Облік операцій на рахунках в банку

                 Усі юридичні особи  незалезно від форм власності  та їх відокремлені підрозділи подають  картку із зразками підписів і відбитка печатки у двох примірниках. У  картку включаються зразки підписів осіб, яким  відповідно до чинного законодавства України та установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів.

                 Право першого підпису  належить першому керівнику юридичної  особи, якій відкривається рахунок, а також іншим уповноваженим на це особам. Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а якщо немає такої посади – особі, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку та звітності, а акож іншим уповноваженим на це особам.

                 Зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі:

• проведення реорганізації в межах одного банку;
• проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, перетвореня;
• зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку;
• зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів.

     Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

• На підставі заяви клієнта;
• На підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи.
• На підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб’єкта господарювання;
• У разі смерті власника рахунка – фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців);
• На інших підставах, передбачених чинним законодавством України або договором між банком і клієнтом.

     У разі закриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка суб’єкта господарювання банк протягом трьох робочих днів з дня закриття рахунка (включаючи  день закриття рахунка) повідомляє про  це відповідний орган державної  податкової служби.

     Погашення вексельного кредиту здійснюється в день оплати векселя платником. Коли платник неплатоспроможний, відповідальність за зобов'язаннями несе пред'явник векселя та інші особи, що мають солідарну відповідальність за цим векселем.

     Усі операції з обліку векселів здійснюються банком на підставі договору, укладеного з підприємством – власником векселя.

     Для укладення договору про облік векселів підприємство подає  в банк такі документи:

• заяву;
• оригінали векселів, що пропонуються до дисконтування;
• дві ксерокопії кожного векселя (лицьовий та зворотний бік);
• реєстр векселів;
• копії засновницьких документів фірми—власника векселя;
• баланс і звіт про фінансові результати за останній звітний період;
• довідку про операції за основним поточним рахунком пред'явника векселя;
• документ, що підтверджує товарний характер векселя.

     За  позитивного рішення банк та власник  векселя укладають договір. Предметом договору є порядок і умови придбання банком прав за векселем через його оплату до настання строку платежу.

     Зміст договору:

     1. Предмет договору.

     2. Права та обов'язки сторін.

     3. Порядок розрахунків (зазначення  строків перерахування банком пред'явнику облікової вартості векселів).

     4. Відповідальність сторін (зазначаються  штрафні санкції у разі невиконання  банком і пред'явником умов договору).

     5. Особливі умови (зазначається  порядок зміни умов договору, вирішення суперечок між банком  та пред'явником векселя).

     6. Строк дії договору.

     7. Юридичні адреси та реквізити  сторін. 

     До  кредитно-гарантійних  послуг, що надаються  підприємствам банками, належать:

• акцептний кредит;
• авальний кредит.

     Акцептний кредит — це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

     Особливість акцептного кредиту полягає в  тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у  визначений термін. При цьому банк стає першим боржником і з економічного погляду виконує умовне зобов'язання, тобто здійснює оплату векселя лише тоді, коли підприємство не виконує своїх зобов'язань.

     Акцептний кредит має короткостроковий характер і використовується для фінансування оборотних засобів підприємства і переважно у сфері зовнішньої торгівлі. Цей кредит дешевший для підприємств як порівняти з дисконтним, оскільки вони сплачують банку лише комісійні за акцепт векселя.

     Порядок акцептного кредитування показано на рис. 5

     На  відміну від дисконтування векселів акцептний кредит надається векселедавцю (платнику за векселем) — звідси і його інша назва — векселедавчий — і виступає як гарантійна послуга. У світовій банківській практиці ця операція здійснюється за класичною схемою: кредитна угода оформлюється з використанням переказного векселя, де одержувач коштів указує платника, який повинен акцептувати вексель, тобто дати згоду здійснити платіж. Підприємство виставляє вексель на банк, тобто банк стає трасатом. Банк акцептує вексель з умовою, що до настання строку платежу за векселем підприємство внесе в банк суму, необхідну для його погашення. Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований банком вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, розрахунків з іншим банком.

     Дисконтування векселя може бути здійснене в  банку, який його акцептував. У цьому разі банк стає не тільки гарантом, а й безпосередньо кредитором підприємства.

Рис. 5 Структурно-логічна схема акцептного кредитування підприємства

Оскільки  умовою акцептованого кредиту є грошове покриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя, банки ставлять високі вимоги до надійності підприємств. Якщо підприємство не виконало своїх зобов'язань перед банком-гарантом, банк згідно з вексельним правом виставляє зворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненням боргу з підприємства-позичальника. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

     У зв'язку з ненадійним фінансовим станом більшості підприємств в Україні акцептний кредит не набув широкого застосування.

     Може  існувати інша схема надання кредиту. Наприклад, у Росії поширено практику, відповідно до якої підприємство укладає угоду з банком. Згідно з угодою підприємство отримує прості векселі, виписані банком на нього. Ця схема відрізняється від класичної. Банк фактично є боржником, а не трасатом, як у класичному варіанті, і за відмови клієнта перерахувати необхідну суму має право не регресної вимоги, а вимоги згідно з укладеною угодою. Ця схема є простішою й ефективнішою для суб'єктів господарювання.

     Авальний  кредит — це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. Підприємство – одержувач платежу, як і за акцептного кредиту, отримує від банку-гаранта (аваліста) умовне платіжне зобов'язання. Якщо власник векселя вносить протест у зв'язку з несплатою векселя, банк-аваліст погашає всю суму векселя за платника.

     За  авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії, а також терміну дії гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

     Принципова  різниця між анальним та акцептним  кредитами полягає у характері  відповідальності банку. За надання  авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено як на підприємство, так і на банк.

     Для підприємств, які інтенсивно використовують векселі, більш еластичною формою вексельного  кредиту є позики, що видаються  під заставу векселів. Банки можуть відкривати підприємствам спеціальні позикові рахунки і відображати на них суму наданої позики, забезпечену прийнятими векселями. Позики оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення векселів, що приймаються в заставу.

     Векселі приймаються (депонуються) як забезпечення не за їхньою повною вартістю, а за 60 — 90% їхнього номіналу залежно від кредитоспроможності підприємства, що заставляє векселі, і надійності самих векселів.

     Погашення позики під векселі робить саме той, хто користується кредитом, після  чого банк повертає йому векселі на суму погашеного боргу. Якщо від самого підприємства гроші не надходять, то на погашення позики обертаються суми, які надходять в оплату векселів.

     До  послуг кредитного характеру, що надаються  банками підприємствам, належить факторинг — система фінансування, за умовами якої підприємство—постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

     В основу факторингової операції покладено  принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

     Розрахункові  операції, як правило, здійснюються шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунки, що відкриваються  підприємствам в установах банку. Згідно з Законом України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків", юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи мають право відкривати розрахункові (поточні), інші рахунки з метою зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

     Враховуючи  те, що всі банківські установи перейшли на комп'ютерну систему обліку і банківські виписки надаються підприємствам за кожний день здійснення банківських операцій, необхідно звіряти не лише вхідні та вихідні залишки на виписках банку, але й дати попередніх операцій. Це дає змогу виявити навмисно знищені з корисливими цілями виписки банку за конкретний день, за якими, головним чином, проводяться дві операції на одну й ту ж суму: перша - надходження грошей на банківський рахунок, друга - отримання готівки на цю ж суму або перерахування її до різних торговельних організацій у рахунок оплати товарів, які за даними бухгалтерського обліку підприємства не оприбутковуються, а потім привласнюються. За наявності розбіжностей між обліковими даними підприємства та виписками банку, слід встановити їх причини та, за необхідності, здійснити зустрічну перевірку в установі банку.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Питання для самоконтролю: 

1. Який порядок  відкриття банківського рахунку?
2. Як ведеться облік на рахунках в банках?
3. Які існують види коредитів?
4. В якому порядку здійснюється відкриття поточного рахунку?
5. Порядок переоформлення рахунків?