Облік, контроль та аудит грошових коштів підприємства

                                                   ПЛАН:

  Вступ……………………………………………………………………………1

 І. Грошові кошти та сутність грошових розрахунків…………………...........2

   1.1Організація обліку грошових коштів та операцій з грошовими коштами на підприємстві…………………………………………………………..................3

   1.1.2.. Безготівкові та готівкові розрахунки………………………………....6 
   1.1.3. Проведення касових операцій…………………………………………8

   1.1.4. Банківські рахунки та їх відкриття…………………………………...10

ІІ. Аудит та контроль грошових коштів підприємства……………………...12

     2.1. Завдання аудиту грошових коштів……………………………............12

     2.2. Нормативно – правове регулювання аудиту грошових коштів……..15

     2.3. Оцінка системи внутрішнього  контролю і виявлення зон ризику….16

     2.4. Програма аудиту грошових коштів…………………………………...20

     2.5. Методика аудиту грошових коштів в касі…………………………....21

     2.5. Методика аудиту грошових коштів на рахунках в банку…………...29

ІІІ. Збір аудиторських доказів і оформлення робочих документів……........32

ІІІІ. Аудиторські  висновки…………………………………………………….35

Заключення……………………………………………………………………..37

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

   В умовах ринкової економіки підприємства постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями та робітниками підприємства і окремими особами. Тобто вони здійснюють як готівкові так і безготівкові розрахунки. Для цього кожне підприємство має касу для розрахунків готівкою і відкриті в установах банків розрахункові рахунки для безготівкового обігу, а також зберігання власних коштів.                                                                           Сучасні умови існування підприємств, а також процеси, що протікають в економіці України ще раз підтверджують важливість і необхідність грошових коштів для здійснення фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва. Водночас тема грошових коштів являється дуже “тендітною” ділянкою при аналізі платоспроможності та подальшого існування кожного суб'єкту господарювання. Тому на кожному підприємстві повинні створюватися всі умови для ретельного контролю за оприбуткуванням, видачею та рухом грошових коштів. Це перш за все стосується внутрішнього і зовнішнього контролю.

Функціонування  підприємства – це складний динамічний процес, що є результатом неперервного циклічного руху грошових коштів. Однією із проблем, що виникають перед підприємствами в сучасних умовах, є відновлення  і збереження динаміки циклів операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, що є запорукою необхідної ліквідної  позиції підприємства і реалізації його попиту на кошти. Вирішення цієї проблеми неможливе без глибоких досліджень економічних механізмів, що визначають грошові потоки кожного  окремого суб’єкта господарювання. Таким  чином, існує нагальна потреба в  розробці методики обліку, контролю і  аудиту грошових потоків, підвищенні наукової обґрунтованості прийняття фінансових рішень в умовах нестабільності та ризику, розробці системи аналітичних і модельних засобів управління коштами. Необхідність в організації обліку, контролю та економічного аналізу грошових потоків на підприємствах обумовлена існуванням практичних потреб фінансового управління, що стоять на рівні проблеми виживання окремих підприємств, галузей і виходу із кризового стану економічної системи в цілому.

     Моя курсова робота більше охоплює аспекти  зовнішнього контролю, який проводить  незалежна аудиторська фірма (аудитор).

     Метою роботи являється ознайомлення з  організацією обліку грошових коштів підприємства, з методикою проведення аудиту грошових коштів, здатністю  виявляти суттєві зони ризику, а  також уміння визначити допущені помилки, зловживання, правопорушення в грошовій сфері і передбачити  можливі наслідки цих порушень для  підприємств та на допустити їх настання.

 

І. Грошові кошти  та сутність грошових розрахунків.

У процесі купівлі-продажу  товарів, надання послуг, а також  виконання різного роду зобов'язань  у грошовій формі відбуваються різноманітні розрахунки та платежі. Платежі також  здійснюються за розподілу й перерозподілу  грошових коштів. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот. 
Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі. Він охоплює процеси розподілу й обміну. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці. Прямі і зворотні зв'язки між виробництвом і споживанням здійснюються через стадії розподілу й обміну за допомогою грошового обороту. 
Особливе місце займає грошовий оборот у процесі реалізації продукції. За товарного виробництва продукт окремого виробника, призначений для споживання іншим суб'єктом господарювання, може дійти до споживача і дати право виробнику на отримання іншого продукту тільки після його оплати. Під час реалізації перевіряється відповідність між обсягом і структурою виробництва та суспільною потребою в них. 
У соціалістичній економіці рух товарних і грошових потоків у економічній літературі розглядався крізь призму планової організації процесу відтворення і його складових - виробництва, розподілу, споживання. 
Ринковим відносинам властивий вільний рух товарів, послуг, капіталу і ресурсів. Саме цей момент треба враховувати, розглядаючи рух товарів і пов'язаний з ним оборот грошей. 
Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до продавця. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що в кожний даний момент беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках суб'єктів господарювання, громадських організацій, кошти населення, інші фонди накопичення і зберігання), що є лише потенційним платіжним засобом. Отже, маса грошей, яка перебуває в обороті, завжди буде меншою за загальну кількість грошей на суму грошових фондів накопичення і зберігання. Останні постійно залучаються в активний грошовий оборот. 
Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову. 
Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий стає інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси. 
Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий оборот, який охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ, населення. 
Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками: 
- забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати); 
- реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів; 
- сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів; 
- забезпечення спільної діяльності підприємств; 
- отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам. 
Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю. 
Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності. 
Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб'єктів господарювання. 
Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами. 

1.1.Організація обліку грошових коштів та операцій з грошовими коштами на підприємстві.

Основними завданнями організації обліку грошових коштів є :

1. Правильна організація, своєчасне і законне проведення безготівкових та готівкових розрахункових операцій;

2. Забезпечення збереження грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;

3. Своєчасне і правильне документування операцій з руху грошових коштів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку;

4. Здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в т.ч. за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;

5. Проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

   Первинні документи, що підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином упорядковані. Касові операції оформлюються документами, типові міжвідомчі форми яких затвердженні Міністерством статистики України за згодою з Національним банком України, і які повинні застосовуватись без змін на всіх підприємствах, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форми власності.

   Надходження і видача грошових документів оформлюється прибутковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх заміняють. У встановлені терміни касир складає і передає до бухгалтерії звіт про рух грошових документів.

   Касир зобов”язаний приділяти особливу увагу належному заповненню касових документів. При цьому забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, збурігання і витрачання коштів, які порушують договірну, фінансову дисципліну, завдають збитку державі,власникам, іншим юридичним та фізичним особам.

   Всі прибуткові та видаткові касові документи повинні бути заповненні відповідальними особами чітко і зрозуміло чорнилами, кульковою ручкою або виписані на машині, Жлдних підчисток, помарок або виправленнь, хоча і оговорених, в цих документах не допускається. При цьому приймання та видача коштів по касових ордерах може проводитись тільки в день їх складання, крім випадків видачі коштів за платіжними дорученнями та розрахунково-платіжними відомостями. Якщо хоча б одна з вимог по заповненню касових документів не виконана, касир зобов”язаний повернути документи до бухгалтерії для належного їх оформлення.

По завершенні операцій касир зобов”язаний підписати усі прибуткові та видаткові касові ордери, а ті документи, які до них додаються,0погасити штпмпом або надписом: на прибуткових документах – “отримано”, а на видаткових - “оплачено”, вказавши дату.

Прибуткові та видаткові касові ордери чи документи, що їх замінюють, до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі  реєстрації прибуткових та видаткових касових документів. Після реєстрації касові ордери передаються бухгалтером  в касу підприємства для виконання. Всі факти надходження і вибуття  готівки на підприємстві відображаються в касовій книзі, обліковому регістрі, призначеному для обліку касових  операцій касиром підприємства. Записи в касовій книзі здійснюються у 2-х примірниках через копіювальний папір кульковою ручкою або чорнилами. Перші примірники аркущів залишаються  в касовій книзі, другі примірники повинні бути відривними і є звітами  касира.

Звіт касира – це документ, який передається  касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний  листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових  документів.

Організація обліку грошових коштів в касі.

Каса підприємства – це приміщення або мічце, призначене для приймання, видачі та зберігання грошових коштів, інших цінностей  і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга. Відповідальність за обладнання каси та забезпечення в  ній ефективного зберігання грошей несе керівник підприємства.

Готівка в касі може зберігатись тільки в межах  ліміту залишку готівки – гранічної  суми грошових коштів, встановленої установою  банку, яка може залишатись в касі підприємства на кінець робочого дня.

Вся готівка  понад суми встановлених лімітів  підприємства повинна здаватись  для зарахування на поточний рахунок  у порядку та в строки, встановлені  і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок. У випадку, якщо підприємству ліміт  не встановлений, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною, і повинна здаватись  в банк.

Операції з  приймання та видчі готівки здійснює касир – це посадова матеріальновідповідальна особа, яка завідує касою, видачею  і прийманням грошей та цінних паперів  на підприємстві.

Організація обліку грошових коштів на рахунках в банку.

При здійсненні безготівкових розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а  також форми за розрахунковими чеками, причому клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти і  зазначають їх під час укладання  договору.

Поточний рахунок  – рахунок, який відкривається в  уповноважених установах банку  підприємствами усіх видів та форм власності, а також їх відокремленими підрозділами для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного  законодавства України як в національній так і в іноземній валюті.

Юридичні і  фізичні особи мають право  відкривати необмежену кількість поточних рахунків за своїм вибором і згодою банків для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів банківських  операцій.

Акредитив –  доручення банку покупця банку  постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому  дорученні.

Одержання готівки  в банку здійснюється касиром  або іншою уповноваженою особою на підставі грошового чеку.

Надлишок готівки  в касі підприємства здається до банку  у встановленому порядку одним  з наступних способів:

1. До денних та вечірніх кас банківських установ;

2. Інкасатором НБУ або установ комерційних банків для подальшої здачі відповідних банківських установ;

3. Підприємствам поштового зв”язку для переказу на поточні рахунки в установах банків;

4. До об”єднаних кас при підприємствах для подальшої здачі до відповідних банківських установ.

Аналітичний облік  наявності та руху грошових коштів на рахунках в банку здійснюється за виписками банку в розрізі  кожного відкритого рахунку.  

1.1.2.. Безготівкові та готівкові розрахунки

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так  і безготівкової форми. Безготівковим  грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків  досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту. 
Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення - виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги.

Безготівкові  розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів  на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і  переказуються на рахунок отримувача коштів. 
Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі. 
Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі. 
Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема розширив можливість застосування готівкової форми. З кінця 1998 р. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 р. № 473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень. 
Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством. 
Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку. 
Безготівкові розрахунки слід розглядати як цілісну систему, яка включає: 
- класифікацію розрахунків; 
- організацію розрахунків; 
- форми відповідних документів; 
- взаємовідносини платників з банками. 
У класифікації безготівкових розрахунків слід розрізняти: 
- розрахунки за товарними операціями; 
- розрахунки за нетоварними операціями. 
Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями. 
Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства. 
Відповідно до територіального розміщення підприємств (покупців - продавців) і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні. 
Місцеві розрахунки здійснюються між покупцем і постачальником продукції, якщо їх обслуговує одна установа банку або коли банк постачальника і банк покупця розміщені в тому самому населеному пункті. 
Міжміські - це розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником через банки (постачальника і покупця), що знаходяться в різних регіонах. 
Міжнародні - це розрахунки, які здійснюються за операціями купівлі-продажу через банк постачальника, яким є зарубіжний банк. 
Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції. 
За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі. 
Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів. 
Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках - банк. Розрахунковий документ - це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме: 
- платіжними дорученнями; 
- платіжними вимогами-дорученнями; 
- чеками; 
- акредитивами; 
- векселями; 
- інкасовими дорученнями (розпорядженнями). 
Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами. 
Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків. 
За часів переходу до ринкових відносин організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню таких завдань: 
- удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві; 
- підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями; 
- зміцнення договірної дисципліни; 
- прискорення обороту оборотних коштів.