Облік прямих витрат на виробництво продукції

Основна відпустка гарантована  працівникові незалежно від того, де він працює і яку роботу виконує. Додаткова відпустка надається  у випадку особливих умов і характеру роботи, тобто визначальними стають особливі обставини, передбачені законодавством або колективним договором.

Для нарахування суми відпускних потрібно керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100. Відповідно до цього Порядку суми виплат, належних працівнику за час надання йому щорічних, основної та додаткової відпусток, тривалість яких визначається в календарних  днях, розраховуються шляхом ділення  сумарного заробітку за останні 12 місяців перед наданням відпустки  на відповідну кількість календарних  днів року і множенням отриманого результату на кількість календарних  днів наданої відпустки.

Витрати на оплату праці як складові собівартості впливають на результати фінансово-господарської  діяльності підприємства. За нормальної організації виробничого процесу  збільшення цих витрат свідчить про  підвищення якості продукції, рівня  продуктивності праці та доходу.

Умовно витрати на оплату праці можна поділити на такі групи:

1) витрати на виплату  основної і додаткової заробітної  плати й інших видів заохочень  і виплат виходячи з тарифних  ставок у вигляді премій, заохочень,  відшкодування вартості товарів  (робіт, послуг),

2) витрати на виплату  авторських винагород,

3) витрати на виплату  за виконані роботи (послуги) за  договорами цивільно-правового характеру,

4) інші виплати в грошовій  або натуральній формі, установлені  за згодою сторін,

5) обов’язкові виплати,  а також компенсація вартості  послуг, що надаються працівникам  у випадках, передбачених законодавством,

6) внески платника податків  на обов’язкове страхування життя  або здоров’я працівників у  випадках, передбачених законодавством. Ці витрати входять також до  валових витрат підприємства.

Витрати на оплату праці на підприємстві визначаються виходячи з  відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюються залежно від результатів праці, її кількості і якості, стимулюючих  і компенсуючих виплат, системи преміювання робітників, керівників, спеціалістів, службовців за виробничі результати [9, с.45].

Заробітна плата робітників, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається  до собівартості відповідних видів  продукції. Частина основної зарплати робітників, зайнятих у виробництві  відповідної продукції (робіт, послуг), віднесення якої безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включається до собівартості на основі розрахунку кошторисної ставки цих  витрат на одиницю продукції.

Структуру витрат на оплату праці наведено на рис.4.

Додаткова заробітна плата  робітників, зайнятих у виробництві  відповідної продукції (робіт, послуг), безпосередньо включається до собівартості окремих видів (груп однорідних видів) продукції [8, с.11-12].

 

 

Рис.4 Структура витрат на оплату праці

 

З суми нарахованої заробітної плати здійснюються різноманітні утримання, які подаються в табл.4.

 

Таблиця 4

Утримання із заробітної плати

Вид утримання	Платники	Об’єкт  оподаткування	Ставка
1	2	3	4
Податок з доходів фізичних осіб	-Резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження в Україні, так і іноземні доходи; Нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з України	Для резидента: загальний місячний оподатковуваний  дохід, чистий річний оподатковуваний  дохід, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванню  при їх виплаті, іноземні доходи	15% від об’єкту оподаткування
Фонд  соціального страхування на випадок тимчасової не працездатності	- Наймані працівники; Інваліди, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОГ та УТОС	Сума  оплати праці, що включає основну  та додаткову зарплату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, яка підлягає обкладанню податком з доходів  фізичних осіб	При зарплаті >525 грн. ста-новить 1%, а <525 грн. -0,5%. Для інвалідів – 0,25%
Фонду соціального страхування на випадок  безробіття	1) Наймані працівники, які працюють  в умовах трудового контракту 2) Працюючі  пенсіонери, працюючі інваліди, які  мають право на пенсію	Сума  оплати праці, що включає основну  та додаткову зарплату, а також  інші заохочувальні і компенсаційні  виплати, у тому числі в натуральній  формі, яка підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб	1) 0,5% від об’єкту оподаткування;  2) не сплачують

 

Також кожне підприємство здійснює нарахування на фонд оплати праці. Перелік нарахувань поданий  в табл.5.

 

Таблиця 5

Нарахування на заробітну  плату

Вид нарахування	Платники	Об’єкт  оподаткування	Ставки
1	2	3	4
Внески  до Пенсійного фонду	1) роботодавці і фізичні особи,  які використо-вують працю найманих працівників; 2) роботодавці,  в яких працюють інваліди; 3) підприємства  всеукраїнських  громадських організацій, де кількість інвалідів  не >50%; 4) фізичні  особи (СПД) - платники фіксованого,  єдиного, фіксованого сільськогосподарського  податків	- Фактичні витрати на оплату  праці найманих працівників, що  задовольняють умови: є частиною  основної і додаткової зарплати  або компенсаційних виплат, в  тому числі в  натуральній формі; виплати не відносяться до тих, що не враховуються при визначенні бази нарахувань страхових внесків; не перевищує 2660 грн. в місяць.	1) 33,2%; 2) 4% - за  інвалідів і 33,2% - за інших працівників;  3) 0%; 4) фіксований  розмір (не менше МСВ)
Внески  до Фонду соціального страхування  на випадок тимчасової втрати працездатності	1) підприємства і організації УТОС  і УТОГ; 2) підприємства  і організації, на яких кількість  інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці інвалідів становить не > 25% витрат на оплату праці; 3) інші роботодавці.	Фактичні  витрати на оплату праці найманих працівників, що задовольняють умови: є частиною основної і додаткової заробітної плати, заохочувальних і компенсаційних виплат у тому числі в натуральній формі; підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; (> 2660 грн. на місяць)	1) 0,5%; 2) 0,7% на  заробіток інвалідів та 2,9% на  заробіток інших працівників; 3) 2,9%
Внески  до Фонду соціального страхування  на випадок  безробіття	1) підприємства і організації УТОС  і УТОГ; 2) підприємства  і організації, на яких кількість  інвалідів становить не >50% загальної  чисельності працюючих  3) інші роботодавці.	Фактичні  витрати на оплату праці найманих працівників,	1) не нараховують;  2) 1,3% на  заробіток  працівників, не нараховують за працівників-інвалідів; 3) 1,3%
Внески  до Фонду страхування від нещасного  випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності	1) власник підприємства або уповноважений  ним орган;  2) фізична  особа, яка використовує найману  працю;  3) бюджетні  установи та об’єднання громадян; 4) підприємства  і організації, на яких кількість  інвалідів становить не > 50% загальної  чисельності працюючих і фонд  оплати праці інвалідів становить  не >25% витрат на оплату праці.	фактичні  витрати на оплату праці найманих працівників, що задовольняють умови: є частиною основної і додаткової заробітної плати, заохочувальних і  компенсаційних виплат у тому числі  в натуральній формі; підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; не перевищують 2660 грн. на місяць.	1) Страховий тариф;  2) Страховий  тариф;  3) 0,2%; 4) 50% страхового  тарифу

 

Джерелом коштів витрат на оплату праці працівників комерційних  підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ  і організацій, що фінансуються з  бюджету, - це кошти, які виділяються  з відповідних бюджетів, а також  частина доходу, одержаного внаслідок  господарської діяльності та з інших  джерел. Об’єднання громадян оплачують  працю найманих працівників з  коштів, які формуються відповідно до їх статутів.

Співвідношення окремих  складових заробітної плати в  загальному її обсязі становить структуру  заробітної плати. У стабільних розвинених економічних системах основна заробітна  плата становить 85-90% у структурі  заробітної плати. В Україні в  сучасних умовах через нестабільність доходів підприємств, інфляцію і  складну та непостійну систему оподаткування, недостатній рівень нормування праці, питома вага тарифних ставок у заробітній платі в середньому становить 65-70%, що є одним із суттєвих недоліків  в організації оплати праці. Фонд додаткової заробітної плати та інші заохочувальні і компенсаційні  виплати знаходяться у співвідношенні 27% і 6% відповідно [11, с.254]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Облік, розподіл та склад загальновиробничих витрат

Одним з актуальних питань обліку витрат виробництва, калькулювання  собівартості продукції, є облік  і розподіл загальновиробничих витрат.  Зокрема на підприємствах лакофарбової промисловості сума загальновиробничих витрат в виробничій собівартості продукції  досить велика і складає від 10-15% від собівартості продукції. 

Під загальновиробничими витратами  розуміють витрати по обслуговуванню основного та допоміжного виробництва, управління виробництвом.

Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 16 «Витрати» передбачено, що не всі загальновиробничі витрати включають у виробничу собівартість продукції. Так, постійні нерозподілені загальновиробничі витрати не включають у виробничу собівартість, а відносять до собівартості реалізованої продукції. До виробничої собівартості належать змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати виробництва, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на обслуговування та управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

В свої діяльності для визначення виробничої собівартості підприємства керуються не тільки П(С)БО 16 «Витрати», а також Методичними рекомендаціями № 373. Порівнюючи цих два нормативних  документа бачимо розбіжності, щодо визначення та складу загальновиробничих витрат. Згідно Методичних рекомендацій до виробничої собівартості включається  витрати на утримання та експлуатацію устаткування та загальновиробничі витрати табл.6. 

 

 

 

Таблиця 6

Склад загальновиробничих витрат відповідно до П(С)БО та Методичних рекомендацій

П(С)БО 16 „Витрати”	Методичн ірекомендації № 373
витрати на управління виробництвом	витрати на управління виробництвом
амортизація основних засобів загально виробничого призначення	амортизація  основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загально виробничого призначення
амортизація нематеріальних активів	амортизація нематеріальних активів  загальновиробничого призначення
витрати на утримання експлуатацію та ремонт основних засобів	сума сплачених орендарем платежів
витрати на вдосконалення  технології й організації виробництва	витрати некапітального характеру, пов’язані  з удосконаленням технології та організацією виробництва
витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень	витрати на обслуговування виробничого  процесу
витрати на обслуговування виробничого  процесу	витрати на утримання та експлуатацію, технічний огляд і технічне обслуговування основних засобів, інших необоротних  матеріальних активів загально виробничого  призначення
витрати на охорону праці, техніку  безпеки і охорону навколишнього  середовища	витрати на проведення ремонтів основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загально виробничого призначення
інші витрати	витрати на охорону праці
	витрати на пожежну і сторожову  охорону
	витрати, пов’язані з використанням  та обслуговуванням засобів сигналізації, обчислювальної техніки, за надані для  виробничих потреб телекомунікаційні  послуги
	податки, збори та інші передбачені  законодавством обов’язкові платежі, безпосередньо пов’язані із виробничим процесом
	місцеві податки і збори
	витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного  призначення
	витрати на перевезення працівників  виробничих підрозділів до місця  роботи; платежі зі страхування цехового майні
	витрати на створення забезпечення для  відшкодування наступних операційних  витрат
	витрати на опалення, освітлення тощо.

Розглядаючи склад загальновиробничих витрат можна зробити висновок, що по-перше склад загальновиробничих витрат Методичних рекомендацій та П(С)БО 16 не відповідають один одному, статті загальновиробничих витрат відповідно до Методичних рекомендацій значно ширший і розгалужений. По-друге в Методичних рекомендація загальновиробничі витрати  поділені на дві статті: - витрати  на утримання та експлуатацію устаткування та загальновиробничі витрати.

Перед бухгалтерами виробничих підприємств  постає питання – вести облік  загальновиробничих витрат згідно П(С)БО 16, та окремо в накопичувальних відомостях вести облік витрат для визначення виробничої собівартості згідно Методичних рекомендацій, що значно ускладнить роботу бухгалтера.

Багато вчених пропонують в складі загальновиробничих витрат виділяти окремо витрати на утримання та експлуатацію устаткування та загальновиробничі  витрати. Та виділяти ці витрати окремо на субрахунку 911 «Витрати на утримання  та експлуатацію устаткування».

Ми пропонуємо підприємствам лакофарбової промисловості в складі виробничої собівартості не виділяти в окрему  статтю витрат  «Витрати на утримання  та експлуатацію устаткування», а згрупувати в статтю «Загальновиробничі витрати». Склад загальновиробничих витрат для  підприємств лакофарбової промисловості  пропонуємо поділити за такими статтями: витрати на оплату праці  апарату  управління цехами, відрахування на соціальні  заходи, витрати на службові відрядження  персоналу цехів, амортизація, витрати  на утримання необоротних активів, витрати на удосконалення технології та організації виробництва, витрати  на утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого  процесу, витрати на охорону праці, техніку безпеки  та охорону навколишнього  середовища, інші витрати.

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат.

За дебетом рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 “Виробництво” та 90 “Собівартість реалізації”.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Згідно з п. 16 П(С)БО 16 “Витрати” підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.