Міністерство  освіти і науки  України

Донецький національний університет

Обліково-фінансовий факультет

Кафедра “Облік та аудит”

Курсова робота

По  дисципліні “Фінансовий облік”

           на тему: “Облік амортизації основних засобів”

 
 
 
 
 
 

 Студентки  ІІІ курсу                                     

 групи 0106 укр.                                             Керівник:

 денного відділення                                        

 Грязнова Дмитра                                            

Донецьк 2003

Зміст

                                                                                                                           стр. 

    Вступ..................................................................................................................3                                                                                                            

1.Економічна  природа зносу і амортизації.........................................................4 

2. Еволюція  амортизаційної політики в Україні................................................8

3.Характеристика  методів нарахування амортизації  у відповідності

   до П ( с ) БО 7...................................................................................................16

4.Податкові аспекти амортизації.......................................................................27

5.Синтетичний  та аналітичний облік амортизації  основних засобів.............33

   Висновок...........................................................................................................37

   Література.........................................................................................................38 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      Метою написання даної курсової  роботи є вивчення теоретичних  та методологічних аспектів нарахування амортизації основних засобів.

      Предметом дослідження виступає  облік амортизації основних засобів. 

 При  написанні роботи, основними задачами  є: 

1. вивчення економічної природи зносу і амортизації;
2. ознайомлення з еволюцією амортизаційної політики в Україні;
3. розгляд методів нарахування амортизації у відповідності до П ( с ) БО 7;
4. дослідження податкових аспектів амортизації;
5. характеристика синтетичного і аналітичного обліку амортизації основних засобів.

      При написанні курсової роботи використовувались нормативні законодавчі акти України; праці видатних українських економістів, таких як Юрій Стадницький, Тимур Саган, Геннадій Бабенко, Оксана Чубко та ін.

      Актуальність обраної теми заключається  в тому, що амортизаційні відрахування являються нині важливим елементом витрат на виробництво. І щоб реально оцінювати ситуацію і вірно приймати рішення щодо амортизаційної політики, треба вміло керувати формуванням і використанням амортизаційних відрахувань, слідкувати за всіма змінами в нормативних актах. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  1. Економічна природа  зносу та амортизації

      Функціонування засобів праці,  пов’язаних із збереженням протягом  тривалого часу їх натуральної  форми з одночасною зміною  вартості, потребує визначення величини  зносу або зменшення первинної вартості засобів праці у процесі їх експлуатації. Завдання бухгалтерського обліку у тому, щоб визначити суму цієї вартості, а для цього треба знати величезну зносу кожного об’єкту у вартісному вираженні.

      Знос – це втрата основними засобами фізичних якостей або техніко-економічних якостей та як наслідок, вартості.

      Величина зносу залежить від  виду основних засобів, їх функціональної  ролі у виробничому процесі,  строку і умов використання. В  основному він визначається строком  служби об’єктів. На величину зносу діють такі фактори як: інтенсивність використання, агресивність середовища, кліматичні умови або інші обмеження.

      Розрізняють наступні види зносу:  фізичний, моральний, функціональний, зовнішній, економічний. 

      Фізичний характеризується зниженням вартості об’єкту, яке викликане технічними причинами. До фізичного зносу відноситься втрата вартості об’єктом при відпрацюванні окремих частин машин, устаткування, у результаті чого об’єкт не може надалі використовуватись у виробництві без ремонту. При цьому виді зносу фактором, який впливає на ступінь зносу є строк експлуатації – природне старіння вузлів та деталей при експлуатації; умови зберігання; обслуговування і експлуатації; аварії.

      Моральний знос характеризує  зниження вартості об’єкту на зрівняння з більш досконалими, аналогічними за призначенням; викликане більш низькими споживацькими якостями об’єкта, який оцінюється. Продуктивність, економічність, економічні характеристики, дизайн, вартість нового (сучасного ) об’єкту, нові матеріали, технології – ось фактори, які впливають на ступінь морального зносу. Варто відзначити, що визначити реальний розмір морального зносу надзвичайно складно. Це можна зробити лише в експортному порядку.

      Функціональний знос характеризує  зниження вартості об’єкту, яке викликане невідповідністю ( неповною відповідністю ) його технічних характеристик функціональному призначенню. Фактор, який впливає на ступінь зносу – характер використання на конкретному місці і за конкретним призначенням.

      Зовнішній вид зносу характеризує зниження вартості ( або повне знецінення ) об’єкту, яке викликане різними зовнішніми факторами. Галузеві, загальноекономічні або інші причини, які прямо впливають на рівень потреби в указаному об’єкті.

      Економічний вид зносу характеризує систематичний розподіл вартості об’єкту за періодами експлуатації в бухгалтерському обліку. До 01.07.2000 р. було законодавче регулювання, після 01.07.2000 р. – обраний  підприємством метод, строк амортизації, ліквідаційна вартість об’єкту.

      Доцільно обирати такі методи  нарахування зносу, які враховують  тенденції науково-технічного прогресу, щоб штучно не занижувати амортизацію  і тим самим не викликати  технічну відсталість України,  через завищення строків експлуатації  застарілих об’єктів.

      Під час використання засобів  праці, відбувається їх поступовий  знос, тож до складу витрат  треба відносити суми, що відшкодовують  значну частину вартості використаних  засобів праці, згідно зі ступенем  зносу за звітний період. Вартісне  вираження зношуваної частини засобів праці періодично вноситься до витрат діяльності у вигляді амортизаційних відрахувань.

      У багатьох джерелах української  літератури звичайним є наступне  визначення амортизації. Амортизація  – процес поступового зносу  основних засобів та перенесення їх вартості на новостворену продукцію або послуги. У цьому визначенні відсутні поняття корисного використання та ліквідаційної вартості. В обліковій практиці ліквідаційна вартість не розглядається і фактично прирівнюється до нуля, а термін корисної експлуатації  було замінено нормативним терміном використання основних засобів, що використовувались раніше в бухгалтерському обліку.

      Зараз, згідно з П ( с ) БО 7 “ Основні засоби”   амортизація  – це систематичний розподіл  вартості, яка амортизується на протязі строку їх корисного використання ( експлуатації ).

      Вартістю, яка амортизується, є  первинна вартість  або переоцінена  вартість за мінусом ліквідаційної  вартості.

      Первинна вартість визначається  П ( с ) БО 7 як історична або  фактична собівартість об’єкту основних засобів, а переоцінена вартість – як його вартість після переоцінки.

      Ліквідаційна вартість – це  сума грошових коштів або вартість  інших активів, яку підприємство  очікує отримати від вибуття  ( реалізації, ліквідації ) основних  засобів, по закінченню строку їх корисного використання, виключивши з них витрати, які пов’язані з вибуттям.

      Для нарахування амортизації об’єкту основних засобів необхідно, крім вартості, яка амортизується, знати ( визначити, встановити ) строк його корисного використання.

      П ( с ) БО 7 визначає строк корисного  використання, як очікуваний період  часу, на протязі якого: 

• основні засоби будуть використовуватись підприємством;
• за допомогою, буде виготовлено, очікуваний підприємством об’єм продукції ( робіт, послуг.)

      Слід звернути увагу на те, що строк корисного використання  об’єкта визначається самим підприємством  самостійно. Так, як цей строк  може визначатись, виходячи з  його корисності, то він може  бути меншим, ніж нормативний  строк експлуатації.

      При визначенні строку корисної експлуатації об’єкта підприємством, необхідно врахувати наступні фактори:

• очікувану потужність або продуктивність;
• очікуваний фізичний або моральний знос;
• правові або інші обмеження, відносно строків використання.

      Знос і амортизація є взаємообумовленими категоріями обліку. Якщо знос показує на скільки змінилась вартість основних засобів у результаті їх участі у виробничому процесі, то амортизація – яка вартість включається у витрати за певний період. Сума зносу визначається в сумі амортизаційних відрахувань.

      За економічною природою і  призначенням амортизація являє  собою доход, джерело коштів  для відтворення основних засобів,  придбання нових об’єктів засобів  праці для заміни тих, що  вибули. Норми амортизаційних відрахувань  встановлюються в залежності від експлуатаційних умов.

      Амортизація нараховується у  місцях, наступного за місцем  введення об’єкту експлуатації  і закінчується з місяця, який  йде одразу після вибуття об’єкту  експлуатації.

      Отже, в даному розділі розглянуто економічну природу зносу і амортизації, види зносу, види вартості основних засобів, що надалі краще допоможе орієнтуватись у викладенні матеріалу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Еволюція амортизаційної політики в Україні

    Україна успадкувала амортизаційну політику СРСР, а перший самостійний крок у цій сфері відбувся тільки через два роки, після здобуття незалежності. Реакцією на галопуючу в країні інфляцію було прийняття Кабінетом Міністрів України 03.08.1993р. Постанови №596, що передбачала проведення щорічної індексації балансової вартості основних фондів і щоквартальної індексації суми амортизаційних відрахувань.

    Можна стверджувати, що в процесі ринкового  реформування економіки України  вчасно не звернулися до амортизаційних джерел подолання інвестиційної  кризи. Більше того, одним із напрямків антиінфляційної політики уряду 1992-1993рр. було примусове зменшення амортизаційних відрахувань із метою збільшення частини прибутку підприємств, яка оподатковується. Зниження амортизаційних фондів, які відносяться на собівартість продукції, здійснювалось двома шляхами: несвоєчасною і неповною індексацією залишкової вартості основних фондів і штучним збільшенням терміну їх зношування за допомогою впровадження знижуючих коефіцієнтів на норми амортизаційних відрахувань.

    Порядок індексації вартості основних фондів до1997р. Визначався постановами Кабінету Міністрів України. Так в 1992р. Постановою встановлювались коефіцієнти індексації балансової вартості основних фондів підприємств на будівельно-монтажні роботи – 11-16 раз, машини і обладнання – 9-23 рази. Тим часом інфляція і відповідно вартість будівництва і обладнання в 1992р.  становили 21 раз, а в 1993 році – 102 рази. Отже, у перші роки галопуючої інфляції були штучно різко знижені можливості відтворення основного капіталу самими підприємствами. Лише з прийняттям Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у 1997р. впроваджено порядок індексації залишкової вартості основних фондів, що відновлює ціновий рівень амортизаційних відрахувань. Згідно з цим порядком розмір індексації визначається самим підприємством у межах індексу інфляції, який щоквартально публікувався  Мінстатом України. Переваги такого порядку очевидні – відкритість і певна можливість маневру при встановленні розміру індексації, залежно від економічного стану підприємства. Іншим досягненням є дозвіл платнику податків використовувати прискорений режим амортизації основних фондів.