Облік довгострокової заборгованості

 
 

[1] Середа К.Н  «Бух. Облік та оподаткування  у бюджетних організаціях » 

[2] Фін. Облік:  Навчальний посібник, розроблений  на основі стандартів бух. обліку. Алмати: 2003р. 

[3] Кеулемжаев К.К., Сергєєва О.А. «Облік розрахунків з постачальниками». Бух. Облік і аудит № 3, 2000 рік.

[4] Облік зобов'язань.  Заочна школа бухгалтерів. 2002р.  № 6

[5] Середа К.Н  «Бух. Облік та оподаткування  у бюджетних організаціях » 

[6] Гетьман В.Г.  Фін. Облік: Підручник для вузів  / Під ред. Гетьмана - М:. Фінанси  і статистика, 2003р. 

[7] Бух. Облік  - інформаційна заочна школа бухгалтера 2003р., № 1

[8] Алтинбаев С.Б «Класифікація та методи вимірювання грошових потоків» / С.Б Алтинбаев / / платник податків № 6.

[9] Назарова В.Л.  «Бух господарюючих суб'єктів»: Підручник  під ред. Н.К Мамирова - Алмати: Економіка, 2003р.

[10] Облік зобов'язань.  Заочна школа бухгалтерів. 2002р.  № 6.

 

4.

  Відображення дебіторської  заборгованості у  фінансовій звітності

В балансі залишки  по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від  терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями (Додаток 1,2,3,4,5).

Поточна дебіторська  заборгованість покупців та замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка  забезпечена векселем) відображається в статті балансу “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” (рядок 160-162 активу балансу). До підсумку балансу включається чиста реалізаційна вартість.

Чиста реалізаційна вартість (рядок 160 активу балансу) –  сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

Згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, ця сума на балансі підприємства визначається шляхом віднімання від загальної суми дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги (рядок 161 активу балансу) резерву сумнівних боргів (рядок 162 активу балансу), тобто тієї суми заборгованості, за якою існує невпевненість у погашенні її боржником.

Дебіторська заборгованість по нетоварних операціях відображається в рядках 180-210 ΙΙ розділу активу балансу.

У статті “Довгострокова дебіторська заборгованість” (рядок 050 “Балансу”) показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Ця стаття відповідає дебетовому сальдо рахунка 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість” та відображає вартість заборгованості за майно, передане у фінансову оренду, довгострокові векселі одержані та іншу дебіторську заборгованість, наприклад, розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позиками тощо.

При складанні звітності  підприємство аналізує стан дебіторської заборгованості з метою поділу її на поточну і довгострокову.

Оскільки активи повинні відображатись за вартістю, що реально може бути отримана від  їх використання, продажу або зазначенням  резерву сумнівних боргів. Заборгованість, зменшена на величину резерву, відображає кількість грошей, що дійсно можуть надійти на підприємство. При цьому  необхідно правильно розрахувати  резерв сумнівних боргів.

Нарахування резерву  сумнівних боргів відображається в  складі статті “Інші операційні витрати” звіту в формі №2 “Звіт про фінансові результати” в рядку 90. Поточна дебіторська заборгованість, не пов’язана з розрахунками за реалізовані товари, роботи, послуги, списується з балансу з відображенням у складі витрат за тією ж статтею і в тому ж рядку.(Додаток 6,7,8,9,10)

Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух  грошових коштів підприємства.(Додаток 11,12,13,14,15).

В формі №5 «Примітки  до фінансової річної звітності» дебіторська  заборгованість відображається в ІХ розділі. В рядку 940 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, в 950 рядку  – інша поточна дебіторська заборгованість. (Додаток 16,17,18,19,20).

В формі №1-Б «Звіт  про фінансові результати і дебіторську  та кредиторську заборгованість» дебіторська  заборгованість відображається більш  детально. (Додаток 21,22,23).

Отже, дебіторська  заборгованість відображається в усіх формах звітності. В балансі залишки  по статтях дебіторської заборгованості відображаються в залежності від  терміну погашення (в межах року чи більше) за різними статтями. Нарахування  резерву сумнівних боргів відображається в складі статті “Інші операційні витрати” звіту в формі №2 “Звіт про фінансові результати”. Зміни в розмірах поточної дебіторської заборгованості відображаються у Звіті про рух грошових коштів підприємства. В формі №5 «Примітки до фінансової річної звітності» дебіторська заборгованість відображається в ІХ розділі, та в формі №1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість»

 

5. 3.1. Мета і завдання аудиту дебіторської заборгованості

3.1.1. Організація та  методика проведення  аудиту дебіторської  заборгованості

Розвиток України  на сучасному етапі характеризується становленням ринкової економіки, її інтеграції у систему міжнародних економічних  відносин, виникненням акціонерних  компаній, товариств, різних фондів. До розвитку економіки залучаються  зовнішні та внутрішні інвестиції, кредити, проводяться емісії цінних паперів, йде роздержавлення власності  та приватизація майна.

Учасники цих процесів потребують достовірної інформації про фінансово-майновий стан, перспективи  розвитку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання, нарахування  дивідендів.

Подання достовірної  та неупередженої інформації зацікавленим особам забезпечується через аудиторський висновок, про що свідчить віковий  досвід зарубіжних країн, а також  робота вітчизняних аудиторів.

Аудит починається  з незалежної перевірки фінансової звітності та вираження думки  аудитора щодо її достовірності, повноти  і законності відображених господарських  операцій. З розвитком ринкових відносин потреби щодо аудиторських послуг зростають, а отже, розширюються рамки тлумачення аудиту.[44]

Завдання аудиту визначається його метою. На сучасному  розвитку економіки в Україні  основним завданням аудиту є збирання достовірної вихідної інформації про  господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно  відображати всі аспекти діяльності суб’єкта, що перевіряється, настільки  наскільки вони відповідають перевіреній  фінансовій інформації. Для того, щоб  скласти думку, аудитор повинен  одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна і достатня. Аудитор повинен також  вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація.

Виконання основного  завдання направлене на задоволення  потреб усіх користувачів звітності. Проте, аудитор, на відміну від інших  суб'єктів контролю, виступає діловим  партнером клієнта, який перевіряючи, повинен надати різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах. Тому аудит паралельно з основним завданням  виконує функціональні завдання: коригування, оперативного контролю і  стратегічні завдання. Одним з  найвагоміших моментів, які характеризують фінансове становище підприємства, є стан розрахунків з дебіторами та кредиторами.[50]

Можна сказати, що в  значній мірі, причиною економічної  кризи в нашій країні являється  криза платежів, яка проявляється у тому, що підприємства не здійснюють платежі одне одному за товари, роботи і послуги. Цей процес супроводжується  ростом дебіторсько-кредиторської  заборгованості при розрахунках  між суб'єктами підприємницької  діяльності.

Мета  аудиту дебіторської заборгованості - це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку дебіторсько-кредиторської заборгованості у звітності, тобто у балансі підприємства.

Завданим, що стоять перед аудитором при проведенні аудиту дебіторсько-кредиторської  заборгованості наступні:

· оцінити систему  внутрішнього контролю за дебіторсько-кредиторською  заборгованістю, для чого необхідно  визначити сильні і слабкі сторони  контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських процедур;

· виявити данні, які можна використовувати при  щорічних аудиторських процедурах;

· знайти недоліки контролю і вказати їх у листі керівництву  підприємства-клієнта;

скласти програму і  методику проведення аудиту дебіторсько-кредиторської  заборгованості;

· здійснити аудит  дебіторсько-кредиторської заборгованості;

· видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо.

Більш загально, мета і завдання аудиту дебіторсько-кредиторської  заборгованості – це виявлення недоліків, якщо вони мають місце в балансі; визначення достовірної інформації про дебіторсько-кредиторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого прибутку підприємств, тобто, перевірка законності операцій з дебіторсько-кредиторською  заборгованістю.

Призначення аудиту дебіторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового стану підприємства.[44]

В державних же масштабах  з'являється можливість ліквідувати  ланцюг неплатежів, тобто обминути платіжну кризу.

Джерелами інформації для проведення аудиту розрахунків  з постачальниками, покупцями та замовниками є:

§ Нормативні документи  з аудиту;

§ Річна і квартальна звітність:

- Баланс Ф N1 (див.  дод. 1,2,3,4,5);

- зведений звіт  ДКЗ Ф №1-Б (див. дод. 21,22,23);

- аналітична відомість-розшифровка  ДКЗ к Ф N1-6;

- розрахунки і  декларації.

• Головна та касова книги, оборотна сальдова відомість (Додаток 32,33);

• Регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків 

• Первинні документи  з обліку розрахунків за перевіряємий період:

- накладні (див. дод. У, Я);

- рахунки ( див.  дод. Т,Ю)

- договори (див. дод. С,Ш) та інші.

3.1.2. Оцінка системи  внутрішнього контролю  на підприємстві

Будь-який економічний  суб'єкт має свою цільову функцію, яка реалізується та досягається  за допомогою ефективно діючого  управління. Однією з функцій управління окремим підприємством є внутрішній контроль, який виступає засобом двостороннього зв'язку між об’єктом управління і  органом управління, інформуючи про  дійсний стан підприємства і практичне  виконання управлінських рішень.[49]

Проведення аудиту на підприємстві починається з оцінки ефективності організації бухгалтерського  обліку і системи внутрішнього контролю.

Основна мета вивчення та оцінки аудитором системи внутрішнього контролю клієнта - підготувати основу для планування аудиту та встановлення виду, термінів проведення і обсягу аудиторських процедур.

Суб'єктами внутрішнього контролю виступають:

· управлінський  персонал та спеціалісти, до функцій  яких входить попередній, поточний та наступний контроль;

· обліковий персонал на чолі з головним бухгалтером, якому  належать функції контролю на всіх етапах відображення господарських  процесів;

· спеціальні внутрішні  контролюючі служби, створені на підприємстві з метою проведення того чи іншого контролю.

Раціональна організація  системи внутрішнього контролю за станом розрахунків на підприємстві сприяє зміцненню договірної та розрахункової  дисципліни, підвищенню відповідальності за дотриманням платіжної дисципліни, скороченню дебіторської заборгованості, покращанню фінансового стану суб'єкта господарювання.

За результатами внутрішнього контролю аудитору слід оцінити величину аудиторського ризику в цілому та при перевірці дебіторської заборгованості й зобов'язань зокрема, тобто з'ясувати ймовірність того, що суттєві помилки, які є в обліку дебіторської заборгованості та зобов'язань, можуть залишитися невиявленими і вплинуть на достовірність усієї фінансової звітності.