Облік операцій на рахунках в банку

     Зміст

     Вступ

1. Облік розрахунків на рахунках в банку ведеться на основі таких нормативних джерел
2. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття
3. Облік коштів на рахунках у банку
1. Облік операцій у національній валюті
2. Облік операцій в іноземній валюті
4. Види банківського кредиту та їх характеристика
5. Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах банків

     Висновок

     Питання для самоконтролю

     Ключові поняття

     Задача

     Тести

     Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

           Згідно з П(С)БО 4 під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банку та депозити. Для обліку наявності та руху грошових коштів що знаходяться на рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій призначено рахунок №31 “Рахунки в банках”. Готівка – це грошові знаки національної валюти України банкноти і монети, в тому числі обігові та ювелейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

           Операції за рахунком №31 “Рахунки в банках” відображають на підставі перевірених виписок  банку і грошових документів, доданих до них. На рахунку № 31 “Рахунки в банках” залишок на кожний даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку за рахунком № 31.

           Надходження коштів на рахунки №31 має великий діапазон. Найбільша сума надходження це виручка від реалізації продукції, виконаних робіт і послуг, від реалізації інших активів. Також кошти надходять із каси підприємства – депонентські суми, виручка від реалізації; суми за висунуті претензії; перерахунки сум фінансовими органами, суми від окремих осіб у погашення заборгованості з відшкодування матеріального збитку; суми вкладів, що надійшли від засновників підприємств; суми, що надійшли від дебіторів у погашення їхніх боргів (за виконавчими листами); надходження від орендарів орендної плати, від орендарів за продані об’єкти; надходження коштів від внутрішньогосподарських підрозділів, що мають окремі баланси; одержані кредити банків короткострокові, довгострокові; надходження коштів цільового фінансування і цільових надходжень та ін. Розрахунки можуть здійснюватись не тільки в готівковій , але й в безготівковій формі.

           Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок  отримувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам. Здійснення розрахункових операцій через банк знижує потребу в готівці, сприяє концентрації в банку вільних грошових коштів для кредитування, забезпечення їх збереження і більш ефективне використання оптимізує і прискорює грошовий обіг держави.

           Готівкові та безготівкові грошові обороти органічно пов’язані  між собою, що реалізується через  перехід однієї форми обороту  в іншу. Є такі види банківських  розрахунків: поточний, акредетив, валютний, депозитний, картковий, кредитний, тимчасовий. При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовувати акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми за розрахунковими чеками, при чому клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти (платіжне доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив) і зазначають їх під час укладання договору.

           Банк у якому  відкрито рахунки організації, установ  всіх форм власності, фізичних осіб, суб’єктів  підприємницької діяльності, банків та їх установ, та який здійснює для  них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг передбачених Законом України “Про банки та банківську діяльність” називається обслуговуючим.  
 

     1. Облік розрахунків  на рахунках в  банку ведеться  на основі таких  нормативних джерел.

1. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” №185/94-ВР від 23.09.94 р.
2. Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995 р.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку “Вплив змін валютних курсів” №193 від 10.08.2000 р.
4. Закон України “Про банк і банківську діяльність” №2131-111 від 07.12.2000
5. Закон України “Про порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000
6. Закон України “Про платіжні системи і перекази грошей в Україні” №2346-111 від 05. 04.2001 р.
7. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв’язку з прийняттям Закону України “Про банки і банківську діяльність” №2922-111 від 10.01.2002 р.
8. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” №349-IV від 24.12.2002 р.
9. Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” №436/95 від 12.06.1995 р.
10. Постанова Правління Національного банку України “Про введення обов’язкого продажу надходжень у іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб” №349 від 04.09.98 р. зі змінами і доповненнями внесеними Постановами Правління Національного банку України №365 від 14.09.98 р., № 408 від 01.10.98 р., №39 від 27.01.99 р., № 62 від 12.02.99 р., №141 від 24.03.99 р.
11. Постанова Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон” №663 від 23.04.1999 р.
12. Постанова Кабінету Міністрів України “Про службові відрядження” №850 від 30.05.2000 р.
13. Постанова Правління Національного банку України “Положення про примусове списання (стягнення) і договірне списання коштів в іноземній валюті з рахунків платників ( крім банків) на території України” №850 від 30.05.2000 р.
14. Постанова Правління Національного банку України “Про затвердження змін до Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті” №149 від 16.04.2003 р.
15. Наказ Державної податкової адміністрації “ Порядок подання податковим органам про відкриття (закриття) рахунків в установах банків” №306 від 01.08.2001 р.
16. Постанова Правління Національного банку України “ Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001 р. зі змінами за №173 від 10.05.2002 р.
17. Інструкція “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній  та іноземній валютах”, затверджена Постановою Правління національного банку України №492 від 12.11.2003 р.
18. Інструкція №7 “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена Постановою Правління НБУ №22 від 21.01.2004 р.
19. Постанова “Про порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосування” (затверджена постановою “Правління НБУ №367 від 27.08.2001 р.”).
20. Постанова Правління Національного банку України “Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку” №32 від 09.02.2005 р.

     2. Види банківських  рахунків і порядок  їх відкриття

     Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» та Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті».

     Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

     Кожне підприємство може відкривати два і  більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

     Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка. Форма і зміст такого повідомлення встановлюються центральним податковим органом України. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

     За  наявності двох поточних рахунків у  національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземній валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземній валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

     Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність.

     Підприємства  та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

1. Поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;
2. Бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання:
3. Кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);
4. Депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

     Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

• заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;
• копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;
• копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації.

    Установа  банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
• картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;
• копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

     Банківські  рахунки в іноземній  валюті поділяються  на:

• поточні;
• розподільчі;
• кредитні;
• депозитні (вкладні).

     Поточний  рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій.

     Розподільчий  рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок.

     Для відкриття поточного рахунка  в іноземній валюті підприємство подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного  рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній  валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів і відбитком печатки.

     За  реорганізації підприємства (злиття, перетворення, відокремлення) необхідно  переоформити рахунок. Для цього підприємство подає в установу банку такі самі документи, що і в разі створення підприємства. Якщо змінено найменування підприємства, в установу банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів. У разі зміни характеру діяльності власника рахунка в банк подається новий статут (положення).

     Коли  підприємство ліквідується, його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії і відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вживає заходів для закриття додаткових рахунків.

     Кредитні  рахунки в іноземній валюті відкриваються вповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам — резидентам та нерезидентам — банківським установам. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди. 
 

     3. Облік коштів на рахунках у банку.

     3.1. Облік операцій у національній валюті.

           Рахунок №31 “Рахунки в банках”  призначено для обліку наявності та руху грошових коштів що знаходяться на рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій.

           Рахунок №31 “Рахунки в банку  ” має такі субрахунки:

           № 311 “Поточні рахунки  в національній валюті”;

           № 312 “Поточні рахунки  в іноземній валюті”;

           № 313 “Інші рахунки  в банку в національній валюті”;

           № 314 “Інші рахунки  в банку”;

           На  Дт. рахунка № 31 “Рахунки в банках” відображається надходження грошових коштів, на кредиті – їх використання.

           Субрахунки  № 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, № 314 ”Інші рахунки в банку в іноземній валюті” призначені для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.