Облік, аудит витрат і калькулювання послуг обслуговуючих виробництв і господарств

— випускається відносно невелика кількість продукції;

— виготовлення  кожного  зразка  партії  ідентичних  зразків  готової, продукції потребує значних витрат.

        Основною вимогою позамовного методу є точний облік витрат та відокремлення їх по кожному замовленню (роботі) від витрат по інших замовленнях (роботах).

           Сфера застосування позамовного методу обліку не обмежується промисловим виробництвом. Він використовується також і в будівництві (проект потребує прив'язки до конкретної місцевості), науково-дослідних інститутах, установах охорони здоров'я (калькулюється собівартість операції кожного хворого залежно від її складності та поставленого діагнозу). При виготовленні меблів, килимів, пошитті одягу за індивідуальними замовленнями, ремонті автомобілів, годинників, телевізорів та наданні інших послуг майстерні, хімчистки, ательє також використовують позамовне калькулювання.

          Об'єктом обліку витрат та об'єктом калькуляції при цьому методі є окреме виробниче замовлення, фактична собівартість якого визначається після його виконання. При цьому під замовленням розуміється заявка клієнта на певну кількість спеціально створених або виготовлених для нього виробів. Вид замовлення визначається договором із замовником, в якому вказується вартість, що сплачується замовником, порядок розрахунків, передачі продукції (робіт, послуг), строк виконання замовлення.

          Облік витрат за окремими замовленнями починається з відкриття замовлення. "Відкрити замовлення" - означає заповнити відповідний бланк замовлення (або наряд на виконання замовлення), який знаходиться в бухгалтерії. В залежності від потреб підприємства цей бланк має різний вигляд, однак в будь-якому випадку він, як правило, містить наступну базову інформацію: тип замовлення; номер замовлення (індивідуальний код), характеристика замовлення (короткий опис робіт з виконання замовлення); виконавець (дільниця, що виконує роботи в рамках замовлення); строк виконання замовлення; місяць, в якому розподіляються витрати по замовленню.

         Для обліку витрат за замовленнями бухгалтерія для кожного замовлення відкриває картку (відомість). По мірі проходження замовлення через виробничий процес в картці обліку витрат на замовлення накопичується інформація, отримана з первинних документів (у кожному документі обов'язково зазначається номер замовлення) про прямі матеріальні, трудові та загальновиробничі витрати, пов'язані з його виготовленням. Витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництва, які відносяться до всіх замовлень, розподіляються між ними пропорційно до прийнятої на даному підприємстві бази розподілу (кошторисних ставок, заробітної плати виробничих робітників тощо). Тобто, картка замовлення є основним обліковим регістром в умовах позамовного методу калькулювання.

             Позамовний метод калькулювання на основі методу обліку витрат         

         Основним напрямом впорядкованого обліку витрат виробництво і ведення оперативного обліку на підприємствах одиничного і     дрібносерійного виробництва є впровадження елементів нормативного обліку. Типізація виробничих процесів, інструментів, введення поточних і автоматичних ліній для виготовлення універсальних деталей створює умови для розробки стійких нормативів витрат, організації обліку відхилень і змін норм.

          Враховуючи складність розробки на окреме замовлення нормативів, останні можна встановлювати на певні типи виробів або розраховувати нормативи прямих витрат тільки по найважливіших деталях.

          Попередільний (попроцесний) метод обліку витрат

        Сутність попередільного (попроцесного) методу обліку витрат полягає в тому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є переділ.

         Переділ - це частина технологічного процесу (сукупність технологічних операцій), що завершується отриманням готового напівфабрикату, який може відправлятись в наступний переділ або реалізовуватись на сторону. В результаті послідовного проходження вихідного матеріалу через всі переділи отримують готову продукцію, тобто на виході з останнього переділу маємо не напівфабрикат, а завершений продукт.

          Попроцесне калькулювання застосовується на підприємствах, які спеціалізуються на виробництві великих обсягів ідентичних товарів при незмінній   технології   зі   схожими   матеріальними   характеристиками   та виробничими витратами.

          При попередільному калькулюванні всередині кожного переділу прямі витрати (матеріали та заробітна плата робітників з відрахуваннями на соціальні заходи) обліковують за видами напівфабрикатів або готових виробів, або за групами однорідної продукції (групування проводять за ознакою однорідності сировини та основних матеріалів, а також за складністю обробки). Облік непрямих витрат ведуть по переділах, а всередині кожного переділу розподіляють за видами (групами) продукції пропорційно до обраної бази.

            Попроцесний метод калькулювання на основі нормативного методу обліку витрат

              При використанні попроцесного методу можуть бути використані елементи нормативного методу – систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від діючих (поточних) норм (в окремих галузях – від планової собівартості). В первинних документах і оперативній звітності (за зміну, добу, декаду) відображаються не лише фактичні витрати сировини, основних матеріалів, напівфабрикатів, технологічного палива, енергії, але й їх витрати за нормами або відповідно до виробничих завдань, що ґрунтуються на них (рецептур, регламентів тощо).

           Використання елементів нормативного методу обліку забезпечує своєчасне виявлення економії чи додаткових витрат за рахунок недотримання встановленого технологічного процесу, зміни стану витраченої сировини, напівфабрикатів та матеріалів, асортименту випущеної продукції, її сортності. Таким чином використання елементів нормативного методу обліку є основою належного контролю й аналізу витрат сировини, обґрунтованого калькулювання фактичної собівартості продукції, контролю за дотриманням та удосконаленням норм.

           2.1. Теоретичні основи калькулювання собівартості послуг обслуговуючих виробництв і господарств

           Обслуговуючі виробництва і господарства сільського-подарських підприємств задовольняють побутові, комунальні та культурні потреби населення. До них, зокрема, належать: житлово-комунальне господарство; їдальні й буфети; дитячі дошкільні заклади; лазні; пральні; перукарні; ремонтно-швейні майстерні; табори та відпочинку школярів; будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, будинки престарілих; спортивні та інші заклади культурно-оздоровчого призначення.

          Розвиток обслуговуючих виробництв і господарств дає змогу сільськогосподарським підприємствам стимулювати підвищення продуктивності праці в основних галузях сільськогосподарського виробництва; стабілізувати кадри на селі; збільшити вільний час працівників; забезпечити зближення культурно-побутових умов життя в місті та на селі.

          Обслуговуючі виробництва і господарства організують у порядку виконання умов колективного договору або за угодою сторін.

Характер діяльності обслуговуючих виробництв і госпо­дарств неоднорідний: одні виготовляють продукцію (пекарні, їдальні); другі надають послуги (лазні, пральні, перукарні); треті виконують спеціалізовані функції соціального та побутового обслуговування (дитячі дошкільні заклади, житлово-комунальне господарство, будинки відпочинку, санаторії тощо). Відповідно й порядок покриття витрат у цих виробництвах різний: у перших витрати покриваються за рахунок виручки від реалізації виробленої продукції; у других — від надходжень за надані послуги; в третіх від надходжень та інших спеціальних джерел.

           Облік витрат названих виробництв і господарств ведуть на субрахунку 235 "Обслуговуючі виробництва і господарства". Це — активний опфаційний калькуляційний рахунок. По його дебету; облічують витрати відповідних виробництв та господарств: по кре/. залежно від виробництва - вихід продукції, послуги, виручку а списання витрат за рахунок відповідних джерел і надходжень.

           Аналітичний    облік   здійснюють    по   кожному в обслуговуючих виробництв і господарств у Виробничому звї № 10.36 с.-г., який складають на підставі первинних докумеї згрупованих у листах-розшифровках або Журналі обліку робіт витрат по статтях витрат та кореспондуючих рахунках.

         У зв'язку із суттєвими відмінностями в технології окрєь обслуговуючих виробництв у деяких підприємствах складаю: спеціалізовані виробничі звіти окремо по їдальні, пекарні, лазні тощо. Дані цих звітів потім систематизують у типовому виробничому звіті за формою № 10.3а с.-г. в цілому по господарству.

         Аналітичні рахунки по обліку обслуговуючих виробництв і господарств відкривають за їх видами:

1. Житлово-комунальне господарство.

2. Швейні та інші майстерні побутового обслуговування.

3. Підприємства громадського харчування.

4. Табори відпочинку.

5. Дитячі дошкільні заклади.

6. Заклади культурно-побутового призначення.

7. Інші виробництва і господарства.

           Бухгалтерський облік в обслуговуючих виробництвах і господарствах повинен забезпечити: своєчасне й повне відображення витрат обслуговуючих виробництв і господарств; одержання необхідної інформації про рух продуктів харчування, малоцінних та швидкозношуваних предметів, палива і готових виробів, а також цільове їх використання; контроль за зберіганням матеріальних цінностей і коштів; контроль за дотриманням кошторисів витрат і доходів кожним господарством; дотримання режиму економії в кожному підрозділі сфери обслуговування.

           2.2. Калькулювання собівартості послуг обслуговуючих виробництв і господарств

         Облік витрат і доходів житлово-комунального господарства. До житлового господарства в сільськогосподарських підприємствах належать громадський житловий фонд (житлові будинки і нежитлові будівлі, пристосовані для житла), а також гуртожитки ліжкового типу.

          Щороку на утримання та експлуатацію житлового гос­подарства в сільськогосподарських підприємствах складається кошторис, в якому витрати і доходи планують окремо по житловому фонду, гуртожитках, цільових витратах та зборах.

Для забезпечення контролю за виконанням кошторису в бухгалтерському обліку витрати і доходи житлово-комунального господарства облічують на трьох аналітичних рахунках:

1. Витрати й доходи житлового фонду.

2. Витрати і доходи гуртожитків.

3. Цільові витрати та збори.

           При невеликому обсязі витрат на утримання гуртожитків їх можна облічувати разом із витратами на утримання житлового фонду. Останній у сільськогосподарських підприємствах використовують на основі договору найму житлового приміщення, в якому визначені взаємовідносини між наймодавцем і наймачем (квартиронаймачем).

          Щоб забезпечити виконання умов договору щодо найму житлового приміщення та здійснення дійового контролю за дотриманням кошторису, облік витрат житлового фонду здій­снюють по статтях, а доходів — за джерелами надходження.

Витрати на утримання житлового фонду облічують за такими статтями:

1. Витрати на оплату праці.

2. Відрахування на соціальні заходи.

3. Витрати на утримання домогосподарства.

4. Витрати на утримання основних засобів.

5. Інші витрати.

           На першу статтю "Витрати на оплату праці" відносять нараховану основну і додаткову оплату праці двірникам, сторожам, прибиральницям, завідуючому житловим господарством, обліковому та іншому обслуговуючому персоналу. Заробіток цих працівників оплачують погодинно на основі табелів обліку робочого часу.

           У статті "Відрахування на соціальні заходи" відображають відрахування на соціальне страхування.

          Стаття "Витрати на утримання домогосподарства" включає всі витрати на санітарне очищення і благоустрій житлового господарства: очищення території та дахів будинків від снігу, вивезення сміття; поливання вулиць, тротуарів, скверів, клумб; витрати піску в зимовий період; витрати електроенергії на освітлення дворів, місць загального користування тощо; дезінфекція територій; заряджання вогнегасників; витрати на охорону праці й техніку безпеки; інші витрати.

           По цій статті витрати облічують на підставі табелів обліку робочого часу, нарядів на відрядну роботу, дорожніх листів вантажного автомобіля, дорожніх листів трактора, накладних, лімітно-забірних карт тощо.

           У статтю "Витрати на утримання основних засобів" включають витрати на поточний ремонт житлового фонду, а також амортизаційні відрахування (знос) по колодязях, парканах, внутрішньо дворових приміщеннях, озеленювальних і декоративних насадженнях.