Автор: Пользователь скрыл имя, 03 Марта 2013 в 21:32, курсовая работа
Останнім часом приділяється значна увага використанню об’єктів
нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства як
потенційного джерела отримання економічних вигод. Інтелектуальна
власність є відносно новим об’єктом бухгалтерського обліку, що зумовлено
нематеріальною природою, особливостями правової охорони та
відображенням її у складі активів. Значна частина об’єктів інтелектуальної
власності тільки починає бути учасниками господарського обороту, що
вимагає постійного перегляду та вдосконалення методики бухгалтерського
обліку з метою врахування всієї різноманітності й різнорідності об’єктів.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ
АКТИВІВ 5
1.1. Економічна сутність поняття нематеріальні активи 5
1.2. Класифікація нематеріальних активів 9
1.3. Оцінка та переоцінка нематеріальних активів 13
РОЗДІЛ 2. ОБЛІК НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА
ПІДПРИЄМСТВІ 17
2.1 Документальне оформлення операцій з надходження і
вибуття нематеріальних активів
17
2.2 Синтетичний та аналітичний облік нематеріальних активів 22
2.3 Особливості інвентаризації нематеріальних активів 27
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ
НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ 32
3.1 Удосконалення первинного обліку нематеріальних активів 32
3.2 Удосконалення класифікації нематеріальних активів 37
ВИСНОВКИ 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
об’єкти, які мають різні сфери охорони та охоронні документи. Зокрема,
охоронним документом таких об’єктів нематеріальних активів, як винахід,
корисна модель, промисловий зразок, сорти рослин, породи тварин, є патент,
що охороняє ідеї, продукти, процеси, методи діяльності. У свою чергу,
охоронним документом прав компонування (топографії) інтегральних
мікросхем є свідоцтво державного зразка, сферою охорони якого є схема –
технічні і технологічні рішення в мікроелектроніці. Охоронним документом
права на комерційну таємницю (у тому числі ноу хау) є договір, сферою
охорони якого є ідеї, продукти, процеси, методи й організація діяльності.
Охоронним документом права
на захист від недобросовісної
рішення господарського суду або Антимонопольного комітету, сферою
охорони яких є захист діяльності.
Тлумаченню терміна «класифікація» не в повному обсязі відповідає
також група «Авторське право та суміжні з ним права». Зокрема, охоронним
документом на твори (художні, літературні, музичні, аудіовізуальні,
живопису, архітектури, скульптури, графіки тощо) є спеціальний знак,
свідоцтво державного зразка або договір, сферою охорони якого є форма
вираження ідей, процесів, методів діяльності або математичних концепцій як
таких. У свою чергу, охоронним документом права на виконання,
публікацію, мовлення, розповсюдження об’єктів авторського права є
спеціальний знак або договір, сферою охорони якого є способи використання
об’єктів авторського права.
Серед негативних аспектів діючої класифікації слід також відзначити
об’єднання однакових видів майнових прав у складі різних груп
нематеріальних активів. Зокрема, право на провадження діяльності за
видами, що є об’єктом специфічних майнових прав, належить групі «Інші
нематеріальні активи». У свою чергу, право користування надрами та право
користування геологічною інформацією, що також входять до специфічних
майнових прав, належать до групи «Право користування природними
ресурсами».
З метою усунення виявлених неточностей пропонуємо об’єднати
нематеріальні активи у два класи за ознакою «об’єкти охорони прав
власності» (рис. 3.1).
Крім того, дискусійною є вимога П(С)БО 8, яка передбачає
необхідність відображення витрат на створення торгових марок (товарних
знаків) власними силами підприємства в складі витрат того звітного періоду,
у якому вони були здійснені. У цьому разі Закон України «Про охорону прав
на знаки для товарів і послуг» [17] забезпечує правовий захист тих активів
підприємства, які за умови виконання вимог законодавства по суті не
перебувають на його балансі. У разі подання заявки на реєстрацію такого 40
об’єкта до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони
інтелектуальної власності можуть виникати непорозуміння, оскільки він не
відображений у балансі підприємства, а отже, його фактично не існує.
Рисунок 3.1 – Класифікація нематеріальних активів за ознакою «об’єкти
охорони прав власності»
Нематеріальні активи
Об’єкти майнових прав інтелектуальної
власності
як результат творчої діяльності людини
Інші об’єкти майнових прав, викликані
існуванням права власності на майно
взагалі
об’єкти права, захищені
законами про авторські й суміжні
права (поширюються на форму
вираження, а не на ідеї, процеси,
методи діяльності чи
математичні концепції як такі,
тобто на результати художньої та
прикладної творчості людини)
об’єкти авторського права
об’єкти суміжних прав
об’єкти права, захищені законами
про промислову власність та
іншими законами, що захищають
наукові, науково-технічні,
виробничі, організаційні,
економічні, фінансові та інші
комерційні рішення щодо права
здійснення наукової діяльності, а
також позначення такої діяльності
та її захисту (поширюються на ідеї,
процеси, методи діяльності або
математичні концепції тощо, тобто
на результати наукової, науково-
технічної, виробничо-комерційної
творчості людини)
об’єкти права, що є складовими права
власності (права володіння,
розпорядження, користування
майном)
інші специфічні права (права на
провадження діяльності, права на
користування природними ресурсами,
права на користування неприродними
(телекомунікаційними)
права вимоги (право на користування
економічними та іншими привілеями)
об’єкти патентного права
інші об’єкти промислової власності41
Виникають питання також щодо порядку надання дозволу іншим
підприємствам на використання такого товарного знака та порядку правового
захисту від неправомірного його використання. На нашу думку, товарний
знак (торгова марка), створений (створена) власними силами підприємства,
як і в разі його набуття іншим способом, відповідає всім основним ознакам
визнання об’єкта активом, а саме: його вартість може бути визначена й існує
ймовірність отримання економічної вигоди від його використання. З огляду
на це доцільно розмежовувати факт створення об’єкта права інтелектуальної
власності та його використання.
Отже, у зазначеному випадку наявна операція надходження на
підприємство об’єкта права інтелектуальної власності, витрати на створення
якого необхідно відображати як балансову вартість нематеріального активу.
У свою чергу, витрати на експлуатацію такої торгової марки (зокрема,
витрати на виготовлення таких знаків, їх нанесення тощо) треба відносити до
витрат поточного періоду як витрати на рекламу, просування продукції на
ринку та підвищення ділової репутації підприємства.
Певні спірні моменти стосуються питання відображення в обліку
інформації про покупців продукції підприємств. Відповідно до П(С)БО 8,
зазначений об’єкт не відображається в складі нематеріальних активів.
Водночас, на більшості підприємств ця інформація захищається як
конфіденційна, що регламентується відповідними внутрішніми актами. На
нашу думку, зазначений підхід з позиції бухгалтерського обліку доцільно
застосовувати щодо роздрукованих матеріалів, які містять лише перелік
найменувань покупців, їх телефонні номери та адреси. У свою чергу,
компіляція (база) цих покупців продукції підприємств, крім зазначених вище
позицій, може містити також персональну інформацію про стан розрахунків
за отримані товари (послуги), можливість забезпечити значний обсяг
продажу товарів (послуг) у майбутньому, рівень їх платоспроможності тощо,
відповідає критеріям оригінальності й може вважатися об’єктом авторського
права.42
Таким чином, цей об’єкт відповідає всім критеріям визнання
нематеріальних активів без винятку. Зокрема, викремлюються критерії
нематеріальності, можливості ідентифікації, можливості визначення його
вартості, можливості отримання майбутніх економічних вигід (наприклад,
зниження витрат на проведення рекламної кампанії та пошук споживачів як у
разі її використання в діяльності підприємства, так і в разі її продажу іншому
підприємству), немонетарності, терміну використання понад 12 місяців або
операційного циклу, а також використання з метою виробництва чи надання
послуг. Отже, зазначений об’єкт доцільно обліковувати в складі групи
«Об’єкти авторського права на компіляції (бази) даних».
Спірні питання є також з огляду на існування в організаційній
структурі ряду підприємств департаменту науково-технічної політики,
основним завданням якого є збір, систематизація та аналіз загальної
інформації про ринок, на якому вони функціонують. Ґрунтуючись на
результатах узагальнення науково-технічної інформації, зазначений відділ
координує раціоналізаторську та винахідницьку діяльність підприємства,
організації або супроводжує його науково-дослідні, дослідно-
конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та
проектно-пошукові роботи тощо. З огляду на це виникає обґрунтована
необхідність включення до складу нематеріальних активів також прав на
науково-технічну інформацію, яку доцільно відображати в складі групи
«Права на інші об’єкти промислової власності».
Зважаючи на різноманітність використовуваних нематеріальних
активів та їх вирішальну роль у процесі виробництва конкурентоспроможної
продукції, запропоновану економічну класифікацію досліджуваної
економічної категорії доцільно покласти в основу субрахунків рахунку 12
«Нематеріальні активи» (табл. 3.1). Це сприятиме максимальному
забезпеченню управлінських структур інформацією про стан нематеріальних
активів та гарантуватиме прозорість їх обліку.43
Таблиця 3.1 – Субрахунки рахунку 12 «Нематеріальні активи» згідно
економічної класифікації нематеріальних активів
Код та назва субрахунку Сфера застосування
121 «Авторські права» Облік наявності об’єктів авторського права: комп’ютерне
програмне забезпечення (системні програми, прикладні
програми, інструментальні системи, веб-сайти) та
компіляції даних (бази даних).
122 ―Суміжні права‖ Облік права виконання, фонограми, передачі (програми),
організацій мовлення тощо.
123 «Патентні права на
об’єкти промислової
власності»
Облік наявності патентних прав на об’єкти промислової
власності, а саме: права на винахід, права на корисну
модель, права на промисловий зразок, права на породи
тварин, права на сорти рослин.
124 «Права на інші об’єкти
промислової власності»
Облік наявності прав на об’єкти промислової власності, що
засвідчується іншими охоронними документами. Зокрема:
права на компонування (топографії) інтегральних
мікросхем, раціоналізаторських пропозицій, права на
географічне зазначення, права на торговельну марку (знак
для товарів і послуг), права на комерційне найменування,
права на комерційні таємниці (у т. ч. ноу-хау), права на
захист від недобросовісної конкуренції, науково-технічної
інформації, наукових відкриттів.
125 «Об’єкти специфічних
майнових прав»
Облік наявності об’єктів специфічних прав, а саме: права
користування природними ресурсами, права користування
надрами, права користування геологічною інформацією,
права користування неприродними (телекомунікаційними)
ресурсами, права на провадження діяльності.
126 «Об’єкти прав
володіння, розпорядження,
користування майном»
Облік наявності об’єктів прав володіння, розпорядження,
користування майном. Зокрема: право користування
земельною ділянкою, право користування технічними
засобами телекомунікацій, право користування спорудами
електрозв’язку тощо.
127 «Права вимоги» Облік об’єктів прав вимоги, а саме: права на використання
економічних та інших привілеїв тощо.
Таким чином, за результатами проведеного дослідження було уточнено
класифікацію нематеріальних активів за ознакою «об’єкти охорони прав
власності» шляхом розмежування цієї економічної категорії на об’єкти
різних майнових прав. Розроблену економічну класифікацію запропоновано
застосовувати для цілей бухгалтерського обліку, що сприятиме підвищенню
продуктивності управлінських рішень та оперативності їх прийняття.44
ВИСНОВКИ
Дані проведеного дослідження дозволяють сформулювати основні
висновки та рекомендації.
Отже, нематеріальними активами слід вважати ідентифіковані
негрошові джерела майбутніх економічних вигод, які не мають фізичної
субстанції, що були придбані
або визначені в рахунок
мають обмежений термін використання, ринкову оцінку незалежно від
сутності, контролюються фірмою, як результат минулих операцій або подій.
Теоретичні засади бухгалтерського обліку нематеріальних активів
ВАТ «Черкасихліб» складають Закон України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні», національні стандарти бухгалтерського
обліку, а також інструкції та положення з окремих питань бухгалтерського
обліку відповідних міністерств і відомств.
Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальні активи поділяються на групи:
право користування надрами та іншими ресурсами природного середовища;
право на користування надрами; право користування геологічною та іншою
інформацією про природне середовище; право користування земельною
ділянкою; товарні знаки і торгові марки; фірмова назва; право на корисні
моделі; право на промислові зразки; право на сорт рослин; право на ноу-хау;
право на програми для ЕОМ; право на бази даних; право на використання
економічних та інших привілеїв. Нематеріальні активи класифікують також
за способом отримання, з позиції фінансової перспективи та з точки зору
маркетингу.
Основою для визначення достовірної оцінки об’єктів нематеріальних
активів є господарські договори на їх придбання або виготовлення та інші
розпорядчі й облікові документи. Первісна оцінка нематеріальних активів
здійснюється залежно від способу їх отримання. За нормами П(С)БО 8
підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на 45
дату балансу тих