Облік витрат та собівартості продукції на підприємстві

     Зміст 

Вступ

Розділ I. Сутність витрат та собівартості продукції на підприємстві

1.1 Поняття про  собівартість продукції на підприємстві

1.2 Класифікація  та групування витрат на виробництво

1.3 Види собівартості

1.4 Основні задачі  і принципи організації обліку витрат на виробництво

Розділ II. Організація обліку витрат та розрахунків собівартості продукції на підприємстві

2.1 Організація  первинного обліку витрат на  виготовлення продукції

2.2 Методи визначення  собівартості продукції

2.3 Облік витрат  і калькулювання собівартості

Розділ III. Організація обліку собівартості на підприємстві ''Клондайк"

Висновок

Список використаної літератури 

 

      Вступ 

     Темою даної курсової роботи є: "Облік  витрат та собівартості продукції на підприємстві"

     Метою курсової роботи є дослідження методів обліку витрат і визначення собівартості продукції на виробництві.

     Об'єктом  спостереження вибрано підприємство роздрібної торгівлі ''Клондайк"

     Джерелами інформації послужили розрахунки визначення собівартості проданого товару, калькуляція собівартості реалізації товару та розрахунок суми транспортних витрат, що списується у звітному періоді у складі собівартості проданих товарів.

     Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки конче  потрібно, щоб учасники, приймаючи  рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи – прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.

     Перш  ніж зайнятися виробництвом продукції, кожне підприємство хоче дізнатися, які затрати для цього необхідні, за якою ціною можна буде продати  продукцію і при цьому отримати прибуток, які податки доведеться платити. Собівартість продукції складає основу ціни, за якою вона продається. Тому від правильності складання планової калькуляції собівартості продукції залежить економічне благополуччя підприємства. Надалі корисну інформацію дає і порівняння показників планової калькуляції із фактичною (як у кількісному, так і грошовому вираженні). Таке порівняння дозволяє:

• виявити внутрішні резерви;
• здійснити більш чітке прогнозовуване калькулювання у наступних періодах;
• визначити неприбуткові види продукції і вжити відповідних заходів: або зменшити затрати на їх виробництво, або коригувати ціни тощо.

     Методичні рекомендації з формування собівартості готової продукції розроблені відповідно до Програми реформування системи бухгалтерського  обліку із застосуванням міжнародних  стандартів.

     Рекомендації  можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості готової продукції пов’язаних з виробництвом продукції на підприємствах незалежно від форм власності і підпорядкування, але з урахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства. 

 

      Розділ I. Теоретичні основи обліку витрат виробництва і собівартості продукції

     1.1 Поняття про собівартість виробництва  і реалізації продукції

 

     Процес  виробництва полягає у споживанні матеріальних, трудових, енергетичних, фінансових, інформаційних і інших ресурсів підприємства та трансформації їх у готову продукцію, яка реалізується споживачам за гроші, які знову ж (за винятком частки виділеної на споживання) направляються в ресурси. Тобто постійно відбувається кругообіг.

     Витрати виробництва в загальному плані являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці (засобів та предметів праці) на виробництво продукції.

     Затрати живої праці – це праця працівників, вкладена в вироблювану продукцію, послуги. Затрати уречевленої праці включають в себе витрати засобів і предметів праці.

     Класифікація  виробничих витрат – це розподіл витрат, що становлять собівартість продукції  на економічно однорідні групи з  метою планування, обліку і аналізу  собівартості.

     У Методичних рекомендаціях з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених наказом Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 № 47 пропонується класифікація витрат за ознаками, наведеними в таблиці 1.1. 

     Таблиця 1.1 Класифікація витрат за ознаками [8, 255]

     собівартість  калькулювання облік витрата

     Основними витратами підприємства є, як правило, витрати операційної діяльності. Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Втрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші операційні витрати.

     Елемент витрат є сукупністю однорідних за своїм економічним змістом витрат. В залежності від обсягів виробництва  та завдань обліку, кожен з цих  елементів витрат може бути розподілений на додаткові елементи.

     З метою отримання більш детальної  інформації для управління, витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції. Стаття калькуляції –  це певний вид витрат, о утворюють  собівартість.

     Статті  калькуляції показують, як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції – одні витрати показуються  за їх видами (елементами), інші – за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент  витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

     Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими  наказом Державного комітету промислової  політики України № 47 від 02.02.2001 р. рекомендується виділяти наступні статті калькуляції:

• сировина та матеріали;
• купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
• паливо й енергія на технологічні цілі;
• зворотні відходи (вираховуються);
• основна заробітна плата;
• додаткова заробітна плата;
• відрахування на соціальне страхування;
• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
• загальновиробничі витрати;
• втрати від браку;
• інші виробничі витрати;
• попутна продукція (вираховується).

     До  наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.

     Крім  витрат операційної діяльності в  обліку виділяють фінансові витрати, до яких відносять витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані  з залученням позикового капіталу, втрати від участі в капіталі та інші витрати.

     До  інших витрат згідно П(с)БО 16 входять:

• собівартість реалізованих фінансових інвестицій;
• собівартість реалізованих необоротних активів;
• собівартість реалізованих майнових комплексів;
• втрати від неопераційних курсових різниць;
• витрати на ліквідацію необоротних активів;
• залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів;
• інші витрати звичайної діяльності.

     Собівартість  – грошовий вираз безпосередніх  затрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції. Собівартість включає в себе затрати підприємства на оплату праці, на відшкодування знарядь праці, що споживаються в процесі виробництва, вартість сировини, матеріалів, послуг, наданих іншими підприємствами, витрати по реалізації продукції та обслуговування виробництва.

     Собівартість  – грошовий вираз частини вартості продукції. На відміну від ціни, яка  є грошовим виразом вартості продукції, у собівартість не входить та частина  продукції, яку створює додаткова  праця і яка виступає у грошовій формі у вигляді чистого доходу.

     Метою обліку витрат та визначення собівартості продукції (робіт, послуг) є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на виробництво  продукції для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів [8, 258].

     Собівартості  належить велика роль у контролі за мірою праці і мірою споживання, за витратами виробництва на кожному  підприємстві. Вона є основою для  організації виробничо-господарської діяльності підприємства на принципах господарського розрахунку. В собівартості відображаються всі процеси, пов'язані з виробництвом продукції, а саме: рівень продуктивності праці і організації виробництва; ступінь використання основних та оборотних засобів, тощо. Узагальнюючим показником рівня собівартості продукції є показник затрат на 1 грн. товарної продукції.

     Згідно  Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку № 16 "Витрати" для звітності  визначають виробничу собівартість, яка включає прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати. При цьому загальновиробничі витрати розподіляються на змінні і постійні. Змінні відносяться безпосередньо на собівартість окремих видів продукції, а постійні розподіляються відповідно до прийнятої бази розподілу при нормальній потужності.

     Не  включаються до виробничої собівартості продукції витрати, пов'язані з-операційною  діяльністю (адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати).

     Собівартість  реалізованої продукції складається з виробничої собівартості, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. Наднормативні витрати можуть виникнути при застосуванні методу нормативних затрат. Крім того, в колективному договорі підприємство може установлювати підвищені розміри надбавок та доплат, але якщо такі виплати перевищують розміри, установлені КЗпП чи Генеральною угодою, різниця також відноситься до наднормативних виробничих витрат. Крім того, до наднормативних виробничих витрат відносять інші заохочувальні та компенсаційні виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми.

     Калькуляція (лат. calculatio – обчислення) – це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних  робіт, послуг, а також обчислення заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат.

     Калькуляції, в залежності від виду використаної інформації та завдань розрізняють  на планові (провізорні), звітні, кошторисні, нормативні.

     Калькуляції собівартості складають за встановленим переліком витрат і від обсягу витрат поділяють на собівартість цехову, виробничу, повну, галузеву.

     У найбільш загальному значенні калькуляція  являє собою розрахунок у грошовому  вимірнику витрат на здійснення будь-якого  господарського процесу: придбання  основних засобів та виробничих запасів, виробництво продукції (робіт, послуг) в основних, обслуговуючих та допоміжних структурних підрозділах, реалізацію активів, визначення втрат від браку тощо.