Облік розрахунків з дебіторами

   Виходячи із вимог міжнародних стандартів можна зазначити, що для визначення дебіторської заборгованості, яка відображається в балансі, необхідно:

- провести інвентаризацію дебіторської заборгованості та списати однозначно безнадійну заборгованість;

- нарахувати резерв сумнівних боргів для дебіторської заборгованості, що залишилася, і вирахувати його з величини дебіторської заборгованості [19,с.27-34].

            Питання визнання дебіторської заборгованості згідно з П(С)БО охоплює відповідність критеріям визнання та визначенню дебіторської заборгованості.

          Критерії визнання дебіторської заборгованості аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів. Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

          Особливістю визнання поточної дебіторської заборгованості за про -   дукцію, товари, роботи, послуги є те, що вона визнається одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт чи послуг. Таким чином, для визнання поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги необхідно, щоб виконувалися критерії визнання доходу (П(С)БО №15, п.8):

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

             М.М. Василюк вважає, що розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують товар в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина дебіторської заборгованості по розрахунками з клієнтами. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг реалізації і сума дебіторської заборгованості за розрахунками.

            Зростання дебіторської заборгованості може бути внаслідок нераціональної кредитної політики, збільшення обсягу продажу, неплатоспроможності покупців тощо. Щоб прискорити її погашення необхідно проводити поглиблений аналіз платоспроможності клієнтів, своєчасно оформляти розрахункові документи, застосовувати передоплату, вексельні розрахунки та інші прогресивні форми [10].

    На думку Т.С. Эдинака, для зменшення розміру дебіторської заборгованості необхідно здійснювати такі заходи:

– визначати ступінь ризику не уплати рахунків покупцями;

– збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;

– вести оперативний контроль за надходженням готівки;

– визначення кола потенційних дебіторів та суворе планування дебіторської заборгованості підприємства на майбутні періоди;

– визначення можливості застосування кредитної політики щодо окремих покупців продукції та формування її принципів і умов;

– аналіз структури та динаміки дебіторської заборгованості підприємства в попередніх періодах;

– своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

– вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;

– припиняти дію договорів з покупцями, що порушують платіжну дисципліну;

- своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської заборгованості [14, с.54-57].

   Отже,  дебіторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, підрядчиками, депонентами, підзвітними особами тощо. Фактично дебіторська заборгованість у одного підприємства не може виникнути без того, щоб у іншого підприємства не виникла кредиторська. Якщо ці два підприємства розглядати як єдину систему, то дебіторська заборгованість одного підприємства має дорівнювати кредиторській заборгованості іншого.

    Величина дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами. їх можна поділити на внутрішні і зовнішні.

     Зовнішніми факторами є: стан економіки в країні - спад виробництва збільшує розміри дебіторської заборгованості; стан розрахунків - криза неплатежів призводить до зростання дебіторської заборгованості; ефективність грошово-кредитної політики НБУ - обмеження емісії викликає нестачу готівки і ускладнює розрахунки.

     Внутрішні фактори: кредитна політика підприємства - неправильне встановлення строків і умов надання кредитів, а також невраховані ризики можуть призвести до різкого зростання дебіторської заборгованості; види розрахунків - використання розрахунків, які гарантують платіж, скорочує розміри дебіторської заборгованості; стан контролю за дебіторською заборгованістю; професіоналізм менеджера, який займається управлінням дебіторською заборгованістю підприємства;

1.2. Класифікація дебіторської заборгованості

          Головне призначення класифікації дебіторської заборгованості – систематизація інформації щодо стану дебіторської заборгованості та надання допомоги у прийнятті оптимального рішення щодо управління дебіторською заборгованістю [6, с.168].

  Питаннями дослідження класифікації дебіторської заборгованості займалися багато вчених-економістів таких, як: Л.О.Лігоненко, Н.М.Новікова, Ф.Ф. Бутинець, Л.О. Городянська., Т.В.Гладких, Н.А. Матицина, Н.М.Лисенко та інші.

           Т.В. Гладких запропонував класифікацію за строком погашення та зв’язком з нормальним операційним циклом: довгострокова і поточна.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

За об’єктами щодо яких виникає дебіторська заборгованість: дебіторська заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця; дебіторська заборгованість забезпечена векселем; інша довгострокова заборгованість; дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість.

  За своєчасністю погашення: дебіторська заборгованість, строк оплати якої не настав; дебіторська заборгованість не сплачена в строк; сумнівна дебіторська заборгованість; безнадійна дебіторська заборгованість.

Види довгострокової дебіторської заборгованості:

- дебіторська заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду – сума мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню;

- довгострокові векселі одержані – векселі одержані у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості;

- інша довгострокова дебіторська заборгованість – видача довгострокових позик працівникам підприємства та інші види розрахунків.

Види поточної заборгованості:

- дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги : не забезпечена векселем та забезпечена векселем;

- дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом; за виданими авансами; надані позики; з нарахованих доходів; із внутрішніх розрахунків.

   Інша поточна дебіторська заборгованість: заборгованість підзвітних осіб; заборгованість за претензіями; заборгованість з відшкодування нанесених збитків; заборгованість за позиками членів кредитних спілок; інша заборгованість [11,с. 378-382].

  Н.М. Лисенко розглянув класифікацію дебіторської заборгованості комунального підприємства залежно від об’єкта виникнення: дебіторська заборгованість за надані ЖКП і виконані роботи; короткострокові векселі одержані; дебіторська заборгованість за розрахунками, включаючи іншу поточну дебіторську заборгованість [16, с.144-145].

  У вітчизняній економічній науці застосовували класифікацію дебіторської заборгованості, що залежала від сфери функціонування дебітора. Проте такий підхід істотно відрізняється від зарубіжного, який ґрунтується на принципі: різні види дебіторської заборгованості мають різне економічне тлумачення (класифікація дебіторської заборгованості важлива для розуміння того, як нею управляти).

Виходячи з викладеного, Н.А.Матицина пропонує групування дебіторської заборгованості відповідно до вітчизняного й зарубіжного досвіду:

1) Дебіторська заборгованість за вітчизняним досвідом:

- довгострокова;

- поточна;

- безнадійна.

2) Дебіторська заборгованість за зарубіжним досвідом:

- для оцінки фінансового результату;

- для прийняття управлінських рішень;

- для контролю і регулювання.

   Враховуючи те, що в економічній науці виникли два види класифікаційного групування дебіторської заборгованості, які водночас є і подібними, і різними, Н.А. Матицина вважає, що класифікація за вітчизняним досвідом зорієнтована на жорстко регульовану економіку та недостатньо враховує вимоги ринку. Тому із розширенням міжнародних відносин і переходом на Міжнародні стандарти фінансової звітності під час вирішення цього питання потрібно враховувати досвід зарубіжних країн.

  Групування дебіторської заборгованості за економічною сутністю характеризує її відношення до створення сприятливого фінансового стану підприємства та дає змогу виділити невикористані резерви грошових коштів, що є наслідком недостатньої вдосконаленої системи управління [18, с.38-42].

Л.О.Лігоненко, Н.М.Новікова поділяє дебіторську заборгованість залежно від строків позовної давності:

1. Непрострочену дебіторську заборгованість.

2. Прострочену дебіторську заборгованість.

Непрострочена дебіторська заборгованість – це заборгованість, терміни виконання якої на момент складання балансу не наступили. Такі борги можуть бути отримані при належному виконанні боржником своїх зобов’язань, тому така заборгованість реальна для отримання.

Прострочена дебіторська заборгованість – це заборгованість, терміни виконання якої на момент складання балансу порушені дебіторами. Вона виникає внаслідок чинників макро- і мікроекономічного характеру. В її складі можна виділити два види боргів:

1) борги, шанси на отримання яких, не дивлячись на їх прострочений термін, збереглись;

2) борги, отримати які нереально за певними причинами, -це безнадійна заборгованість.

Залежно від імовірності погашення дебіторську заборгованість розрізняють:

- із ймовірністю повернення в інтервалі 0,7 – 1,0.

- із ймовірністю повернення в інтервалі 0,2 – 07.

- із ймовірністю повернення менше 0,2.

Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється в інтервалі від 0,7 до 1,0 – це заборгованість, що потенційно може бути погашена.

Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється в інтервалі від 0,2 до 0,7 – це заборгованість, факт погашення якої є сумнівним в зв’язку з важким фінансовим становищем боржників. Даний вид заборгованості відносять до сумнівної заборгованості.

Дебіторська заборгованість, імовірність погашення якої оцінюється нижче 0,2 - це заборгованість, що не може бути погашена. Ця заборгованість характеризується як безнадійна.

Залежно від оцінки вартості дебіторської заборгованості розрізняють:

1) Первинну вартість дебіторської заборгованості.

2) Чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості.

Первинна вартість дебіторської заборгованості – фактичний обсяг зобов’язань боржника, які підлягають погашенню на час її виникнення.

Чиста реалізаційна вартість – поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за мінусом резерву сумнівних боргів (розраховується підприємством) [12, с.156-159].

Л.О. Городянська дебіторську заборгованість класифікує за об’єктами щодо яких вона виникла. Згідно з цим виділяють такі види дебіторської заборгованості:

1) заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

2) заборгованість забезпечена векселями;

3) надані позики;

4) дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;