Облік нематеріальних активів

1) сировина та матеріали;

2) паливо;

3) тара й тарні матеріали;

4) будівельні матеріали;

5) запасні частини;

6) напівфабрикати та комплектуючі  вироби;

7) інші матеріали.

Сировина та матеріали -  це  предмети праці, які входять  до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні. Вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукції.

Паливо – це  предмети праці, призначені для виробництва  тепла і енергії. Паливо поділяють  на технологічне (призначене для потреб виробництва), моторне (призначене для  експлуатації транспортних засобів) і  господарське (для опалення будівель).

Тара й тарні матеріали  – це предмети, які використовуються для пакування, транспортування, зберігання матеріалів, готової продукції, товарів  тощо. Зокрема, до тари відносяться  мішки, ящики, коробки, пакувальний  папір та інші види тари (крім тари, яка використовується як господарський  інвентар), а також матеріали й  деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту (деталі для складання ящиків, бочкова клепка тощо).

Будівельні матеріали - це матеріали, конструкції і деталі та інші матеріальні  цінності, призначені для виконання  будівельно-монтажних та ремонтних  робіт, виготовлення будівельних деталей  і конструкцій.

Запасні частини – це матеріали (зокрема, готові деталі, вузли, агрегати), які використовуються для ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а  також автомобільні шини у запасі та обороті (за винятком тих, що на колесах  та в запасі при автомобілі - вони входять до інвентарної вартості автомобіля). До запасних частин відносять також обмінний фонд повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що виготовляються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

Напівфабрикати та комплектуючі вироби – це сировина і матеріали, які  пройшли певні стадії обробки, але  ще не є готовою продукцією.

Напівфабрикати власного виробництва  становить особливу групу матеріалів, оскільки їх можна віднести і до незавершеного виробництва (адже вони не пройшли всіх стадій обробки і не є готовою продукцією), і до виробничих запасів (у випадку використання їх для виробництва продукції), і до готової продукції (у випадку їх продажу). Тому їх належність до виробничих запасів є умовною і їх слід виділити у окрему групу матеріалів.

Інші матеріали – це матеріали, що не увійшли до усіх попередніх груп виробничих запасів. До них належать відходи виробництва (обрубка, обрізка, стружка, зношені шини тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), бланки суворого обліку тощо.

Загальну схему класифікації матеріальних ресурсів на ТОВ „Смак” за способом використання та призначенням наведено у додатку Б.

За місцезнаходженням матеріали  поділяють на такі групи:

1) матеріали що знаходяться на  підприємстві (на складах, у коморах  цехів і т.п.); матеріально відповідальною  особою за їх збереження є  комірник, завідуючий складом;

2) матеріали, що знаходяться  в дорозі (наприклад,  матеріали,  які були відвантажені постачальником, але які ще не були оприбутковані на склад підприємства – одержувача, і знаходяться поза його межами); матеріально відповідальною особою в даному випадку є водій, експедитор;

3) матеріали, що належать  підприємству, але зберігаються  у сторонньої організації – це матеріали, передані на переробку стороннім організаціям, які надалі включаються до складу собівартості виготовлених з них виробів, а також матеріали, передані іншим підприємствам на відповідальне зберігання. Відповідальність за їх наявність та збереження несе підприємство, яке взяло матеріали на переробку або на відповідальне зберігання.

За роллю  у виробничому процесі матеріальні ресурси плодоовочевої консервної промисловості поділяються на первинні (ті, що використовуються у виробничому процесі вперше) та вторинні (ті, що утворюються як відходи в результаті виготовлення певного виду готової продукції і можуть бути основою чи допоміжним ресурсом для іншої продукції).

Матеріальні ресурси, відповідно, доцільно класифікувати на сировину рослинного характеру (плоди, овочі тощо) і матеріали, які вже пройшли первинну промислову обробку (сіль, цукор, спеції). Окрім цього матеріальні ресурси за вказаною класифікаційною ознакою можна поділити на основні та допоміжні. Залежно від виду готової продукції певні ресурси виступають і як основні, і як допоміжні (наприклад, цукор при виробництві джемів – основний матеріал, при виробництві соків і нектарів – допоміжний).

Важливою умовою правильної організації аналітичної інформації про використання матеріальних ресурсів є здійснення їх класифікації за технічними ознаками, тобто поділ на однорідні групи та підгрупи за видами, сортами, марками, типами, розмірами тощо. Така класифікація здійснюється підприємством самостійно і оформляється розробкою номенклатури-цінника. Кожному найменуванню (виду) та однорідній групі матеріалів присвоюється коротке числове позначення (код) – номенклатурний номер. Це сприяє швидкому їх пошуку на складі, дозволяє уникати помилок при документуванні операцій з руху матеріалів і є обов’язковою умовою при автоматизованій обробці даних інформації про наявність, надходження та витрачання  матеріалів. Необхідною умовою здійснення класифікації матеріалів за технічними ознаками та їх кодування є співпадання перших цифр номенклатурного номера з номером синтетичного рахунку та субрахунку обліку матеріалів. Наприклад, при здійсненні класифікації палива у номенклатурі-ціннику на ТОВ „Смак” застосовується наступне кодування:

203 Паливо;

203 11 Мазут;

203 12 Газ;

203 13 Бензин;

203 13 01 Бензин А-76;

203 13 02 Бензин А-95;

Така класифікація дає  змогу поділяти матеріальні сировинні  ресурси за видами з метою ефективної організації їх постачання, зберігання та використання.

1.3. Організація  інформаційних аналітичних потоків  про матеріальні ресурси як  досліджуваний об’єкт

 

Рух матеріальних ресурсів у консервній промисловості  як об’єкта аналізу можна поділити на три основні етапи: постачання, зберігання і виробництво.

На етапі  постачання інформаційні аналітичні потоки повинні розкривати  інформацію про ринки постачальників, яка для ефективної діяльності підприємства повинна розглядатися в комплексі з інформацією про ринки збуту, попит на продукцію, що виготовляється, і конкурентів. На основі зібраної зовнішньої інформації та економічних параметрів конкретного підприємства (виробничі потужності, визначення точки беззбитковості та зони безпеки підприємства, поведінка витрат, рентабельність кожного виду виробу) проводиться перспективний аналіз і формується управлінське рішення стосовно доцільних обсягів виробництва певного асортименту готової продукції та відповідно до цього організовується постачання плодоовочевої сировини. Щодо матеріальних ресурсів промислового характеру, підсистема управлінського  обліку, для забезпечення аналітичного процесу, повинна забезпечити інформацію для визначення оптимальної партії  та доцільних ритмів постачання. При проведенні аналізу фінансової звітності етап постачання розглядається з позиції своєчасності надходження та оприбуткування матеріальних ресурсів, а також достовірності формування їх фактичної заготівельної собівартості.

На етапі  зберігання матеріальних ресурсів аналітичний процес потребує  інформацію про надходження та відпуск запасів, а також про утворення втрат і нестач. При цьому особлива увага приділяється збору інформації для аналізу та рішень, пов’язаних з ефективністю зберігання придбаних матеріальних ресурсів. Тут важливо підтримувати оптимальний запас кожного виду сировини та матеріалу і вчасно інформувати про потребу поновлення.

На етапі  використання матеріальних ресурсів аналітичний інформаційний потік повинен об’єктивно розкривати розмір матеріальних витрат (за продуктивними витратами, зворотними відходами, втратами та браком), що в свою чергу зумовлює вибір оптимальної для консервного виробництва оцінки списання матеріальних ресурсів на собівартість виготовленої продукції. З цієї точки зору необхідний вибір найбільш дієвого методу обліку матеріальних сировинних витрат і способу калькулювання собівартості готової продукції. Об’єктом аналізу в процесі використання є ефективність нормування матеріальних витрат, а також доцільність усунення причин відхилень від норм.

Завдання, що стоять перед фінансовим та управлінським обліком матеріальних ресурсів, повинні, на нашу думку, вирішуватися на основі створення повної та якісної  інформації про об’єкт і тісної взаємодії з такими функціями  на підприємстві, як планування, контроль, регулювання, аналіз. Оптимальну організацію  інформаційних потоків, що відображає рух матеріальних сировинних ресурсів поданий на  рис.1.1.

 

 Рис. 1.1. Організація інформаційних потоків про матеріальні ресурси

 

2. Методика аналізу матеріальних ресурсів та ефективності їх використання

2.1. Аналітичні методи дослідження ефективності використання матеріальних ресурсів

 

У вирішенні питання про повноцінне забезпечення підприємства необхідними  матеріальними ресурсами та ефективне  їх використання, яких вимагає нормальний хід виробничого процесу, велике значення має економічний аналіз

         Мета аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів полягає в одержанні найбільш інформативних ключових параметрів, які дають об'єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських рішень щодо формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси, виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів, розробку заходів для їх мобілізації.

Джерелами аналізу матеріальних ресурсів є  наступні:" Звіт про основні показники діяльності підприємства" (форма № 1 – підприємництво), "Звіт промислового підприємства по продукції (форма № 1-П), "Примітки до фінансової звітності", оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, інформація складських і транспортних служб, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрачання та залишки матеріальних ресурсів; плани матеріально-технічного постачання, нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність.

Успішне функціонування виробництва  можливе тільки при своєчасному  та якісному забезпеченні підприємств  та їх об'єднань сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, інструментом, запасними частинами іншими матеріальними ресурсами та ефективному їх використанні. Комплексне і раціональне використання матеріальних ресурсів, застосування дешевих і сучасних матеріалів – одна з найважливіших передумов збільшення випуску продукції і поліпшення економічних показників роботи підприємства. Одним із шляхів вирішення цього питання є докорінна перебудова матеріально-технічного постачання. Вона має забезпечити ефективний і стійкий розвиток усієї економіки підприємств та їх об'єднань, раціональне використання матеріальних ресурсів.

Вдосконалення матеріально-технічного постачання підприємства матеріальними ресурсами сприятиме ефективному їх використанню, ритмічності виробництва продукції, підвищенню її якості.

Завдання аналізу виконання  плану матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів полягають у визначенні:

— обґрунтованості плану матеріально-технічного постачання та його узгодженості з планом виробництва;

— виконання плану постачання підприємства матеріальними ресурсами за обсягом, асортиментом, комплектністю і строками поставок;

— стану і динаміки виробничих запасів;

— ефективності використання матеріальних ресурсів, їх впливу на обсяг та асортимент продукції;

— заходів щодо усунення причин недоліків  і використання резервів зниження матеріаломісткості за рахунок ефективнішого використання матеріалів і збільшення на цій основі випуску продукції.

Для аналізу виконання плану  матеріально-технічного постачання і  використання матеріальних ресурсів використовується така інформація: план матеріально-технічного постачання, замовлення, специфікації, наряди, договори на постачання матеріалів, статистична звітність, оперативні дані відділу постачання про виконання договорів, дані бухгалтерського обліку про витрати матеріалів на виробництво і наявність запасів матеріалів у незавершеному виробництві, калькуляцій собівартості окремих виробів, первинні бухгалтерські документи.

При проведенні аналізу важливим інструментом дослідження ринку матеріальних ресурсів є запити потенційних споживачів. Використовуючи запити споживачів, ринок можна зорієнтувати на потенційний попит.

Вивчення ринку з метою придбання  матеріальних ресурсів, як правило  проводять паралельно з розробкою нових видів продукції. Працівники відділу постачання повинні забезпечити конструкторів необхідними каталогами, проспектами по профілю конструкторської роботи. Одночасно збирається інформація про ціни на матеріали і комплектуючі вироби. Важливе значення надається транспортним витратам. Беруться до уваги не тільки відстань перевезень, а також вид транспорту, швидкість доставки, спосіб упаковки матеріалів.

Значні витрати виникають під  час зберігання матеріальних ресурсів на підприємстві. Причинами, які спонукають до  створення зайвих запасів є: кон'юнктурні та сезонні коливання цін, інфляція, зміна політико-економічної обстановки в регіонах, які виробляють сировину та інші фактори

Аналіз перерахованого має основну  мету – забезпечити ефективне  виконання виробничої програми за рахунок зведення до мінімуму транспортних витрат, зменшення обсягу запасів, зниження цін на матеріальні ресурси та підвищення їх якості. Аналіз потрібних характеристик сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, їх ціни, вартості та способу доставки проводять шляхом порівняння при можливості їх одержання від різних постачальників та обслуговуючих підприємств.