Організація обліку короткострокових фінансових інвестицій на підприємстві

Фінансові інвестиції - це вкладення капіталу для придбання різних цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або відсотків.

Розрізняють два основні підходи до оцінки інвестицій:

- статичний аналіз: усі показники, які характеризують об'єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

- динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

При оцінці фінансових інвестицій здебільшого використовують методи, які дають можливість дослідити  показники, що характеризують об'єкт  інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать: метод  дисконтування майбутніх доходів  та метод внутрішньої норми прибутковості.

1.2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури з обліку  короткострокових фінансових інвестицій

Найважливішим джерелом інформації для здійснення управління на підприємствах  різних форм власності є нормативно-правова  база. Вона призначена поєднувати всі  інформаційні потоки, що забезпечують створення сприятливих умов господарювання.

Перелік нормативних документів з питань обліку короткострокових фінансових інвестицій розглянемо в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Огляд нормативної бази з обліку короткострокових фінансових інвестицій

Під час огляду нормативної  бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він  є необхідною інформаційною базою  для всіх підсистем управління (аналізу, аудиту, планування тощо).

Порядок обліку фінансових інвестицій і надання  інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності мають  відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 мають  дотримуватися ті підприємства, які  володіють акціями, іншими цінними  паперами (наприклад, облігаціями підприємств, облігаціями державних і місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених на території України та за кордоном.

Діюча система  обліку поточних фінансових інвестицій, що випливає з стандартів бухгалтерського  обліку, не повністю задовольняє потреби  користувачів. Насамперед варто зауважити, що П(С)БО  не дають чіткого уявлення про можливі види і класифікаційні ознаки інвестицій. Це зокрема стосується поділу фінансових інвестицій на поточні  та довгострокові, ті що засвідчують  чи не засвідчують право власності, визначають чи не визначають вплив  інвестора  на об’єкт інвестування.

 За П(С)БО  2 «Баланс» поточними важаються інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент(крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Таке трактування вступає у протиріччя з визначенням еквівалентів грошових коштів у цьому ж таки П(С)БО 2: як короткострокових високоліквідних фінансових інвестицій, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Стислий виклад у П(С)БО 12 великої кількості різнобічної інформації призвів до того, що в процесі практичної реалізації даного стандарту в життя виникають певні проблеми при трактуванні окремих термінів, принциповому підході до класифікації інвестицій, їх оцінці. Все це викликає труднощі при встановлені облікових номенклатур, визнанні активів, доходів чи витрат. Тому в процесі практичного втілення даного Положення дуже часто виникає потреба звертатися до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Подальшого  вдосконалення вимагає також  порядок відображення інформації  про поточні фінансові інвестиції у Примітках до річної фінансової звітності.

Крім нормативної  бази, під час написання роботи були використані монографії, посібники  та періодична література з питань обліку короткострокових фінансових інвестицій, перелік та характеристика яких наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Огляд спеціальної літератури з питань обліку короткострокових фінансових інвестицій

Першими спробами застосування методики обліку інвестицій у вітчизняній практиці обліку з  урахуванням проведених облікових  реформ і запровадженням національних стандартів доцільно вважати праці  таких учених: С.Ф. Голова, В.М.Пархоменка, В.І. Єфіменка, Ю.А. Кузьмінського, В.М. Костюченко, М.В.Кужельного, В.В. Сопка, Н.М. Ткаченко[8,9,40,43]. Однак необхідно визнати, що це лише перші спроби вирішення такого складного і багатогранного питання, які призвели до збільшення всього кола питань, що стосуються організації та методології обліку фінансових інвестицій, створення і функціонування СП.

Як зазначається у підручнику з інвестознавства  за науковою редакцією В.Г. Федоренка, „... інвестиції у спільну діяльність мають (на відміну від інвестицій в акції інших підприємств) інакшу економічну основу, тобто інвестування у спільну діяльність відбувається через тимчасове (визначене контрактною угодою) відволікання коштів від основної діяльності у спільну діяльність” [45], тобто економічна теорія прав власності виступає тією методологічною основою, на якій будується організація обліку спільної діяльності”.

Відомий фахівець С.Ф. Голов у своїх працях уточнює, що суттєвий вплив інвестора виступає вагомим фактором при виборі методу оцінки та обліку довгострокових фінансових інвестицій” [8].

Отже, дослідження в сфері обліку короткострокових фінансових інвестицій здійснювалися багатьма вченими. Втім сучасні економічні умови інвестиційної діяльності потребують комплексного підходу до вирішення проблеми, з обґрунтуванням понятійного апарату, а також розв’язанням комплексу питань з удосконалення методики відображення фактів інвестиційної діяльності у бухгалтерському обліку, забезпечення досконалої організації контролю та аналізу поточних фінансових інвестицій. Чинна методика обліку поточних фінансових інвестицій підприємства не запобігає інвестиційним ризикам. Звідси виокремлюється наукова проблема щодо створення ефективної інформаційної системи обліку та контролю поточних фінансових інвестицій на нових методологічних засадах з використанням положень фундаментальної вітчизняної й зарубіжної теорії, її прогресивних методів і міжнародної облікової практики.

Таким чином, в результаті проведення економіко-правового  аналізу та огляду нормативної бази і спеціальної літератури з питань обліку короткострокових фінансових інвестицій було виявлено достатню кількість джерел, в яких дане питання досліджено всебічно і вичерпно.

1.3. Теоретичні основи обліку короткострокових фінансових інвестицій

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, у тому числі в дочірні та асоційовані  підприємства, а також розкриття  цієї інформації у фінансовій звітності  визначені в П(С)БО 12 "Фінансові  інвестиції". Положення цього  стандарту кореспондують з вимогами П(С)БО 19 "Об'єднання підприємств" та 20 "Консолідована фінансова  звітність".

Здійснення фінансових інвестицій в акції підприємств передбачає отримання певних економічних вигід  для інвестора (дивідендів, встановлення контролю тощо). Розмір таких інвестицій є критерієм наявності контролю в інвестора щодо підприємства, в  яке роблять фінансові інвестиції, та визначає статус останнього.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції", інвестиції у дочірні та асоційовані підприємства початково оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю.

Облік фінансових інвестицій в асоційовані та дочірні підприємства, відповідно до П(С)БО 12, інвестор може здійснювати, використовуючи методи:

1) участі в капіталі;

2) собівартості.

Метод участі в капіталі - це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується  на суму збільшення або зменшення  частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування (п. 4 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати").

Інвестиції обліковуються  за методом участі в капіталі на останній день місяця, в котрому  об'єкт відповідає визначенню асоційованого  чи дочірнього підприємства. Застосування методу участі в капіталі для обліку фінансових інвестицій припиняється з  останнього дня місяця, в якому  об'єкт інвестування не відповідає критеріям асоційованого чи дочірнього підприємства.

Слід зазначити, що облік  фінансових інвестицій в дочірнє  підприємство інвестор здійснює за методом  участі в капіталі в своїй окремій фінансовій звітності. Відповідно до П(С)БО 20 "Консолідована фінансова звітність", материнське підприємство, крім своєї власної звітності, складає та подає ще й консолідовану фінансову звітність, до якої включає показники звітів дочірніх підприємств за методикою, визначеною цим Положенням.

Відповідно до П(С)БО 12, метод  участі в капіталі передбачає, що балансова  вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму, котра є часткою  інвестора в чистому прибутку (збитку) об'єкта інвестування за звітний  період, із включенням цієї суми до складу доходу (втрат) від участі в капіталі. Водночас балансова вартість фінансових інвестицій зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.

Крім того, балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі інших  змін у власному капіталі об'єкта інвестування за звітний період (крім змін за рахунок  прибутку чи збитку) з включенням (виключенням) цієї суми до відповідних статей власного капіталу інвестора. При цьому якщо сума зменшення частки капіталу інвестора  в сумі інших змін у власному капіталі об'єкта інвестування перевищує відповідну статтю власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток).