Організація аудиту основних засобів

    Вибір техніки складання робочих документів в основному залежить від того, яким способом ведеться бухгалтерський облік на підприємстві, а також  особистого досвіду та компетентності аудитора.

    Сукупність  робочих документів, складених аудитором до початку і в процесі перевірки, уявляє собою аудиторське досьє (папку), що має свій номер, відмітки про дати початку та закінчення перевірки.

    Вимоги  до робочих документів аудитора визначають їх обов’язкові реквізити та складові, а саме: найменування документу, назва клієнта, порядковий номер документу та сторінка його розміщення в досьє, період перевірки, зміст (зазначення процедур, методів, отриманих результатів, висновки аудитора стосовно конкретних фактів перевірки), зазначення осіб, що склали та перевірили документ, їх підписи, дата складання документу та інші спеціальні реквізити.

    Робочі  документи аудитора повинні знаходитися  в досьє у визначеній послідовності: організаційні, адміністративні, документи  аудиторських процедур за окремими статтями річного звіту та інші аудиторські дані, висновки та рекомендації (пропозиції).

    Як  правило, аудитор самостійно вирішує  питання про склад робочих  документів та форму їх надання (за винятком стандартних робочих документів — тестів, листів перевірки, встановлених форм запитів) в кожному конкретному випадку.

    Кожній  стадії аудиторської перевірки характерне складання деяких робочих документів аудитора, послідовність яких в основному дозволяє дотримуватися визначеної послідовності документів у досьє.

    Аудитор обов’язково повинен зафіксувати мету і завдання майбутньої аудиторської перевірки, для чого складається відповідний робочий документ. Важливими робочими документами аудитора є документи з планування аудиту (план і програма аудиторської перевірки).

    На  наступній стадії аудиторської перевірки аудитор повинен скласти робочі документи з перевірки внутрішнього контролю, дотримання принципів бухгалтерського обліку, попереднього аналітичного огляду стану справ на підприємстві.

    На  стадії фізичної перевірки окремих  статей балансу основним методом є інвентаризація, на якій присутній аудитор. Після інвентаризації аудитор складає звіт, в якому відображає результати інвентаризації та необхідні коригування у фінансовій звітності.

    Найбільша кількість робочих документів складається на стадії оцінки звітності, тобто при безпосередній перевірці показників фінансової звітності. Це документи з детального аналітичного огляду, перевірки та підтвердження окремих показників, документів. З цією метою широко використовуються тести, запити, а також докази, надані підприємством-клієнтом (первинні документи, дані аналітичного та синтетичного обліку та інше), та документи, що складаються особисто аудитором.

    Значну  частину робочих документів стадії оцінки звітності складають копії  регістрів синтетичного та аналітичного обліку, на яких аудитор робить свої відмітки, записи про перевірку, підтвердження сум, залишків та інших даних, використовуючи при цьому спеціальні позначення. На таких копіях, як і на інших робочих документах, проставляються відомості про те, хто і коли виконав та перевірив. Поряд з цифрами, що цікавлять аудитора, робляться відмітки про результати їхньої перевірки і про те, на підставі чого (головної книги, журналів-ордерів, відомостей, документів, отриманих на запити від третіх осіб та інших) проведена ця перевірка.

    Після завершення оцінки окремих статей звітності  та узагальнення отриманих результатів на останній стадії аудиту складають звіт про перевірку, що містить висновок аудитора про фінансову звітність клієнта.

    Протягом  всього періоду ведення досьє, а також після завершення аудиторської перевірки та подання звіту клієнту аудитор повинен забезпечувати належні умови зберігання документів.

    Робочі  документи повинні зберігатися  в поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися до постійного архіву аудиторської фірми на довгострокове зберігання.

    Особливої уваги потребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочих документів. Це одна з головних вимог та принципів роботи аудитора та правил аудиторської етики. Документи аудиторської перевірки є власністю аудитора, їх зміст є конфіденційним і не підлягає розголосу. Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта і без згоди останнього не передавати будь-кому робочі документи про проведену перевірку, за винятком окремих випадків (наприклад, за вимогою правоохоронних органів; у випадку контролю роботи аудитора та її якості з боку інших аудиторів або адміністрації аудиторської фірми).

 

    3. Основні етапи аудиту основних засобів 

    На  підготовчому етапі аудиторської перевірки при загальному ознайомлені з суб'єктом господарювання аудитор з'ясовує склад основних засобів, їх види,, рівень забезпеченості підприємства основними засобами, ступінь їх зносу, місцезнаходження, матеріальну відповідальність за них, їхні технічні характеристики.

    Ознайомчий  етап

    Починаючи перевірку обліку основних засобів, аудитор повинен: 4 ознайомитися з  обліковою політикою підприємства в частині організації обліку основних засобів у ревізованому звітному періоді, її змінами в порівнянні з попереднім;

    ♦ виявити дату проведення останньої  інвентаризації основних засобів, її результати;

    ♦ перевірити наявність наказів (розпоряджень) про створення на підприємстві постійно діючої комісії зі списання основних засобів, про осіб, відповідальних за збереження основних засобів у місцях їх експлуатації, а також виявити, чи укладено з ними договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність;

    ♦ ознайомитись із договорами на оренду основних засобів, укладеними з юридичними і фізичними особами, як зареєстрованими, так і не зареєстрованими підприємцями;

    ♦ упевнитися, що бухгалтерія веде картотеку  основних засобів (картки форм 03-6 і 03-8) та інвентарні списки форми № 03-9 за конкретними матеріально відповідальними  особами в комп'ютерному чи ручному варіантах;

    ♦ отримати інформацію (накази, список осіб) про звільнених матеріально відповідальних осіб;

    ♦ установити, якою мірою бухгалтерія  суб'єкта господарювання забезпечена  чинними нормативними документами, які визначають правила ведення  обліку основних засобів, зразками форм уніфікованої первинної документації з обліку основних засобів.

    Отримана  таким чином інформація на початку  перевірки дасть змогу аудитору отримати загальне уявлення про організацію  обліку основних засобів на даному підприємстві й допоможе визначити питання, яким із них необхідно приділяти особливу увагу.

    Важливим  завданням є оцінка надійності внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту (якщо такий є) основних засобів у клієнта.

    Оцінка  внутрішнього контролю основних засобів  може здійснюватися зовнішнім незалежним аудитором за такими напрямами:

    ♦ перевірка наявності первинної  документації на всі господарські операції з основними засобами;

    ♦ розподіл функціональних обов'язків  посадових осіб, наділених функціями  санкціонування і які відповідають за стан і рух основних засобів;

    ♦ забезпечення належних умов зберігання й експлуатації основних засобів  на підприємстві;

    ♦ наявність необхідних дозволів керівництва  на здійснення операцій з основними  засобами;

    ♦ періодичне проведення інвентаризації основних засобів;

    ♦ належне ведення інвентарного пооб'єктного  обліку основних засобів;

    ♦ контроль записів у регістрах  обліку руху основних засобів та інші напрями перевірки.

    Оцінивши  ступінь довіри до системи внутрішнього контролю основних засобів і можливості використання результатів роботи внутрішнього аудитора, зовнішній аудитор повинен оцінити загальний аудиторський ризик перевірки. Нижче подано зразок тесту внутрішнього контролю необоротних активів.

    Зразок

    Аудиторська фірма____________________________________

    Підприємство__________________________________________

    Період  перевірки_______________________________________

    Термін  перевірки_______________________________________ 

    ТЕСТ  ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ

 

    Виконав______________

    Перевірив _____________

    Ознайомився____________

    Аудиторський  ризик

    Як  відомо, кожній аудиторській перевірці  за будь-яких умов притаманний аудиторський ризик, який полягає в тому, що аудитор може скласти аудиторський висновок, який не відповідає дійсному фінансовому стану підприємства. Це означає, що суттєві помилки, які містяться у фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором, унаслідок чого перекручуються показники бухгалтерської звітності.

    Аудиторський  ризик визначають за формулою:

    АР = РК • РО • РВ,

    де  РК — ризик внутрішнього контролю;

    РО  — ризик системи бухгалтерського  обліку;

    РВ  — ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора.

    Допустима величина аудиторського ризику перебуває  в межах 1...5% від загального підсумку балансу або фінансового результату за звітний період (на вибір аудитора).

    Відносно  основних засобів аудитор повинен  оцінити кожну складову аудиторського ризику і з'ясувати факти, які на них впливають. Вище нами був наведений тест системи внутрішнього контролю. Що стосується оцінки системи бухгалтерського обліку, то аудитор повинен встановити правильність застосування відповідних рахунків бухгалтерського обліку, призначених для обліку основних засобів; належне і своєчасне ведення облікових записів у відповідних реєстрах; постійність дотримання облікової політики щодо основних засобів; рівень кваліфікації облікового персоналу. (Див. тест системи обліку необоротних активів.)

    Зразок

    Аудиторська фірма_________________________________

    Підприємство______________________________________

    Період  перевірки___________________________________

    Терміни перевірки__________________________________ 

    ТЕСТ СИСТЕМИ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ