Облік, контроль та аудит грошових коштів підприємства

   Якщо  на момент перевірки гроші знаходяться  не лише в касі, а й у касирів-інкасаторів, то в цьому разі проводиться одночасна  інвентаризація готівки у цих  осіб. За відсутності такої можливості всі місця зберігання готівки  опечатуються, а перевірка проводиться  послідовно.

   В період інвентаризації в касі можуть перебувати частково оплачені (не закриті) платіжні відомості на виплату заробітної плати, пенсій, допомог, а також різного  роду розписки на видачу грошей у тимчасове  користування. Частково виплачені за такими платіжними відомостями суми, дозволено заносити до акту інвентаризації з певним застереженням. Розписки, неправильно  оформлені довіреності, документи  на видачу коштів з каси, на яких немає  розписки отримувача, до заліку не приймаються, а видані за ними

суми  вважаються недостачею.

   Виявлена  в касі готівка, не виправдана прибутковими документами, вважається лишком каси і  зараховується в доход підприємства.  Якщо цінні папери зберігаються в  депозитарії, то їх наявність підтверджується  випискою депозитарія, і на її підставі вони заносяться до акту. Дані про іноземну валюту вносяться до документів за курсом НБУ, який діє на день інвентаризації.

   За  фактом проведення інвентаризації аудитор  складає висновок, дані проведеної інвентаризації звіряються з даними поточного обліку і робляться  висновки про результати інвентаризації. За наявності розходжень з касира в обов'язковому порядку береться письмове пояснення їх причини.

   За  результатами інвентаризації касової  готівки аудитору слід з'ясувати, чи проводяться підприємством розрахунки з населенням за відпущені їм товари (надані послуги), оскільки підприємство зобов'язане вести вказані розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових  операцій.

   Інвентаризація  грошових коштів на рахунках в банку здійснюється методом звірки залишків, які обліковуються на рахунках в бухгалтерії, із залишками в банківських виписках.

   Розбіжності, виявлені інвентаризацією, оформлюються актом. За необхідності достовірність  виписок встановлюють зустрічною перевіркою з банківськими установами.

   При інвентаризації не повинні залишатися поза увагою банківські операції, не підтверджені відповідними документами. За погодженням  з. клієнтом необхідно з'ясувати  причину відсутності документів і у випадку необхідності звернутись до банку за роз'ясненнями по даній  операції.

   Інвентаризація  грошових коштів в  дорозі здійснюється шляхом порівняння сум на відповідних субрахунках з даними квитанцій банківських установ, поштових відділень, копій супровідних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо.

     Після перевірки фактичної наявності  коштів аудитор розпочинає документальну  перевірку.

     Одним з найбільш доказовим джерелом інформації є первинний документ, в якому  фіксується кожна господарська операція. Перевірка реквізитів і записів  та достовірності документів здійснюється з метою виявлення фальшивих  документів,  тобто таких, в яких є підчистки, підроблені записи і  резолюції, заміна текстів та цифр. Такі документи використовуються для  того, щоб приховати обман та інші порушення правил ведення касових  операцій і розрахунків готівкою. Особлива увага повинна приділятися  відбиткам штампів і печаток. Їх незвична форма, різний розмір тих  самих знаків, неправильний текст  та інші ознаки можуть вказувати на підробку документів. Мають також  значення зовнішній вигляд документа, папір, на якому він виконаний, форма  бланка, фарба, якою зроблені записи (чорнила, олівець, паста), колір фарби і  т. д. Особлива увага приділяється підписам посадових та матеріально відповідальних осіб, які приймали і відпускали грошові кошти.

     Огляд документів з метою виявлення  підробок повинен поєднуватися з  перевіркою правил їх оформлення. Якщо в документах є виправлення, а  в касових та банківських документах вони не допускаються , то це є свідченням  “криміналу”. Необхідно також перевірити настільки відповідають відображені  в документах господарсько-фінансові  операції встановленим правилам і положенням, що дозволяють встановити факти їх навмисного порушення. Наприклад, перевищення  встановленого ліміту залишку готівки  в касі.

     В процесі аудиту аудитор може отримати докази також від банків, обслуговуючих  клієнта. Для цього у всі відомі банки перевіряю чого підприємства з його дозволу надсилаються стандартні листи-заявки на банківський звіт для  цілей аудиту. Незалежні банківські звіти дозволяють аудитору отримати дані, які відображають наявність  та розмір зобов'язань і активів, встановити правильність поводження з  ними, а також використання інших  даних, які мають відношення пряме  до аулиту.

     Виявлені  за допомогою фактичного та документального  контролю докази аудитор систематизує отриману інформацію в робочих документах, які в майбутньому використовує при складані аудиторського висновку по результатам аудиторської перевірки.

   Робочі  документи – це записи аудитора, за допомогою яких аудитор фіксує проведені процедури перевірки, тести, отриману інформацію. У Законі “Пор аудиторську діяльність” навіть не згадується про порядок складання  робочих документів аудитора і ведення  аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив національний норматив аудиту № 6 “Документальне оформлення аудиторської перевірки”. Згідно з ННА № 6 робочі документи – це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально зафіксована інформація, отримана у процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усних повідомлень. Вони може бути оформлені у вигляді стандартних форм, таблиць на папері, зафіксовані на електронних носіях. Визначаючи зміст робочих документів,  аудитору доцільно взяти за орієнтир ту обставину, що робочими документами користуватиметься, наприклад, інший аудитор із незначним досвідом аудиторської діяльності.          

Документальне оформлення аудиторської перевірки  складається з двох видів документації – робочої та підсумкової. У вищезгаданому нормативі № 6 дається приблизний зміст та порядок оформлення і зберігання робочих документів. Всі робочі документи виконують такі функції:

• обґрунтовують твердження аудиторському висновку та свідчать про відповідність зроблених процедур аудиту затвердженим нормативам
• полегшують процес управління та контролю за якістю проведення аудиту
• сприяють виробленню методологічного підходу до процесу аудиторської перевірки
• допомагають у роботі аудитора.

      Вони  покликані відображати інформацію з питань, що підлягають перевірці:

1. методики проведеного аудиту;
2. проведених під час перевірки тестів;
3. зроблених аудитором висновків та прийнятих рішень та рекомендацій.

      Після  закінчення аудиту робочі документи  залишаються в аудитора. Його право  власності на ці документи обмежується  етичними нормами та зобов'язанням  конфіденційності перед клієнтом.  Їх не можна вилучати  або вимагати в аудитора, за винятком випадку, коли органами міліції на аудиторську  фірму заведено кримінальну справу.

      Аудитор повинен організувати надійне зберігання робочих документів, щоб забезпечити  конфіденційність. Термін зберігання визначається як практикою аудиторської діяльності, так і строком позовної давності у разі, якщо клієнт порушить справу проти аудитора. 
 

      ІІІІ. Аудиторський висновок

   Підсумкова документація складається з аудиторського висновку та документації, яка передається замовникові перевірки, тобто її можна назвати додатковою. Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовникові тільки в тому випадку, коли аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом. Вона оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ.

      Аудитор може не посилатися у висновку на додаткову  документацію у тому разі, якщо викладене  в ній    не є настільки  істотним, щоб вплинути на зміст  аудиторського висновку. Зміст та форми додаткової документації аудиту визначає сам аудитор. Приклад аудиторського  звіту наведено в додатку

     Обов'язковим  компонентом підсумкової документації являється аудиторський висновок. За своїм правовим статусом висновок прирівнюється  до висновку експертизи, що призначається  у відповідності до процесуального законодавства України. Аудиторський висновок складається  у довільній  формі, але обов'язково повинен містити  такі елементи:

1. заголовок;
2. замовник;
3. вступ;
4. масштаб перевірки;
5. висновок про перевірену фінансову звітність;
6. дата аудиторського висновку;
7. підпис;
8. адреса аудиторської фірми.

Заголовок містить  запис про те, що аудиторську перевірку  проведено аудитором (прізвище, ім'я, або назва аудиторської фірми). Це є свідченням того, що під час  аудиту не було жодних обставин, які  змогли привести до порушення принципу незалежності перевірки.

Датою аудиторського  висновку є день завершення аудиторської перевірки. В цей день аудитор  повинен доповісти про результати перевірки керівництву підприємства, що перевіряється. Завершується складання  аудиторського висновку підписом аудитора або ім′ям аудиторської фірми, оскільки вона несе юридичну відповідальність за якість проведення аудиту.

Висновок аудитора за результатами аудиту буває різних видів. Класифікація висновків наведена на малюнку.

Аудиторський висновок 

     Позитивний  висновок надається в тому випадку  коли підприємство отримало достатньо  інформації  ведення касових операцій цілком відповідає вимогам Положення  про ведення касових операцій в національній валюті.

     Умовно-позитивний висновок надається тоді коли виникає  будь-яка  фундаментальна невпевненість  або незгода, яка є підставою  для відмови від позитивного  висновку. Незгода виникає у випадках неприйнятності звітної політики, при  розходженні в думці відносно фактів чи сум в фінансовій звітності. Також наявність фундаментальної  незгоди може призвести до представлення  клієнту негативного висновку. У  всіх випадках, коли аудитор складає  висновок, який  відрізняється від  позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин його невпевненості  і незгоди.

     Відмова від висновку виникає у випадку невпевненості чи обмеження масштабу перевірки, які настільки фундаментальні, що аудитор не може прийти до висновку стосовно фінансових документів в цілому. Аудитор обов′язково вказує з яких причин висновок не може бути складений. Якщо аудитор дає відмову від надання аудиторського висновку він говорить про неможливість на підставі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства. 

Заключення 

      Аудит – особлива самостійна форма контролю. На сьогоднішній день цей вид послуг являється найбільш правдивою і  достовірною перевіркою фінансово-господарської  діяльності суб′єктів господарювання. Думки і висновки аудиторів своєчасно  здатні попередити підприємства про  неправильність ведення бухгалтерського  обліку та складання фінансової звітності, а отже і застерегти від небажаних  наслідків, штрафних санкцій та витрачання грошових коштів, які завжди конче  потрібні і яких ніколи не вистачає. Тому велику увагу слід приділяти  саме збереженню цих високоліквідних  активів.

      Як  показала дана робота аудит операцій з грошовими коштами досить трудомістка  процедура, яка потребує від аудиторів  значної уваги, знання нормативно-правової бази, яка регулює здійснення грошових операцій, а також впевненості  в мінімізації ризику як зі сторони  клієнта так і зі сторони аудитора. Взагалі методика проведення аудиту каси і коштів на поточному рахунку  мало в чому відрізняється від  аудиту інших ділянок діяльності підприємства. Тобто перш завсе визначається мета і завдання перевірки, вивчається нормативно-правова база, яка стосується регулювання фінансових взаємовідносин. Велика увага приділяється вивченню і оцінці системи внутрішнього контролю так як від неї багато в чому залежить довіра аудитора до перевіряємого  підприємства і можливість покладатися  на свідчення персоналу. Отримавши  інформацію аудитор виконує основну  частину перевірки: планує подальшу роботу і складає програму аудиторської перевірки.