Облік нематеріальних активів

 

Для обчислення потреби  в матеріалах за планом при фактичному випуску і плановій структурі  зробимо наступні розрахунки:

1) випуск видів продукції,  в яких використовуються огірки:

за планом:

(12+8+20+2)+(5+7+2+3)=42+17=59 т.

фактично: 

(12,1+8+20,2+2)+(4,5+7+2+2,6)=42,3+16,1=58,4 т.

2) коефіцієнт співвідношення  фактичного і планового обсягу  випуску: 

58,4/59 = 0,9898.

Потребу в матеріалах за планом при фактичному випуску і  плановій структурі знаходимо множенням  їх потреби за планом (табл. 2.7, графа 9) на коефіцієнт співвідношення фактичного і планового обсягу випуску (0,9898).

Фактичне споживання матеріалів знаходимо за даними карток складського обліку.

Як свідчать дані табл. 2.8, зниження обсягу випуску продукції спричинило зменшення споживання овочів на 242 грн. (в тому числі огірків – на 161 грн., капусти - на 81 грн.). Зміна структури випущеної продукції спричинила збільшення споживання овочів порівняно із планом на 763 грн., що вказує на зростання частки більш матеріаломісткої продукції (особливо щодо споживання огірків, споживання яких внаслідок зміни структури продукції зросло на 819 грн.; водночас зміна структури спричинила зменшення споживання капусти на 55 грн.). Зміна норм споживання овочів спричинила зменшення їх використання порівняно з планом на 1088 грн. (у тому числі огірків на 593 грн., капусти - 497 грн.). Зміна цін на матеріали в цілому спричинила зростання їх споживання на 535 грн. (зростання цін на огірки спричинило збільшення їх використання на 661 грн., водночас відбулося зниження цін на капусту, яке спричинило зменшення їх споживання на 125 грн.).

Отже, основними факторами, що спричинили збільшення споживання овочів на ТОВ „Смак” за 9 місяців 2011 р. (порівняно з планом), були структурні зміни та зростання ціни сировини. Зменшило обсяг використання овочів зниження обсягу виробництва та норм їх використання. Сукупний вплив факторів спричинив зменшення фактичного споживання овочів за 9 місяців 2011 р. порівняно із запланованим на 32 грн., як результат збільшення обсягів використання огірків на  726 грн., та зменшення обсягів використання капусти на 758 грн. Негативно впливати на матеріаломісткість продукції можуть надпланові відходи і втрати від браку, які на ряді підприємств мають значну питому вагу. Під час аналізу важливо виявити не тільки зміну питомої ваги відходів, а й причини їх утворення, розробити заходи для їх усунення. Важливим резервом збільшення виробництва продукції є доведення повернених відходів до запланованого рівня.

Важливими показниками, що характеризують ефективність використання матеріальних ресурсів є показники оборотності  матеріалів. Коефіцієнт оборотності матеріалів розраховується як відношення виручки від реалізації за рік до середньорічної вартості матеріалів. Період обороту матеріалів є оберненим показником до попереднього. Він розраховується як відношення кількості днів у році до коефіцієнту оборотності.

Таблиця показників оборотності матеріалів підприємства (табл. 2.9.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.9.

 

Аналіз показників оборотності  матеріалів

на ТОВ "Смак" у 2010-2011 рр.

 

№ з/п	Показники	2009	2010	Відхилення, тис. грн.	Темп росту, %
1	Чистий дохід (виручка) від реалізації	7140,9	6956,6	-184,3	-2,6
2	Середньорічна вартість: - матеріалів	1094,7	1491,8	+397,1	+36,3
	- активів	8475,1	9624,0	+1148,9	+13,6
3	Частка матеріалів у вартості активів, %	12,9	15,5	+2,6	+20,2
4	Коефіцієнт оборотності: - матеріалів	6,523	4,663	-1,86	-28,5
	- активів	0,843	0,723	-0,12	-14,3
5	Період обороту: - матеріалів	56	78	+22	+39,3
	- активів	433	505	+72	+16,6
6	Вплив факторів на зміну виручки: - зміни оборотності матеріалів	х	Х	–2033,5	х
	- зміни частки матеріалів у активах	х	Х	+1027,5	х
	- зміни середньорічної вартості активів	х	Х	+821,7	х

 

Коефіцієнт  оборотності матеріалів і активів  знаходимо як відношення виручки до середньорічної їх вартості, а період обороту – як відношення кількості днів у році до коефіцієнту оборотності.

 

Як показують результати розрахунків  та дані таблиці 2.9. за 2010 -2011 рр. показники оборотності матеріалів на ТОВ "Смак" значно погіршилися: коефіцієнт оборотності матеріалів зменшився з 6,52 до 4,66 разів на рік (на 28,5%); зменшився і коефіцієнт оборотності усіх активів підприємства – з 0,84 до 0,72 (на 14,3%). Період обороту матеріалів зріс з 56 до 78 днів (на 22 дні), а період обороту активів – з 433 до 505 днів (на 72 дні). Це свідчить про зниження ефективності використання активів в цілому і особливо матеріалів.

Для розрахунку впливу факторів на зміну  обсягу виручки від реалізації використаємо метод абсолютних різниць:

а) вплив  зміни оборотності матеріалів = (–1,86) × 8475,1 × 0,129 = –2033,5 тис.грн.;

б) вплив  зміни частки матеріалів у активах = 4,663 × (+0,026) × 8475,1 = 1027,5 тис.грн.;

в) вплив  зміни середньорічної вартості активів = 4,663 × 0,155× (1148,9)= 821,7 тис.грн.;

Зниження оборотності матеріалів у 2010-2011 р. спричинило зменшення обсягу виручки від реалізації продукції на 2033,5 тис. грн. Водночас частка  матеріалів у загальній вартості активів підприємства зросла з 12,9 до 15,5 % (тобто на 2,6 %), що спричинило збільшення виручки на 1027,5 тис. грн. Зростання середньорічної вартості активів на 13,6 % (або 1148,9 тис. грн.) спричинило збільшення обсягу виручки від реалізації на 821,7 тис. грн. Сукупний вплив цих факторів спричинив зменшення чистого доходу (виручки) від реалізації на 184,3 тис. грн.

Отже основним фактором, що спричинив  зменшення обсягу реалізації продукції  у 2010-2011 рр. було зниження оборотності матеріалів.

2.4. Розробка пропозицій щодо удосконалення аналітичного середовища ефективності використання матеріальних ресурсів для забезпечення достовірних управлінських рішень

 

     Раціональне та економне використання матеріальних ресурсів — одне з найважливіших завдань підприємств. Чим ефективніше використовуються сировина, матеріали, паливо, енергія, тим менше їх витрачається на виготовлення певної кількості продукції, тобто створюється можливість збільшити обсяги виробництва, що в цілому підвищує його ефективність.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників – організаційний, технологічний та ресурсний.

В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт – від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

- зменшення обсягів незавершеного виробництва;

- удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

- прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);

- зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість; акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.  

 

        У сучасних умовах господарювання однією з дуже важливих проблем кожного підприємства є економія матеріальних ресурсів та пошук резервів їх кращого використання.

Розрізняють джерела та шляхи економії матеріальних ресурсів. Економне використання матеріальних ресурсів полягає у  формуванні такого рівня витрат сировини і матеріалів, за якого на виготовлення продукції високої якості використовується мінімальна кількість сировини та матеріалів. Водночас, створюючи раціональну структуру метало споживання, у виробничому процесі потрібно застосовувати такі матеріали, сировину, котрі дають змогу підвищити споживні якості продукції при порівняно низьких витратах на її виготовлення. З цією метою на підприємстві розробляють комплекс заходів щодо економії матеріальних ресурсів з урахуванням специфіки виробництва продукції на даному підприємстві.

Джерела економії показують, за рахунок чого може бути досягнута економія.

Шляхи (напрямки) економії — це способи, заходи з допомогою яких може бути досягнута економія.

Основними джерелами економії сировини та матеріалів є:

зниження ваги виробів;

зменшення питомих витрат матеріалів;

скорочення відходів і витрат сировини та матеріалів;

використання відходів;

використання вторинної сировини;

ліквідація браку.

Залежно від характеру заходів, які розробляються на підприємстві відповідно до конкретних умов виробництва, основні шляхи (напрямки) економії матеріальних ресурсів поділяють на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

До виробничо-технічних напрямків відносять заходи, пов'язані з якісною підготовкою сировини до її виробничого споживання; удосконалення конструкції машин, устаткування і виробів; застосування більш економних видів сировини, палива; комплексне перероблення сировини; застосування мало відхідної та безвідхідної технології.

Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень матеріальних запасів. Виручка від реалізації та прибуток з'являться лише тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого споживача.

У плодоовочевій консервній промисловості до виробничо-технічних напрямків можна віднести наступні:

1) Зниження відносної металомісткості  готової продукції у результаті запровадження досягнень науково-технічного прогресу. Завдяки науково-технічному прогресу в плодоовочевій консервній промисловості підвищується потужність машин та устаткування, що, безперечно, супроводжується порівняльним зниженням їх чистої і відносної ваги, підвищенням їх якості та зниженням питомих експлуатаційних витрат.