Організація аналізу ефективності використання виробничих запасів на підприємстві в СТОВ «А. Б. Т.»

     - Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), Наказ Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2001 р. № 47, яким передбачено здійснення систематичного та поточного внутрішнього контролю витрат [9, c. 263]. 
 

2. Теоретичні  основи аналізу ефективності використання виробничих запасів   

 
 

    Черниш  С. С. в навчальному посібнику  «Економічний аналіз» визначає, що в основі розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Для підприємства, щоб виготовити продукцію, надати послуги важливо мати виробничі запаси.  Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємств, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні. Оборотні виробничі фонди – певна сукупність предметів праці, елементи яких цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять свою вартість на вартість продукції, що виготовляється [29, c. 206]. Щурик М. В. та Буряк П. Ю.  розглядують елементи оборотних фондів, як фактори які формують речовинну субстанцію продукції, що виготовляється, створюють матеріальні умови, для здійснення технологічних процесів і роботи устаткування, збереження і транспортування сировини та готових виробів. До складу оборотних фондів включаються виробничі запаси. Виробничі запаси є складовою частиною економічних ресурсів, які, в свою чергу, є основним елементом економічного потенціалу країни [ 31, c. 105].

      В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення.

     У навчальній літературі часто застосовується поняття «виробничі запаси», замінене поняттям «матеріали». Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін «цінності». Однак, поняття «цінність» є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, які мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди [20, c.253].

     На  думку Грабовецького Б. Є: «запаси — це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання» [12, с. 124].

     При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу [26, с. 190].

     В книзі Стельмащука А. М. «Бухгалтерський  облік: теорія, практика, тренінг» зазначається, що, як правило, підприємство включає  до складу виробничих запасів на дату балансу лише фактично отримані цінності і списує зі складу запасів фактично використані. Запаси визнаються підприємством за таких умов: існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням; їх вартість може бути достовірно визначена [9, c. 112].

    Згідно  з П(С)БО 9 "Запаси" виробничі  запаси є активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської

діяльності;

• перебувають   у   процесі   виробництва  з  метою   подальшого продажу

продукту  виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва   продукції, виконання

робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

    Визнання  — це процес опису, оцінки та включення  до фінансового звіту певної статті. Отже, визнання передбачає словесний опис статті та визначення грошової суми, в якій елементи звітності, а саме такий елемент як активи – запаси  можуть бути відображені в балансі.

Запаси  визнаються активом, якщо:

• існує    ймовірність   того,  що   підприємство   отримає  в   майбутньому

економічні  вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх  вартість може бути достовірно визначена [4].

При цьому  передбачається, ймовірні, майбутні економічні вигоди, пов'язані із законами, надходитимуть  на підприємство тільки тоді, коли ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на запаси, перейдуть до підприємства.

    Так, при визначенні того, чи відповідає об'єкт запасів першому критерію визнання, підприємству потрібно оцінити  ступінь впевненості щодо надходження  майбутніх економічних вигод на основі наявних доказів на момент первісного визнання. Наявність достатньої впевненості у тому, що підприємство матиме майбутні економічні вигоди ґрунтується на підтвердженні того, що воно отримає вигоду у зв'язку з використанням активу запасів та погоджується на пов'язаний з цим ризик. Така впевненість може існувати лише тоді, коли ризик та вигода, пов'язані з правом власності на запаси, вже перейшли до підприємства.

    Перед тим, як це станеться, операцію з придбання  активу може бути скасовано, і через це актив не може визнаватися.

    Другий  критерій визнання, як правило, задовольнити нескладно, оскільки обмінна операція, що підтверджує придбання активу, визначає його собівартість.

    Отже, об'єкт запасів слід визнавати  як актив у разі задоволення всіх перелічених умов:

• суттєві ризики і вигоди, пов'язані з власністю на об'єкт запасів, передані

підприємству;

- підприємство отримало як подальшу участь керівництва у формі, що, як

правило, пов'язана з володінням, так і  ефективного контролю за запасами;

- собівартість  запасів може бути достовірно  визначена;

- є  ймовірність, що економічні вигоди, пов'язані з окремим об'єктом  запасів

надійдуть на підприємство.

     Для правильності проведення аналізу необхідно  чітко з’ясувати об’єкт дослідження, тобто потрібно визначитися зі складом виробничих запасів, ми вважаємо, що найбільш повно зміст виробничих запасів розкритий у класифікації, яка наведена в плані рахунків.

     Згідно  з Планом рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань  і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 882/4185, до виробничих запасів відносяться:

• сировина і матеріали;
• купівельні напівфабрикати та комплектуючи вироби;
• паливо;
• тара і тарні матеріали;
• запасні частини;
• матеріали сільськогосподарського призначення
• матеріали, передані в переробку
• інші матеріали [19, c. 362, 369].

    Згідно  з думкою І. Б. Хоми і Андрушко К. М. в процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали і фарби), треті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси, або хімічного складу (МШП) [ 27, с. 23].

    Виробничі запаси займають особливе місце у  складі майна та домінуючу позицію  у структурі витрат підприємств  різних сфер діяльності при визначенні результатів  господарської діяльності підприємства; при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Виробничі запаси відносяться до оборотних активів, тому можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року, або одного операційного циклу. Вони  є значною частиною активів підприємства, які являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку [18, c. 129].

     Необхідною  умовою організації виробництва  продукції є його забезпечення матеріальними ресурсами: сировиною; матеріалами; паливом; енергією; напівфабрикатами, тобто виробничими запасами. В процесі використання запасів відбувається їх трансформація в матеріальні витрати. Тому економне використання  ресурсів знижує собівартість продукції [32, c. 248].

     До  складу матеріальних витрат включається  вартість витрачених у виробництві (крім продуктів власного виробництва):

     - сировини і основних матеріалів, які використовуються як основні  та допоміжні матеріали для  виробництва продукції (робіт, послуг), що були придбані у сторонніх організацій і входять до складу продукції, що виробляється, крім зворотних відходів, вартість яких віднімається;

     - купівельних напівфабрикатів і  комплектуючих виробів, що підлягають  монтажу або додатковій обробці на даному підприємстві;

     - палива і енергії, що придбані  у сторонніх організацій для  технологічних  цілей, опалювання  виробничих приміщень, транспортні  роботи, пов’язані з обслуговуванням  виробництва власним транспортом  та ін.;

     - тари і тарних матеріалів, використаних при виробництві продукції, якщо це передбачено технологічним процесом і здійснюється в цеху (ділянці) до здачі готової продукції на склад;

     - будівельних матеріалів і запасних  частин, витрачених на технологічні  цілі, утримання і ремонт;

     - допоміжних та інших матеріалів;

     - виконаних для підприємства робіт  і послуг виробничого характеру  (здійснення окремих операцій  по виробництву продукції, обробці  сировини і матеріалів; проведення  експериментів по випробуванню  сировини і матеріалів, що використовуються у виробництві; транспортні послуги, що є складовою технологічного процесу виробництва);

     - втрати від нестачі запасів  в межах норм природного убутку [13, c. 118].

     Автори  Верхоглядова Н. І., Шило В. П. вважають, що для нормальної життєдіяльності  підприємства виробничі запаси мають бути оптимальними. Ця  думка є абсолютно вірною, тому що наявність надлишкових запасів призводить до заморожування капіталу підприємства. Недостатній обсяг виробничих запасів також негативно може впливати на діяльність підприємства: зменшуються обсяги виробництва та реалізації продукції, через дефіцит окремих видів запасів, відбувається недозавантаження виробничих потужностей. Тому, згідно з думкою вище зазначених авторів, одним з важливіших завдань підприємства є планування запасів, яке передбачає обґрунтовані розрахунки потреби в них; наявність налагоджених постійних каналів з постачальниками, які успішно виконують свої договірні зобов’язання; визначення точних обсягів готової продукції, що використовуються на внутрішньогосподарські потреби (в таких випадках вона використовується, як виробничі запаси) [8, с. 116].

     На  думку Шубіної С. В. та Горяник Ж. І. успішне функціонування підприємства неможливе без стабільного забезпечення його виробничими запасами, а також ефективного та раціонального їх використання [30, c. 103]. Раціональне використання виробничих запасів, знижуючи собівартість продукції, є фактором зростання прибутку і рентабельності. Але не тільки до підвищення економічних показників, що характеризують ефективність виробництва, приводить економне використання матеріалів. Зростання обсягів виробництва для задоволення потреб людини при існуючих технологічних системах призвело до того, що темпи вичерпування природних ресурсів і рівень забруднення середовища існування перевищили допустимі межі. У зв’язку з цим актуальним завданням є зниження обсягів спожитих ресурсів при визначальних темпах зростання продуктивності праці над її фондоозброєністю. Це можливо при певному технологічному розвитку.

     Пошук варіантів економії і раціонального використання виробничих запасів є основним змістом аналізу [14, с.405]. 
 

3. Методологічні аспекти аналізу ефективності використання виробничих запасів на підприємстві

 
 

     В аналізі виробничих запасів велике значення  має визначення межі, далі якої не треба дрібнити дослідження цілого з тим, щоб не було втрачено його специфіки. У зв’язку з цим, межа аналізу ефективного використання виробничих запасів звичайно визначається його цілями і завданнями, а програма та зміст аналізу – особливостями досліджуваного об’єкта та його цільовою орієнтацією [15, c. 207].