Облік довгострокової заборгованості

Система внутрішнього контролю - це особлива форма контролю, який забезпечує достовірність інформації підприємства, збереження грошових і  матеріальних цінностей, підвищення ефективності господарювання, відповідність системи  внутрішнього аудиту вимогам законодавчих та нормативно-правових актів і норм, зменшення витрат на проведення зовнішнього  аудиту.

В додатку 34 подано тест внутрішнього контролю дебіторської заборгованості на ЖВЖРЕО.

За результатами тесту внутрішнього контролю дебіторської заборгованості на ЖВЖРЕО є ефективною і надійною.

На ЖВЖРЕО має  місце достатній контроль за наявністю  договорів на реалізацію продукції. В хронологічному порядку ведеться реєстрація договорів. Кожен договір  візується підписом головного бухгалтера. Крім того, ведеться контроль за виконанням вірних зобов'язань.

Загалом, контроль за дебіторською заборгованістю та зобов'язаннями на заводі можна назвати високим. Адже ж, доступ до комп'ютеризованих записів  дебіторської заборгованості зобов'язань  обмежений тими особами, яким необхідний такий доступ у рамках їхніх службових  обов'язків.

На Жовтоводському ВЖРЕО внутрішній контроль полягає в перевірках головним бухгалтером - веденням бухгалтерського обліку, складання звітності та в контролі за діяльністю всього підприємства директором об'єднання.

На ВЖРЕО не існує  ні підрозділу, ні посадової особи, які б здійснювали аудиторські  перевірки, що є небажаним у роботі підприємства. Так як аудитор, що постійно працює на підприємстві знає слабкі і  сильні сторони такого підприємства, то він може легко виявити і  допомогти виправити поточні  помилки у роботі бухгалтерії  підприємства, а також, за необхідності, змінити стратегію розвитку підприємства.

Можливо, якби на досліджуємо  му підприємстві працював аудитор, то воно не мало б штрафних санкцій від зовнішніх перевірок, таких як КРУ чи інші.

Розглянувши результати останніх перевірок ВЖРЕО КРУ, ми побачили, що незначні помилки в  організації ведення бухгалтерського  обліку були знайдені при документальному  оформленні основних засобів та при  веденні обліку дебіторської заборгованості.

А саме КРУ була виявлена недосконалість заповнення Інвентарних  карток з обліку основних засобів (ОЗ-б). Недолік в їх заповненні полягав в тому, що в вищезазначеній карточці зазначається недостатньо повна інформація про об'єкт основних засобів.

Стосовно виявлених  недоліків в обліку дебіторської заборгованості слід зазначити, що КРУ  при перевірці виявив в документах ВЖРЕО дебіторську заборгованість певного замовника послуг (на підприємстві назва замовника не розголошується), а перевіривши документацію замовника  не виявив існування у нього відповідної  кредиторської заборгованості. До того ж у ВЖРЕО не знайшлося документів на замовлення вищезгаданих послуг. Тому КРУ змусило ВЖРЕО списати  дебіторську заборгованість даного замовника, незважаючи на те, що фактично послуги надавалися.

Тому слід зробити  висновок, що система внутрішнього контролю не достатньо розвинена  на досліджуємому підприємстві, що веде до негативних наслідків під час проведення зовнішніх перевірок.

3.1.3. Планування аудиту, стадії і процедури  аудиту

Процес проведення аудиторської перевірки дебіторської та кредиторської заборгованості має  свою певну послідовність.

Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід аудиторської практики, аудиторська перевірка  складається з окремих послідовних  етапів, які в узагальненому вигляді  можна назвати так: підготовчий, проміжний, етап фізичної перевірки, основний (етап аудиту окремих статей звітності), заключний етап. Вважається, що аудитор повинен приступити до виконання аудиту ще до закінчення звітного періоду, який буде перевірятись. На жаль, цього правила не завжди додержують українські аудитори, що деякою мірою погіршує якість аудиту. [49]

Почнемо зі складання  листа зобов’язання аудитора.

Міжнародний стандарт аудиту (МСА) 210 визначає умови домовленості про аудиторську перевірку. В ньому мають місце наступні розділи: вступ, лист-зобов'язання про проведення аудиторської перевірки, повторні аудиторські перевірки, прийняття зміни в завданні та додаток, в якому наведено приклад листа-зобов'язання про проведення аудиторської перевірки.

Перш за все аудитор  і замовник повинні погодити умови  перевірки, які потрібно задокументувати в листі-зобов'язанні, або в іншій договірній формі.

Цей стандарт допомагає  аудиторові підготовити листи-зобов'язання, які стосуються аудиторських перевірок  фінансових звітів.

В інтересах і  замовника і аудитора доцільно, щоб  аудитор до початку проведення аудиторської перевірки надіслав замовникові лист-зобов'язання, який допоможе уникнути непорозумінь щодо завдання.

Форма і зміст  листів-зобов'язань про проведення аудиту можуть бути різними для різних замовників, але в них обов'язково повинна бути:

- мета аудиторської  перевірки фінансових звітів;

- відповідальність  управлінського персоналу за  фінансові звіти; 

- обсяг аудиторської  перевірки; 

- посилання на  чинне законодавство, положення  та норми професійних організацій, яких дотримується аудитор;

- форма будь-яких  звітів і висновків чи інший  спосіб повідомлення результатів завдання;

- вимога про вільний  доступ до всіх бухгалтерських  записів в документах та регістрах  обліку при проведенні аудиторської  перевірки. 

Аудитор може указати  в листі-зобов'язанні на:

- заходи, пов’язанні  з плануванням аудиторської перевірки; 

- необхідність отримання  від управлінського персоналу  письмових підтверджень, які стосуються пояснень за результатами проведеного аудиту;

- прохання про  підтвердження замовником умов  перевірки шляхом підтвердження отримання ним листа-зобов'язання;

- опис робочих  листів, звітів чи висновків, які  аудитор планує видати замовникові;

- порядок обчислення  суми гонорару та форму розрахунку. При необхідності можна укласти  домовленість:

- про залучення  інших аудиторів і експертів  з деяких аспектів аудиторської  діяльності, а також залучення  внутрішніх аудиторів і інших  працівників замовника; 

- координувати роботу  з попереднім аудитором (якщо  аудитор вперше працює із замовником);

- обмежити, де можливо,  відповідальність аудитора;

- послатися на  будь-які подальші угоди між  аудитором і замовником.

Приклад листа-зобов'язання про проведення аудиторської перевірки Жовтоводського ВЖРЕО наведено у додатку 35.

Договір на проведення аудиту

Після обміну листами  між аудитором та його клієнтом укладається  договір на проведення аудиту. При  цьому листи можуть бути додатком до договору, якщо це обумовлено умовами  договору.

Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про  проведення аудиторської перевірки, він  документально стверджує, що сторони  дійшли згоди з усіх моментів, обумовлених  у договорі.

Договір на проведення аудиту має суттєві відмінності  від інших договорів, які використовуються в підприємництві. У першу чергу це врахування інтересів третьої сторони (споживачів інформації фінансової звітності), яка не бере участі в укладанні договору та перед якою аудитор фактично несе відповідальність (у тому числі матеріальну) при завданні збитків у результаті неякісної перевірки. Тому перед підписанням угоди аудитору необхідно не тільки чітко зрозуміти бажання клієнта, і, по можливості, допомогти йому правильно сформулювати своє замовлення. Якість проведення аудиторської перевірки, безконфліктність взаємовідносин аудитора з клієнтом, однозначне трактування прав та обов'язків сторін значною мірою залежать від чіткого укладання договору на проведення аудиту.

Детальна структура  договору може бути різною, проте його форма повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Доцільно враховувати в договорі певну специфіку аудиту в Україні, на яку сторони часто не звертають уваги. Так, у договорі на аудит бажано передбачити право аудитора відмовити у видачі аудиторського висновку, визначити строки надання клієнтом документів, необхідних для проведення перевірки, тощо. У договорі можна передбачити авансування клієнтом послуг аудиторської фірми. Доцільним для аудитора буде внесення до договору пункту, що зобов'язує клієнта надавати допомогу аудитору в процесі перевірки (виділення працівників для надання допомоги при проведенні інвентаризації, надання аудиторові транспорту і готелю у разі необхідності відрядження тощо). Аудиторські фірми іноді вносять у договір пункти про надання клієнту додаткових конкретних послуг, а також пункти про оплату фактично виконаної роботи аудитора у випадку одностороннього розірвання договору клієнтом.

Для того щоб уникнути неправильного розуміння сторонами  взятих на себе зобов'язань, умов їх виконання та прийнятого ступеня відповідальності, необхідно максимально чітко обумовити в договорі всі ключові аспекти взаємодії, які виникають у зв'язку з його укладанням.

Приклад договору на проведення аудиторської перевірки Жовтоводського ВЖРЕО наведено у додатку 36.

Розрахунок аудиторського  ризику та суттєвості

Суттєві відхилення – це відхилення, які можуть впливати на рішення користувача фінансової звітності. Відхилення можуть вважатися  як помилки, так і шахрайство. Після  того як виявлено помилки, аудитор робить висновки щодо їх суттєвості.

Суттєвість –  це виражена в абсолютних одиницях можливість інформації вплинути на рішення  її користувачів.

Розрізняють три  основні рівні суттєвості помилок:

1-й рівень –  це помилки суми, яких незначні, і зміст їх також незначний,  тому вони не можуть вплинути  на рішення користувачів інформації. В даному випадку помилки в  звітності вважаються не суттєвими  і видається позитивний аудиторський  висновок;

2-й рівень –  це суттєві помилки, які впливають  на прийняття користувачами тих,  чи інших рішень, але не дивлячись  на це, зовнішня фінансова звітність  підприємства в цілому об’єктивно  відображає фінансовий стан підприємства. В даному випадку аудиторський  висновок буде складено з деякими  зауваженнями і буде носити  характер умовно-позитивного; 

3-й рівень –  це помилки в обліку та звітності,  які ставлять під сумнів вірність  і об’єктивність всієї звітної  інформації в цілому. В даному  випадку аудитором при видачі  висновку буде викладена негативна  думка, або взагалі відмова  від видачі висновку.

Рівень суттєвості визначається, виходячи з його меж, які прийнято вважати на рівні  від 1 до 10%, при чому від 1 до 5% - це низький  рівень суттєвості, а від 6 до 10% - високий.

Визначення рівень суттєвості помилок на Жовтоводському ВЖРЕО приведено у додатку 18.

Інформаційний ризик  – це ризик того, що звітна інформація, представлена користувачами, містить  суттєві відхилення і не відповідають дійсності.

Розрізняють поряд  з інформаційним і аудиторський висновок – це ризик того, що аудитор  може висловити неадекватну думку  у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують  суттєві перекручення.

Аудиторський ризик  поділяється на:

- властивий –  це здатність залишку по певному  бухгалтерському рахунку, або  певній категорії операцій до  суттєвих переключень, або здатність  до перекручень по цих показниках  у комплексі поряд з помилками  по інших операціях того, що  до них не застосовуються заходи  внутрішнього контролю підприємства;

- ризик контролю  – це ступінь довіри аудитора  до внутрішнього контролю підприємства  за формуванням економічних показників. Ризик контролю полягає в не  виявленні помилок системою внутрішнього  контролю організації і повністю  залежить від діяльності адміністрації.  Функціонування системи внутрішнього  контролю досліджується аудитором,  її тестуванням, яке включає: 

а) перевірку документів, які підтверджують функціонування внутрішнього контролю;

б) опитування і нагляд за контрольними процедурами, які не знаходять письмового підтвердження, з метою визначення їх фактичного існування і виявлення осіб, які  їх проводять;

в) повторення процедур контролю.

- ризик не виявлення  – це суб’єктивна ймовірність  того, що процедури, які застосовуються  аудитором в процесі перевірки,  не дозволять виявити існуючі  в організаціях суттєві помилки.  Ризик не виявлення – це  та частка похибки у проведенні  аудиторської перевірки, яку аудитор  може собі дозволити при існуючих  клієнтах, системах обліку і внутрішнього  контролю, за умови проведення  аудиту за існуючими нормативами.