Облік основних засобів бюджетних організацій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

В умовах розвитку економічних  відносин в Україні бюджетні та  наукові установи виступають  як  частина  єдиного  народногосподарського  комплексу, причому відносно відокремлена його частина. Це обумовлено наявністю товарно-грошових  відносин  та  передбачає  здійснення  специфічних  функцій   даних установ.

Для  задоволення  потреб  соціально-культурної  сфери  і  наукового прогресу держава щорічно  виділяє  з  бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним  ефектом,  і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному  розвитку, освіті,  медичному  обслуговуванні,  забезпечувалися  всі   інші   соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал.

Витрати бюджетних організацій  носять, як правило, безповоротний характер.

На  сучасному  етапі  розвиток  суспільного  виробництва   забезпечує безперервне  зростання  національного  доходу  країни,  і  на   цій   основі відбувається  щорічне  зростання  обсягу  доходів  та  видатків   Державного бюджету,  який  не  може  бути  забезпечений  без   правильної   організації бухгалтерського обліку.

За допомогою бухгалтерського обліку здійснюється безпосередній контроль за процесом виконання бюджету, ефективним і економним використанням бюджетних коштів.

   Серед напрямків бухгалтерського обліку чималу роль відіграє облік основних засобів.

 Бюджетні  установи  для  здійснення  своєї   діяльності   забезпечені основними засобами, які є  частиною  національного  багатства  країни. 

 

Тому правильна  організація  обліку  використання  основних  засобів   бюджетними організаціями має важливе народногосподарське значення у  справі  подальшого економічного підйому країни  та  збереження  великої  кількості  коштів, що спрямовуються на капітальне будівництво.

Перехід до ринкової економіки  у всіх сферах економіки припускає технічне переозброєння, відновлення й реконструкцію основних засобів, поліпшення використання діючих потужностей, прискорення заміни застарілої техніки й освоєння   потужностей, що вводять знову. Це висуває нові вимоги до якості облікової інформації про формування, рух, використання й схоронності основних засобів.

Для організації обліку основних засобів у бюджетній  організації важливе значення мають  наступні передумови: класифікація, установлення принципів оцінки й одиниці обліку предметів основних засобів; вибір форм первинних документів й облікових регістрів.

Бухгалтерський облік  основних засобів в бюджетних  установах  повинен забезпечувати  їх збереження та найбільш  ефективне  використання,  правильне документальне  оформлення та  своєчасне  відображення  їх  руху  в  поточному обліку, а також правильну оцінку в балансі та звітах.

Об’єктом дослідження  у моїй курсовій роботі є методика і організація бухгалтерського обліку  основних засобів у Державному закладі «Миколаївська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України.

 

Мета роботи – розкрити актуальність теми, дати загальну характеристику основних засобів, обґрунтувати необхідність їх обліку та контролю, досконало вивчити  існуючу на підприємстві систему  бухгалтерського обліку  основних засобів, відпрацювати рекомендації щодо її удосконалення та підвищення ефективності обліку основних засобів.

 

Для досягнення  мети в курсовій роботі необхідно  вирішити слідуючи питання:

• досліджувати роль основних засобів у функціонуванні бюджетних організацій;
• вивчити способи оцінки, переоцінки основних засобів й їхню класифікацію;
• вивчити нормативно-правову базу, що регулює порядок ведення  обліку й складання звітності про рух основних коштів бюджетних організацій;
• ознайомитися із системою бухгалтерського обліку основних засобів досліджуваної організації Державний заклад «Миколаївська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України, дати її характеристику;
• відбити порядок документального оформлення надходження, переміщення й вибуття основних засобів;
• вивчити методику синтетичного й аналітичного обліку основних засобів;
• ознайомитися з порядком інвентаризації основних засобів і відбиттям її результатів в обліку;
• розглянути шляхи вдосконалювання обліково-контрольної роботи з основними засобами в умовах автоматизації обліку.

 

При написанні  даної курсової роботи інформаційну базу склали навчальні посібники, законодавчі й нормативні акти України, а також звітна документація мого підприємства.

 

Одержані результати  будуть використані мною при удосконаленні діючої системи обліку  на  моєму підприємстві.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В БЮДЖЕТНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

1.1. Загальні положення  обліку основних засобів  в бюджетних організаціях.

Як відомо, головним результатом  діяльності бюджетних установ є  послуга. Для надання послуг різного  характеру бюджетні установи повинні  мати перш за все засоби праці, оскільки саме вони є визначальним істотним елементом у процесі надання  послуг. У бухгалтерському обліку бюджетних установ засоби праці виокремлюються в самостійний об’єкт обліку, що має назву “необоротні активи”, до складу яких входять: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та нематеріальні активи.

Згідно з інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою   наказом   Державного казначейства України 17.07.2000 р. № 64 (у редакції наказу Державного казначейства України від 21.02.2005 р. № 30) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2000 р. за № 459/4680 (далі Інструкція № 64)  до основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комплект).  Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися установою або з їх використанням будуть виконуватися основні функції та завдання бюджетних установ.

Термін, корисної (очікуваної) експлуатації основних засобів установи встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання активу. У межах одного головного розпорядника бюджетних коштів на однотипні основні засоби встановлюється єдиний строк їх корисної експлуатації. При визначенні строку корисної (очікуваної) експлуатації основних засобів слід ураховувати:  очікуване використання об'єкта установою з урахуванням його потужності або продуктивності;  фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Відмінною рисою основних засобів є не їх довговічність з точки зору фізичної суті, а можливість багаторазово або безперервно використовувати протягом тривалого періоду часу.

В бюджетних установах  не  створюються  матеріальні  блага  і  основні засоби безпосередньо не приймають участі у виробництві готової продукції,  а обслуговують процеси по задоволенню  соціально-культурних  потреб населення та здійсненню  функцій  державного  управління  у  країні,  тобто  являються невиробничими основними засобами.

В фінансово-господарської  діяльності любої організації важлива  роль належить основним засобам. Крім того, до основних засобів під загальною  назвою «Інші необоротні матеріальні  активи» віднесено також білизну, постільні речі, одяг та взуття (у тому числі спеціальні та спортивні) у закладах охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення  тощо.

Основні засоби бюджетних  установ класифікуються за такими ознаками:

1. за характером участі у процесі відтворення:

• виробничі;

• невиробничі

2. за належністю:

• власні;
• орендовані;

3. за призначенням і характером виконуваних функцій:

• земельні ділянки;
• будівлі;
• споруди;
• передавальні пристрої;
• машини і обладнання;
• транспортні засоби;
• інструменти;
• виробничий інвентар і приладдя;
• господарський інвентар;
• бібліотечні фонди;
• музейні цінності;
• інші основні засоби.

До основних засобів належать незалежно від вартості: 
1) сільськогосподарські машини та знаряддя;

2) будівельний  механізований інструмент;

3) робочі та  продуктивні тварини;

4) усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

5) документація  з типового проектування.

Для обліку власних та отриманих  на умовах фінансового лізингу основних засобів у Плані рахунків передбачено рахунок 10 "Основні засоби", який розподіляється на субрахунки:

101 "Земельні  ділянки";

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

103 "Будинки  та споруди";

104 "Машини  та обладнання";

105 "Транспортні  засоби";

106 "Інструменти, прилади та інвентар";

107 "Робочі і продуктивні тварини";

108 "Багаторічні  насадження";

109 "Інші основні  засоби".

Відповідно до  Плану  рахунків бухгалтерського обліку в  бюджетних установах рахунки  для обліку основних засобів є  активними. По дебету цих рахунків відбивається надходження основних засобів за рахунок їхнього придбання, будівництва або реконструкції будинків і споруджень, безоплатного одержання від інших організацій і фізичних осіб, виготовлення господарським способом. По кредиту відбивається вибуття об'єктів основних засобів при їхньому списанні в результаті фізичного й морального зношування, виявлення недостач при інвентаризації, безоплатної передачі й реалізації невикористовуваних основних засобів.

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються основні засоби, розподіляється на:

· балансову вартість;

· первісну вартість;

· відновлювальну вартість.

Балансова вартість – це вартість, за якою основні засоби включаються до Балансу після вирахування суми нарахованого зносу.

Первісна вартість – це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення. 
Відновлювальна вартість – це первісна вартість, змінена після переоцінки.

Відновлювальна вартість необоротних активів - це первісна 
вартість, змінена після переоцінки.

  Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства України.

Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів проводиться згідно з коефіцієнтом індексації, який визначається за формулою, передбаченою пунктом 8.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". У формулі застосовується індекс інфляції року, який щорічно визначається Державним комітетом статистики України. Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів може проводитися за самостійним рішенням керівника установи. При проведенні індексації одночасно проводиться індексація суми зносу, нарахованого на необоротні активи, яка склалася на момент проведення індексації (п. 1.6. Інструкції № 64).

 Індексація грошової  оцінки земель проводиться відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 .

 Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, то вартість цих необоротних активів необхідно привести у відповідність до вартості аналогічних нових зразків, що діють на дату проведення індексації на ці види активів.