Облік операцій на рахунках в банку

           Операції за рахунком №31 “Рахунки в банках” відображають на підставі перевірених виписок  банку і грошових документів, доданих до них. Якщо у виписках банку виявляються операції, помилково проведені на рахунку №31 “Рахунки в банку”, то вони відображаються відповідно по дебету або кредиту рахунка №31 в кореспонденції з рахунком № 374 “Розрахунки за претензіями”. Про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають їх виправлення. Помилки, допущені в операціях рахунка №31 “Рахунки в банках”, необхідно своєчасно виявляти і слідкувати за їх обов’язковим і точним виправленням установою банку. Не виявлені або не виправлені помилки тягнуть за собою збитки грошових коштів і мають бути зрештою списані на збитки підприємства. На рахунку №31 “Рахунки в банках” залишок на кожний даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку за рахунком №31 “Рахунки в банках”.

           Аналітичний облік на рахунку  № 31 “Рахунки в банках” здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних. У разі необхідності деталізація кожного аналітичного рахунка здійснюється за виписками банку.

           Виписки банку. Основою для запису операцій на рахунку № 31 “Рахунки в банках” є виписки з цього рахунка. Періодично (здебільшого кожного дня) банк видає власникам рахунків виписки з відповідного рахунка з копіями розрахункових операцій. Виписка обов’язково подається на 1-ше число кожного місяця. Вона перевіряється підприємством з точки зору відповідності її доданим документам; при цьому встановлюються, чи всі записи належать до підприємства-власника рахунка. Виписка є основою для записів у реєстрах (журналу-ордера №2 і допоміжної відомості №2) операцій на рахунку № 31 “Рахунки в банках”. Записи банку і підприємства мають бути ідентичними, але потрібно врахувати, що рахунок № 31 “Рахунки в банках” підприємства є активними, а для банку ці рахунки підприємств є пасивними рахунками. Тому на дебеті у Виписці банку буде показана сума коштів, списана з рахунка підприємства, а на кредиті – зарахована на нього сума, відповідно сальдо у Виписці буде на кредиті рахунка.

           Сальдо  на рахунку №31 “Рахунки в банках” завжди має бути однаковим як в обліку банку, так і підприємства.

           Виписка банку змінює регістр аналітичного обліку за рахунком, а тому обов’язово має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті, кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.  Найбільша сума надходження – це виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і послуг, від реалізації інших активів і т.д. Кошти надходять також із каси підприємства – депонентські суми, виручка від реалізації.Оплата (списування коштів) з рахунків №31 “Рахунки в банках” теж має великий діапазон.  

2. Облік операцій в іноземній валюті

  Бухгалтерський облік іноземної валюти , яка зберігається в установах банків, ведеться підприємством на синтетичному рахунку 31 в розрізі таких субрахунків: 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 314 «Інші рахунки в банку» 

  На  валютному рахунку відображаються операції по безготівкових рахунках. До них належать продаж, купівля іноземної валюти, надходження виручки від експорту товарів, оплата імпорту, заборгованість кредитів в іноземній валюті, отримання та погашення позик.

  Всі операції з надходження і витрачання валютних коштів переоцінюється за встановленим курсом НБУ і відображається в Журналі-Ордері 2, відомості 2В, по рахунку 31 в розрізі іноземної валюти.

  Особливості обліку валютних коштів на рахунку 31 виникають  через необхідність вести записи в національній грошовій одиниці  України і у валюті розрахунків  і платежів окремо за кожною іноземною валютою.

  Сума  національної валюти визначається шляхом перерахунку відповідної суми  іноземної валюти за курсом НБУ, який діє на дату проведення операції.

     4. Види банківського кредиту та їх характеристика

     Нині  найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

     1. Цільова направленість.

     2. Термін кредиту.

     3. Вид відсоткової ставки.

     4. Валюта кредиту.

     5. Види обслуговування.

     Залежно від мети кредит може надаватися на:

• фінансування оборотного капіталу;
• фінансування основного капіталу;
• викуп приватизованого підприємства.

     Чинне українське законодавство забороняє  надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

     Не  можуть отримати кредити  підприємства:

• проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);
• під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;
• коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

     Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредити.

     Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

     Позики  з фіксованою відсотковою ставкою  підприємствам надаються переважно  за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

     Підприємства  можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

     Кредитування  в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тім, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

     Видача  підприємству позики в іноземній  валюті, як і в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.

     Кредит  в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів.

     Зокрема, підприємство може передбачати  часткове використання виданого кредиту на такі цілі:

• оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору підприємства з іноземною фірмою;
• оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон у межах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується контрактом;
• сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною-експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;
• оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документально підтверджених витрат на транспортування експортної продукції.

     Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.

     Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру (рис. 1).

     Строковий кредит — це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

     Кредитна  лінія — це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

     Кредитна  лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати. 
 

Рис. 1 Банківське обслуговування підприємства 

     Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито, наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукрових буряків, або овочевій базі для створення запасів овочів на зиму. Кредити овочевій базі і цукровому заводу погашаються за рахунок виручки від реалізації продукції. Погашення боргу й відсотків здійснюється одноразовим платежем. У разі відкриття сезонної кредитної лінії банк в обов'язковому порядку вимагає від підприємства забезпечення.

     Відновлювальну  кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

     Відновлювальна кредитна лінія надається на термін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку з цим підприємство повинно заставити банку основні фонди або надати якусь іншу гарантію.

     Нині  комерційні банки України відкривають  кредитні лінії, як правило, сільськогосподарським  підприємствам і підприємствам  переробних галузей народного господарства.

     Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

     Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний позичковий рахунок — контокорент (італ. conto cor-rente — поточний рахунок) — єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого — кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент — це поєднання позикового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

      Підприємству-позичальнику банк відкриває контокорентний рахунок за схемою рис.2

     Підприємство  може

     підтримувати  комерційні стосунки з багатьма партнерами, і в нього постійно виникають  грошові зобов'язання та вимоги. Банк бере на себе здійснення розрахунків за поточними вимогами і зобов'язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентний рахунок. Грошові зобов'язання, які має підприємство, можуть у певний час перевищувати його фінансові можливості. У зв'язку з цим виникає потреба в отриманні контокорентного кредиту.

     Якщо  підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном «овердрафт».

     За  дебетового сальдо контокорентного рахунка банк за використані ним кошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у розмірі ставки на вклади до запитання. За кредитового сальдо — навпаки, підприємство сплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому кредитною угодою (рис. 3).