Облік амортизації основних засобів. Міжнародний досвід

В Португалії взагалі  дозволяється використовувати лише лінійний метод нарахування. Там діють за наступним принципом: "Матеріальні активи повинні систематично амортизуватись протягом корисного строку їх служби чи користування ними".

3. Амортизація основних засобів: проблеми та шляхи вдосконалення в Україні

Україна має ряд проблем, що стосуються обліку амортизацій основних засобів. Але все ж таки шукаються шляхи їх подолання та шляхи вдосконалення амортизації в державі. Можна перелічити багато проблем, такі з них:  проблема визначення ліквідаційної вартості, проблема визначення терміну корисного використання, проблема використання різних методів нарахування амортизації, проблема контролю використання амортизаційних коштів, проблема розбіжностей у бухгалтерському та податковому обліку, проблема нарахування амортизації за Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", проблема не врахування морального зносу при визначенні терміну корисного використання основного засобу, але розглянемо тільки декілька з них.Також розглянемо шляхи подолання проблем.

1. Проблема визначення ліквідаційної вартості

Одним із проблемних питань залишається  порядок визначення ліквідаційної  вартості основних засобів через  складність оцінки активів у майбутньому. Так, для техніки необхідно зробити  прогноз на 5-10 років, для будівель - 40-50 років. При цьому фактично неможливо врахувати вплив на кінцеву вартість багатьох факторів, тому результат буде досить приблизним. Внаслідок цього, в багатьох господарствах ліквідаційна вартість взагалі не визначається. Таким чином, сума, яка підлягає перенесенню на витрати шляхом амортизації, встановлюється на рівні первісної вартості основних засобів, що не відповідає вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку.

2. Проблема визначення  терміну корисного використання

Надання широкої свободи підприємствам у визначенні терміну корисного використання активів має серйозний недолік, який полягає у наявності суттєвих розбіжностей і не відповідності у термінах використання на аналогічні об'єкти в різних господарствах. Так, проведені дослідження свідчать, що різниця у встановлених термінах на аналогічну техніку між різними підприємствами становить 2 рази (від 5 до 10 років). Водночас, по будівлях коливання є меншими (від 25 до 30 років). Таким чином, втрачається об'єктивність облікової інформації про нарахування амортизації, що веде до неточностей у фінансовій звітності. Враховуючи відсутність досвіду в національній практиці щодо встановлення термінів корисного використання основних засобів на кожному підприємстві, найбільш доцільним на сучасному етапі є централізоване визначення таких термінів. Тому необхідно забезпечити уніфікацію порядку визначення термінів корисного використання основних засобів на державному рівні з урахуванням галузевих особливостей. Але при цьому амортизаційна політика підприємства також повинна бути врахована. Для цього основні засоби слід згрупувати за економічно обґрунтованими термінами корисного використання, і для кожної групи мають бути визначені межі, в яких підприємство самостійно може визначити термін використання. Наприклад, для третьої групи основних засобів, встановити межу в 5-7 років.

3.Проблема використання  різних методів нарахування амортизації

Серед основних причин: які гальмують  застосування інших методів нарахування  амортизації, крім прямолінійного та податкового  методу, є відсутність належного методичного забезпечення та відсутність типових форм облікових регістрів для обліку і нарахування амортизації за іншими методами.

Нові підходи до обліку амортизації  основних засобів зумовили необхідність удосконалення первинних документів бухгалтерського обліку для детальнішого відображення інформації про об'єкти основних засобів, оскільки існуючі форми не в повному обсязі забезпечують інформацією бухгалтерів. З метою нарахування амортизації на основні засоби без здійснення додаткових вибірок і розрахунків, враховуючи, що інвентарна картка є уніфікованим документом, а для розрахунку амортизації за методами, передбаченими національними стандартами потрібні різні дані, пропонуємо здійснити її вдосконалення додатками, диференційованими за методами амортизації.

4. Проблема контролю  використання амортизаційних коштів 

Лише 40 % підприємств, в яких проводилося  анкетування, здійснюють контроль за використанням  амортизаційних коштів, і 17 % відстежують  рух коштів шляхом формування амортизаційного фонду. Основна причина, з якої підприємства не контролюють амортизаційні кошти, - відсутність офіційного порядку формування та відображення у звітності інформації про відтворення основних засобів. Наявна форма звіту не забезпечує розкриття такої інформації.

Так, розділ Приміток до фінансової звітності "Використання амортизаційних відрахувань" має недоліки: по-перше, відсутність  суми залишку амортизаційних коштів на початок і кінець звітного періоду, що не дає повної уяви про суми амортизаційних коштів, які мають бути використані за цільовим призначенням, по-друге, у разі реалізації продукції нижче собівартості виникатиме незіставність між нарахованою амортизацією та коштами, які надійшли на підприємство. Тому на, її заміну пропонується запровадити "Звіт про відтворення основних засобів" в якому деталізуються джерела відтворення, в тому числі відображається рух амортизаційних коштів, а також напрями їх використання.

5. Проблема не врахування  морального зносу при визначенні  терміну корисного використання основного засобу

При визначенні норми та суми амортизаційних відрахувань важливим питанням є  строк корисного використання основного  засобу, що амортизується. Згідно до діючих методик, даний термін визначається як „очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). При цьому розглядається фізичний знос об’єкта основних засобів і практично не враховується той факт, що в умовах швидкого розвитку технологій важливу роль відіграє моральний знос основного засобу та технологічного процесу, в якому він бере участь.