Особливості організації аудиторської перевірки поточних зобов’язань в умовах КІС

РЕФЕРАТ 
 

МЕТОДИКА  ТА ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ  ПІДПРИЄМСТВА

(НА МАТЕРІАЛАХ  ПФ «ДНІПРО») 

          Курсова робота складається з чотирьох розділів: завдання і зміст аудиту поточних зобов’язань підприємства; методика аудиторських перевірок поточних зобов’язань підприємства; організація аудиторських перевірок поточних зобов’язань підприємства; особливості організації аудиторської перевірки поточних зобов’язань в умовах КІС. Робота містить: 2 таблиці, 2 додатки. При її написанні використано 20 джерел літератури. Обсяг виконаної роботи: 45 сторінок друкованого тексту.

         В роботі досліджено головні аспекти методики та організації аудиту основних поточних зобов’язань підприємства на прикладі ПФ „Дніпро” (торговельне підприємство) шляхом узагальнення загальнонаукових та практичних підходів до аудиту, типових порушень і помилок і нормативної та інформаційної бази таких перевірок.

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………5

Розділ 1.Завдання і зміст аудиту поточних зобов’язань підприємства………..7

Розділ 2. Методика аудиторських перевірок поточних зобов’язань підприємства……………………………………………………………...9                                                                             

2.1. Об’єкти  і джерела інформації аудиту  поточних зобов’язань……. 9

2.2. Методичні  прийоми і способи перевірки даних по поточних зобов’язаннях……………………………………………………………15                                                                                      

Розділ 3. Організація  аудиторських перевірок поточних зобов’язань підприємства…………………………………………………………….19     

3.1. Етапи процесу та послідовність виконання аудиторських процедур в аудиті поточних зобов’язань підприємства…………….. 19

3.2.Обєкти організації процесу аудиту поточних зобов’язань……….23

Розділ 4. Особливості організації аудиторської перевірки поточних зобов’язань в умовах КІС………………………………………………40

Висновки…………………………………………………………………………43

Перелік використаних джерел………………………………………………….46

Додатки…………………………………………………………………………...48 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Вступ 
 

    Законом України “Про аудиторську діяльність” аудит визначено як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання  з метою визначення достовірності їх звітності обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

    Робимо  висновок, що аудит – це дослідження, а будь – яке дослідження визначається поставленою метою. Визначення мети необхідно, щоб створити деяку структуру, яка допомагає аудитору зібрати необхідну кількість свідчень (аудиторських доказів) при виконанні аудиту. Мета аудиту визначається предметом аудиторської перевірки.  В загальному значенні мета аудиту полягає в досить глибокому і докладному ознайомлені з предметом аудиторської перевірки, щоб скласти про нього компетентну  аудиторську думку (офіційний аудиторський висновок).

    В умовах ринкових відносин фінансовий стан кожного господарюючого суб’єкта залежить від його взаємовідносин з іншими економічними суб’єктами і тому зростає потреба у достовірній обліковій і звітній інформації про їх діяльність. Зокрема об’єктивна  і достовірна інформація  про діяльність деяких  господарюючих суб’єктів необхідна: власникам підприємств для визначення стратегії розвитку; банкам для прийняття рішення про доцільність надання кредиту; постачальникам для одержання гарантій повної оплати за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги; державним органам для планування потреб макроекономіки та оцінки податкових надходжень до бюджету та іншим користувачам. 

      Отже, користувачі, для яких достовірність фінансової інформації є досить вагомою і значною, вимагають засвідчення її аудитором.

    Аудиторська діяльність є підприємницькою діяльністю суб’єктів: аудиторських фірм або приватних аудиторів. Вона включає організаційне і методичне забезпечення аудиту, його практичне виконання та надання аудиторських послуг.  Зі зміною умов  господарювання, подальшим розвитком ринкових відносин вона набуває все більшого значення і відіграє важливу роль в системі управління діяльністю господарюючих суб’єктів.

    Міжнародні  асоціації бухгалтерів і аудиторів  узагальнили досвід організації  і методики обліку та аудиту в країнах  з різними формами власності  і господарювання у вигляді Міжнародних стандартів аудиту та Кодексу етики професійних бухгалтерів.

    Стандарти аудиту – це загальні керівні матеріали  для допомоги аудиторам у виконанні їх обов’язків з аудиту фінансової звітності та виконання інших аудиторських послуг.

    У них подано вимоги до професійних якостей аудитора та його асистентів (чесність, професійна компетентність, незалежність, об’єктивність, конфіденційність) та щодо якості виконання аудиторських процедур, свідчень (аудиторських доказів) і, звичайно, аудиторських висновків. Їх метою є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення.

    Аудиторська палата України, визначаючи відповідальність професії аудитора перед суспільством і, враховуючи те, що її роль полягає в забезпечені кваліфікованих якісних аудиторських послуг, прийняла рішення запровадити Міжнародні стандарти аудиту у якості національних, які разом із законом України “Про аудиторську діяльність” та Кодексом етики професійних бухгалтерів регулюють порядок проведення аудиту. 
 
 
 
 

Розділ  1.

Завдання  і зміст аудиту поточних зобов’язань  підприємства 
 

    Проведення  аудиту операцій пов’язаних із зобов’язаннями  полягає у встановленні достовірності  певних даних відносно наявності  зобов’язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображання первинних  даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов’язань, законності і доцільності проведених розрахунків, достовірності відображання стану зобов’язань у звітності господарюючого суб’єкта.

    Здійснюючи  аудиторську перевірку поточних зобов’язань підприємства основними  завданнями аудитора виступають:

1. оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;
2. встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов’язаннями;
3. встановлення наявності правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають право та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);
4. аналіз правильності повноти отримання оплати за придбаний матеріальні запаси, їх оприбуткування;
5. встановлення причини утворення заборгованості, давності її виникнення і реальності отримання;
6. встановлення своєчасності розрахунків із бюджетом, перерахування заборгованості кредиторам;
7. оцінка системи розрахунків з персоналом, що діє на підприємстві, та її ефективності, синтетичного та аналітичного обліку операцій з оплати праці та розрахунків з персоналом підприємства за період, що перевіряється;
8. встановлення правильності організації обліку робочого часу і виробітку (виконаного обсягу робіт) на підприємстві; обґрунтованості нарахування заробітної плати проведення отримань з неї;
9. оцінка повноти відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і перевірка правильності відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості;
10. перевірка дотримання податкового законодавства по операціях, пов’язаних із розрахунками з оплати праці, з позабюджетними фондами, за соціальним страхуванням та забезпеченням;
11. встановлення дотримання чинного законодавства, правовірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами;
12. розробка заходів з реалізації результатів контролю з метою попередження зловживань і порушень.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2.

Методика аудиторських перевірок поточних зобов’язань підприємства 
 

    2.1. Об’єкти і джерела інформації аудиту поточних зобов’язань підприємства 
 

    Аудиторські послуги щодо проведення аудиту надаються будь-якому господарюючому суб’єкту незалежно від його організаційно-правової форми і форми власності. Побудова будь-яких взаємовідносин між суб’єктами підприємництва починається із звернення до переддоговірного перепису (дод. А). Тобто, одна сторона звертається з проханням надати їй визначені послуги, а друга сторона висловлює згоду, згоду на надання таких послуг або відмовляє в їх наданні.

    Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту. Такий договір є офіційним  документом, який регламентує взаємовідносини  аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом. Згідно з договором про надання  аудиторських послуг аудитор зобов’язується надати послуги (тобто повести аудит, а замовник клієнт – отримати ці послуги). Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору (дод. Б).

    У договорі про надання аудиторських послуг формулюються права та відповідальність сторін. Також в договорі детально описуються порядок проведення аудиту та видачі висновку, права сторін в процесі аудиту, відповідальність аудитора, та підприємства--клієнта, обставини, за яких аудитор може відмовитись від продовження наданих послуг за договором, конфіденційність та порядок розрахунків. У договорі також передбачено випадки за яких аудитор може дати клієнту негативний висновок або відмовитись від видачі висновку. зазначено строки представлення клієнтом, для проведення перевірки, документів.

    Не  менш важливою статтею договору є  оцінка вартості аудиторських послуг.

    Договором також передбачається зобов’язання клієнта в наданні допомоги аудиторам  під час перевірки (залучення  внутрішніх аудиторів для надання  допомоги при перевірці окремих об’єктів проведення інвентаризації тощо). Тобто клієнт зобов’язаний надати в розпорядження аудитора всі необхідні матеріали і документи, необхідні для проведення перевірки і створити при цьому відповідні умови.

    Заключними  статтями договору є подання результатів аудиту у вигляді аудиторського висновку. обумовлена також в договорі те, що результати аудиторської перевірки носить конфіденційний характер і не підлягають розголошенню. За розголошення аудитор несе відповідальність передбачену договором.

    Отже, після вкладання договору на проведення аудиту між аудиторською фірмою (аудитом) та підприємством замовником, аудитор  складає план та програму аудиту.

    Планування  аудиту необхідні тому, що це надає  можливість аудитору одержати достатню кількість інформації про стан справ підприємства клієнта, уникнути непорозумінь з клієнтом на основі одержаної необхідної кількості інформації дати обґрунтований висновок і звести до мінімуму правові зобов’язання. При плануванні аудиторської перевірки враховується і аудиторський ризик.

    Стосовно  програми, то в ній вказується зміст  та час проведення запланованих аудиторських процедур, та містить перелік об’єктів аудиту по напрямах, у відповідності  з часом який необхідно витратити  на кожен напрям аудиту. Планування здійснюється у відповідності з НМА №3 “Планування аудиту”.

    При одержанні аудиторських свідчень процедурами  перевірки на суттєвість аудитор  оцінює розмір достатності та компетентності аудиторських свідчень одержаних шляхом таких процедур, разом з будь-якими даними одержаними в результаті тестів систем контролю, для обґрунтування тверджень фінансової звітності.

    По  багатьох об’єктах контролю аудитор  встановлює їх загальний стан. Для  цього використовує наступні прийоми: спостереження, опитування, підтвердження, інспекція, підрахунок, вивчення.

    Для проведення аудиту, аудитор користуються різними нормативними актами. Нормативними актами називають письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять  зміни або відміняють норми права.

    З метою правильного використання нормативних актів при проведенні аудиту слід розуміти компетенцію та положення органу який видав відповідний  нормативний акт в системі  правотворчих органів держави, а  також слід розуміти характер самих  актів та їх дію в залежності від територіального розміщення клієнта та часу здійснення діючі події, що відбувались.

    Також слід знати, що нормативні акти знаходяться  між собою в суворій ієрархічній  підпорядкованості від якої залежать юридична сила того чи іншого нормативного акта (і видавати їх мають право суворо встановлені законом органи) (табл. 2.1).

    Сукупність  нормативних актів складає нормативну базу аудиту. Нормативна база що використовується для організації перевірок, поділяється  на зовнішню і внутрішню.