор повинен уважно формувати вибірку з урахуванням мети аудиту, сукупності даних (генеральної сукупності) і обсягу вибірки. Вибірка повинна бути репрезентативною, тобто відображати всі основні властивості генеральної сукупності. Вибірковий метод перевірки дозволяє аудитору з найменшими витратами отримати результат щодо довіри до системи внутрішнього контролю суб'єкта господарювання та скласти думку про достовірність, доцільність і законність господарських операцій, відображених у бухгалтерському обліку і звітності.

     Якщо  при вибірковому дослідженні встановлені серйозні порушення або помилки, то відповідна сукупність інформації повинна бути перевірена суцільним методом. Так, наприклад, вибірковою перевіркою були встановлені помилки в утриманні прибуткового податку з робітників і службовців. У такому випадку виникає необхідність суцільним методом перевірити цю ділянку бухгалтерського обліку і відповідні показники звітності.

     Аналітична  перевірка це оцінка фінансових показників за допомогою вивчення вірогідних залежностей між ними.