Організація обліку короткострокових фінансових інвестицій на підприємстві

Зміст

 

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні основи обліку короткострокових фінансових інвестицій 5

1.1. Сутність, визначення та оцінка короткострокових фінансових інвестицій 5

1.2. Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури з обліку  короткострокових фінансових інвестицій 11

1.3. Теоретичні основи обліку короткострокових фінансових інвестицій 17

Розділ 2. Характеристика підприємства та аналіз його виробничо-господарської діяльності 20

2.1. Історична довідка підприємства 20

2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників  підприємства 23

2.3.Облікова політика підприємства 26

Розділ 3. Організація обліку короткострокових фінансових інвестицій на підприємстві 33

3.1.Документальне оформлення руху короткострокових фінансових інвестицій на підприємстві 33

3.2. Синтетичний облік короткострокових фінансових інвестицій на підприємстві 35

3.3. Взаємозв’язок обліку короткострокових фінансових інвестицій з фінансовою звітністю 41

Висновки 47

Список використаних джерел 50

Додатки 54

 

 

Вступ

Більшість підприємств має  у своєму розпорядженні тимчасово  вільні грошові кошти, окрім необхідних для здійснення щоденних операцій. З метою отримання прибутку такі тимчасово вільні кошти підприємство може інвестувати в окремі об'єкти різних галузей економічної діяльності.

В процесі управління інвестиціями основна увага акцентується на виборі та реалізації найбільш ефективних форм фінансових інвестицій з метою забезпечення високих темпів його розвитку, розширення економічного потенціалу господарської  діяльності. Метою управління інвестиційною  діяльністю зі здійснення фінансових інвестицій є забезпечення реалізації найефективніших форм вкладення  капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства.

Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Враховуючи особливості  та форми фінансового інвестування організується управління ними на підприємстві. При досить високій періодичності  здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління.

Політика управління фінансовими  інвестиціями — це частина інвестиційної  політики підприємства, що забезпечує вибір найефективніших фінансових інструментів вкладання капіталу та своєчасне його реінвестування.

Питання, що стосуються відображення обліку фінансових інвестицій, висвітлені в дослідженнях українських вчених: Я.Д. Крупки, Н.Г. Богатко, Л.І. Лук’яненка, І.Є. Прибеги, Я.В. Шелеста, Л. Сук, Щ. Криворот, Ю. Грабовський, О.Ф. Вербило та багатьох інших.

Однак відсутність глибоких теоретичних напрацювань, практичного  досвіду, складність системи оцінки і методології обліку  фінансових інвестицій призвели до того, що на сьогодні немає чітко визначених методик  стосовно обліку різних видів таких інвестицій, теоретичні напрацювання та прийняті нормативні акти незавжди находять практичнее застосування.

Тому подальше вдосконалення  обліку фінансових інвестицій є дуже важливою проблемою, яка вимагає  вирішення у зв’язку із залученням нових інвестиційних вкладень, розвитком вторинного ринку цінних паперів, реорганізацією підприємств.

Метою курсової  роботи є теоретичні та практичні аспекти фінансового обліку короткострокових фінансових інвестицій на підприємстві.

Виходячи з мети дослідження, необхідно виконати наступні завдання:

- розглянути сутність, визначення та оцінку короткострокових фінансових інвестицій;

-провести економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури з обліку короткострокових фінансових інвестицій;

- дослідити основні техніко-економічні показники діяльності базового підприємства;

-розглянути питання обліку короткострокових фінансових інвестицій;

- обгрунтувати шляхи удосконалення обліку короткострокових фінансових інвестицій.

Предметом курсової роботи є облік короткострокових фінансових інвестицій на підприємстві.

Об’єктом в курсовій роботі виступають короткострокові фінансові інвестиції ПАТ «Галактон».

Структурно курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

Розділ 1. Теоретичні основи обліку короткострокових фінансових інвестицій

1.1. Сутність, визначення  та оцінка короткострокових фінансових  інвестицій

Однією з найважливіших  сфер діяльності будь-якого підприємства є проведення інвестиційної діяльності. Забезпечення стабільності функціонування підприємства, підвищення конкурентоспроможності продукції, зміцнення позиції на ринку в значній мірі визначається ефективністю здійснених ним інвестицій.

Процес вкладення капіталу називається інвестуванням, а юридичні і фізичні особи, що його здійснюють, - інвесторами.

З метою проведення обліку, аналізу, планування і контролю використання інвестиції класифікують за певними  ознаками (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Класифікація інвестицій за окремими ознаками

 

Залежно від об'єкта вкладення  коштів розрізняють реальні та фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу в різні сфери діяльності й галузі господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називаються виробничими інвестиціями або капітальними вкладеннями [46, с. 77].

Фінансові інвестиції - це вкладення капіталу для придбання різних цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними і місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або відсотків.

За характером участі в  інвестуванні розрізняють прямі та непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції - це вкладення коштів у певні об'єкти інвестування безпосередньо інвестором, без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній та фондів).

Непрямі інвестиції — це вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об'єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску та розміщення своїх цінних паперів об'єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від них дохід посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів.

За терміном інвестування розрізняють коротко- та довгострокові інвестиції.

За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють приватні, державні, іноземні та спільні інвестиції.

Приватними інвестиціями називаються інвестиції, що здійснюються громадянами та підприємствами недержавної форми власності.

Державними називаються інвестиції, які здійснюються державою в особі уряду та державних підприємств.

Іноземними інвестиціями називаються всі види цінностей, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестування на території України.

Спільні інвестиції здійснюються інвестиційними фондами та компаніями. Джерелом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами та компаніями.

За регіональною ознакою  розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції.

Внутрішні інвестиції — це вкладення інвесторами капіталу всередині країни, зовнішні - за її межами.

Залежно від мети інвестування, терміну перебування на підприємстві і ліквідності, фінансові інвестиції поділяють на довгострокові та поточні (короткострокові).

Довгостроковими фінансовими  інвестиціями є фінансові інвестиції на період понад один рік, а також  усі інвестиції, що не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

Поточні інвестиції — це фінансові інвестиції терміном, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (окрім інвестицій, які є  еквівалентами грошових коштів). Інвестиції можуть бути класифіковані як еквіваленти, якщо вони:

- вільно конвертуються у відому суму грошових коштів;

- характеризуються незначним ризиком зміни вартості;

- мають короткий строк погашення, наприклад протягом трьох місяців.

Еквіваленти грошових коштів, як правило, утримуються для погашення  короткострокових зобов'язань, а не для інвестиційних цілей.

До інших поточних інвестицій відносять:

1. Інвестиції терміном  менше одного року (крім еквівалентів  грошових коштів).

2. Інвестиції в асоційовані  і дочірні підприємства, які придбані  і утримуються для продажу  протягом 12 місяців.

3. Інвестиції у спільну  діяльність, які придбані і утримуються  з метою подальшого продажу протягом 12 місяців.

Залежно від придбаних  паперів фінансові інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

- засвідчують право власності підприємства на частку у статутному капіталі емітента корпоративних прав;

- виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

- мають необмежений термін обігу;

- утримуються підприємством з метою одержання доходу за рахунок дивідендів або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них  відносять інвестиції, які:

- виступають як боргові цінні папери (облігації);

- мають боргову природу;

- мають установлений термін обігу;

- утримуються підприємством до їх погашення з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

Серед численних методів  і прийомів аналізу доцільності  вкладень у ті чи інші об'єкти фінансових інвестицій виокремлюють дві основні  групи методів. Перша призначена для оцінки інвестицій в активи з  фіксованою ставкою дохідності та визначеним строком їх утримання. До таких об'єктів  інвестування належать вкладення в  облігації з фіксованим процентом, привілейовані акції, депозитні  сертифікати, векселі тощо. Друга  група методів призначена для  оцінки фінансових вкладень з чітко  невизначеною нормою прибутковості  та строками інвестування, якими є  насамперед інвестиції в акції, інші види корпоративних прав.

При прийнятті інвестиційних  рішень інвестори порівнюють очікувані  доходи від вкладання коштів у даний об'єкт капіталовкладень, з доходами від інших, альтернативних можливостей інвестування. При цьому розрізняють два основні підходи до оцінки інвестицій:

- статичний аналіз: усі показники, які характеризують об'єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

- динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

При оцінці фінансових інвестицій здебільшого використовують методи, які дають можливість дослідити  показники, що характеризують об'єкт  інвестицій у динаміці. До основних з таких методів належать: метод  дисконтування майбутніх доходів  та метод внутрішньої норми прибутковості.

Під час придбання всі  інвестиції оцінюються і відбиваються в бухгалтерському обліку за собівартістю, що формується відповідно до активів, які були передані в оплату [30, с. 79]. Згідно з П(С)БО 12, існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості[38]:

а) за кошти;

б) в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

в) в обмін на цінні папери власної емісії.

У разі придбання фінансової інвестиції за кошти до її собівартості включаються: ціна придбання, комісійні  винагороди, мито, податки, збори, обов'язкові платежі та інші витрати, безпосередньо  пов'язані з її придбанням.

Якщо відбувається придбання  фінансової інвестиції шляхом обміну на активи, відмінні від коштів, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю цих активів.

У разі придбання інвестиції шляхом обміну на цінні папери власної  емісії собівартість визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів. Цей спосіб має особливість  — здійснюється формування статутного капіталу за рахунок залучення активу у вигляді фінансової інвестиції.

Оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, поточна інвестиція чи довгострокова.

Згідно з П(С)БО 12 всі  поточні фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійснений обмін  активу або оплата зобов'язання в  результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними  сторонами. На практиці її ототожнюють  з ринковою вартістю інвестицій.

Собівартість фінансової інвестиції може бути як вищою, так  і нижчою від справедливої вартості. У цьому разі фінансові інвестиції підлягають переоцінці. Якщо підприємство є власником акціонерних капіталів  кількох інших товариств, то такі акції розглядаються як інвестиційний  портфель короткострокових цінних паперів, а якщо володіє поточними борговими  зобов'язаннями — портфель боргових зобов'язань. Зі зміною ринкової вартості переоцінці підлягає, як правило, портфель, а не окрема інвестиція.

Отже, інвестиції являють собою всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.