Облік нематеріальних активів

виконувані контракти (робота з ліцензіями і франшизами, ліцензії на засоби

інформації, сільськогосподарські і інші квоти виробництва, експлуатаційні, 11

сервісні можливості, фінансові  інструменти хеджування ризику), ринковий

капітал (бренди, торгові  марки, титульні дані) і ділова репутація [43].

Для цілей бухгалтерського  обліку П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»

передбачено поділ нематеріальних активів на декілька груп (рис. 1.2).

Розглянемо детальніше деякі  групи нематеріальних активів.

Право користування надрами  та іншими ресурсами природного

середовища  – право  на користування надрами, у тому числі на розробку

корисних копалин, на використання водних, біологічних та інших ресурсів,

яке будь-яким чином впливає  на рівень екологічної безпеки життєдіяльності

підприємства, населеного пункту, регіону тощо.

Право користування геологічною  та іншою інформацією про природне

середовище  – право  на користування геологічною, геоморфологічною та

іншою інформацією про  стан та можливості господарського використання

елементів природного середовища.

Право користування земельною ділянкою – право покупця на подальше

господарське або інше користування земельною ділянкою. До цього права 

відноситься також право  оренди земельної ділянки.

Товарні знаки і торгові  марки – це зареєстровані символи, знаки, слова,

речення, які дають власнику право виділяти або ідентифікувати певне 

підприємство, продукт чи послуги.

Право на програми для ЕОМ  – право на опублікування, відтворення,

розповсюдження та інші дії  по введенню в господарський обіг сукупності

даних і команд, призначених  для функціонування ЕОМ та інших 

комп'ютерних пристроїв  з метою отримання результату.

Право на бази даних  –  право на опублікування, відтворення,

розповсюдження та інші дії  щодо введення в господарський обіг сукупності

даних (статей, розрахунків  тощо), які систематизовані для  пошуку та обробки 

з допомогою ЕОМ.12

Рисунок 1.2  – Класифікація нематеріальних активів відповідно до

П(С)БО 8 [48]

надрами та іншими ресурсами  природного середовища

геологічною та іншою інформацією  про природне середовище

інші аналогічні права

Класифікація нематеріальних активів відповідно до П(С)БО 8

права

користування 

природними 

ресурсами

права

користування 

майном

земельною ділянкою

будівлею

право на оренду приміщень

інші аналогічні права

права на знаки 

для товарів і

послуг

товарні знаки

торгові марки

фірмові назви

інші аналогічні права

права на

об’єкти

промислової

власності

на винаходи

на корисні моделі

на промислові зразки

на сорт рослин

на породи тварин

на ноу-хау

на захист від недобросовісної  конкуренції

інші аналогічні права

авторські та

суміжні з ними

права

на літературні та музичні твори

на програми для ЕОМ

на бази даних

інші аналогічні права

незавершені

капітальні 

інвестиції в 

нематеріальні

активи

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи

інші 

нематеріальні

активи

на провадження діяльності;

на використання економічних  та інших привілеїв;

інші аналогічні права13

Право на використання економічних  та інших привілеїв  – права на

користування податковими, господарськими та іншими привілеями.

Визначаються на підставі документів, що засвідчують ці права. Право

користування податковими  привілеями визначається на підставі інформації,

наданої податковою адміністрацією [48].

Гудвіл відповідно до П(С)БО 19 – це перевищення вартості придбання

над часткою покупця у  справедливій вартості придбаних ідентифікованих 

активів та зобов'язань на дату придбання. Тобто, вартість будь-якого

підприємства, взятого в цілому як єдиного майнового господарського

комплексу, відрізняється від сукупної вартості його активів та зобов'язань.

Іншими словами, між вартістю підприємства та чистою вартістю його майна

завжди існує різниця. Ця різниця і є  гудвілом, вона може бути або

позитивною, або негативною. Позитивний гудвіл означає, що вартість

підприємства перевищує сукупну вартість його активів та зобов'язань через

наявність стабільних покупців, визнану ділову репутацію, діяльність у сфері 

маркетингу та збуту, технічні ноу-хау, ділові зв'язки, досвід управління,

рівень кваліфікації персоналу тощо. Таким чином, позитивний гудвіл  – це

надбавка до ціни, яку  сплачує покупець в очікуванні майбутніх  економічних 

вигод. На противагу негативний гудвіл  – це свого роду знижка з ціни, яка 

засвідчує відсутність цих  факторів [47].

Класифікація нематеріальних активів за способом отримання пов’язана

з особливостями їх визнання і оцінки в обліку та звітності.

Отже, за способом  отримання  нематеріальні активи розрізняють, як

такі, що:

− Створені власними силами;

− Отримані іншим шляхом:

1) придбані за грошові  кошти;

2) придбані в обмін  на інші активи;

3) придбані в обмін  на інструменти капіталу (як внесок  в

уставний капітал);14

4) отримані внаслідок  об’єднання підприємств;

5)отримані безоплатно;

6) придбані за рахунок  коштів цільового фінансування [19].

Таким чином, класифікація нематеріальних активів може розглядатися

з точки зору маркетингу, з  позиції фінансової перспективи  чи бути

заснованою на збалансованій  системі показників, що розкривають 

інформацію про нематеріальні  активи в щорічних бухгалтерських звітах.

1.3 Оцінка та переоцінка  нематеріальних активів

Методологічні засади оцінки та переоцінки  нематеріальних активів

регламентуються П(С)БО 8  «Нематеріальні активи». Основою для

визначення достовірної  оцінки об’єктів нематеріальних активів є

господарські договори на їх придбання або виготовлення та інші розпорядчі

й облікові документи. Первісна оцінка нематеріальних активів здійснюється

залежно від способу їх отримання.

Придбані нематеріальні  активи оцінюються за первісною вартістю, яка 

складається з ціни придбання  з додаванням витрат на приведення їх до стану,

придатного для практичного  використання (витрати на одержання 

консультацій; витрати, пов’язані з захистом певних прав; інші витрати, що

можуть виникнути при  впровадженні; витрати на сплату мита, непрямих

податків, що не підлягають відшкодуванню). Оцінка нематеріальних активів,

що вносяться до статутного фонду як внесок одного із засновників,

здійснюється експертним шляхом за домовленістю сторін з орієнтацією  на

справедливу вартість. Безкоштовно  передані нематеріальні активи

оцінюються за справедливою вартістю з урахуванням строку їх

функціонування до моменту такої передачі [32].

Нематеріальний актив  може бути отриманий підприємством і в

результаті обміну на подібний об’єкт. В такому разі його первісна вартість

дорівнюватиме залишковій вартості переданого в обмін нематеріального 

активу. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його 15

справедливу вартість, то первісною  вартістю отриманого нематеріального 

активу буде його справедлива  вартість із включенням різниці до фінансових

результатів (витрат) звітного періоду.

Первісною вартістю нематеріальних активів, отриманих у результаті

об’єднання підприємств, є їх справедлива вартість. Первісна вартість

нематеріального активу, створеного підприємством, формується із прямих

нематеріальних витрат, пов’язаних з розробкою і приведенням  матеріального 

активу до стану, придатного для використання [1].

Проте варто зазначити, що в будь-якому випадку до первісної  вартості

нематеріального активу не включають відсотки за кредит, пов'язані з його

придбанням або створенням, та курсові різниці, якщо об’єкт  придбано з

оплатою в іноземній валюті [21].

За   нормами   П(С)БО 8   підприємство   може здійснювати переоцінку

за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо

яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта

нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої

належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного

ринку).

Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи

нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Переоцінену первісну вартість та накопичену амортизацію об'єкта

нематеріального активу визначають як добуток відповідно первісної  вартості

або накопиченої амортизації  та індексу переоцінки.  Індекс переоцінки

визначають діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на

його залишкову вартість.

Якщо залишкова вартість об'єкта нематеріальних активів дорівнює

нулю, то його переоцінену  залишкову вартість визначають додаванням

справедливої вартості цього  об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості

без зміни суми накопиченої  амортизації об'єкта.16

Відомості про зміни первісної  вартості та суми накопиченої 

амортизації нематеріальних активів заносять до регістрів їх аналітичного

обліку.

Суму дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів

відображують у складі додаткового капіталу, а суму уцінки – у складі витрат

звітного періоду.

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) дооцінки

об'єкта нематеріальних активів) перевищення суми попередніх уцінок об'єкта

і втрат від зменшення  його корисності над сумою попередніх дооцінок

залишкової вартості цього  об'єкта і вигід від відновлення  його корисності

сума чергової (останньої) дооцінки, але не більше від зазначеного

перевищення, включають до складу доходів звітного періоду, а  різницю

(якщо сума чергової (останньої)  дооцінки більша за зазначене  перевищення) 

спрямовують на збільшення іншого додаткового капіталу [48].

У разі наявності (на дату проведення чергової (останньої) уцінки

об'єкта нематеріальних активів) перевищення суми попередніх дооцінок

об’єкта і вигід від  відновлення його корисності над  сумою попередніх уцінок

залишкової вартості цього  об'єкта і втрат від зменшення  його корисності

сума чергової (останньої) уцінки, але не більше від зазначеного

перевищення, спрямовують  на зменшення іншого додаткового  капіталу,  а 

різницю (якщо сума чергової (останньої) уцінки більше зазначеного

перевищення) включають до витрат звітного періоду [18].

У разі вибуття об'єктів  нематеріальних активів, які раніше були

переоцінені, перевищення  сум попередніх дооцінок над сумою  попередніх

уцінок залишкової вартості цього об'єкта нематеріальних активів  включають 

до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового

капіталу.

Перевищення сум попередніх дооцінок об'єкта нематеріальних активів

над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта

нематеріальних активів  можна щомісяця (щокварталу, раз  на рік) у сумі, 17

пропорційній нарахуванню  амортизації, включати до складу нерозподіленого

прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. При  цьому до

складу нерозподіленого  прибутку в разі вибуття цього  об'єкта включають 

залишок перевищення сум  попередніх дооцінок над сумою попередніх

уцінок такого об'єкта, що відображений у складі додаткового капіталу [37].

Суму дооцінки, що підлягає списанню щомісяця (щокварталу, раз на

рік) на збільшення нерозподіленого прибутку, визначають пропорційно до

нарахованої амортизації  за звітний період за об'єктами дооцінки. Вказані

суми дооцінки після  запису їх на синтетичних рахунках мають бути

рознесені в аналітичному обліку нематеріальних активів.

Період зарахування сум  дооцінки нематеріальних активів до складу

нерозподіленого прибутку визначають за обліковою політикою

підприємства.

Переоцінка об'єкта нематеріальних активів зумовлює потребу у 

перерахуванні суми річної амортизації такого об'єкта з дати його

переоцінки, тобто починаючи  з місяця, що настає за місяцем, в  якому було

змінено балансову вартість об'єкта. Після дооцінки сума амортизації

збільшиться, а після уцінки – зменшиться [38].

Таким чином,  організація  ефективного порядку обліку переоцінки

нематеріальних активів  сприяє правильному відображенню на

бухгалтерських рахунках і у фінансовій звітності результатів  дооцінки та

уцінки нематеріальних активів.18

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА

ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Документальне оформлення  операцій з нематеріальними активами

Обов'язковою ознакою  нематеріального активу є відсутність 

матеріальної форми, по відношенню до будь-якого об'єкту, що приймається 

на облік, проте, повинні бути документи, що його ідентифікують, тобто

підтверджують існування самого об'єкту та права підприємства на його

використання в тій  чи іншій формі.  До таких документів відносяться,

насамперед, документи, що описують нематеріальний актив або порядок 

його використання, а також  документи, що підтверджують ті чи інші майнові

права підприємства. При цьому право на нематеріальний актив не пов'язано з

правом власності на матеріальний об'єкт, в якому він виражений [11].