Організація аудиту основних засобів

    Шляхом  проведення документальної перевірки  по суті необхідно встановити правильність кореспонденції рахунків за операціями, пов'язаними із будь-якими причинами списання основних засобів, та доцільність списання.

    Аудит оренди

    Далі  необхідно перевірити правильність нарахування і віднесення на рахунки  бухгалтерського обліку орендної плати за майно. Перевірка здійснюється по операційній і фінансовій оренді основних засобів. Аудитор повинен ретельно перевірити правильність складання договорів на оренду майна, порядок розрахунків і структуру орендних платежів, добре знати схему можливих проводок для відображення операцій із нарахування і перерахування цих платежів.

    Аудит витрат на ремонт

    Наступним етапом контролю є перевірка правильності обліку і віднесення витрат на ремонт основних засобів. При перевірці  необхідно встановити: наявність планів і кошторисів ремонту, актів на виконання робіт, актів приймання-передачі виконаних робіт, договорів підряду, актів технічного огляду будинків і споруд, правильність і своєчасність складання відповідних документів; правильність формування витрат за статтями затрат; чи не завищувались норми витрат матеріалів і розцінки з оплати праці на ремонтні роботи.

    Доцільність і законність операцій із ремонту  встановлюється на основі перевірки  первинних документів: нарядів на відрядні роботи, відомостей дефектів на ремонт машин, тракторів і транспортних засобів, лімітно-забірних карт на витрати матеріальних цінностей.

    Аудит амортизаційних відрахувань

    Характерною особливістю основних засобів є  їх тривала участь у виробничому  процесі зі збереженням основних особливостей і первісної форми.

    Однак з часом основні засоби втрачають  свої споживчі й фізичні якості і. зрештою, стають непридатними для використання.

    Втрачаючи первісні якості, основні засоби переносять свою вартість на вироблену продукцію (роботи, послуги). Цей процес забезпечується щомісячним (у податковому обліку - щоквартальним) нарахуванням амортизації, від правильного нарахування якої залежить:

    ♦ правильність відображення зносу і  залишкової вартості основних засобів;

    ♦ правильність визначення собівартості продукції (робіт, послуг);

    ♦ формування цін на власну продукцію (роботи, послуги); 4 правильність визначення фінансових результатів;

    ♦ у податковому обліку — правильність визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню.

    Аудитору, враховуючи великий вплив амортизації на показники фінансової і податкової звітності, необхідно уважно вивчити порядок нарахування амортизації у клієнта.

    3 урахуванням значних відмінностей  побудови обліку основних засобів  м бухгалтерським і податковим  обліком аудитору необхідно впевнитися, що:

    ♦ податковий і бухгалтерський обліки основних засобів ведуться незалежно  один від одного;

    ♦ амортизація нараховується за нормами  податкового законодавства дія  цілей оподаткування;

    ♦ амортизація нараховується за вимогами П(с)БО 7 "Основні засоби" з метою відображення інформації в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності;

    ♦ працівники бухгалтерії о зброї  пі необхідними нормативними документами  і бухгалтерського і податкового  обліку основних засобів, з урахуванням  змін і доповнень до них на момент здійснення господарських операцій;

    ♦ ведення податкового і бухгалтерського  обліку в суб'єкта господарювання здійснюється у відповідності з чинним законодавством.

    Перевірка правильності відображенні в обліку результаті і переоцінки основних засобів.

    Така перевірка здійснюється на підставі вивчення документів, які містять її результати, і передбачає:

    ♦ перевірку відповідності записів  в інвентарних картках результатам  цілісної переоцінки;

    ♦ перевірку правильності бухгалтерських записів, які відображають результати переоцінки основних засобів в обліку;

    ♦ перевірку справедливої вартості об'єктів  основних засобів;

    ♦ перевірку правильності встановлення індексу переоцінки;

    ♦ перевірку правильності розрахунку переоціненої вартості основних засобів  і зносу.

    У зв'язку з тим. що П(с)БО 7 не встановлює процедури переоцінки, не встановлює осіб, котрі повинні її здійснювати, не налає форми документа, в якому повинні відображатися результати переоцінки, ці питання повніші регулюватися наказом про облікову політику підприємства. Тому аудитор повинен спочатку визначити всі питання щодо переоцінки, які знайшли відображений в обліковій політиці клієнте, і перевірити фактичне їх дотримання.

    Одним із найскладніших питань переоцінки с обґрунтування справедливої вартості. При його вивченні необхідно встановити: на підставі якої інформації встановлена справедлива вартість об'єктів і ким. чи не було відхилень (заниження або завищення вартості об'єктів).

    Після підтвердження або спростування інформації щодо справедливої вартості переоцінених об'єктів основних засобів необхідно перевірити розрахунок переоцінки, а саме правильність визначення:

    ♦ індексу переоцінки;

    ♦ первісної вартості;

    ♦ зносу.

    Особливу  увагу слід приділити перевірці  кореспонденті рахунків із переоцінки основних засобів відповідно до вимог (І(с)БО 7 "Основні засоби".

    Аудиторська перевірка основних засобів завершується аналізом ефективності Іх використання. Ефективність використання основних засобів  характеризує показник фондовіддачі (обсяг  реалізації продукті на одиницю вартості основних засобів усіх та активної частини зокрема). Визначаються коефіцієнти: поновлення, зносу. Придатності основних засобів. На підсумковому етапі аудитор повинен узагальнити результати перевірки, зробити висновки та підготувати обґрунтовані пропозиції щодо усунення недоліків і використання резервів.

    ність виділеного окремим рядком ПДВ у  всіх первинних облікових документах (рахунках, рахунках-фактурах, накладних, прибутково-касових ордерах та ін.), які підтверджують вартість придбаного обладнання, оскільки, якщо сума податку на додану вартість не виділена, то і в розрахункових документах (дорученнях, вимогах та ін.) вирахування її розрахунковим шляхом не здійснюється.

    У випадках, коли обладнання, яке потребує монтажу, закуповується підприємством  самостійно за договором із постачальником обладнання, податок на додану вартість, сплачений постачальнику, відшкодовується після прийняття обладнання до бухгалтерського обліку (шляхом відображення на рахунку "Обладнання для установки”).

    Що  стосується робіт із монтажу обладнання, то суми податку на додану вартість, пред'явлені підрядними організаціями із монтажних робіт або нараховані на обсяг монтажних робіт при виконанні цих робіт власними силами, відносяться на збільшення балансової вартості обладнання і відшкодуванню (заліку) не підлягають.

    Суми  податку на додану вартість по витратах із доставки обладнання, оплачених  додатково понад узгоджену відпускну  ціну обладнання, також відносяться  на збільшення балансової вартості цього  обладнання.

    У разі, якщо обладнання у підрядника, і в ціну внесена вартість будівельно-монтажних робіт, то суми податку на додану вартість, сплачені постачальнику підрядною організацією при придбанні обладнання, підлягають відшкодуванню (заліку) у підрядника в загальновстановленому порядку. При цьому у замовника при введенні об'єкта в експлуатацію суми податку на додану вартість, сплачені підрядній організації з будівельно-монтажних робіт, ураховуючи податок на додану вартість з обладнання, відносяться на збільшення балансової вартості об'єкта. 

 

     4. Шляхи вдосконалення аудиту основних засобів 

    На  даний час Україна знаходиться  на етапі удосконалення ринкових умов господарювання, що вимагає докорінних змін у функціонуванні господарського механізму та гармонізації інтересів  усіх зацікавлених сторін.  Від того, наскільки ефективно використовуються наявні засоби праці, від їх відповідності сучасному етапу розвитку НТП, залежать і загальні результати роботи підприємства, створення принципово нових підходів до управління підприємством в цілому та основними засобами зокрема.

    Ринкова економіка стимулює підприємства до впровадження нової техніки та технологій, розширює можливості щодо використання нових фінансових інструментів та механізмів, проте на практиці виникає проблема щодо реальності їх застосування. Перш за все це обумовлено повною відсутністю або нестачею власних обігових коштів, низькою ліквідністю активів, застарілою матеріально-технічною базою, на утримання якої витрати перевищують наявні прибутки, та, звичайно, недосконалою законодавчою базою. Саме тому особливо актуальними є дослідження проблемних питань обліку основних засобів підприємств і напрямків його удосконалення.

    Вагомий внесок у розробку теоретичних основ  та методологічних підходів до проблеми аналізу та обліку основних засобів зробили провідні вітчизняні вчені-економісти, такі як – С. Рилєєв, О. Стрибуль, О. Ареф’єва, Н. Богацька та інші.

    Метою даної роботи є відстеження основних проблем обліку основних засобів  та визначення шляхів їх вирішення.

    Згідно  з П(С)БО 7 „Основні засоби” – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу).

    На  сьогоднішній день основні засоби функціонують у виробничих та невиробничих сферах різних підприємств.

    Останнім  часом облік їх дещо ускладнився, а ряд проблем негативно впливають  на процес управління виробництвом, знижуючи ефективність використання їх. До кола таких проблем можна віднести:

    – різні підходи до термінології та визначення сутності основних засобів  у фінансовому обліку й системі  оподаткування, принципів їх оцінки;

    – проблеми вдосконалення системи амортизації;

    – проблеми підвищення інформативності  первинних документів з обліку основних засобів;

    – проблема інформаційного забезпечення управління матеріально-технічною  базою;

    – проблеми аналізу ефективності використання основних засобів і можливості її прогнозування тощо.

    Окремою групою є проблеми складності оцінки основних засобів, які полягають  у виборі вартості, за якою слід їх вимірювати.

    Традиційним і найбільш методично розробленим  способом оцінки в національній обліковій  практиці є відображення основних засобів за первісною вартістю, яка складається з фактичних витрат на їх виробництво і придбання.

    Проте при оцінці основних засобів в  умовах інфляційних процесів застосування первісної вартості може привести до негативних наслідків. Навіть за умов незмінних цін, потенціал основних засобів не  незмінним, оскільки скорочується строк їх служби, вони стають морально застарілими. Основні засоби, які придбані в різний час і мають однакові характеристики, матимуть різну вартість. А проведення постійних переоцінок збільшує витрати підприємства, що впливає на його фінансовий результат.

    Основними проблемами, що виникають в процесі  оцінки за справедливою вартістю основних засобів, є:

    1. На сьогодні в Законі України  „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” відсутні методичні основи обґрунтованого визначення вихідної оцінки основних засобів, що є досить важливим.

    2. Використання поняття „справедлива  вартість” в П(С)БО 7, оскільки  ринкові ціни не можна назвати справедливими, так як вони не можуть бути одночасно справедливими і для продавця, і для покупця;